2Іноді жінці здається,що вона хоче піти від чоловіка. Не просто посваритися. Не просто побути на самоті. А саме піти. Втекти. Вирватися. Наче її тримають у клітці. І знаєш, що цікаво? Іноді вона намагається втектизовсім не від чоловіка. А від мами. Ось чому... Маленькій дівчинці колись багато чого не можна було. Не можна було злитися. Не можна було сперечатися. Не можна було бути незручною. Не можна було сказати:"Мені боляче."Не можна було сказати:"Я не згодна."Не можна було сказати:"Мамо, ти мене раниш."І всі ці невисловлені почуттязалишилися всередині. Минуло 10 років.20 років.30 років. І раптом поруч з чоловікомвони починають прокидатися. І тоді жінці здається:"Він мене не чує.""Він мене душить.""Він мене контролює.""Я хочу втекти."Але дуже частоїї психіка кричить зовсім про інше:"Я досі не сепарувалася від мами."Бо чоловік —це не мама. Але саме через ньогостає видимим той біль,який колись не вдалося прожити. І поки жінкане побачить цього зв'язку,вона може міняти чоловіків. Але щоразу зустрічатимету саму біль. Тому що від чоловіка піти можна. А від непрожитої історії з мамою —ні. Спочатку її потрібно побачити. Прожити. Відпустити. І тільки тодіз'являється шанснарешті будувати стосункине з позиції пораненої дівчинки, а з позиції дорослої жінки... А чоловік тут часто стає останньою фігурою, на яку проєктується непройдена сепарація від матері.