Estadísticas de telegram channel - @happiness_club_ibb

Та залиш ти в спокої, холєра, цю вічно ображену на весь світ жінку!Оцю, що ходить із лицем “мені всі винні, мене всі зрадили, мене не долюбили”.Не витягнеш ти її. Не вивезеш.Хоч трісни, хоч розірвися — не вивезеш.Я постійно бачу одне й те саме. Одне й те саме, з року в рік.Приходить чоловік… нормальний, з наміром, з бажанням.І бере оцю “бідолашну” під крило.Думає: “я зараз їй покажу, як може бути по-іншому… я дам їй любов… я дам їй турботу… я буду не такий, як усі ті бовдури до мене…” " Я ж справжній чоловік"Та дідька лисого.!Ти не світ їй показуєш.Ти заходиш у вже готову історію.Де все давно розписано без тебе.Там уже є:тато, який кинув…мама, яка не додала тепла…якийсь вайло або телепень, бовдур, що був до тебе…І ти такий заходиш і думаєш: “о, зараз я тут все перепишу…”Срака-мотика… ти серйозно?Ти думаєш, що ти особливий?Що саме ти — той, хто змінить її світ?Та ти не змінюєш нічого.Ти просто наступний у цьому ланцюжку.І найцікавіше навіть не це.Найцікавіше — що це не прохання про допомогу...От тут більшість чоловіків ламається.Вони думають: “вона ж страждає… їй боляче… їй просто треба любов…”Ні.ЗюськиЦе вже не про біль.Це вже про спосіб жити.Це її система координат.Вона так бачить світ:вона — жертва,А хтось — винний.І цей хтось постійно має змінюватися, вдосконалюватись...І ти думаєш, що ти не будеш цим “хтось”?Най тебе шлях трафить…Та ти перший кандидат.Бо поки ти хороший — ти їй не підходиш.Поки ти спокійний — ти їй незрозумілий.Поки ти даєш любов — це не зчитується як любов.Це зчитується як щось підозріле.І тоді починається найцікавіше.Повільно. Акуратно.Провокації.Маленькі шпильки.Претензії “нізвідки”.Образи, які ти навіть не встигаєш зрозуміти.Потім більше.Перекручування твоїх слів.Знецінення того, що ти робиш.І ти такий сидиш і думаєш:“Бляза, в що відбувається взагалі?”А відбувається дуже проста річ.Вона тебе підганяє під свій сценарій.Бо їй потрібно, щоб ти став тим самим.Тим самим “поганим”.Тим самим, хто зробить боляче.Бо тільки тоді її світ сходиться.І в якийсь момент… ти зриваєшся.Бо ти ж людина.Ти не залізний.І от ти сказав щось різко…зробив щось не так…не витримав…І все.Вона дивиться на тебе і каже:“Ну от. Я ж казала.”..Розумієш?Вона не шукала вихід із болю.Вона шукала підтвердження, що світ такий, як вона його знає.І ти це підтвердження дав.Не тому, що ти такий.А тому, що тебе до цього довели.І тепер вся її накопичена злість…всі образи…все, що вона носить роками —прилітає тобі.Бо ти вже вписаний у роль.І далі ти або стаєш “тираном”,або вона тебе дотисне до цього стану, трясця її матері!Інакше цей механізм не працює.Їй не потрібен герой.Герой руйнує сценарій.Їй потрібен винний.Бо без винного вона не знає, хто вона.І от тепер головне, що треба зрозуміти.Це не лікується твоєю любов’ю.Не лікується твоєю турботою.Не лікується тим, що ти там “потерпиш”, “перечекаєш”, “дотиснеш ніжністю”.Та щоб у вас стріха потекла від таких ілюзій…Це так не працює.Це лікується тільки одним.Коли вона сама чесно визнає:“я живу в цьому сценарії… я його відтворюю… я його підтримую…”Без цього — нуль.Абсолютний нуль, пшикІ поки цього немає —ти не рятівник.Ти не той, хто змінить її життя.Ти просто наступний.Наступний, об якого вона підтвердить свою правду про цей світ.

Питання розвитку територіальних громад виходить далеко за межі інфраструктурних рішень чи бюджетного планування.Справжня життєздатність громади визначається її спроможністю розвивати людський капітал. У цьому контексті освіта перестає бути просто мережею шкіл чи садочків — вона стає ядром стратегічного розвитку країни та головною точкою тяжіння для майбутніх поколінь.Програма «Громади і освітні управлінці» — це простір для тих, хто готовий змінити управлінську оптику: перейти від логіки «процесів утримання» до логіки «дизайну систем».Ми розглядаємо освітню систему громади не як сукупність розрізнених інституцій, а як цілісну екосистему розвитку особистості.Це вимагає нової архітектури управлінських рішень, де школа, позашкілля, культура та спорт діють у єдиному дитиноцентричному полі.Ключові вектори програми:- Стратегічна суб’єктність. Управлінці громади набувають спроможності дизайнувати рішення в довгу, розуміючи контекст глобальних змін та місцевої ідентичності.- Інтеграція та узгодженість. Поєднання зусиль місцевої влади, бізнесу та освітян-практиків.Це створення спільної мови, де кожен гравець розуміє свою роль у формуванні життєвої траєкторії дитини.- Освіта як економічний драйверПрацюємо з концепцією громади як середовища нової економіки.Якісний освітній простір є базовою умовою для того, щоб талановита молодь бачила своє майбутнє в громаді, створюючи цінність для свого регіону.- Технологічна та культурна спроможність. Від використання штучного інтелекту в управлінських процесах до переосмислення ролі культурних інституцій.Це навчання для команд, які прагнуть вийти за межі операційної рутини та спроєктувати модель розвитку громади, де кожна дитина має простір для реалізації свого потенціалу.Старт - 30 квітня

45 ідей для відновленнhttps://t.me/happiness_club_ibb/1451Знайдіть у цьому переліку те, що відгукується вам саме зараз. Ви можете використовувати ці ідеї як особисте «меню самопідтримки» або пропонувати їх як інструмент пошуку ресурсів у роботі з клієнтами.💪 Фізичний стан1. Якісний сон протягом 7–9 годин.2. Склянка води одразу після пробудження.3. Прогулянка на свіжому повітрі без мети.4. Достатня кількість овочів та фруктів у раціоні.5. Профілактичний візит до лікаря або стоматолога.6. Короткий денний сон (15–20 хвилин).7. Ранкова руханка або легка розтяжка.8. Тепла ванна з сіллю або контрастний душ.💛 Емоційна підтримка9. Запис почуттів у щоденник.10. Дозвіл собі на помилку та самоспівчуття.11. Перегляд улюбленого фільму або читання книги.12. Визнання трьох власних досягнень за день.13. Можливість поплакати, якщо є внутрішня потреба.14. Консультація з психологом або зустріч із супервізором.15. Прослуховування музики під поточний настрій.👥 Соціальні зв’язки16. Обід або фреш з приємною людиною.17. Відмова від зустрічі, на яку немає сил.18. Прохання про допомогу в побутових або робочих справах.19. Час із сім’єю без телефонів та гаджетів.20. Спілкування з домашнім улюбленцем.21. Дзвінок близькій людині просто так.22. Обійми з тими, кому ви довіряєте.🧘 Сенси та духовність23. Дихальні вправи або медитація.24. Спостереження за природою (парк, небо, захід сонця).25. 10 хвилин повної тиші щодня.26. Запис власних цінностей та пріоритетів.27. Допомога іншим або волонтерство.28. Щоденник вдячності (3 пункти щовечора).29. Читання надихаючої чи філософської літератури.🧠 Психологічне розвантаження30. Вивчення чогось нового для задоволення (мова, хобі).31. Вирішення пазлів, ребусів або логічних задач.32. Вечір або день без соціальних мереж та новин.33. Професійна література поза робочим графіком.34. Творчість: малювання, ліпка, спів або танці.35. Робота з когнітивними упередженнями через аналіз думок.36. Відмова від багатозадачності: одна справа за один раз.💼 Професійна стійкість37. Організація зручного та чистого робочого місця.38. Короткі перерви щогодини під час роботи.39. Чітке визначення часу завершення робочого дня.40. Планування завдань з урахуванням реального запасу сил.41. Святкування маленьких професійних перемог.42. Відмова від додаткових обов’язків, на які немає ресурсу.43. Обговорення складних кейсів із колегами.44. Навчання новим методам роботи для впевненості.45. Повна відпустка або вихідні без перевірки пошти.Яку одну дію з цього списку ви зробите для себе сьогодні?Напишіть її номер у коментарях — почнемо відновлення з маленького кроку.Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клубДжерело: Ольга Гарковець (фейсбук)

ЧАСТИНА 9. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЯКУ НЕМОЖЛИВО ПЕРЕКЛАСТИhttps://t.me/happiness_club_ibb/1448Є одна річ, яку ми дуже добре навчилися робити за ці роки — шукати винних.І, якщо чесно, це навіть зрозуміло, бо коли болить, хочеться знайти того, хто відповідає за цей біль, щоб або покарати, або хоча б пояснити собі, чому все так склалося.Ми звикли говорити про владу.Про президента, депутатів, міністрів.Ми розбираємо їхні рішення, критикуємо, обурюємося, іноді навіть правильно.Але є один момент, після якого ця логіка перестає працювати.Бо коли система довго не змінюється, коли проблеми накопичуються, коли всі все розуміють, але нічого не відбувається — відповідальність перестає бути односторонньою.Вона починає розтікатися.І в якийсь момент стає незручною.Бо вже не виходить чесно сказати, що “це все вони”.Тоді доводиться поставити інше питання, яке значно важче:а де в цій історії ми?Не як абстрактне “суспільство”.А дуже конкретно.Депутати місцевих рад, які мовчать, хоча можуть говорити.Голови громад, які не хочуть конфлікту, хоча розуміють, що щось не так.Люди, які все бачать, але звикли думати, що від них нічого не залежить.І тут починається найнеприємніше.Бо правда в тому, що система тримається не лише на тих, хто приймає рішення.Вона тримається на тих, хто погоджується з тим, що рішення приймаються без нього.Це не про провину.Це про механіку.Бо будь-яка влада існує настільки довго, наскільки довго їй дозволяють існувати саме в такій формі.І якщо нічого не змінюється, значить, цей баланс, хоч і кривий, але поки що зручний для більшості.Саме тому найскладніший момент — це не критика системи.Найскладніший момент — це коли ти розумієш, що частина відповідальності лежить на тобі.І тут починається вибір.Залишитися спостерігачем.Або стати учасником.Не революціонером.Не героєм.А людиною, яка робить свою частину.І якщо говорити про громади, то ця “частина” виглядає дуже просто і дуже складно одночасно.Просто — бо це рішення, яке можна ухвалити.Складно — бо це рішення потрібно ухвалити.І ось тут усе впирається не в політику, не в Конституцію і навіть не у війну.Усе впирається в зрілість.Бо доросле суспільство відрізняється не тим, що в нього немає проблем.А тим, що воно не перекладає відповідальність за їх вирішення.І саме це зараз є ключовим.Бо всі попередні частини — про систему, про механізми, про варіанти виходу.А ця — про фундамент.Про те, без чого нічого не запрацює.Бо можна придумати ідеальний механізм, можна виписати правильні рішення, можна навіть змусити систему рухатися.Але якщо люди всередині цієї системи не готові бути співвідповідальними — усе повернеться назад.Повільно. Непомітно. Але неминуче.І тому найчесніше, що можна зараз сказати:країна зміниться рівно настільки, наскільки зміниться ставлення людей до власної ролі в ній.Без пафосу.Без лозунгів.Просто як факт.І саме після цього можна переходити до фінального питання.Не “хто винен”.Не “що робити”.А як саме це почати робити вже завтра.Про це — в останній частині.Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клубДжерело: https://www.facebook.com/share/p/1CYYncMEed/

Помічаю явний перекос у сприйнятті теми АБ'ЮЗУ.Аб'юзери у свідомості людей - переважно чоловіки.І з великим відривом.І мало хто говорить про те, як може знищити морально чоловіка жінка.Так... чоловіки дійсно більше схильні до фізичного насилля. І цьому не має ніякого виправдання.Але переважна більшість чоловіків просто діти у моральному, психологічному насиллі.Інтриги, тонке колупання - чоловіки для цього надто тупі, набагато менш хитрі 🙂Жінка може бути у цьому набагато більш винахідлива.Я бачив неоднократно, як жінка знищувала чоловіка морально.Ці історії були навіть у моєму найближчому оточенні.І навіть у моїй родині 😥І я точно не демонізую жінок. Бо як психолог бачу, що колупаючи чоловіка, і особливо свого, жінка часто обхитрює сама себе.Вона може бути надзвичайно ефективною у маніпуляціях, але поки не знає себе, не розуміє своєї жіночої природи, ці маніпуляції за великим рахунком йдуть НЕ на користь їй самій.Того...В цьому плані чоловіки аб'юзери і жінки аб'юзери подібні.Як ті люди, що пиляють гілку, на якій сидять 🙂Звичайно, фізичне насилля більш помітне, його простіше проідентифікувати.Психологічне - більш тонке. Але не менш руйнівне по наслідкам.Хочеться закінчити на позитиві і дати хоча б невеликий ключ-рішення.Він буде у чесності і відкритості.І чесному визнанні того, що в нас є.І в готовності говорити про це відкрито.Спочатку хоча б найближчим.Щоб не обхитрити самих себе 😉Бо... часто людина вважає у собі якусь силу, якість або тенденцію такою, яку краще тримати у таємниці.Але часто по факту вона є просто неприрученою, дикою. Бо постійно ховається у тінь.Так, наприклад, чоловіка часто звинувачують у тому ж бажанні сексу.Жінок - у користливості (якщо секс, то давай спочатку забезпеч місце, де будуть жити наші діти, якщо з'являться 🙂).Але все це є частиною нашої природи.І якщо ми говоримо про це один з одним прямо - в цьому немає жодної проблеми.І чоловіча простота і прямість, фізична міць, вміння пробиватись, і жіноча хитрість і тонкість, вміння обтікати і інтегрувати, емоційна сила - у об'єднанні становлять велику силу ❤️☀️Коли ми не направляємо їх проти один одного, вона здатна творити дива!З Повагою і Любов'юДжерело: Олександр Хитрийтренер, психологЯ радий коли ви щасливі 😉😘Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клуб

Мудра людина Слово жінка можно і треба заманити на людина У чому різниця між розумною та мудрою жінкою?Розумна жінка, помітивши помилку чоловіка, може прямо вказати на неї і нагадати, що вона попереджала поро це. Мудра ж — підтримає, підбадьорить і, якщо потрібно, зробить вигляд, що нічого не сталося.У складній ситуації розумна жінка бере все під контроль і намагається навчити чоловіка «правильного» шляху. Мудра — обережно спрямовує і підтримує його, допомагаючи йому самому прийти до рішення.Розумна жінка наполегливо навчає дітей, зокрема й математики, не зважаючи на обставини. Мудра — бачить у кожній дитині особистість.На роботі розумна жінка прагне бути кращою за інших і уникати помилок, що іноді викликає обережне ставлення колег. Мудра — створює теплу, доброзичливу атмосферу в колективі.Розумна жінка втручається в життя дорослих дітей, дає поради та навчає їх «як правильно». Мудра — дозволяє їм набиратися власного досвіду і просто підтримує.Розумна жінка може сперечатися з родичами, відстоюючи свою позицію. Мудра — вчиться зберігати спокій, слухати і при цьому чинити по-своєму з любов’ю.Розумна жінка прагне змінити інших і навколишній світ. Мудра — починає з себе і приймає людей такими, якими вони є.Розумна жінка вважає, що щастя — це бути правою. Мудра ж знає: по-справжньому щасливий той, хто знаходить гармонію.Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клубДжерело:

Мудра жінка дім будує, а нерозумна — власними руками руйнуєДавайте будемо відвертими. Різниця між затишною оселею, де панує мир, і розбитою сім’єю не завжди залежить від чоловіка. Більшість чоловіків стараються: вони дбають про достаток, захищають, намагаються бути достойними батьками та чоловіками.Але що стається, коли чоловік одружується з нерозумною жінкою? Вона спалить усе дотла власними вчинками. І найгірше те, що вона звинуватить у пожежі весь світ, тільки не саму себе.1. Мудра жінка поважає — нерозумна принижуєДля чоловіка повага — це як кисень. Мудра жінка це знає. Вона будує свою любов на шані та честі. А нерозумна? Вона кепкує зі свого чоловіка, висміює його перед людьми, перетворює жарти на гостру зброю. А потім дивується, чому його серце холоне. Чоловік може вистояти в будь-якій біді, але він ніколи не розквітне там, де його принижують.2. Мудра жінка несе мир — нерозумна розпалює війнуМудра дружина робить дім тихою гаванню. Сама її присутність втихомирює бурі. А нерозумна? Для неї будь-яка незгода — це привід до битви. Кожне зауваження вона сприймає як «контроль». Вона відштовхує спокій, породжує напругу і називає це «сильним характером». А потім плаче про «токсичність» у домі, який сама ж перетворила на згарище.3. Язик нерозумної жінки — це отруйна стрілаМудра жінка говорить слова, що дарують життя. Вона надихає чоловіка, підносить його своїм словом. Нерозумна ж має язик, повний отрути. Вона постійно пиляє. Знецінює. Висміює його доброту, вважаючи її слабкістю. І коли чоловік, якого вона сама ж «загризла», замикається в собі — вона звинувачує його в тому, що він «уже не той, за кого вона виходила».4. Гординя нерозумної важливіша за її сім’юМудра жінка вміє визнати помилку. Вона вміє слухати. Вона готова змінюватися на краще. А нерозумна? Вона радше дивитиметься, як руйнується її дім, аніж хоч на йоту поступиться своєю гординею. Її пиха стає тим стінобитним знаряддям, що трощить стіни. І коли пил осяде — виявляється, що сім’ї вже просто немає.5. Нерозумна впускає в дім чужі очі та язикиМудра жінка береже свій шлюб від пліток і чужих поглядів. Вона знає, що далеко не кожна «подружка» заслуговує знати, що діється в її союзі. А нерозумна? Вона дозволяє самотнім подругам диктувати правила у своєму шлюбі. Вона підлаштовує життя під стандарти соцмереж. Її чоловік стає посміховиськом у групових чатах, а її сім’я — просто черговим «контентом» для TikTok. І коли все розвалюється, вона щиро не розуміє, чому її дім перетворився на руїни.Останнє словоМудра жінка будує. Вона примножує. Вона вміє з малого зробити велике. Вона робить свого чоловіка сильнішим, дітей — впевненішими, а дім — мирним.Але нерозумна жінка? Вона зневажає повагу. Сіє розбрат. Дозволяє гордині та стороннім людям знищити те, що мало бути святим.Чоловіки, слухайте уважно: жінка, яку ви обираєте, або примножить усе, що ви їй дасте, або перетворить це на попіл.👉 Мудра жінка будує.👉 Нерозумна жінка руйнує.І жоден чоловік не зможе «відпрацювати» за двох у домі, де жінка вирішила його знести.

Дитині байдуже, хто має рацію — вона знає лише одне: тата поруч немає.https://t.me/happiness_club_ibb/1437Давайте перестанемо заплющувати очі на очевидне.Дитину не цікавить, хто правий у суперечці —вона просто відчуває, що батька немає поруч.Вона каже, що винен він.Він каже, що його вигнали.Суд стає на її бік.Церква мовчить.А система працює далі.А дитина?Вона сидить біля вікнаі чекає чоловіка, якому вже не дозволено постукати у двері.Скажімо чесно, без прикрас.1. Більшість батьків не покидають своїх дітей —їх просто стирають із життя.Це не завжди починається з байдужості.Часто все починається з того, що хтось переписує історію.Дім перетворюється на зал суду.Кожна помилка — доказ.Кожна суперечка — звинувачення.Він не пішов тому, що не любив.Він пішов тому, що йому не дозволили залишитися.А потім світ чує:«Він нас покинув».Ні.Іноді просто змінюють замки — і залишають дітей між двома світами.2. Батьківство часто зводять лише до грошей.Плати аліменти.Плати за школу.Плати за свята.Але не став запитань.Не втручайся у виховання.Не з’являйся без дозволу.Сучасна культура часто говорить чоловікові:«Будь забезпечувачем».А коли він намагається бути справжнім батьком, чує:«Ти надто контролюєш».«Ти токсичний».«Ти занадто втручаєшся».Системі часто зручні платники —але не завжди потрібні батьки.3. Дитина бачить усе — навіть коли дорослі думають, що ні.Вона чує слова.Відчуває напругу.Бачить, як зникає ім’я батька зі спогадів.У соцмережах з’являються нові фото.У суді оплачуються нові рахунки.А дитина?Вона носить у собі мовчання.Саме так руйнується відчуття себе —тихо,повільно,майже непомітно.4. Бути матір’ю — це не означає автоматично мати рацію.Якщо дітей використовують як засіб тиску —це вже не турбота, а маніпуляція.Якщо зустрічі з батьком перетворюються на рідкісну «послугу» —це не співбатьківство, а покарання.Коли боротьба між дорослими стає важливішою за дитину —виграє ніхто.Бо поки дорослі змагаються,дитина може втратити цілу половину свого світу.5. Багато чоловіків не є байдужими —вони просто виснажені.Вони не зникають тому, що не люблять.Вони зникають, бо втомлюються постійно доводити, що люблять.Втомлюються від судів.Втомлюються доводити, що не є загрозою.Втомлюються дивитися, як їхня дитина стає гостем у власному житті.Іноді це не втеча від відповідальності —іноді це поразка у боротьбі, де вони відчувають себе безсилими.6. Самотнє батьківство не повинно ставати нормою через конфлікт.Ми часто захоплюємося людьми, які тягнуть усе самі.Але рідко говоримо про наслідки.Хлопці можуть виростати зі злістю.Дівчата — з розгубленістю.І багато хто починає вірити, що любов завжди пов’язана з болем.Ні модні поради з інтернету, ні короткі мотиваційні ролики не вирішать цього.Двоє батьків можуть створити баланс.Коли ж один із них відсутній —часто з’являється хаос.Наостанок.Не обманюйте дитину.Коли вона виросте — вона все одно побачить правду.Не вірте сліпо, що будь-яка система завжди справедлива.І не поспішайте називати когось безвідповідальним, не знаючи всієї історії.А чоловікові, який думає здатися, варто пам’ятати одне:Іноді варто боротися за право залишатися поруч.Бо коли батько зникає з життя дитини —разом із ним може зникнути частина опори.І залишитися рана, яку не завжди легко зцілити.Бути батьком, який залишається, непросто.Але іноді саме це — найважливіше рішення.Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клубДжерело:

ЧАСТИНА 1. ЧОМУ “КОЛГОСП” СТАВ СИНОНІМОМ ЧОГОСЬ ПОГАНОГО І ХТО В ЦЬОМУ ВИНЕНЧи ви давно замислювалися, що коли потрібно принизити чиюсь роботу, чиюсь організацію або чиюсь ідею, то достатньо одного слова — “колгосп”?Сказав — і ніби все зрозуміло. Непрофесійно. Безладно. Безвідповідально. Соромно.І мене це зачіпає не тому, що я ностальгую за радянщиною — навпаки. Мене зачіпає те, що ми дозволили викрасти в нас саму ідею спільного, підмінивши її примусом, злиднями і страхом, і тепер навіть не намагаємося відрізнити форму від її спотворення.Колгосп як форма господарювання був вигідний совєтам не тому, що вони вірили у колективну відповідальність чи солідарність, а тому, що це була ідеальна модель тотального контролю над землею, працею і людиною, яка втрачала право на власний вибір і ставала гвинтиком у плановій машині, де рішення ухвалювалися не там, де працювали, а там, де сиділи партійні кабінети.Це було не спільне володіння — це було державне відчуження.Людям залишили відповідальність без права власності. Працю без впливу. Обов’язок без свободи.І коли система закономірно почала гнити, коли мотивація зникла, а ініціатива каралася, ми не сказали: “погана модель управління”. Ми сказали: “колгосп”.Так слово, яке в теорії означало кооперацію, стало синонімом деградації.Але якщо відкинути радянський контекст і подивитися чесно, без емоцій і без ідеології, то сама ідея спільного володіння не є ні абсурдною, ні приреченою. Вона просто вимагає зовсім інших принципів — добровільності, прозорості, компетентного управління і чітких правил, які працюють для всіх.Коли я чую, що українці нібито не здатні до спільного, що “нам тільки приватне підходить”, що “ми все розкрадемо”, я розумію, що це не аналіз — це травма, яка передається як сімейний сценарій. Нам десятиліттями пояснювали, що спільне — це нічиє, а нічиє — можна тягнути додому.Але спільне — це не нічиє.Спільне — це коли ти співвласник, а не наймит без голосу.У наступному дописі я розберу, чому теорія “Трагедії спільного”, на яку десятиліттями спиралися економісти, не є остаточним вироком для кооперації, і як Елінор Остром фактично перевернула уявлення про те, що люди нібито не здатні управляти спільним без державної палиці чи приватного монополіста.Пишіть у коментарях, чи для вас слово “колгосп” — це лише образа, чи ви готові подивитися на нього без радянського фільтра.І підписуйтеся на мій профіль — далі буде глибше і жорсткіше.Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клубДжерело:

ВТРАТА ОРГАЗМУ ЯК ЗАБОРОНА НА НАСОЛОДУ ЧЕРЕЗ ПРОЖИВАННЯ ГОРЯДеколи коли людина скаржиться на відсутність оргазму і коли ми починаємо досліджувати глибше, виявляється — в їі житті є непрожите горе.Це може бути смерть близької людини, розрив стосунків, втрата дому, ілюзії, безпеки, статусу, вагітності, себе колишньої. І тоді тіло ніби говорить: «Зараз не час для насолоди».Зигмунд Фройд у праці Журба і меланхолія писав, що втрата об’єкта любові не завжди одразу усвідомлюється. Частина психіки може «застигнути» в ідентифікації з втраченим.Коли горе не прожите, лібідо (енергія потягу до життя) не повертається в Я, воно залишається «прив’язаним» до втрати.Оргазм — це кульмінація життєвої енергії, це мікро-вибух життя.А якщо всередині — несвідомий траур, психіка може ставити заборону:«Я не маю права насолоджуватися, коли втратила».Горе — це також процес завершення контакту. Якщо цикл контакту переривається, енергія «зависає» в незавершеній фігурі.Оргазм — це теж завершення циклу:збудження → напруження → пік → розрядка → інтеграція.Коли горе не завершене, психіка часто блокує фазу розрядки. Людина може збуджуватися, але не дозволяти собі «відпустити контроль».Бо відпустити — означає втратити контроль.А в досвіді втрати контроль уже був зруйнований.Тоді тіло тримається.Стискається.Не довіряє хвилі.І оргазм не приходить не тому, що «щось не так», а тому що контакт із болем ще не завершений.З фізіологічної точки зору горе активує стресову систему. Підвищується рівень кортизолу, знижується дофамін, тіло переходить у режим виживання.А оргазм — це стан безпеки.Це парасимпатична активація.Це дозвіл на розслаблення.Якщо психіка в режимі «я маю витримати», «я маю бути сильною», «мені не можна розслабитися», оргазмічна функція блокується.ЧОМУ ВАЖЛИВО ПРО ЦЕ ГОВОРИТИБо дуже багато людей починають звинувачувати себе:«Зі мною щось не так».«Я стала холодною».«Я більше не сексуальна».А насправді їхнє тіло просто ще проживає траур.Оргазм повертається не через техніки стимуляції.Він повертається через дозвіл знову жити.Пост: ОлесьСтатут династії Слободенюк.Вітальня Крафторіум Крафторіум КаналКрафторіум клубДжерело: