Estadísticas de telegram channel - @futbolni_istorii

Дедалі гучніше чути налякані голоси з Англії - кажуть, втрачається футбол, який вони любили.The Athletic цілу статтю написала "Чи це той футбол, який ви хочете?", а лідера АПЛ Мікеля Артету на пресконференціях запитують про "нудний стиль" його Арсенала."Я чув протилежне. Що ми найцікавіша команда в Європі. Може, в мене просто інші джерела", - віджартовується той. Але деякі цифри таки змушують задуматися.В АПЛ-2025/26 забивають по 2,79 голу за матч, що більше, ніж в середньому з 1992 року. А от частка голів, забитих з гри, різко падає. Поточний сезон - третій найгірший (66%) і абсолютно найгірший з 2011 року.В АПЛ тільки Ман Сіті та Ліверпуль ще опираються тренду на кутові, штрафні й довгі вкидання з аута - у них понад 80% голів з гри. Вже у Астон Вілли - 71%. У Ман Юнайтед - 64%, у Челсі - 61%, а у лідера Арсенала - лише 56%. Ба більше, є навіть Крістал Пелас, який аж 60% голів забиває зі стандартів!"Ми бачимо, як футбол дедалі більше перетворюється на гру стандартних положень. Я знаю, це частина гри. Але я дивився матч МЮ - Брентфорд, поки ми їхали на гру з Пелас, і я побачив 25 хвилин футболу. Ще 20 хвилин - це були стандарти і підготовка до них", - казав Арне Слот. Пеп Гвардіола на його боці: "Пам'ятаєте Сток Сіті з їхніми вкиданнями від Ділепа? Це вже відбувалося тоді, але вони були винятком. А зараз так роблять майже всі". Статистика показує, що середня тривалість зупинки гри в АПЛ за рік зросла із 22,9 секунди до 29. Вкидання м'яча з аута відбувається на 2 секунди повільніше, ніж минулоріч, а середній кутовий виконують на 5 секунд повільніше, ніж у сезоні-2024/25 і на цілих 16 секунд повільніше, ніж 5 років тому.Ну, і отак втрачається безперервність гри - те, що й відрізняє наш, європейський футбол від американського.Тому-то й бідкаються вікові фани, що видовищність вже не та.Ще у 2016-му Пеп нарікав на лонгболи - мовляв, "вперше бачу, щоб м'яч був в повітрі довше, ніж на землі". Зараз він та інші естети отримали нового ворога - це стандарти.

"Ейсебіу робив, що хотів. Гру тоді змінив Мальдіні, який без підказки тренера наказав Траппатоні грати з ним персонально". Ну, а загалом грав Жозе аж до 38 років за Мілан, Наполі й Юве - рідкісне довголіття для тих часів. У КЄЧ-1973 він встиг зіткнутися з новою епохою - "тотальним футболом" Аякса Рінуса Міхелса. Альтафіні це вразило."Ніколи раніше не бачив такої гарної, повноцінної команди. Коли я вийшов у старті, мене крив Бланкенбург. Потім він біг вперед, і мене передавали іншому хаву. Якось я озирнувся, а по мені грав Кройф!" Після завершення кар'єри Альтафіні не повернувся в Бразилію, а став жити в Італії. У 1980-х він був першим зірковим коментатором на місцевому ТБ."Це я імпортував термін "голасо" з Південної Америки. Спочатку глядачі телефонували і скаржилися, бо думали, що це лайка! А найбільше емоцій біля мікрофона мені подарував Роналдо…" Навіть зараз, у 87, Жозе при роботі - у нього бізнес. "Я працюю в Italgreen, ми встановлюємо синтетичні поля та корти для паделя. Буває, в день по 300 км проїжджаю. Я вважаю, чим більше ти працюєш розумово й фізично, тим краще твоє життя!" "Із чемпіонів 1958-го нас лишилося четверо. Діно Сані вже 93, він живе в Сан-Паулу. Пепе - 90, у Сантосі. Ще є Моасір - йому 89, він осів у Кіто, в Еквадорі. Так що у нас досі повна атака! Буває, мені сниться, що я на полі. Я прокидаюся і кажу дружині: "Чорт, я знову забив уві сні!" В мене нема туги за Бразилією, але та балада, де йдеться про старіючого футболіста, якому хочеться грати... коли я чую її, я плачу". 3/3

Футбол на Мадейрі не інвестиція в майбутнє, коли заможні батьки за руку ведуть нащадків у оригінальній формі Nike в ідеальний спортзал. Там, на острові, це спосіб життя.Та й потім, не пощастило йому на заможних батьків.Його матір, Марія Долореш Душ Сантуш, працювала кухаркою або прибиральницею, поки батько Жозе Дініш Авейру косив газони і... пив.До слова, це він назвав наймолодшого, незапланованого сина "Роналду" – на честь свого улюбленого Рональда Рейгана.Ну, і ще Дініш Авейру підшукав малому найкращого хрещеного батька."Я став хрещеним Роналду, бо грав тоді за Андоррінью, де його тато був екіпіровщиком. Він попросив мене в день, коли той народився.Дивно вийшло. Того дня ми грали матч, тож ми з Дінішем сильно спізнилися не хрещення. Священник вже навіть не хотів його хрестити! Нам довелося його переконувати! Не дуже добра історія, бо всі чекали тільки нас двох", – каже Фернан Баррош Соуза.В ту пору він вже завершував, а от в юності грав за елітний клуб Мадейри – Насьонал.Хто не в курсі, Мадейра – це острів із населенням у 250 тисяч чоловік, звідки ближче до Марокко, ніж до Португалії, якій ця земля належить ще від часів Великих географічних відкриттів.Є тут, до речі, і пам'ятник Христофору Колумбу.А ще – цілих два малому Роналду.Хто б міг таке уявити? Лонг-лонгрід до 41-річчя Кріштіану Роналду читайте повністю тут.

От ви б оголосили страйк, маючи 488,000 фунтів зарплати в день?)А Кріштіану Роналду - так!40-річний нападник Аль-Насра не потрапив до заявки на матч Аль-Ріядом (1:0), а вчора навіть не приїхав на тренування!"Він просто прагне рівної конкуренції і не любить, коли інші клуби стають сильнішими", - стверджує джерело BBC. Кріша розгнівав перехід Каріма Бензема з Аль-Іттіхада до Аль-Хілаля, який після 19 турів випереджає у таблиці його Аль-Наср на 1 очко. Тим часом сам Аль-Наср в січні придбав лише 21-річного іракця Айдіра Абдулкаріма. На думку CR7, це злочинна бездіяльність.Бойкот від CR7 застав саудитів зненацька. Вони аж призупиняли на день обмін Канте на Ен-Несірі із Фенербахче.Ну, але зрештою махнули рукою.Чи правий Роналду щодо "недостатніх інвестицій" Аль-Насра? Ну, за останній рік його клуб купив гравців на 105 млн, а продав на 11. Паралельно Аль-Іттіхад купив на 119, а продав на 0; Аль-Ахлі купив на 87, а продав на 39; Аль-Хілаль купив на 172, а продав на 11; Аль-Кадсія купила на 133, а продала на 27. Цифри, погодьтеся, співставні.Біда Аль-Насра не в сумі, а у векторі. Роналду вже 40, Мане і Брозовичу - по 33, Іньїго Мартінесу - 34, Коман вічно травмований, а Жоау Фелікс - ледащо. І хто, скажіть, має відбирати в такій команді?)Тому-то й програли за останній місяць Аль-Хілалю (1:3), Аль-Кадсії (1:2), Аль-Ахлі (2:3).Тому-то й бігає Роналду вже 2,5 року без трофеїв."Ви знаєте, яка моя мета. Я хочу досягнути позначки в 1000 голів. Я точно досягну її, якщо не буде травм", - каже він, але, схоже, 2-3 місця гнітять навіть цього індивідуаліста. Цікаво, а Роналду в курсі, що усі топклуби Саудівської Аравії належать одному й тому ж Державному інвестиційному фонду PIF?Схоже, що ні, інакше б не вимагав конкуренції всередині монополії, де гравці, тренери і цілі клуби - просто іграшки, що розважають одну й ту ж сім'ю.

Мілан буквально живе за схемою "no Modric – no party".Коли Лука пропустив 1/8 фіналу Кубка проти Лаціо – Россонері одразу програли й вибули. Те саме сталося й у півфіналі Суперкубка з Наполі, а у Серії А проти Фіорентини Мілан без Модрича ледь врятувався на останніх хвилинах.Opta порахувала, що з Лукою Мілан здобуває в середньому 2,17 очка, без нього – 1,4.За голами (1) та асистами (3) це не прослідкуєш; коріння залежності лежить глибше. Модрич є лідером Россонері за підбираннями нічийних м'ячів; виконаними й точними пасами; короткими, середніми та довгими передачами; передачами під удар та в останню третину поля.Ба більше, він ще й найкращий за перехопленнями (24), випереджаючи стопера Фікайо Томорі.За матч Лука намотує по 12-13 км.Массімо Амброзіні не сумнівається – перфоманси Модрича в центрі поля надихають і партнерів старатися так, як ніколи до нього:"Модрич чудовий тим, як на 99-й хвилині повернувся в захист і в підкаті заблокував навіс у матчі з Наполі. Це рушійний жест у колективі, якому бракувало таких особистостей. Якщо хтось на кшталт Луки це робить, молоді зобов'язані бути на його хвилі". Чтиво про феноменальні виступи 40-річного Модрича у Серії А читайте повністю тут.

У футболі не буває перемог без ризику."Потрібно краще грати у штрафному суперника. Ванат, маючи чудовий шанс, замість удару почав контролювати м'яч і втратив його. Іноді слід бути рішучішим", - казав Мічел після поразки Жирони від Ов'єдо. А тепер гляньте зворотній приклад - ось так Леонардо Бертоне із Туна зіграв вчора у матчі з Базелем.Через 20 років після пам'ятних матчів з Динамо Тун знову переживає розквіт.Команда Мауро Лустрінеллі лише влітку 2025-го піднялася до еліти, але негайно захопила лідерство і після 22 турів випереджає найближчого суперника, Лугано, на 9 очок. Після 4:1 з Янг Бойз та 2:1 з Базелем це пахне першим чемпіонством в історії Туна.Як так?"Ви бачили? У Швеції чемпіоном став М'єльбю - дуже маленький клуб із маленьким бюджетом. В Австрії Зальцбург зі своєю моделлю "купи-продай" вже не виграє чемпіонат 2 роки. У нас, в Швейцарії, таблицю очолює Тун. Намічається тенденція для малих футбольних країн", - каже ексдиректор SFL Едмонд Ізо. Усе на поверхні. З 2021-го, коли президентом Базеля став Давід Деген, клуб купив гравців на 37 млн франків, а продав - на 122 млн. Скаути відпрацювали на 10 з 10; через роттенблау пройшли Калафйорі, Амдуні, Баррі, Кабрал, Ренату Вейга. От тільки команду ця модель вихолощує, а замінити проданих стає все складніше. Цьогоріч-от не вийшло взагалі."Малі футбольні ліги, як наша, мають все менше шансів залучити гравців з потенціалом. Зараз це роблять безпосередньо клуби топліг. Сусідній Фрайбург має 60 млн з ТБ-прав і 180 млн в бюджеті. Базель не може з ним конкурувати". Ізо правий. Весь річний бюджет Базеля - 60 млн франків.Тим часом у Туна бюджет взагалі 12-15 млн, але він нікого не продає, тож команда здружилася, добре розуміє тренера. Це радикально інша модель, яку вважали застарілою, але зараз, коли скаутинг пішов далеко вперед, і талантів на всіх не вистачає, кожне провалене трансферне вікно Базелем, Зальцбургом, Брюгге, Мальме, Шахтарем обертатиметься саме такими чемпіонами.

І ще трохи про "наших" у Франції.L'Equipe розпитала у парижан, що вони думають про адаптацію Іллі Забарного, яка затягується.Із хорошого - поки що українця захищають, і попри серію слабких виступів ніхто не списує з рахунків."Правда в тому, що він відкриває для себе новий стиль гри з великою кількістю нової інформації", - каже джерело в ПСЖ. "Забарний - високий, сильний гравець, який прийшов з АПЛ, де дозволено більше силового контакту. Ми можемо критикувати його, бо він іноді запізнюється на полі, але водночас, як тільки він щільно чіпляється до опонента, йому одразу свистять фол". Ще 2 невдалих виступи Забарного проти Спортинга (1:2) і Лор'яна (1:1) пояснили тим, що його задіяли на позиції правого захисника; експеримент провалився.Луїс Енріке, звісно, не надто щасливий через виступи Забарного, як і Люки Шевальє, але виду не подає:"Перше, я зробив, підписуючи гравця - це сказав: "У перший рік будь обережним, бо тебе критикуватимуть. Критика - нормально, коли приходиш до команди такого рівня. Ти мусиш з цим зіткнутися". Захищає Забарного і спортдир Борнмута Тьягу Пінту - каже, на Віталіті Ілля теж запрягав довго:"Перші 6 місяців у нас теж були для нього важкими. Він часто травмувався і не завжди проходив до основи. Коли ти приходиш до нової команди, адаптація - це нормально. Особливо в ПСЖ. За нами хоч тактично простіше було, бо кожен захисник точно знав свою роботу. Ми грали 1 в 1; кожен слідував за опонентом по всьому полю". Ну, і Мірча Луческу, якому зателефонували французи, твердо вірить у вихованця:"У Києві він теж переживав важкі часи, але показав, що має характер з цим впоратися. Він ще молодий. У нього є техніка, фізика, інтелект. Нема жодної причини, чому він не досягне успіху в довгостроковій перспективі".

Після 0:3 з Брюгге та вильоту з ЛЧ Foot Mercato написала, що Роберто Де Дзербі йде з Марселя.Потім, щоправда, це заперечили, але навіть так картина на Велодромі безрадісна.Можете уявити, щоб після такої ганьби тренер нічого не сказав команді і тихо поїхав зі стадіону?Або щоб не приїхав на відновлювальне тренування наступного дня, і клубу довелося вигадувати "хворобу"?А саме так все й було.Причому все відбувалося ще й після дикої сварки з пресою на вихідних. Марсель переміг Ланс 3:1, але Де Дзербі був сам не свій:"Якби в мене був французький паспорт, все було б інакше. Можете писати, що хочете, але по-моєму паспорт тут міняє ситуацію. Дехто з вас думає, що приходить на стадіон як мій начальник. Але в мене лише один бос - це Френк Маккорт. І навіть він мені не хазяїн..." Роберто очевидно на межі нервового зриву, йому бракує стабільності.В 30 матчах сезону Марсель випустив 30 (!) різних варіантів стартового складу. Подорожі полем Тімоті Веа й Аміра Мурільйо вже смішать, а переведення з флангу в центр і назад Мейсона Грінвуда дратують.З довірою гравців теж все кепсько після низки "зрад". Де Дзербі неодноразово гучно хвалив Валентена Ронж'є за менталітет, а Адрієна Рабйо та Ніла Мопе називав своїми "синами" - і за півроку усіх продали. Думаєте, роздягальня не помітила?)"Я був би радий, якби Роберто лишився надовго. Щоб він став у Марселі, як Сімеоне в Атлетико", - говорив Пабло Лонгорія напередодні катастрофи з Брюгге. Тренер та директор Марселя мають спільну рису - вони роблять гучні заяви там, де це не потрібно.Це зовсім не кейс раннього Сімеоне, ні.Це типовий Марсель - клуб, що висмоктує з менеджерів усі сили, а тоді викидає, як непотріб. Навіть Дешама не пожаліли, який виграв їм титул. А вже далі - Б'єлса, Руді Гарсія, Віллаш-Боаш, Сампаолі, Марселіно, Тудор та інші тупо тікали від тиску, що в якийсь момент перетворював їхнє життя на пекло.

Історія, на яку надихнули двоє Педро, котрих нібито хоче заграти Україна.Отже, уявіть, Малайзія.Ви чули коли-небудь що-небудь про малайзійський футбол?Так-от місцева збірна, яка історично плететься в кінці рейтингу ФІФА, раптом пережила нечуваний підйом. У 2025 році вони програли тільки 1 матч із 9, серед інших здолавши В'єтнам (4:0), Палестину (1:0), зупинивши учасника ЧС Кабо-Верде (1:1).Секрет на поверхні - прізвища та зовнішність малайзійців видавали в них... не малайзійців.Спочатку місцева федерація натуралізувала найкращих легіонерів, що забрели до чемпіонату країни - нідерландця Хектора Хевела, баска Йона Ірасабаля, бразильця Жоао Фігередо. У них всіх - о диво! - знайшли дідуся чи бабусю, родом з Індокитаю.Далі планку підвищили - за Малайзію стали загравати "нащадків" малайців, що в житті не відвідували країну. Так-от в збірній опинилися канарець Габріель Пальмеро із Тенерифе, а ще аргентинці Факундо Гарсес із Алавеса, Родріго Ольгадо із Америки Калі та Іманоль Мачука із Форталези. Схема та сама - або дідусь, або бабуся.Для розуміння, вся сімка - це гравці з досвідом щонайменше Сегунди або Ередівізі. Ясно, що вони сильніші за Палестину і В'єтнам.Але от проблемка - суперники жалітися почали, мовляв, хто це проти нас грає? ФІФА зацікавилася і... всі документи визнали фальшивими. Горе-заробітчан дискваліфікували на 1 рік, перемоги перетворилися на 0:3, малайзійську федерацію оштрафували на 376,000 євро.Аби збірну не відсторонили від наступних турнірів весь Виконком федерації футболу Малайзії сьогодні пішов у відставку.Як водиться, пацани к успєху нє прішлі…)

"Якщо один християнин робить погано, він один за це несе відповідальність, а якщо погано робить один єврей – за нього відповідають всі євреї", – підмітила Анна Франк.Рідня чекала Гірша місяць, та він не з'являвся.Аж у грудні 1938-го Гелен написали, що її чоловік у французькій психлікарні. Від страху за сім'ю і перенапруження він втратив пам'ять і бродив босим по коліях.Гелен поїхала і забрала його додому, витримавши осуд цілого кварталу.Якби ні... вже у 1939-му всіх психічно хворих регіону звезли разом і вбили у газових камерах Центру евтаназії Графенек.Гіршу тоді пощастило – під опікою Гелен, сина Гайнольда й доньки Естер він швидко приходив до тями. У 1940-му Юліус вже працював у гетто."Мій батько ніколи не думав, що німці зможуть щось з ним зробити. Він не міг уявити, що вони вб'ють солдата і футболіста збірної. Він був пов'язаний з Німеччиною, він був пронімцем, як і його брат. Для нього було так принизливо виконувати примусові роботи. Він був хорошою людиною, завжди таким розуміючим", – зітхала Естер. Їй було майже 15, тож вона бачила усе.Бачила перші потяги до Аушвіца, що прибули в 1940-му. У тих списках Гіршів ще не було, бо вони вважалися "мішлінгами", "напівкровками" завдяки Гелен.Бачила, як начальник пошти Карлсруе, ризикуючи життям, пропонував вивезти Юліуса до Швейцарії, проте марно чекав цілу годину – той відмовився кинути сім'ю.Бачила, як у 1942-му батьки домовилися фіктивно розлучитися, аби відтермінувати концтабір для своїх дітей. Чтиво про замученого в Аушвіці нападника Бундестім до Дня пам'яті жертв Голокосту читайте повністю тут.