2Іноді жінці здається,що вона хоче піти від чоловіка.Не просто посваритися.Не просто побути на самоті.А саме піти.Втекти.Вирватися.Наче її тримають у клітці.І знаєш, що цікаво?Іноді вона намагається втектизовсім не від чоловіка.А від мами.Ось чому...Маленькій дівчинці колись багато чого не можна було.Не можна було злитися.Не можна було сперечатися.Не можна було бути незручною.Не можна було сказати:"Мені боляче."Не можна було сказати:"Я не згодна."Не можна було сказати:"Мамо, ти мене раниш."І всі ці невисловлені почуттязалишилися всередині.Минуло 10 років.20 років.30 років.І раптом поруч з чоловікомвони починають прокидатися.І тоді жінці здається:"Він мене не чує.""Він мене душить.""Він мене контролює.""Я хочу втекти."Але дуже частоїї психіка кричить зовсім про інше:"Я досі не сепарувалася від мами."Бо чоловік —це не мама.Але саме через ньогостає видимим той біль,який колись не вдалося прожити.І поки жінкане побачить цього зв'язку,вона може міняти чоловіків.Але щоразу зустрічатимету саму біль.Тому що від чоловіка піти можна.А від непрожитої історії з мамою —ні.Спочатку її потрібно побачити.Прожити.Відпустити.І тільки тодіз'являється шанснарешті будувати стосункине з позиції пораненої дівчинки, а з позиції дорослої жінки...А чоловік тут часто стає останньою фігурою, на яку проєктується непройдена сепарація від матері.