Estadísticas de telegram channel - @dsgnbr

Воркшоп з постера – у Львові 6 червня, зі мною!Знаю що в ніч після обстрілів будь-яка така інформація може виглядати безсенсово, але давайте так – якщо доживемо до суботи, то давайте зберемось на воркшоп з постерного дизайну?Щиро вас запрошую! Бо як ще буду тягти з постом, то я так ніколи вам не розкажу. І як ми не зустрінемось, то в чому тоді сенс? 🥺 6 червня в ddd agency плануємо POSTER SESSION — інтенсив зі мною Олександрою Корчевською-Цехош, де теорія переходить у практику, а практика закінчується готовим плакатом в ваших руках.Зануримося в історію плакату, після чого під моїм кураторством ви створите власну постерну роботу на тему Future Obsession. Допомагати з концептами та менторити воркшоп буде дизайн-директор ddd – Сергій Фединяк.Коротко про процес:Теорія: розбір сіток, типографіки та кольору + приватна колекція Олександри вживу.Спринти: 3 експрес-вправи для розігріву.Воркшоп: створення власного постера на ноутбуках.Фінал: ланч, професійний друк твого плаката та перегляд робіт.💻 З собою: ноутбук + Photoshop/Illustrator або Figma.🗓 Коли: 6 червня, 12:00 – 17:00 📍 Де: ddd agency (пл. Ангелів, 1) Всього 30 місць. Робимо камерний формат, де кожен отримає індивідуальний фідбек.У вартість входить: матеріали, друк та ланч.Посилання тут:P.S. Класний постер вийшов.Сподіваюсь, що русня нам не завадить...

росію можна перемогти. Це не нова думка.Сьогодні в підбірці (після важкої ночі) — чотири обкладинки книжок, які вже існували, коли нас із вами ще не було.Перша — 1924 рік. Прага і Берлін, видавництво «Нова Україна», Григорій Айолло пише про національну проблему на сході Європи під назвою росія. Сто два роки тому.Нью-Йорк, Український Конгресовий Комітет Америки. Василь Гришко — «Experience with Russia». Свідчення людини, що з тією державою мала справу зблизька і вижила, щоб написати.Іван Гладун — «Народовбивця "святая" москва». Без коментарів, обкладинка сама все каже: плаха, шибениця, бані. Ми знаємо її цей бік дуже добре. 1981, Канада. Мирослав Малецький. «Без ілюзій». Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка, з передмовою Івана Кедрина-Рудницького.Дивишся на ці обкладинки — і бачиш, як змінювалася типографія опору. Двадцяті — ще модерні українські книги з орнаментом і віньєткою. Пʼятдесяті — суворий американський серіф у вигнанні. Вісімдесяті, Малецький — шрифтова робота, де літера «У» в літерації Мирона Левицького падає петлею вниз, як шибениця, що прямує до самісінького дна. Гладун — повернення до ілюстрації, сатира вже зла й конкретна, з автором з монограмою "Ц". Різні країни, різні мови, різні школи дизайну, а зміст один — скільки росія не маскується, гнилизна і бажання масакри виходять на поверхню. І в нас жодних ілюзій щодо цього більше. Та й не було ніколи.

Що таке «російські шрифти» і чому ми їх не ставимо в дизайн?Після кейсу з Живчиком питання повторюється: а що, шрифт теж має національність? Має. І ось у чому суть, чому в черговий раз ми бачимо, що дизайн це дуже політично.‼️ «російський шрифт» — це не про кирилицю. Кирилицею пишемо й ми. Це про дві різні речі, які варто розрізняти. Перше — походження. Шрифт намалювала конкретна людина чи словолитня. Дуже часто буває так, що шрифт роблять за кордоном, але оскільки їм довго і не в тєму вчитись малювати кирилицю, то на неї кличуть не нас з вами, не болгар, не білорусів, а саме рускіх. Що взагалі-то погано для нас як для країни, в якій найстабільніший сегмент — саме креативна економіка.Якщо автор працює в рф-ії, кожна комерційна ліцензія — це гроші в російську економіку під час війни. Road Radio з етикетки Живчика зробила олена ковальскі, словолитня Glen Jan, уфа. Купуючи такий шрифт, бренд платить країні, яка нас вбиває. Вона з них платить зарплати воєнним, збирає шахеди, катує наших людей і вивозить наші ресурси на ці гроші. Деяким дизайнерам ліньки думати про дизайн як про економіку, бо вся популярна культура говорить нам, що треба менше напружуватись, робити свою роботу і що можна навчитись всьому за короткий курс дизайну від якогось додіка дизайнера з незрозумілим досвідом. Друге — автори, які брали участь у російських проєктах. Є українські дизайнери, які розробляли айдентику окупованого Криму чи російських шкіл дизайну. Чи треба користуватись здобутками таких авторів, якщо це напряму підпадає під колаборацію? Є випадки, коли людина мусить це робити, бо це загроза життю і здоров'ю — а є випадки, коли точно відомо, що це колаборанство. Шрифт може бути навіть не російським за автором, але зрослим у пам'яті з ворогом. Автор може розповідати вам, що він «хароший росіянин» — це нікуди не дінеться.І те, і те — підстава НЕ ставити. Перше — етика й гроші. Друге — сенс і пам'ять.ЯК ПЕРЕВІРИТИ ШРИФТ, ПЕРШ НІЖ БРАТИ ЙОГО В РОБОТУВам треба назва шрифта. Якщо не знаєте — киньте зразок у WhatTheFont або Fontspring Matcherator (з кирилицею працюють гірше, але назву часто дають), є китайський Font Identifier (працює з усіма шрифтами) і додаток Шрифторіз для Google Chrome, зроблений українцями, якщо треба подивитись на сайті, що за шрифт. Пробийте автора. Вбийте назву + «font» у пошук, відкрийте картку на MyFonts чи Behance — там видно дизайнера, словолитню та геолокацію. Уфа, Москва, СПб — стоп. Запамʼятовуйте студії, москалі дуже часто перевзуваються. Шрифт може мати кирилицю, може мати літери І та Ї, бо це вимога для якості шрифта, аби могти стати в категорії продажу "розширена кирилиця", і бути російським при цьому, дивіться авторів. Якщо в шрифтах є буква ьі, але немає і, чи ї – це точно російський шрифт, вони люблять українців так принижувати.) Перевірте шлейф. Пошукайте, де шрифт уже жив. Якщо він на пакуваннях, формі чи символіці ворога — він уже не нейтральний, хоч би хто його малював. Завдання з зірочкою: автор міг переїхати в Дубай чи іншу країну, тому дивіться на контекст, а не лише на поточну адресу.Сумніваєтесь — запитайте у фаховій спільноті: Дизайн-борщ, дизайнер(к)и з іменем. Краще згаяти годину на перевірку, ніж випустити національний бренд у вбранні ворожого сухпайка.І про юридичний бік, бо його вже питають. Він поки догори ногами: є проєкти заборони шрифтів російського походження для державних документів і відзнак, є вже діюча заборона російського ПЗ для держсектора зі штрафами. Загальної готової «постанови про шрифти для всіх» наразі немає — але напрям руху однозначний, коридор звужується. Бізнесу розумніше діяти на випередження, ніж чекати прямої заборони. Штрафи і судові позови будуть не за горами. Шрифт ніколи не «просто шрифт». Він завжди вже десь жив, його робили живі люди з певною етикою. Перевірити, де саме він жив — це не паранойя. Це частина роботи дизайнера, що лежить у його ПРЯМІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

Brain Tank відповіли за Живчик. І це ще більший крінж.Агенція Brain Tank вийшла з комунікацією про редизайн того, що вони наробили. По суті, кажуть — ок, побачили ваші відгуки, якщо хочете — зробіть редизайн. Той, який сподобається всім найбільше, буде нами оплачено премією у розмірі 50 002 гривень (після виплати податків).Те, що вони назвали «грант/премія», за змістом — публічний конкурс (ст. 1150+ ЦК). Публічний конкурс — це різновид публічної обіцянки нагороди, де результат можуть досягти різні особи незалежно одна від одної, їх порівнюють і визначають кращих. А це означає власні юридичні вимоги: чіткі критерії, журі, оформлення прав, повернення робіт.Жодної з них тут НЕМАЄ. По суті, ви можете зробити все, набрати лайки, але навіть не отримати виплати. )) Критерій один — «25 001 лайк». Це робить переможцем не найкращий дизайн, а той, у кого більший фоловінг. Лайки не оцінюють якість — вони оцінюють охоплення. Тобто агенція, чия фахова робота — оцінювати дизайн, отримала за це ТОЧНО БІЛЬШЕ ніж 50 тис грн, делегує оцінку вподобайкам. Це визнання, що власної експертизи для рішення тут нема.)І головне — права. Майнові права на твір дизайну в Україні передаються тільки письмовим договором. «Премія за лайки» прав не передає. Навіть якщо хтось «переможе», агенція отримує не макет у власність, а зобов'язання ще домовлятися. А «дизайн потрапить на розгляд бренду» не гарантує переможцю нічого — ні впровадження, ні авторства, ні роялті за фактичне використання.«Збираємо до заходу сонця, переможе той, у кого 25 001 лайк» — це не конкурсні умови. Це механіка вірального поста.Складімо це докупи. Агенція, яка щойно провалила дизайн через відсутність процесу — не звірила шрифт — на провал відповідає ще одним провалом процесу. Краудсорсить рішення через лайки, без брифу, без договору, без передачі прав, за разову виплату, меншу за вартість роботи. Це крінж, що крінжом поганяє.От отак дизайн із професії перетворюється на базар.P.S. Окремо: у своєму ж пості агенція назвала питання шрифтової гарнітури «сенситивним», яке вони «ретельно пропрацьовують». Тобто проблему зі шрифтом визнали — але загорнули в маркетинговий тон замість прямого «ми помилилися». 🤡🤡🤡

11 червня я виступаю на ICoD Regional Meeting Europe у Софії — від імені нас, української дизайн-спільноти. Тема зустрічі — «Confessions of a Designer: Design, Decisions and Impact», а мій спіч називається «Inside and Outside: Ethics and Method in a Professional Community Under the Pressure of War».Це буде розмова від мене про те, як змінюється дизайн-процес, коли твоя країна воює і ти в ній живеш і працюєш.Як рішення, що ще кілька років тому вважалися нейтральними, раптом набувають етичної й репутаційної ваги. Що відбувається з нашою етикою і методами, коли ми працюємо з ідентичністю під час війни — де ми себе зупиняємо, що стало для нас опорою і мотивом рухатися далі. Одним словом: що саме змінюється, коли ти починаєш бути дизайнером під час війни?І ще про одну річ, яку я давно хочу винести на міжнародну сцену: чому кенселінг росіян так і не спрацював — бо його, по суті, не сталося, була імітація — і чому це тривожний сигнал насамперед не для нас, українців, а для решти світу.Бо на що нам спиратися, якщо ми, дизайнери, не маємо принципів? Дизайн відділився від мистецтва, взявши на себе функцію — і якщо при цьому він скидає принципи, то втрачає підставу існувати окремо. Приберіть з дизайну принципи — і лишиться гола функція. А голу функцію наступна хвиля автоматизації — може, ще не ця, але прогрес ШІ ніхто не спиняв — виконає краще за будь-кого з нас. Тоді професію тихо передадуть тим, хто будує системи — за лекалами «кєнтів, які колись бачили Фрутігера молодим». Чи залишиться там слід від тих, хто працює сьогодні? Чи буде тільки те, що ми напрацювали "до ШІ"?Це лише спойлер. Решта буде в Софії.Якщо ви раптом будете на European Design Festival (11–14 червня, Софія) — приходьте підтримати! ICoD Regional Meeting відбувається 11 червня в межах фестивалю — і це перша регіональна зустріч Ради на Балканах. Нагадаю, що Україна вперше зайшла в Раду лише цього року і це велика відзнака для нас. І звісно оргінфа – зареєстровані на ICoD RM2026 отримують 35% знижки на квитки EDF. Реєстрація на зустріч — за посиланням.🔗 ПосиланняЗапрошуйте і скидайте тим, кому буде цікаво це послухати. )

💊 Вітаміни для дизайнер(ки)а. Мій досвід (той самий пост, тільки тепер без гіфки, бо ну її в сраку 🙃)Я за 15 років дизайнерської карʼєри чимало сиділа за компʼютером, іноді по 12 годин на добу і я (увага!) була ЩИРО ВПЕВНЕНА, що професійні хвороби пройдуть повз мене і це був великий міф. Так дивно, що це про мене. Ніхто не говорить про це з нами, як нам бути здоровими дизайнерами. Поки ми вирішуємо, як краще про себе турбуватись, думаємо про походи до лікарів, є очевидні речі, які можна почати поправляти легше, за інші. Це зокрема авітаміноз, з яким стикається кожна людина. Вітаміни — це лише один зі способів собі допомогти. І це дійсно працює, але не так швидко, як всі про це розповідають, і це теж важливо знати наперед.Розкажу, що я приймала і в якій послідовності — раптом комусь буде корисно.Перш за все, я б не робила цього, якби не мала величезне погіршення свого здоровʼя у різних галузях. І через те я здавала аналізи, які показали мені мої мінуси. Я рекомендую теж піти цим же шляхом – спочатку до лікаря, бо можна лікувати конкретно ваш стан, але у вас швидше за все теж є дисбаланси цих вітамінів, бо вони зараз зустрічаються у всіх. 🧴 А+Е разом з вітаміном ДЯ почала з вітаміну Д, бо в мене був жахливий його дефіцит. Я пила по 20 тис одиниць, тоді як більшість може починати від 2 тис і пити щоденно навіть 5 тис одиниць. У всіх, кого я знаю, він теж є — особливо у нас, людей, які живуть в моніторі і не бачать сонця. Якщо ви взагалі не знаєте, з чого почати — починайте з Д. Це найбезпечніша точка входу.А+Е я приймала курсами, бо вони жиророзчинні і працюють у звʼязці.🌿 Селен і йодЦе окрема історія, дуже про щитоподібну. Дизайнерська робота — це часто стрес, недосип, цигарка (до речі, я кинула палити!) і кава замість їжі, і щитовидка від цього втомлюється першою. Я відчула значну різницю після селену з йодом, але це точно те, з чим краще не гратися, а здати аналізи. Плюс мій батько був ліквідатором аваріїї на ЧАЕС, а я живу на території Волині та Полісся, які зазнали радіоактивного забруднення, і тому нам треба йодовмісна терапія частіше, ніж іншим. 🐟 Омега-3Це для мозку, для шкіри, для всього. Прийом омеги — найбільш «непомітний» з усіх, ти не відчуєш ефекту наступного тижня, але через кілька місяців помічаєш, що шкіра краще, концентрація краще, і взагалі ти ніби трохи більше людина, а не зомбі, але думаю сенс в тому, що я приймала його після фолієвої кислоти і кількох курсів вітаміну Д і А+Е. ⚡️ МагнійМагній — це для тих, у кого «не виходить розслабитись». Якщо ви знаєте про що я — то ви знаєте.) Магній я планую повторювати курсами, бо це не та штука, яку можна пропити один раз і забути. І так, це саше, що пʼються увечері, на ніч.⏳ І найголовніше — про часІ от тільки після РОКУ повноцінного прийому вітамінів я змогла відчути, що в мене трошки більше енергії на базовому рівні. Не «вау, я можу гори перевертати», а просто — стабільне відчуття, що ти можеш існувати, працювати і ще іноді лишається щось іще. Рік. Не місяць, не три. Рік.🔜 Що далі планую— пропити вітаміни групи В— повторити магній— дійти до вітаміну К (про нього майже ніхто не говорить, а він класно працює в парі з Д) 💬 Найголовніша порадаКраще здати аналізи з лікарем і йти за результатами, а не за порадами з тіктоку чи з постів дизайнерок з телеграму (так, і мого теж 🙃). Але якщо аналізи прямо зараз — недосяжна історія, то можна почати з вітаміну Д. Бо дефіцит його — у всіх. Це майже статистично безпечне припущення. Але це саме він дасть вам змогу прокидатись щоранку без жахливого відчуття, що ти йдеш на страту. І окреме питання, яке мене не відпускає: як взагалі говорити про ці проблеми з дизайнерськими хворобами і хто саме має про це говорити? Лікарі, до яких ми не доходимо, чи самі дизайнери, які ледь вилазять з-за компʼютера? Хто має розповісти про спину, очі, нерви, щитовидку, дефіцити? Словом, німа сцена. Якщо у вас є свій досвід — діліться в коментарях, бо нам усім це дуже потрібно.❤️Бережіть себе. Дизайн почекає, а ви — ні. ❤️

🎓 Курс «Бренд-айдентика» у Ninja School — від Шури Герасименко8 тижнів, 15 онлайн-занять, чого якраз буде досить, аби вникнути в тему. )Запрошена спікерка — Віка Москофіді із Dviйka.Лекторка — Шура Герасименко, незалежна бренд-дизайнерка з 12-річним досвідом. Серед клієнтів — Microsoft, Strichka, Український дім фотографії, Три ведмеді, Mokosh Flowers, Revv One. Нагороди: Red Dot (2018, 2024, 2025), Awwwards 2025, FWA 2025 і багато інших.Чим курс відрізняється від інших, які ви могли б побачити:— Студенти роблять айдентику для справжнього клієнта, не для вигаданого навчального кейсу. Кожен працює зі своїм проєктом індивідуально — не в групі, не з однаковим брифом на всіх. На виході — самостійний бренд-кейс у портфоліо: логотип, кольорова палітра, типографічна система, адаптації під диджитал і друк.— Роботи перевіряє Шура особисто, не куратори, вона приділяє час кожному без посередників.— Логотип, шрифти, кольори, патерни — це окремі елементи. Айдентика — коли вони працюють разом і не розсипаються при зміні контексту. 15 занять саме про цей перехід — від «зробити логотип» до «вибудувати бренд». Круто проходити таке з кимось свідомим і практикуючим.— Окремий кейс — як Шура вибудовує власний бренд. Серед українських дизайнерів вона один з найсильніших прикладів того, як виглядає послідовно вибудувана стратегія постів і сторітелінг про власні проєкти. Працюючи з нею напряму, маєте змогу подивитись зблизька, як це працює зсередини. У більшості курсів з бренд-дизайну цього не отримаєш.Будете проходити курс — розпитайте і для мене і розказуйте фідбеки, бо навчання обіцяє бути дуже толковим🔗 Приєднатись до курсуЦе партнерський пост, любі.

Постери про Київ нарешті в Україні!Kyiv Posters, проєкт любові і присвяти Києву відкривається 14 травня, о 19:00, в культурному просторі @squat17b. Ця виставка народилась як спроба розповісти про Київ нашим колегам та гостям за кордоном — саме мовою дизайну, ілюстрації та каліграфії. Ми запросили українських дизайнерів і дизайнерок, ілюстраторів та ілюстраторок, каліграфів і каліграфок створити плакати або надати роботи, створені раніше, щоб через них показати власне бачення міста. Для нас важливо, що автори й авторки проєкту — не лише кияни й киянки: вони походять із різних міст України, але всіх їх об’єднує особливий зв’язок із Києвом і любов до нього.Плакати проєкту увійшли до архіву Музею дизайну в Цюриху, а також були представлені на виставках Kyiv Design Week у Цюриху, Колективна виставка «Crossroads of Time» в Thomas Kurer Galerie (2023), медіа-експозиції в MacPaw Space (2023), Kyiv Design Week у просторі Академії Бойчука (2024) та в межах Cafe Kyiv у Берліні (2026).Водночас саме в Києві проєкт уперше буде представлений як повноцінна виставка — з усією колекцією плакатів і експозицією, що триватиме понад місяць.Кураторка проєкту:@olha_protasova_illustrationКураторка від культурного простору Squat 17b:@nadiia_antonetsАвтори:@[email protected]@gusev_art@happynewbrush@bulanovd Dmytro [email protected]_lettering Катя Яцушек-Яремій@marikinoo@mykolakovalenkostudio@odesacityletters@risographicus@alexkorchevski@[email protected]Ольга Протасова@paulrmnk@visual_bychenko@[email protected]@vikatavita@gutsulyakstudioВідкриття виставки супроводжуватиме спеціально створений для цієї події каліграфічний перформанс від школи АртіЯ. Виставку організовано спільно Design4Ukraine та культурним простором Squat 17b.Вхід на відкриття та протягом усієї тривалості виставки — вільний, із можливістю зробити донат у комфортному для вас розмірі. Усі зібрані кошти будуть передані ГО «Крила Маґури» на підтримку 80-ї Галицької бригади, як ає дуже близька серцю Дизайн-борщу. Плакати з виставки можна буде придбати; 100% отриманих коштів буде спрямовано на благодійний збір.Тривалість виставки: 15 травня — 17 червня, (вул. Терещенківська, 17б)

САМІ росіяни проти власного павільйону на Бієнале. Поки російський павільйон відкривається у Венеції — містом розходяться афіші. Вони виглядають як звичайна культурна програма бієнале: імена авторів, дати, теми. Але на кожній — одне слово: CANCELLED. Because the author was killed by Russia.Вікторія Амеліна, Ніка Кожушко, Володимир Вакуленко, Ігор Малахов – і сотні інших на Invisible Pavilion — проєкт NAU, мережі асоціацій підтримки України в Італії. QR-код на кожній афіші веде до цифрового архіву їхніх робіт і проєктів які могли б існувати.Але є деталь яку важливо сказати окремо.Цю акцію підтримують етнічні росіяни, що проживають у Венеції, і інші культурні активісти — і самі вони НЕ ХОЧУТЬ відкриття російського павільйону І ВИМАГАЮТЬ ЙОГО ЗАКРИТТЯ. Варто просто знайти пости Катерини Марголіс і побачити, як багато зібрано там людей, в кого стоїть в біо, що вони вчились в російських вузах. Мене здивувало те, що я бачу. Тобто вони все-таки здатні на активні дії, і не тому що їх змусили обставини чи люди. А тому що розуміють: культура не може бути нейтральною коли за нею стоять імена вбитих. Це важливіший аргумент ніж будь-яка санкція — бо він знімає питання про "антиросійськість" чи "проукраїнськість", яка в Італії, що живе з дуже сильною пропагандою проти України, залишає в людях тільки питання про людяність. Це позиція користі, яка допомагає нам виграти і завершити цю війну і долати пропагандистський вплив. То якщо у цих росіян вийшло побачити хто є хто — то чому не виходить у решти, хто досі називає це "спецоперацією"?Вчора сюжет про Invisible Pavilion відкрив вечірні новини TG3 — головного телеканалу Італії. В кадрі – українка Зоя Звинятківська, що долучилась до цієї акції. Дизайн плакатів – Ольга Кузовкіна. https://www.facebook.com/reel/1297145499059534

Давайте заберемо те, що оплатив Ханенко. Можливо, саме час для радикальних рішень? Нам потрібна тимчасова секвестрація павільйону як САНКЦІЙНОГО АКТИВУ — за аналогією з заморожуванням яхт, рахунків і нерухомості. Павільйон в Джардіні є державною власністю рф на території ЄС. Прецедент заморожування державних активів росії в ЄС існує.Під час Другої світової Бієнале перейшла під контроль італійського фашистського уряду. Востаннє виставка відбулась у 1942 році, після чого павільйони в Джардіні зайняла армія — британський павільйон був тимчасово перейменований на "Павільйон Королівської армії".На кінофестивалі 1941 року нагороду Коппа Мусоліні отримав нацистський пропагандистський фільм. Після війни організатори Бієнале визнали видання 1940-1942 років недійсними і виключили їх з офіційної нумерації.Питання яке тепер висить у повітрі — чи знайде Бієнале сміливість зробити те саме з 2026 роком після того, як все скінчиться? Чи ці чотири дні прев'ю з російським павільйоном теж будуть визнані "void"? Бо що ще я можу вам сказати?Замало Туапсе і Пермі.