📰ДомівкаNews🐈🦉

Четверо цуценят жили біля однієї зі стоянок у Львові. Між машинами, шумом і постійною небезпекою. Це було зовсім не місце для життя малюків, тож так вони потрапили у Домівку.Здавалося, що тепер можна видихнути, найгірше позаду, вони в безпеці. Але дуже швидко стало зрозуміло, що боротьба тільки починається. У малюків виявили ентерит — страшний вірус, який для ослаблених організмів, особливо таких маленьких, часто стає смертельно небезпечним. Ми боролися за них з усіх сил: крапельниці, ліки, безсонні ночі, постійний контроль. Але хвороба виявилася сильнішою. Із чотирьох цуценят вижили двоє.Зараз Віка та Ліка вже повністю здорові. Активні, допитливі, дуже лагідні дівчатка, які тільки починають відкривати для себе світ і людську турботу. Вони обожнюють бути поруч із людиною: на прогулянці далеко не відходять, час від часу зупиняються й зазирають в очі, ніби тихо запитують: «Ти точно мене не залишиш?»Як і всі діти, коли їм страшно, вони ховаються за ноги, туляться і просяться на руки. У цих діях стільки довіри, що кожного разу стискається серце.Ми дуже хочемо, щоб Віка і Ліка дорослішали вже вдома. Щоб їхнє життя більше ніколи не залежало від випадку чи хвороби. Вони понад усе мріють про дім, у якому про них дбатимуть і любитимуть.Якщо ви давно думали про чотирилапу подружку, придивіться до цих красунь. Можливо, вони чекають саме на вас 💛🐾

Оновлення по стану Ананаса ⬇️Ми продовжуємо обстеження та готуємо його до операції. Стан досі залишається дуже важким. Він худий, виснажений, організм ослаблений. Йому близько 15 років, і для такого віку будь-яке втручання – це додатковий ризик.Ми зробили рентген та УЗД. Окрім пухлини, яка потребує оперативного видалення, на рентгені виявили кулю в грудній клітці. Скільки часу вона там і що саме він пережив можемо лише здогадуватися..💔Зараз Ананас під постійним наглядом наших ветеринарів. Ми стабілізуємо його стан і готуємо до операції з видалення пухлини. Це складний шлях, але іншого варіанту в нього просто немає.Ми й надалі триматимемо вас у курсі справ. А поки якщо маєте можливість, то підтримайте лікування Ананаса. Йому дуже потрібен цей шанс👇🏻 4149629373997915 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/2rnah5375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/[email protected] PayPalБО БФ «Домівка врятованих тварин»ЄДРПОУ: 44086841ІBAN: UA773052990000026006031017177АТ КБ «ПРИВАТБАНК»Карта ключ: 5169 3305 2375 2514

Ще один пес з величезною пухлиною. Такий худий, що кістки буквально стирчать під шкірою, на тілі залисини, а кігті відросли так сильно, що під час ходьби врізалися в подушечки і не давали нормально ступати. І ця страшна болюча пухлина, з якою він жив невідомо скільки…😰😰Колись ми вже отримували виклик щодо цього собаки. Тоді нам не вдалося його зловити, а місцеві запевняли, що в нього нібито є власник. Ми дуже хотіли в це вірити, хотіли думати, що про нього просто погано поінформували. Але минули місяці і, як бачимо, стан пса став тільки гіршим. Якщо колись у нього і був власник, то зараз очевидно, що за ним вже давно ніхто не доглядав. Бо жодна тварина не доходить до такого стану за кілька днів.Ми забрали його в Домівку. Провели первинний огляд, вакцинували, взяли кров на аналіз. Дали імʼя – Ананас.Тепер чекаємо результати, щоб розуміти повну картину і приймати рішення щодо подальшого лікування, зокрема й щодо пухлини.Він дуже наляканий. Коли їхали в машині, малий тремтів усім тілом, а під час огляду стискався і завмирав від страху та нерозуміння, що з ним відбувається.Але зараз Ананас нарешті у безпеці під нашим наглядом, і ми зробимо все можливе, щоб йому якнайшвидше стало легше 🙏🏻Підтримати лікування 👇🏻 4149629373997915 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/2rnah5375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/58FRC778mS

Їх п’ятеро. П’ять маленьких життів, які ще зовсім крихітними замість тепла мами і безпеки дому отримали мороз −20, темряву і повну байдужість тих, хто просто залишив їх помирати надворі.А далі ентерит. Важкий, безжальний, той, що так часто забирає саме найменших, тих, у кого ще навіть немає імунітету боротися.Перший час наші кіпери буквально вигодовували їх з пляшечок, не спали ночами, чергували біля малюків, міняли пелюшки, гріли, тримали на руках тоді, коли їм було зовсім зле. Це були дні страху і виснаження, але водночас дні великої віри в те, що маленькі серця зможуть вистояти.І вони вистояли. Сьогодні ці малюки повністю здорові і отримати свою першу вакцину.Тепер їм потрібне найголовніше – свій дім. Відповідальні, люблячі родини, які розуміють, що тварина це не тимчасове рішення і не подарунок поки він/вона маленькі, а частина сім’ї на роки, яку не залишать напризволяще ні за яких обставин.Якщо ви готові стати для когось із них тим самим «назавжди», якщо відчуваєте, що одне маленьке серце вже відгукнулося всередині вас – звертайтеся на нашу сторінку адопції:@shelter_domivka_adoptМожливо, саме у вашому домі їхня важка історія остаточно перетвориться на щасливе життя 🤍

За Львовом у одну зі шкіл несподівано залетіла сова 🦉Вона провела всередині цілих два дні, перелякана гомоном коридорів і, звісно, зловити її самотужки нікому не вдавалося, бо дика пташка в стресі – це завжди хаотичні перельоти під стелею, спроби сховатися у найвищих і найнедоступніших місцях та ризик травмуватися.Ми виїхали на виклик одразу як змогли. Після обережного, але злагодженого відлову, безпечно транспортувати сову до Домівки, де провели повний огляд, щоб переконатися, що вона не має прихованих травм, виснаження чи інших ускладнень, які часто трапляються після кількох днів у закритому приміщенні без нормального доступу до їжі та спокою.На щастя, під час огляду серйозних ушкоджень не виявлено, загальний стан стабільний, і наразі вона перебуває на карантині під наглядом наших фахівців, щоб ми могли впевнитися, що з нею все добре і що стрес не дасть відкладених наслідків, адже для дикої пташки навіть коротке перебування в неприродних умовах – це велике випробування.Якщо й надалі не буде жодних змін у стані здоров’я і вона залишатиметься активною та в хорошій формі, то після завершення карантину повернеться туди, де їй і місце – у дику природу, до звичного ритму життя.Дякуємо за небайдужість і за те, що не залишили ситуацію без уваги, адже завдяки своєчасному зверненню на одну врятовану пташку стало більше 💛

До нас звернулася небайдужа людина, яка кілька днів тому знайшла кота просто посеред вулиці. У нього було щось із лапою, тож жінка не змогла пройти повз і повезла його у найближчу ветеринарну клініку. Там до лапки прив’язали паличку, сказали, що вправили суглоб і запевнили, що все буде добре.Але було видно, що щось не так. Він так і не ставав на ту лапу, оберігав її і намагався не спиратися зовсім.Згодом, коли стан не покращувався і тривога лише зростала, вона звернулася до нас. Ми одразу повезли котика в клініку на огляд, зробили рентген і він показав перелом...Зовні немає відкритих ран. Але це зовсім не означає, що він не терпить страшний біль. Маленьке тіло стискається від кожного дотику, а він просто терпить. Кайро дуже наляканий, постійно стресує, здригається від різких рухів і не розуміє, чому йому так боляче.Зараз проводимо ще додаткові аналізи крові, щоб виключити всі ризики перед наркозом. Попереду складна операція на лапці. Без неї він не зможе нормально ходити 😰 Кайро вже одного разу залишили сам на сам із холодом і травмою. Зараз у нього є шанс і він залежить від нас із вами. Кожен донат – це крок до того, щоб він знову повноцінно став на лапку. Тож щиро просимо підтримки у вас, бо знаємо, що наші люди можуть все ❤️‍🩹На операцію для Кайро 👇🏻4149629373997915 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/2rnah5375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/[email protected] PayPal

Чому вони вбивають?Чому доросла людина бере в руки рушницю, ставить пастку, йде в ліс і не для того, щоб вижити, щоб захиститися від тварин, а щоб довести собі щось, про що навіть не завжди здатна сказати вголос? Що це? Традиція, азарт, жага адреналіну, бажання відчути контроль?Невже дивлячись, як лисиця в пастці з останніх сил намагається боротися за життя, смикає своїми лапами, роздирає шкіру об метал, вони відчувають силу і жодної краплі емпатії? Чи, можливо, їм потрібно бачити цей страх, щоб потішити власне маніакальне его?Коли перед ними поранений кабан ще кілька хвилин дихає, ще бореться, ще хоче жити – що в цей момент відбувається в голові того, хто натиснув на спуск? Чергова цифра, ще один трофей, з якого можна вирвати ікла і поставити вдома як декор.А коли ці «люди» спускають собак, щоб ті наздоганяли, рвали, добивали? Коли крик дикої тварини стає частиною процесу, а кров доказом ефективності? І якщо пес, натренований на агресію, сам повертається з розірваною шкірою, з раною, яку завдала інша жива істота в спробі врятуватися... вони фотографують це як гордість, виставляють як трофей номер два.Чи це і є той самий контроль, про який так люблять говорити? Контроль над популяцією? Над природою? Ні, це контроль над життям і смертю, який хтось привласнив собі, прикриваючи його аргументами про загрозу.Ми часто чуємо про боротьбу зі сказом, про необхідність регулювання. Але жорстокі вбивства та пости з мертвими тваринами на фоні усміхнених облич – точно не вирішують це питання. Баланс не створюється стражданням. А природа не потребує показових страт, щоб функціонувати..Браконьєрство і так зване спортивне полювання – це ніщо інше як задоволення від вбивства. Це перетворення живої істоти на предмет, на шкуру, на голову в стіні, на контент. Це просто бажання позбавляти когось життя.Можливо, справжня сила не в тому, щоб убити, а в тому, щоб бути милосердним. Опустити рушницю, не ставити пастку, не натравлювати, а просто дати ЖИТИ.

Цей пес кілька днів лежав на узбіччі дороги, на снігу, на морозі. Старий, сліпий, у болю. Повз нього ходили люди, їздили машини, йшло життя. І ніхто не забрав його хоча б з того холоду…В період, коли існує стільки інформації про те, як допомогти тваринам в морози, ми все одно маємо безліч таких ситуацій. Чому люди так обурюються, коли навіть здорового собаку не пускають погрітися в магазини, підʼїзди, але коли це старий і хворий пес, який вмирає, то… це вже не здається таким необхідним?Ми не говоримо зараз про клініку чи великі витрати. Іноді достатньо просто перенести тварину в тепліше місце. В сарай, у під’їзд чи бодай на подвір’я, де немає вітру і снігу. Поставити воду і їжу так, щоб вона не перетворилася на лід за кілька годин…Ми дуже вдячні людям, які звернулися до нас. Ми приїхали одразу, як тільки з’явилася можливість. Але правда в тому, що дуже часто стан тварини вже значно гірший саме через час, який вона провела без допомоги. Час – це найцінніше, що є у таких історіях. І з кожною втраченою годиною шансів стає менше. На жаль, це правда, з якою ми стикаємося постійно.Ми не можемо бути всюди. Але люди, які знаходяться поруч із тваринами, що потребують допомоги, можуть. Можуть врятувати їхнє життя або хоча б зменшити біль.Зараз під нашою опікою багато старих, хворих собак, які, можливо, і не мають ззовні сильних ознак ушкоджень, але яких дуже болить всередині. І велика частина цього болю насправді – це людська бездіяльність. Тож якщо ви бачите когось у біді – будь ласка, не проходьте повз. Навіть одна маленька дія може стати вирішальною 🙏🏻Підтримати порятунки 💔👇🏻4149629373997915 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/2rnah5375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/[email protected] PayPalБО БФ «Домівка врятованих тварин»ЄДРПОУ: 44086841ІBAN: UA773052990000026006031017177АТ КБ «ПРИВАТБАНК»Карта ключ: 5169 3305 2375 2514

Сьогодні ми забрали собаку з страшною пухлиною на шиї 💔Його власник помер, і він залишився зовсім сам – голодний, наляканий, хворий. Ми не знаємо, скільки часу він жив такий розгублений, без своєї людини поруч. Але, на щастя, він прибився на чуже подвірʼя, і люди, які його помітили, звернулися до нас по допомогу.Малого вже оглянули, обробили рану на пухлині, взяли кров на аналізи і зробили рентген. Тепер ми чекаємо результати обстежень, щоб розуміти, що робити і як діяти далі. І дуже хочемо вірити, що для нього ще є шанс.Поки що Шарік залишається у Домівці під пильним наглядом наших дівчат. Він все ще боїться, але вже трохи заспокоївся, коли зрозумів, що тут його ніхто не образить і більше не залишить наодинці з цим болем.Зараз песик у безпеці, і ми зробимо для нього все, що зможемо. Бо після всього пережитого він заслуговує на життя без страждань і самотності.Але нам дуже потрібна підтримка для його обстежень і подальшого лікування. Якщо ви маєте можливість допомогти, будь ласка, підтримайте Шаріка донатом 🙏🏻Реквізити для допомоги залишаємо нижче, а також в сторіс і шапці профілю ⬇️4149629373997915 приват банкhttps://www.privat24.ua/send/2rnah5375414127340015 моно банкhttps://send.monobank.ua/jar/[email protected] PayPal

Пішов з життя наш сильний хлопчик Боні 💔Після деокупації Херсону наша команда їздила на звільнені території з гуманітарною допомогою. Там ми й зустріли Боні. Знесиленого та не ходячого після того, як його, ймовірно, збило авто.Вже у Львові зʼясувалося, що в нього розтрощений таз та зсув хребців у попереку. Більшість ветеринарів не давали йому шансів на відновлення можливості ходити… та ми не здалися! Зафіксували таз апаратом Ілізарова, встановили металеві штифти в хребет і після місяців довгої реабілітації сталося майже неможливе — Боні став на лапи. Це було справжнє диво, яке ми прожили разом із ним. Він знову міг бігати, гратися, радіти життю, як інші собаки. Лиш на одній лапі носив спеціальний чобіток-ортез, бо чутливість до пальців там так і не повернулась.Боні, попри свій вже не молодий вік і пережиті травми, лишався активним і дуже лагідним собакою. Ми так вірили, що знайдеться родина, яка побачить у ньому не «складну історію», а собаку, який дуже хоче любити і бути потрібним. Ми так хотіли, щоб він поїхав додому. Але дива вдруге не сталося… Він так і не дочекався свою людину.Його хронічні захворювання загострилися, зʼявилася гостра печінкова недостатність… і, як би боляче це не було визнавати, ми не змогли його врятувати. Ми зробили все, що могли. Але іноді любові і боротьби все одно недостатньо, щоб відібрати когось у смерті 😭😭Мʼяких хмаринок тобі, наш мужній Боні. Ми сумуватимемо..І в памʼять про Боні ми просимо вас: зверніть увагу на стареньких чи особливих тварин. Бо вони найчастіше лишаються невидимими і все життя проводять у притулках. Але саме вони найбільше потребують дому, турботи і людини поруч 🙏🏻