Сьогодні виступала на брифінгу в Сенаті. Я розповідала про українських дітей, викрадених росією. Тих, чия доля стала частиною геноцидальної політики Росії.Я говорила про Іллю — викраденого у віці 2 років, якого «загубили» в російській системі. Про Маргариту, якій змінили ім’я, підробили документи й вкрали її українське минуле. Про Дмитра й Івана, які, ставши підлітками, були змушені воювати на боці країни-окупанта. І про Олександра, який вкоротив собі віку, не витримавши розлуки з родиною.Це не окремі трагедії — це систематична спланована російська стратегія. Спочатку — викрасти. Потім — індоктринувати. А далі — перетворити дитину на зброю.Сьогодні близько 1,6 мільйона українських дітей перебувають під контролем Росії на ТОТ та в РФ. Ми вдячні президенту США за публічну підтримку цього питання і за увагу, яку він і його команда приділяють питанню дітей в мирному врегулюванні.Але ми просимо більшого: санкцій проти викрадачів. І дипломатичного тиску, який дозволить повернути тисячі викрадених дітей додому. США, як ніхто інший, мають унікальну можливість чинити такий тиск на РФ. Ми вже повернули 1345 в рамках ініціативи Президента України Bring Kids Back UA — але кожна дитина має право на дім.Ми боремося не за статистику. Ми боремося за Іллю, за Маргариту, за Олександра. За кожне вкрадене дитинство.Робимо усе, щоб повернути наших дітей додому. Українські діти - не військові трофеї. #BringKidsBack
Ілля повернувся. Але тисячі викрадених українських дітей досі в росії.Історія Іллі Матвієнка з Маріуполя, яку описує The Washington Post, це не просто особиста трагедія, а символ злочину, який триває. Його мати загинула в нього на очах під час обстрілу. Після цього Іллю вивезли до окупованого Донецька, де він майже став “іншим хлопчиком” - російським. Його вдалося повернути лише завдяки тому, що бабуся впізнала його в російському пропагандистському відео і вирушила в небезпечну подорож через чотири кордони.Це один із небагатьох випадків, коли дитину вдалося повернути. За даними Conflict Observatory, щонайменше 19 500 українських дітей були депортовані до рф. Реальна цифра може бути значно вищою. росія змінює їхні імена, дати народження, місця проживання - всі зв’язки з Україною обриваються. Ми не знаємо, скільки ще дітей чекають на повернення. Ілля сьогодні живе в Ужгороді, ходить до школи, але досі боїться залишатися сам. Він розповідає свою історію світові, виступає в парламентах і на міжнародних форумах, щоб нагадати: це не поодинокий випадок, це системна політика викрадення і русифікації українських дітей.Ми продовжуємо боротьбу за кожну дитину. Ініціатива Bring Kids Back UA працює. Кожна історія повернення - це результат неймовірних зусиль. Ілля повернувся. Але ще тисячі чекають. Маємо повернути всіх.https://www.washingtonpost.com/world/2025/06/01/ukraine-russia-children-adoption-missing/
Сьогодні в Центрі захисту прав дитини у Києві долучилася до важливої зустрічі із сенатором США Річардом Блументалем та пані Тимчасовою повіреною у справах США Джулі Девіс. Разом з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем представили сенатору ініціативу Президента України Bring Kids Back UA та розповіли про реальний стан справ із поверненням наших дітей, депортованих Росією.Поділилась прикладами, які добре ілюструють, наскільки складним і часто абсурдним є цей процес: декого тричі не пропускали через кордон, а одну маму взагалі позбавили права вʼїзду до Росії на 50 років — лише за те, що вона намагалася забрати власних дітей.Та незважаючи на постійний супротив ворога, ми все-таки повертаємо наших дітей додому, і сьогодні американська делегація мала можливість поспілкуватися з двома поверненими дітьми. Україна змогла врятувати дітей в результаті рятувальних місій, які відбуваються завдяки співпраці держави та громадянського суспільства. Але щоб повернути всіх – потрібна не лише воля України. Потрібна й чітка координація та політична рішучість з боку наших союзників. Тому частина обговорення, яке мали сьогодні з американськими колегами, стосувалось можливостей посилення санкційного тиску США на Росію за злочини, скоєні проти українських дітей. Погодились також, що повернення дітей є обов’язковою умовою будь-якого справедливого і тривалого миру, і має лишатись на порядку денному в ході перемовин. Дякую американським партнерам за лідерство, людяність і солідарність в нашій боротьбі. Разом ми зможемо більше.#BringKidsBack
Долучилася сьогодні до публічної дискусії «Обережно крихке: дитинство, війна, окупація, депортація», що відбулася після показу документального фільму «Вкрадене дитинство», створеного Gen.Ukrainian. Стрічка розповідає про дітей, які пережили окупацію, депортацію, втрати, і про їхнє повернення та надію на нове життя.Разом зі мною у дискусії взяли участь Ірина Тулякова, голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання, Оксана Лебедєва, засновниця Gen.Ukrainian, Анастасія Степула, радниця з адвокації Української мережі за права дитини, та Олександр Єгоров, керівник проєкту «Залізна зміна». Модерував дискусію Тимофій Милованов, Президент Київської школи економіки.Я розповіла про ініціативу Президента України Bring Kids Back UA та про те, як працює система індоктринації у Росії. Це централізована політика, спрямована на повне стирання української ідентичності. Від дитсадків до університетів дітей залучають до мілітаризованих ідеологічних структур, на кшталт «Юнармії», вчать користуватися дронами та вести кібервійну. Пропаганда стає для них єдиною реальністю.Усе це підкріплюється російськими законами, які спрощують примусове усиновлення та громадянство. Дітей ізолюють від альтернативної інформації, годують пропагандистськими шоу й виховують у філософії “власності”, коли дитина сприймається не як особистість, а як трофей та ресурс війни.Ірина Тулякова акцентувала на реінтеграції як складному багаторівневому процесі, що вимагає скоординованої роботи держави й громадянського суспільства.Оксана Лебедєва розповіла про глибокі наслідки, які залишає окупація й депортація у дитячій психіці. Її команда фіксує деформовані патерни поведінки — страх, пригнічення, надмірну слухняність. Це не поодинокі випадки, а системна деформація дитинства, і ми не повинні допустити, аби це стало нормою.Щиро дякую всім учасникам за глибоку та чесну розмову та за спільну мету — повернути дітям дім, родину, свободу та безпечне майбутнє.#BringKidsBack
У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA вдалося врятувати ще дев’ятьох українських дітей з тимчасово окупованих територій. Те, через які випробування пройшли ці діти, не може не жахати. 17-річна дівчина ледь не померла через відсутність належної медичної допомоги в окупації — правильний діагноз їй встановили вже на операційному столі, і за кілька годин могло бути запізно. 10-річного хлопця з мамою російські військові серед ночі закрили в підвалі, поки в сусідній кімнаті били його батька. Дитину також змушували носити пілотку, співати гімн РФ і вигукувати "Слава Росії", а за “Слава Україні” викликали поліцію. Сестри Ілона й Таміла майже три роки не виходили з дому. Їхній дитсадок і школа були зруйновані, а на вулиці не вщухали обстріли, постійно їздила бронетехніка та ходили п’яні російські військові. 15-річна Христина опинилася в інформаційній ізоляції та не могла здобувати освіту. Росіяни глушили зв’язок, тому навчатися дистанційно в українській школі не було змоги, а мама відмовлялася віддавати доньку до російської школи, де дітей змушували вивчати пропаганду. Дякую команді Save Ukraine, а також іншим партнерам за допомогу в організації цієї рятувальної місії. Продовжуємо працювати разом, щоб повернути кожну українську дитину додому. #BringKidsBack
Сьогодні взяла участь у важливому вебінарі Negotiating the End of the War in Ukraine: Who is on the Children’s Side?, організованому Джорджтаунським університетом. Разом зі мною в дискусії взяли участь провідні експерти — Гілліан Гюбнер (Georgetown University), Владислав Гаврилов (East-SOS), Лорен Мюррей (Alliance for Child Protection), Натаніель Реймонд (Yale School of Public Health), Челсі Соболік (World Relief), Джеймс Райс (офіс сенатора Грасслі) та Микола Кулеба (Save Ukraine).У своєму виступі я говорила про системність злочину: Росія викрадає українських дітей, змінює їм імена, громадянство, місце проживання, і таким чином намагається стерти їхню ідентичність. Але найжахливіше, що мова йде не лише про дітей, яких було депортовано. Ми говоримо про всіх дітей, які перебувають на окупованих територіях. Вони стали мішенню навмисної, системної політики РФ зі знищення української нації. Цих дітей змушують забути власну мову, культуру, родину. Їх змалечку готують до служби в армії РФ. Цих дітей сотні тисяч, і лише 1307 наразі вдалося врятувати.Також я поділилася нашим досвідом у спробах застосувати міжнародні практики повернення дітей, подібні до тих, що застосовувалися в Сирії, Аргентині чи Колумбії. Та головна проблема в тому, що Росія не визнає самого злочину, не допускає міжнародні організації до дітей, приховує їхнє місцеперебування та змінює особисті дані. Ми співпрацюємо з медіаторами — Катаром, Ватиканом, ПАР — але навіть у цих форматах бачимо маніпуляції зі сторони РФ На завершення я наголосила, що для реального прогресу нам потрібна комплексна міжнародна підтримка. Це і політичне лідерство, щоб повернення дітей залишалося на порядку денному, і юридичний тиск через міжнародні трибунали, і технічна допомога для розширення ДНК-баз, пошуку родин, підтримки громадських ініціатив.Дякую організаторам і всім учасникам за глибоку розмову та спільну позицію: повернення кожної дитини має бути безумовною частиною мирного процесу, адже без цього не може бути справедливого і тривалого миру.#BringKidsBack
В Міністерстві закордонних справ України відбулось спільне засідання Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття та ініціативи Президента України Bring Kids Back UA. Основна тема — повернення, реабілітація та реінтеграція українських дітей, які постраждали від російської агресії.Ми говорили про злочини, які Росія щодня чинить проти наших дітей — депортація, примусове переміщення, незаконна паспортизація та усиновлення, а також мілітаризація. Це системна та цілеспрямована політика Кремля зі знищення української ідентичності та української нації.Я розповіла про ключові напрямки роботи ініціативи Bring Kids Back UA — від пошуку та верифікації даних і міжнародної адвокації до безпосередньо повернення та реінтеграції дітей. Це системна робота, яка обʼєднує державні органи, громадянське суспільство та міжнародних партнерів. Але жодна система не буде ефективною без політичної волі та широкої підтримки. Сьогоднішня зустріч є прикладом такої підтримки та ще одним сигналом того, що тема українських дітей має бути в центрі міжнародної уваги та критично важливою у мирному процесі.Повернення кожної дитини — це не просто елемент гуманітарної програми. Це передумова справедливого миру. І я вдячна всім, хто працює над цим разом з нами — у дипломатії, в урядових установах, у правозахисному секторі.Ми відкриті до розширення співпраці та вдячні за довіру.#BringKidsBack
Цього Великодня, коли багато хто з нас проводить час у колі близьких, ми в @bringkidsback_ua, ініціативі Президента України Володимира Зеленського, вирішили запустити флешмоб, щоб нагадати світу: тисячі українських дітей досі зниклі - викрадені Росією, відірвані від своїх родин, домівок і власної ідентичності. Вони розкидані у віддалених регіонах рф, часто усиновлені російськими сім’ями або проти своєї волі потрапили до закладів далеко від свого дому. Це - спроба стерти те, ким вони є, і перетворити їх на інструмент майбутньої агресії. Діти - це майбутнє нації, і росія намагається його в нас вкрасти. І роблять вони це в надії на забуття теми дітей у світі. Ми не дозволимо цього зробити. Для того, щоб нагадати всьому світу про те, що росія викрала українських дітей, здійснює їх індоктринацію і мілітаризацію, змушує забувати історію та рідну мову. Про те, що без безумовного повернення наших дітей не може бути ніякого стійкого і справедливого миру, ми розпочали кампанію #ChildrenAreNonNegotiable.Зробили спеціальні світшоти і розіслали їх політичним лідерам, а також лідерам суспільної думки в різних країнах. Вдячна кожному, хто підтримав нас. Light will prevail!Працюємо далі, разом.
Wall Street Journal:"Якщо Трамп налаштований серйозно (щодо Китаю), найкращою стратегією було б згуртувати союзників для боротьби з китайським меркантилізмом. Але він також не виявляє інтересу до цього. Він змарнував свій найкращий шанс ізолювати Китай у торгівлі під час свого першого терміну, вийшовши з Транстихоокеанського партнерства, яке не включало Пекін. Потім Китай уклав власні угоди з багатьма країнами, яких США залишили на самоті.В свій другий строк Трамп відверто карає союзників, які йому потрібні для послідовної стратегії проти Китаю. Він наклав мита на Канаду та Мексику та образив національну гордість Канади. Він вдарив по Японії 24% тарифами, Південній Кореї 25% і Європі 20%. Він вдарив по В’єтнаму з 46%, хоча бум експорту цієї країни до США з моменту його перших мит стався за рахунок Китаю.Ці мита зараз призупинено на 90 днів, але всі ці країни знають, що Трамп може вдарити по них знову в будь-який момент. Він також образив Японію, відмовившись дозволити Nippon Steel придбати U.S. Steel, незважаючи на її обіцянку інвестувати мільярди доларів у виробництво США. Чому ці союзники мають довіряти Трампу зараз, коли він каже, що їм потрібно об’єднатися, щоб уповільнити розвиток штучного інтелекту в Китаї? Їм потрібен ринок Китаю, якщо вони не зможуть отримати доступ до ринку США.Інтелектуальна проблема Трампа, або принаймні одна з них, полягає в тому, що він зосереджений на дефіциті торгівлі США з друзями та ворогами. Дефіцит взагалі не є проблемою в економічному плані. І якщо є торговельні проблеми з союзниками, їх можна вирішити за допомогою двосторонніх або багатосторонніх торгових угод.Найбільшою проблемою світової торгівельної системи є зловживання авторитарним режимом Китаю правилами вільної торгівлі. Спеціальна тарифна політика Трампа не вирішить цю проблему. Поки що Трамп навпаки шкодить своїй справі та своїй країні більше, ніж Комуністичній партії Китаю".
У рамках ініціативи Президента України Bring Kids Back UA вдалося врятувати з окупації та з території РФ ще двох українських підлітків.Ще до повномасштабної війни, коли Оксана була дитиною, її разом із мамою примусово вивезли до Росії. В школі вона стикалася з приниженням і насильством через своє українське походження, але попри все прагнула повернутись до рідної країни. Дівчина неодноразово намагалась виїхати самостійно. Остання спроба дістатися додому тривала чотири дні без їжі. Після низки невдач, Оксана звернулась до Української мережі за права дитини, команда якої допомогла розробити безпечний маршрут та оформити необхідні документи. Сьогодні Оксана вже в Україні й готується до вступу в університет.Андрій жив під постійною загрозою мобілізації до армії РФ. Кілька разів хлопець намагався виїхати самостійно, але безуспішно. За порадою сестри, яка раніше вже змогла вирватися з окупації, він звернувся по допомогу до Української мережі за права дитини. Тепер Андрій поруч із родиною, у безпеці, на підконтрольній Україні території.Щиро дякую Українській мережі за права дитини за організацію цих рятувальних місій та підтримку підлітків після повернення.Ми продовжуємо працювати доти, доки кожна українська дитина не повернеться додому. Без винятків та умов.Імена змінені з міркувань безпеки.#BringKidsBackUA
