Дочитала «Сім днів до кінця світу». Як для дебютного роману, то дуже добре. Нагадує американський бойовик початку «нульових», де сюжет трохи клішований, а світ рятує молодий Том Круз із командою найкрутіших хакерів і спецпризначенців – насправді звичайних хлопців, які просто тиждень тренувалися у гаражі стріляти по манекенах.В основі сюжету варіація «Дня бабака» - світ застряг у часовій петлі тривалістю 7 днів. Рівно через тиждень все «обнуляється», але в людей залишається пам’ять. Почну з плюсів. Це дійсно наукова фантастика. З термінологією і спробою детально пояснити часову петлю і збереження спогадів квантовою заплутаністю. І все хороше в цій книзі для мене пов’язано з нф-складовою.Авторка дуже детально описує, як функціонує світ у часовій петлі: економіка, правосуддя, особисті відносини. Уявіть, що пройшло кілька років, всі «походили на головах», здійснили найпотаємніші мрії та найбридкіші бажання. Виникає питання: а далі шо? І цією частиною роману я прониклася.Книга складається з величезної кількості фантприпущень «що якби». Наприклад, людство винайшло, як оновлювати банківські рахунки (спойлер – наприкінці петлі їх шифрують у код, який дають запам’ятати людям з феноменальною пам’яттю, а ті на початку нового циклу надсилають його назад). Навіть систему покарань винайшли: починаючи від домашнього арешту на кілька циклів, закінчуючи дійсно страшною штукою. Можна дискутувати про реалістичність, але те, що авторка заморочилася величезною кількістю деталей, мені сподобалося. Я такого ще не читала.Другу порцію цікавих фантприпущень я називаю тут «от бляха». Уявіть, що люди застрягли у петлі зі своїми проблемами, які змушені переживати знову і знову: хтось із похміллям, хтось одразу після операції, хтось із немовлям. Подруга головного героя – застрягла з 🩸🩸🩸, які тепер в неї ніколи не закінчаться. І от вона все більше дратується, а він не розуміє, що не так, життя ж налагодилося.Кілька слів про те, що не відгукнулося. Якщо на рівні фантприпущень книга мені зайшла, то на рівні сюжету здалася дещо простенькою. До речі, сюжет починається з другої половини книги, до цього йдуть замальовки з різних часових циклів, подані хаотично). Герої хочуть вимкнути машину, яка запускає часову петлю. Ця машина знаходиться на Острові, де купа учених і воєнізованої охорони. Персонажі і їхня мотивація у такому сеттінгу здалися мені клішованими. Як, на жаль, і сюжет.Та попри це книга запам’ятовується. Після прочитання її хочеться обговорювати. Мені, наприклад, цікаво, чому в суспільстві, яке пережило кілька циклів з садистами і маніяками, не описана значна кількість людей з ПТСР (у жертв зберігаються спогади). Натомість герої кажуть: «що було в перших циклах, залишається в перших циклах». Тобто всі домовилися жити з чистого листа, і всім ок. Є в мене й інші питання. Але загалом прочитала з інтересом. Видає «Віхола». Ще раз підкреслю, нф-складова тут свіженька і дуже всеохоплююча, є над чим подумати, і що обсудити.
На сайті "КСД" з'явилися 2 анонси. Поки без дат. Місія блазня (Кн.1)П'ятнадцять років минуло відтоді, як королівський убивця Фітц Чівелрі врятував Шість Герцогств. Але про його подвиг ніхто не знає. Тож тепер він живе як відлюдник і ховається за йменням Том Баджерлок. Та зміна імені не означає зміну минулого. Фітц змушений повернутися до Оленячого замку й узятися за навчання принца Дьютіфула. Однак того викрадають, ще й безпосередньо перед важливими заручинами. Фітц разом із Блазнем, Нічнооким та мисливицею Лорель вирушають на пошуки.
Надзвичайні розчарування Леопольда Беррі (Кн.1)Сімнадцятирічний Леопольд Беррі бачить дивні речі.Усе почалося з чоловіка, що вставив зуб у паркомат і зник у асфальті. Потім був напівмеханічний єнот із вогняним хвостом. І усі ці випадки неймовірно схожі на уривки з дешевого фентезійного серіалу 90-х «Максові пригоди в Сандерсвіті», у якому Леопольд знайшов розраду після смерті матері. Та Сандерсвіт виявляється реальним, а рідний Лос-Анджелес - химерним і сповненим темряви.
Дочитала «Некровет» - легеньке фентезі про будні ветеринарної клініки, що спеціалізується на магічних істотах. Книга схожа на сітком, де є і про роботу, і про стосунки між працівниками.Основна фішка книги – це професійна оптика (адже авторка за освітою – помічниця ветеринара). У книзі багато деталек, що насичують текст: назви інструментів, ліків, описи процедур огляду та лікування – немов оператор ходить за лікарем і знімає ті місця, які не кидаються в очі. Багато медичного гумору, типу: «Дивись, як глисти витанцьовують, – у котика там справжня вечірка!».І от ці медичні знання прикладені до фантастичних звірів: як правильно взяти зайця, якщо в нього крила… і роги? Або як погладити мантикору, щоб вона не зробила кусь? Деякі медичні історії з фантастичними і звичайними тваринами скидалися на початок анекдоту. Мені сподобалися дві: коли маг приніс папужок, біля яких він практикував закляття фаерболу, а вони, лукаві, запам’ятали слова. І коли дядько приніс цуценя бульдога і каже: «Лікарю, рятуйте, воно постійно хрюкає».Зазначу, що перша половина книги мені була не надто затишною (далі – спокійніше). Бо там описувалася специфіка про запахи, виділення, каліцтва… і привидів. Якщо вас тригерить тема смерті і травми у роботі з тваринами – воно буде на початку. Там зібрано все щемке.Десь із середини книжка остаточно визначається з жанром затишного фентезі і починаються пригоди, мімішні тваринки та атмосфера повсякденності, де герої не рятують світ, а просто живуть свої нормальні життя. Написано без нагнітання чи великої динаміки – рівний спокійний текст, як і належить побутовому козі фентезі.Книга вийшла у видавництві «Жорж». Це перша частина серії про лікування фантастичних тварин, зараз на передзамовленні друга. Переклад гарний, до медичної специфіки є зноски. Якщо любите тваринок і не лякаєтесь опису того, як їх лікують, - можете спробувати.П. С. Я спочатку читала назву як «Некроверт» і думала, що це як інтроверт, тільки готичний. Реальність куди простіша: книга називається «Некровет» – і це скорочення від некромант-ветеринар (до чого там некромантія не буду спойлерити, як візьмете книгу – буде сюрприз).
Дочитала «Пам’ять під назвою імперія»,якщо коротко – мені сподобалося. Фантастика тут виступає фоном, а основний сюжет – про політичні інтриги. Книга торкається багатьох актуальних тем (від колоніальної політики імперій до самотності серед людей) – і що мені зайшло – не спекулює на них, тут все гармонійно.Основа сюжету – це боротьба за владу в імперії. Книга починається з того, що до столиці прилітає посолка з віддаленої космічної станції. Вона дізнається, що її попередника загадково убили і має розібратися, що він наробив. Паралельно ми дізнаємося, що імператор – старенький і бездітний – призначив собі аж трьох спадкоємців, готових перегризтися за корону. Тож зав’язка детективна.Фантастична складова у книзі – здебільшого сеттінг. Космічна імперія показана з вайбом азійських країн з їх пишномовністю і любов’ю до метафор, а столиця схожа на кіберпанкове місто. Через це згадка «імперскості» мене практично не тригерила. З цікавого у книзі є ще «технологія реінкарнації», яку мешканці космічної станції тримають в таємниці від імперії. І посолка, яка є головною оповідачкою, вміщає свідомість іншого дипломата, з яким може радитися подумки.Найцікавіше мені було читати про культурні особливості. За сюжетом імперці дуже люблять мовні викрутаси – тому вплітають в розмови рядки віршів і цитати з інших творів, тим самим надаючи тексту подвійного значення. В такий спосіб опозиція виражає протести, дозволені цензурою, а молоді дворяни влаштовують щось типу «реп батлів», збираючись у коло і по черзі на ходу вигадуючи вірші з відсилками, щоб підколоти опонента. У книзі багато діалогів із подвійним дном.Варто уточнити, що всі вірші і відсилочки – не з нашої культури, а вигадані. Тож на початку сюжету буде пару прикладів з розлогими поясненнями читачам, як воно працює. Якщо чесно, гри з відсилочками мені було малувато: книга задає напрям і залишає простір для додумування.Найбільш болючою темою були роздуми посолки про меншовартість, бо її рідна космічна станція знаходиться на периферії великої імперії з багатою культурою та літературою. Задача посолки була зберегти станцію від анексії, при тому, що вона розуміла: тиха анексія вже відбувається – через кіно, книги, захоплення молоддю імперською культурою. Більш того: героїня сама мріяла стати громадянкою імперії і вчилася говорити чужою мовою з чужими цитатами.Цей момент тригерив, але у книзі він поданий без романтизації. І хай вас не вводить в оману присвята на початку тексту: «Ця книга присвячена всім, хто колись закохувався в культуру, яка пожирала їхню власну». Бо далі багато разів йдуть інші думки: «Ніщо, чого торкається імперія, не залишається чистим», «Ніщо, чого торкається імперія, не лишається собою». Книга показує, що для імперців усі інші назавжди будуть варварами. Тож імперія тут аж ніяк не звеличується.Підсумовуючи скажу, що у книги неквапливий темп, що дозволяє відволіктися на інші питання, підняті у тексті, наприклад, про культурну експансію, бажання належати до чогось більшого і зберегти власну культурну ідентичність. Вони можуть тригернути, але імперія тут показана тоталітарною і позірною. Книга не займається «моралізаторством в лоб», але з акцентами все ок.«Пам’ять під назвою імперія» вийшла у «Vivat», переклад дуже приємний, раджу почитати. До речі, у книги є другий том – “A Desolation Called Peace”. Сподіваюся, в нас теж скоро видадуть.
І до анонсів. У «Уроборосі» скоро будуть 2 книги:Земля молодих18+, вбивства, вибір, готика, детектив, драма, жахи, інтриги, криваві ритуали, морок, обмеження волі, пітьма, смертельні пригоди,хтонічне потойбічне
Фейт Гелен — студентка-антропологиня, яка знає: кістки ніколи не брешуть.Коли вона отримує запрошення долучитися до розкопок двохсотлітнього склепу на острові Мен, то не вагається ані миті. Разом із командою музею дівчина спускається під землю — і швидко розуміє: щось не збігається. Люди, поховані одночасно, загинули в різні століття! І що глибше дівчина занурюється в місцеву історію, то виразніше вимальовується зв’язок із кривавими кельтськими ритуалами. Світ для Фрау Еверс 18+, вбивства, вибір, війна, горор, готика, драма, жахи, ЛГБТ+, магічний реалізм, наркотична залежність, трилер, хтонічне потойбічне Франц Еверс — ветеран Першої світової, колишній військовий лікар і безнадійний морфініст, що живе на маргінесі суспільства. Він здає в ломбард рештки свого минулого життя й потопає у химерних сновидіннях, поки за стінами щодня змінюється курс марки та вирують політичні чвари. Зустріч із таємничим вороном, хранителем пам’яті людства, відкриває йому очі: атмосфера відчаю та божевілля, яка пожирає місто, — прояв набагато зловісніших сил, здатних розірвати тонку межу самого буття. Міфи й казки оживають, час і простір перетворюються на поле бою з первісною пітьмою, проте щоб вийти на нього, Франц мусить подолати темряву в собі та знищити власних демонів.
Покажу 2 книги, що днями приїхали від «Vivat».✨ «Пам’ять під назвою імперія» - космоопера з величезним шаром політичних інтриг. Я взяла трошки погортати… і прочитала більше половини. Подобається. Тут є детективна лінія та багато діалогів з подвійним смислом. До речі, імперія описана з азійсько-американським вайбом, тож тригерних асоціацій практично не виникало.Сюжет обертається довкола такої собі «технології реінкарнації», яку маленька космічна станція береже в таємниці від величезної імперії по сусідству. І от старий-кволий імператор щось таки прочув. Головна героїня – посолка, яку раптово призначають від космічної станції до імперії. Їй треба розібратися, що і кому наобіцяв її попередник перед тим, як його загадково вбили.💫 «Зимова орбіта» - це квірна фантастика. Анотація каже, що книга про принца, який змушений укласти політичний шлюб із удівцем з іншої планети. І пізніше виявляється, що той став удівцем через політичну змову. І от вони з принцем в небезпеці і мають якнайшвидше знайти заколотників.
Цього разу команда «Бабая» віддає шану непересічній майстерності Клайва Баркера, чий внесок у мистецтво жаского, моторошного і позамежного важко переоцінити.ЗМІСТОксана Ковальчук – СОНЦЕСерафима Біла – БАФФІДімка Ужасний – ДОМОВИНАЄвген Товстоног – КИЛИМЄвгенія Кужавська – ДИКІ ДІВЧАТАДмитро Деревянко – ІМПЛІЦИТНЕ НАВЧАННЯЮлія Поліщук – ЗЕМЛЯОлексій Жупанський – РЕСУРСНА БАЗАЯрослав Шевченко – ДАРИ ТВОЇЙВолодимир Кузнєцов –НАВІКИ ЩЕЗНУВШИ В БЕЗОДНІ ПІД МЕССІНОЮНаталія Волошина – ТА, ЩО ПРИХОДИТЬ НА ПЛАЧПавло Дерев'янко – CORVUS IN TENEBRISСаша Павлова – ПІСЛЯМОВАЯк і у випадку «Бабая. Нічний сенс», частину коштів із продажу обох збірок ми спрямовуватимемо на підтримку 12-ї бригади НГУ «Азов», у лавах якої служить письменник і наш друг Павло Дерев’янко.* * *📕 Юрій Гадзінський «Сектор»Цей роман у новелах – дуже незвичне для нашого літературного ландшафту поєднання сучасного горору та фантастики. Видання плануємо орієнтовно на кінець весни цього року.* * *📕 Клайв Баркер «Книги крові» Том 1 (Частини 1–3) / Том 2 (Частини 4–6) / пер. з англ. Нати Гриценко, Сергія Крикуна, Євгена ОнуфрієнкаБудемо обережно планувати вихід першого тому, який включатиме в себе 1–3 Книги крові приблизно на другу половину цього року.* * *📌 СЕРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ПОЕЗІЇ* * *📕 Шарль Орлеанський «Балади, плачі, пісні, рондо» (вибрані поезії) / пер. з фр. Олега Жупанського
Олексій Жупанський показав обкладинку нової книги з циклу "Колесо року". Передзамовлення має бути за тиждень. «Сірі обійми Міжсезоння» писалися з 2016 по 2020 рік. Робилося це із значними перервами, протягом яких встигло з’явитися «Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)» і взагалі виникла сама ідея циклу «Колеса року». Потім настав час знову повернутися до «Міжсезоння», вже чітко розуміючи, що це буде чи то заключний роман циклу, чи то проміжний його підсумок. Врешті, зупинився на останньому варіанті. Після закінчення роботи над рукописом, як бачите, він ще відлежувався цілих п’ять років, за які було написано «Серце весни (Відьма з околиці)» і «Палаюче око літа (Жнива мрій)» (заплановано на серпень цього року).Від початку написання, ще до появи ідеї про цілий цикл романів і повістей, «Сірі обійми Міжсезоння» вже задумувався як текст, присвячений всім тим речам, які потім увиразнилися й оприявилися у «Колесі року» – сучасний урбаністичний міф про наші міста, наші часи і нашу дійсність...
❤️🔥ПЕРЕДПРОДАЖ❤️🔥 «Ворота дому Смерті» – друга частина циклу «Малазької книги полеглих».Це – одна з наймасштабніших і найамбітніших саг, коли-небудь написаних у жанрі.🔹 Понад 3 мільйони слів.🔹 Сотні персонажів і сюжетних арок.🔹 Світ, де кожен міф має тінь, кожен бог – ворога, а кожна війна – наслідки на тисячоліття вперед.Стівен Еріксон — археолог, антрополог і автор, який створив одну з найскладніших і найамбітніших фентезійних саг сучасності.Анотація: На землях Семимістя — давнього континенту, історія якого губиться в глибині віків, — спалахує повстання проти влади Малазької імперії. Очолює його Ша’їк, таємнича провидиця, що мешкає у священній пустелі Рараку. Пророцтво про Вихор — божественну відплату, яка впаде на голови чужинців, — раптово набуває реальної сили.На континент ось-ось вирушить армія під командуванням ад’ютантки Тавор — жінки із залізною волею та цілковитою відсутністю жалю, сповненої рішучості жорстоко покарати заколотників і залити материк кров’ю.І невідомо, скільки тієї крові проллється і за ким зрештою буде перемога…Автор: Стівен ЕріксонПерекладач: Роман ПавлюкевичІлюстратор: Юрій КопанськийРозмір: 163x240 736 ст18+; тверда обкладинка🔥Ціна під час передпродажу: 780 грн✨Ціна книжки після передпродажу: 890 грнПридбати книжку можна за посиланням: https://nebopublishing.com.ua/item/vorota-domu-smerti
Поки готую анонси фантастики, знайшла книгу, про яку нічого не чула. п.с. вид-во "Мандрівець", а я спочатку подумала, що "Богдан"Ціна визнанняАнотаціяЩо простіше – то краще. Саме така ідея панує в Алур Вета – одному з багатьох подібних міст у країні, що ізольована від решти світу. Мистецтво перетворилося на механічну працю, мова деградувала, а колись сакральні ритуали перетворилися на народну розвагу. Загадок більше немає. Усе чітко регламентовано і структуровано. Все, крім фантомів. Ці викривлені копії живих і мертвих час від часу з’являються в місті, і їх неможливо зрозуміти, неможливо вигнати, з ними неможливо жити й неможливо змиритися. Попри все це, правителька міста залишається для його мешканців уособленням спокою та безтурботності, спасителькою від війн та насилля. Тією, що накриє крилом у годину печалі й захистить від усього… Усього, що відволікає людей від роботи на її великий задум. І ні в кого не виникає запитання, звідки беруться всі ті самогубці, що їх демонструють на площах.
TGLIST.COM.UA
