Estadísticas de telegram channel - @happiness_club_ibb

ТОП-10 навичок для 2030 року за даними WEF 20251. Аналітичне мислення (69%): Вміння знаходити закономірності в хаосі та пропонувати нові ідеї.2. Стресостійкість, гнучкість, адаптивність (67%): Залишатися спокійним і швидко адаптуватися до змін.3. Лідерство та соціальний вплив (61%): Вести за собою, надихаючи інших без посади боса.4. Креативне мислення (57%): Створювати ідеї, які змінюють правила гри.5. Мотивація та самосвідомість (52%): Розуміти себе та ставити цілі, які надихають.6. Технологічна грамотність (51%): Використовувати ШІ та технології як інструмент успіху.7. Емпатія та активне слухання (50%): Чути інших і будувати міцні стосунки.8. Допитливість та здатність учитися все життя (50%): Постійно вчитися новому без примусу.9. Управління талантами (47%): Розпізнавати сильні сторони та розвивати їх у собі й інших.10. Орієнтація на клієнта та сервіс (47%): Задовольняти потреби інших із турботою та увагою.Погодьтеся, незалежно від професії, яку обере ваша дитина, ці навички гарантовано стануть їй у нагоді.А тепер найцікавіше запитання: Хто і коли вчить цьому наших дітей?🤔

✨ Добрі вечори — добрі розмови, добрі серця.Минулої п’ятниці ми знову зібралися разом — щоб ділитися теплом, підтримкою і сенсом. Тепер наші зустрічі стали ще глибшими: ми не лише вечеряємо, а й розмовляємо про головне — про життя, мрії, цілі, щастя.🕰 30–40 хвилин ми присвячуємо щирим бесідам і лекціям — говоримо про те, що справді важливо:• про зв’язок щастя з наявністю мети;• про японську філософію ікігай — що я люблю, що я вмію, за що мені платять і що потрібно людям;• про фінансовий добробут: як формуються доходи, як мудро витрачати;• про родинні цінності;• і просто про те, як залишатись справжніми й добрими в цьому світі.💛 Віримо: добре життя починається з добрих розмов. І доброго здоров’я, і добрих намірів. Дякуємо всім, хто приходить, підтримує, готує, ділиться собою.🫶 Особлива вдячність Олесю Івановичу династія Слободенюк. Завдяки вашій підтримці ці вечори відбуваються і залишаються в серці.📆 Цього тижня чекаємо вас раніше!🔸 16:30 — лекція та розмова🔸 17:00 — вечеря🔸 17:45 — прогулянка та спілкування під небомТворімо спогади разом. Бо саме так народжується щастя.#Вечері_що_єднають #Теплі_спогади#Зустріч_з_душею #Ікігай #ФінансовийДобробут#Династія_Слободенюк #ДобріЛюди #ЩастяЄ

«Я такий — приймай або йди»: маска сили, за якою ховається страхСтівен Кові у своїй легендарній книзі «7 звичок надзвичайно ефективних людей» описує три етапи розвитку особистості:Залежність → Незалежність → Взаємозалежність.Залежність — це коли ти чекаєш, що за тебе все зроблять.Незалежність — це коли ти нарешті береш відповідальність. Сам.Наче круто. Начебто вже дорослість.Але Кові каже: ні, це ще не фінал.Це лише друга сходинка. Проміжна.Модель «Я сам» — це ще не зрілість. Це просто транзитна зона.Справжня зрілість — це взаємозалежність, тобто здатність будувати партнерства, де немає маніпуляцій, страху чи боротьби за владу.Де ти залишаєшся собою — і даєш іншому бути собою.Де «я» перетворюється на «ми».А тепер — найцікавіше.Багато людей навколо нас застрягли на рівні незалежності.І найстрашніше — вони щиро вважають, що це і є вершина розвитку.🔍 Як їх розпізнати? За словами, звичками, реакціями. І — за его.❗️ Що вони говорять:«Мені легше зробити самому, ніж пояснювати.»«Я не люблю, коли мене хтось контролює чи перевіряє. Я сам знаю, що і як.»«Та простіше самому зробити, ніж чекати поки хтось включиться.»«Співпраця — це завжди компроміси. А я не люблю поступатися.»«Мені не подобається, коли вказують, як мені працювати.»«Я не залежу від жодної людини. І в цьому моя сила.»Але справжня суть — не в словах, а в поведінці.‼️Ознаки незрілої “незалежності” (і емоційні дірки під ними):❗️ Проблеми з конструктивним зворотнім зв’язком.Їхній фідбек — це не турбота, а спосіб піднятись за рахунок інших.Чому? Бо самі не вміють слухати. Уразливість для них — це слабкість.❗️ Роздутий егоцентризм.Усе — змагання. Хто кращий, хто розумніший, хто головніший.Якщо ти запропонуєш допомогу — вони сприймуть це як виклик.Якщо даси зворотній зв’язок — замкнуться або вибухнуть.❗️ Емоційна ранимість під маскою сили.Вони бояться показати себе справжніми.Уникають тем, де треба відкритися.Будь-яке зауваження сприймають як атаку на особистість.Усередині — дитина, яка захищається бронею всемогутнього дорослого.❗️ Соціальна ізоляція під виглядом самодостатності.Вони нібито вільні, але насправді — самотні.❗️Тотальна зосередженість на собі.Їхнє «бути собою» — це не прийняття, а виправдання жорсткості, егоїзму, емоційної глухоти.Вони можуть робити боляче іншим — спокійно, без докорів сумління, бо «я такий, приймайте мене або йдіть».Замість адаптувати поведінку — вони звинувачують світ у нерозумінні.Замість побачити іншу людину — ще глибше занурюються в себе.Для них змінити щось у собі — це програти.Зробити крок назустріч — визнати слабкість.Почути тебе — втратити владу.😔 Усередині — біль. Страх бути слабким.Тому вони вибудовують броню з сили, контролю і незалежності.Але це не сила. Це — страх.‼️Тепер увага:Зрілість — це не коли ти все можеш сам.Зрілість — це коли ти знаєш, хто ти є, і тому можеш бути з іншими —без боротьби, без гри, без страху розчинитись.Не розчиняєшся — з’єднуєшся.📌 Хочеш перевірити, з ким у тебе команда, сім’я, бізнес?Просто постав собі кілька запитань: • Ця людина дає чесний і дбайливий зворотній зв’язок? • Спокійно приймає зауваження? • Уміє делегувати і просити про допомогу? • Готова ділитися владою, грошима, рішеннями — чи все тримає під контролем?Якщо ні — перед тобою ще незріла незалежність.Виглядає впевнено. А всередині — тривога.💡 Справжня сила — у довірі.Не в броні, не в контролі, не в перфекціонізмі.А в здатності сказати:«Я сам — це добре. Але з тобою — краще.»Пост написан на згадку собі. Колись для мене модель «Я сам», «Відмінник» була домінуючою. Від цього було багато болю і проблем. Та життя лікує. Жорстоко , але ефективно.

КОРНІЙ ЧУКОВСЬКИЙ І ЙОГО "ТАРАКАНИЩЕ": ДИТЯЧИЙ АБСУРД ЧИ ПОЛІТИЧНА САТИРА Коли нам у дитинстві читали віршик про Таракана, який налякав усіх звірів, ми сміялися.Але хтось із нас уже тоді здогадувався: щось тут не так.Бо як так: усі звірі — сильні, великі, зубаті, кудлаті — і всі раптом бояться маленького усача?Чому слони ховаються в канавах, крокодили тікають у кропиву, а гіпопотами шепочуть із кущів?А потім приходить горобець, одним дзьобом — клац! — і від "великана" лишаються вуса в пилюці.Це все написав Корній Іванович Чуковський — той самий, чия книжка була в кожному дитсадку. Але хто він насправді?ЧУКОВСЬКИЙ: ХТО ЦЕ? І ЧОМУ ПРО НЬОГО МОВЧАЛИНасправді його звали Ніколай Васильєвіч Корнейчуков.Народився в Петербурзі, позашлюбною дитиною.Батько — Емануїл Соломонович Левенсон, єврей, відомий юрист. Він покинув сім’ю, залишивши матір Чуковського — українку з Полтавщини, Єлизавету Луценко — служницю, саму з дітьми.Чуковський зростав без батька, без законного прізвища і без права на освіту — як "незаконнонароджений". Він вигадує собі прізвище «Корнейчуков» і самотужки виборює шлях у світ літератури.Усе життя він відчував приниження через походження, але виріс в епоху, коли "русскій язик" був єдиною валютою успіху.Тож писав російською — не через любов, а тому що українською його б просто не надрукували.Сам Чуковський у щоденниках не раз зізнавався, що його "російськість" — це вимушений компроміс, і що він захоплювався українською мовою, її музикальністю й живістю.ЦЕНЗУРА І ТИШАУ радянських школах нам розповідали, що Чуковський — "дитячий поет".Але не розповідали, що:✔️Його вірші неодноразово забороняли за "незрозумілий стиль", "буржуазну естетику" й "небезпечні підтексти".✔️Сам Чуковський перебував під наглядом НКВС, а його сина репресували.✔️Він не присягав на вірність партії. Був осторонь. За це його роками тримали в "приниженому допуску".✔️Вірш "Тараканище" написаний у 1921 році — невдовзі після Жовтневого перевороту, коли в Росії тільки почали з’являтись "вусаті диктатори".І ось тепер перечитайте уважно уривок вірша "Тараканище" (1921):Ехали медведиНа велосипеде.А за ними котЗадом наперед.А за ним комарикиНа воздушном шарике.А за ними ракиНа хромой собаке.Волки на кобыле.Львы в автомобиле.ЗайчикиВ трамвайчике.Жаба на метле…Едут и смеются,Пряники жуют.Вдруг из подворотниСтрашный великан,Рыжий и усатыйТа-ра-кан!Таракан, Таракан, Тараканище!Он рычит, и кричит,И усами шевелит:«Погодите, не спешите,Я вас мигом проглочу!Проглочу, проглочу, не помилую».Звери задрожали,В обморок упали.ЩО ЦЕ НАСПРАВДІ?Це не дитяча нісенітниця. Це притча про узурпацію влади, про страх, про те, як безвольний народ може коритися навіть нікчемі, якщо та вміє кричати голосніше.І головне — жоден герой ізсередини не наважився на бій. Визволення прийшло ззовні, випадково, з дзьобу горобця.А ВИ ПОМІТИЛИ?Ніхто з тварин не змінився після перемоги. Всі знову танцюють, грають у барабани, місяць падає з неба.Як і після зміни одного вождя на іншого. Веселощі — а висновків нуль.А Чуковський — український письменник, змушений писати по-російськи, бо без цього його б ніхто не надрукував.Іноді усатий тарган керує лісом, бо всі — в кущах.Іноді смішний віршик для дітей — страшніший за політінформацію.Читайте між рядків.Часом саме в дитячих казках — найточніші діагнози епохи.

Я не питаю поради у вихователів, як виховувати мені моїх дітейНе тому, що я не поважаю його чи її досвід. А тому, що динаміка взаємодії зовсім інша і вона/він не знає мою дитину такою, якою знаю її я. Поясню в чому різниця: Вихователь працює з дитиною в структурі: група дітей, розпорядок, чіткі рамки, ролі. Там є дистанція. Там дитина інша. Більш зібрана. Менше протесту. Більше відповідності очікуванням.З цього виходить, що побудувати дисципліну з групою дітей дійсно легше, ніж із однією чи двома дітьми. І ще легше коли ці діти для дорослого чужі. Причина в емоційній дистанції. З чужими дітьми ми тримаємо роль, діємо раціональніше, не включаємося в кожну сльозу або протест. А ще у групі спрацьовує соціальна динаміка: діти підлаштовуються одне під одного, тоді легше вводити правила, бо є чітка структура, рутина й менше «торгу». А з власною дитиною все інакше. Батьки глибоко включені емоційно. Їх легше зачепити. Бо роль «я тут веду» і «я відповідаю за групу» різна роль. Друга включає відповідальність, але без особистої історії, тригерів чи болю, який часто активується у батьків при взаємодії з власною дитиною. І знову таки, важливо розуміти, що тут ніхто не кращий, ніхто не гірший - просто це все про різне!Бо вдома дитина росте не тільки як учасник системи, а як особистість. Вона вчиться бути собою, вчиться прив’язаності, вчиться, що її можуть витримати навіть у найскладніших станах.Тому, коли мені кажуть:- «У садочку він ідеальний, а вдома наче підмінили» ,я відповідаю:- «Це означає, що вдома він почувається в безпеці». І так само дуже поширено , що мама чи тато з двома дітьми часто виглядають більш розгублено, ніж вихователь з групою з 20-ти. Це типова ситуація. Це інша роль, інша глибина стосунків , інший рівень виклику. І це абсолютно нормально та типово.Що важливо, вихователь може дати зворотній зв’язок про поведінку. Може помітити певні патерни. Але як виховувати - це не його відповідальність.Бо він не проходить щодня через вашу втому, безсоння, внутрішні кризи.Він не лікує дитині температуру вночі.Він не будує звʼязок на роки.Це ваша роль.І тільки ви знаєте, що справді важливо у ваших стосунках із дитиною.#ТаняСолодкаІлюстрація : Brian KershisnikФейсбук

https://t.me/happiness_club_ibb/1108Мамо, не забирай у мене права любити тата…- голос дитини, яка хоче мати право любити обох батьків -Мамо,я не знаю, як назвати те, що відчуваю…Але коли ти дивишся на мене з гнівом, щойно я згадую тата - мені боляче.Коли ти закочуєш очі, коли я розповідаю, як ми гралися разом - мені боляче.Коли я кажу «я сумую», а у відповідь чую мовчання - болить найбільше.Я знаю, ви посварилися.Знаю, що ви більше не разом.Можливо, він зробив тобі боляче…Але він не зробив боляче мені.Він - мій тато.Так само, як ти - моя мама.Я не хочу обирати. Не хочу бути між вами у війні, яку не розумію.Я просто хочу любити.По-дитячому. Щиро. Всім серцем. Без страху.Бо коли ти змушуєш мене його ненавидіти - це ніби просиш зненавидіти половину себе.А я не можу.І не хочу.Кожній дитині потрібні обидва батьки.Навіть якщо вони не разом.Мені потрібна твоя ніжність - та, яку ти даруєш щодня.А ще мені потрібна його сила, його голос, його присутність.Хоча б на мить. Хоча б на вихідні. Хоча б по телефону.Мамо,прошу… не використовуй мене як зброю.Не веди мене туди, де йдеться лише про боротьбу й справедливість,а не про мене.Я не інструмент у суді.Я не бал у суперечці.Я - твоя дитина. І його.Народжена з вашої любові.Навіть якщо вона згасла — я все одно ношу її в собі.Не забирай у мене тата.Дозволь мені мати спогади.Дозволь подзвонити, коли сумую.Дозволь говорити про нього без страху, що це завдасть тобі болю.Бо я не хочу ранити жодного з вас.Я лише хочу… любити.Не заради нього.Не всупереч тобі.А заради себе.Заради свого серця.Бо дитина, яка може любити обох батьків — зростає сильною.А та, яка змушена обирати - виростає розірваним дорослим.Дозволь мені бути дитиною.І любити. Просто.Завждитвоя дитина

Розлучення З ДРУЖИНОЮ? Немає сил та енергії займатися справами, БІЗНЕСОМ?- Багато заробляв, робив усе для сім'ї, забезпечував- Дружина ні чого не потребувала- Прагнув забезпечити щасливе майбутнє дітям та сім'ї- будував плани на спільне майбутнєАле- Дружина охолола, втратила інтерес, зрадила, пішла до іншого- Не цінує, не поважає, претензії, закиди- Тягне гроші, обманює, знецінює всі вкладення- Маніпулює Зараз- Розділяє, гребе, не відпускає- Одні й ті самі думки в голові, немає концентрації- Немає сну та апетиту- Нічого не хочеться, апатія до всього- Біль у грудях, кому у горлі- Немає сил та енергії займатися справами, БІЗНЕСОМ- Страх за майбутнє дітей, що їх виховуватиме чужий чоловік- Дітей шкодаВже намагався звертатися: психологам, ворожкам, цілителям, езотерикам, експертам.Дивився різні відео, шукав поради. Але це не дало результатів.Після програми, всього за місяць гарантовано:- Відновиш сім'ю, якщо вважатимеш за необхідне- Або побудуєш нові щасливі та здорові стосунки - У стосунках тебе любитимуть, цінуватимуть, поважатимуть- Повернешся до ресурсного стану- Справи та бізнес підуть у гору- Відпустиш негативне минуле - Відносини, кекс, внутрішній стан вийдуть на новий рівень- Підвищиться свідомістьПРОГРАМА ПІДХОДИТЬ ТІЛЬКИ ЧОЛОВІКАМ!

Опис онлайн-курсу для чоловіків «4 ролі»⠀На цій програмі ми детально розглядаємо, як для своєї коханої бути другом, захисником, забезпечувачем та коханцем.⠀Саме мудре поєднання цих 4 ролей призводить до того, що жінка поруч із вами стає дуже щасливою.⠀А якщо у вас щаслива дружина — то у вас щасливе життя.⠀Кілька тем із програми (їх буде значно більше):⠀1. Як влаштована жіноча психологія? Чого хоче жінка у стосунках?⠀2. Як налагодити сексуальне життя в шлюбі? Чому секс стає відкритою раною в 70% стосунків?⠀3. Як бути лідером у своїй сімʼї так, щоб ваша жінка поважала вас і ви були для неї авторитетом?⠀4. Як навчитися глибоко розуміти та чути потреби дружини? Чому ви говорите начебто прості речі, але вона вас не завжди сприймає?⠀5. Як побудувати з дружиною міцний емоційний звʼязок?⠀6. Як з’ясовувати стосунки без сварок і стресу? Як навчитися вибачати та відпускати минулий біль і розчарування?⠀7. Як позбутися залежностей (алкоголь, паління, порно, азартні ігри), які заважають будувати щасливі стосунки?⠀8. Як стати більш романтичним та емоційно відкритим?⠀9. Як оминути найпоширеніші причини розлучень (фінанси, зрада, залежності, емоційна закритість)?⠀10. Як врятувати стосунки, якщо ваша жінка вже закрилася і хоче піти від вас?⠀📆 Початок навчання: 18 квітня⠀📍 Формат: 4 уроки в ZOOM по 2 години кожен. Уроки будуть проходити онлайн щопʼятниці з 19 до 21 протягом одного місяця. Бути на уроках онлайн не обовʼязково, ви можете подивитись їх в будь-який зручний вам час потім. Записи уроків залишаються у вас назавжди.⠀🕣 Тривалість: 8 годин⠀Курс "4 ролі" має 2 тарифи:⠀🔹 Тариф “Самостійний” – 2700 грн (67$, якщо оплачуєте не з України)⠀✔️ Участь онлайн✔️ Запис усіх уроків✔️ Можливість поставити запитання під час уроку⠀🔹 Тариф “Преміум” – 3500 грн (87$, якщо оплачуєте не з України)⠀✔️ Усе, що є в тарифі “Самостійний”✔️ Додатково 10 відеоуроків для глибшого вивчення теми✔️ Окремий чат для учасників цього тарифу зі мною, де можна ставити запитання в будь-який час⠀⚠️ Цей курс – виключно для чоловіків. Для жінок є окреме навчання «Підтримка і натхнення».⠀📩 Якщо хочете приєднатися, напишіть у діректhttps://www.facebook.com/share/v/18P2JwYBPw/

"Чи варто мені одружуватись?" — запитав чоловік у мудреця. Мудрець мовчки попросив його сісти. Потім покликав свою дружину й сказав:— Принеси, будь ласка, лампу та запали її.На дворі — полудень. Світло, як у операційній. Але жінка мовчки пішла й виконала прохання.Гість здивовано зиркнув. Усміхнувся напівіронічно."Ну й мудрець, — подумав, — а логіки, як у шапки з вухами."Потім той же мудрець попросив:— Принеси нам молока.Жінка принесла. Вони випили по кілька ковтків. Молоко було кисле. Гість скривився й відставив стакан. А мудрець… посміхався. І хвалив дружину.— Смачне, — сказав. — Дякую тобі, люба.🥴 Терпець у гостя урвався.— Пробач, але… я прийшов по пораду. А ти — змушуєш жінку запалювати лампу серед білого дня, п’єш кисляк і ще дякуєш. Я думав, що ти мудрий, а ти, здається, не розумієш, що робиш.Мудрець спокійно відповів:— Це і є моя відповідь.— Як це?— Ти ж сам побачив:Моя дружина мовчки виконала дурне прохання, не принижуючи й не висміюючи мене. А я — мовчки прийняв її помилку з молоком, не зробивши зауваження, не демонструючи зверхності.Оце і є шлюб.🌿 Якщо ти навчився терпіти, прощати, приймати, якщо вмієш відмовитися від его та показної правоти — тоді можеш одружуватися.Бо жити з кимось — це не лише любов. Це щоденне вміння не вбивати любов своїм "я правий", "а я ж казав".❗️Одруження без смирення — це коротка дорога в пекло. Бо там, де є егоїзм — не може вирости справжнє кохання.Джерело: Фейсбук

Вона тонула.І ніхто цього не помітив…Ніхто — окрім однієї людини.Це сталося в червні 2022 року, на Чемпіонаті світу в Будапешті.Анiта Альварес — артистична плавчиня зі США, з мексиканським корінням — виконувала свою програму бездоганно.Але після завершення виступу… вона не виринула.Вона знепритомніла.Її тіло кілька секунд зависло під водою… а потім повільно почало опускатися на дно басейну.Глядачі нічого не помітили. Судді — теж.Усі аплодували.Але її тренерка, Андреа Фуентес, одразу відчула недобре.Вона знала її. Знала, скільки часу потрібно, щоб піднятися.Серцем відчула — щось не так.Не вагаючись ні секунди — вона стрибнула.У формі. У кросівках. Просто з трибуни.Допливла до дна, обхопила її за таліюі витягла на поверхню.Вона врятувала їй життя.І ця історія змусила мене задуматися…Хто знає тебе настільки добре, щоб побачити, що ти більше не тримаєшся на плаву, навіть коли усміхаєшся?Хто, не думаючи, кине все й пірне за тобою, коли ти вже не маєш сил піднятися?І, головне…А ти — чи є такою людиною для когось?Чи настільки ти присутній у житті тих, кого любиш, щоб відчути той момент, коли вони починають тонути?Чи, можливо, просто сидиш на трибуні й аплодуєш, не усвідомлюючи, що хтось поруч тихо згасає?У житті кожному з нас потрібна людина, яка не просто бачить,а помічає.Яка знає, коли ми от-от здамося.І має сміливість стрибнути, щоб нас урятувати.