Розділяй і володарюй. Це не просто політичний принцип — це фізичний закон, за яким діє росія. Світ рухається до зростання ентропії, до хаосу, до збільшення кількості можливих станів системи. Але є ті, хто не просто пливе за цим законом, а використовує його як зброю. Саме так працює імперська стратегія рф. Вона не просто сіє хаос, а підживлює його, контролює і спрямовує в потрібне русло.Ентропія в термодинаміці — це міра безпорядку, тенденція будь-якої закритої системи до хаотизації. Але є особливі «гравці», які не просто приймають цей процес, а роблять його керованим. Самі вони називають цей процес «двіжухой». Вони вводять в систему деструктивні елементи, дозволяють їм діяти, а потім — стають єдиними, хто може «навести порядок». Так працюють диктатури. Так працює росія.Чим більше хаосу — тим легше виправдати репресії. Чим більше страху — тим більше надії на «сильну руку». Чим більше внутрішніх конфліктів — тим більше можливостей для втручання.Понад 100 років тому російська імперія розпалася через внутрішні суперечності. Але що сталося далі? Ленін і більшовики використали ентропію суспільства, щоб повернути контроль. Вони підживлювали громадянську війну, грали на слабкостях груп, а потім запропонували свій порядок.Те саме сталося після розпаду СРСР. Росія не просто відпустила свої «колонії» — вона залишила в кожній «бомби уповільненої дії»: придністровські сепаратисти, Абхазія, Південна Осетія, Чечня, а пізніше — Крим і Донбас.Україна — головна мішень цієї стратегії. Від козацьких часів, коли Москва розпалювала ворожнечу між старшиною, до сьогоднішніх спроб розколоти суспільство за мовним, регіональним чи релігійним принципом.Саме тому росія так боїться української єдності. Принцип розпаду системи працює тільки там, де немає сильних зв’язків. Вона атакує суспільство не лише зброєю, а й інформаційно — формуючи недовіру між людьми, атакуючи інституції, підриваючи віру в перемогу.Але історія дає нам урок: будь-яка система, що переживає хаос, може віднайти порядок. Ми вже це робили після 2014 року. Ми вже це робимо зараз.Росія використовує закони ентропії. Але закони фізики мають і інший бік — енергія хаосу може трансформуватися в особливу силу створення. І ніколи не знаєш, куди хаос може повернутись…
Рік тому, 2 лютого 2024 року, Україна та Канада започаткували Міжнародну коаліцію за повернення українських дітей. Сьогодні до неї приєдналися вже 41 країна, об’єднавшись у спільному прагненні повернути всіх українських дітей, яких викрала росія.Росія не просто викрадає наших дітей, вона намагається стерти їхню українську ідентичність — змінює імена, місце народження, змушує отримувати російські паспорти, забороняє говорити українською мовою та вивчати українську культуру. Ця злочинна практика триває ще з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення набула значно більших масштабів.Завдяки спільним зусиллям країн-членів та міжнародних партнерів за рік існування Коаліції вдалося повернути додому майже 600 дітей. Але тисячі ще залишаються насильно відірваними від своїх родин, культури та дому. Це неприпустимо. Діти не можуть бути інструментом у війні.На шляху до повернення кожної дитини ми продовжуємо об’єднувати світ навколо нашої спільної мети. Монреальські зобов’язання, які підписали 53 країни, стали важливим кроком до вироблення дієвих механізмів повернення дітей та підтримки їхньої реінтеграції. Ми закликаємо приєднатися до Коаліції та підписати Монреальські зобов’язання ті держави, які досі цього не зробили.Ми сильні лише коли об’єднані. Лише разом ми зможемо повернути всіх українських дітей додому. Дякую кожному міжнародному партнеру за їх допомогу, підтримку та небайдужість!#BringKidsBack
Про конкуренцію Китаю та Індії.Китай демонструє здатність використовувати економічну взаємозалежність як важіль тиску на Індію, обмежуючи експорт важливого обладнання, пише The Diplomat. Це створює значні виклики для індійської економіки, особливо для таких секторів, як виробництво електроніки, сонячних панелей та електромобілів, які значною мірою залежать від китайських компонентів. В умовах, коли Індія лише починає досягати прогресу у виробничій сфері, такі дії Китаю можуть стати серйозною перешкодою для її індустріалізації.Ці обмеження збігаються з триваючим територіальним конфліктом між країнами, що залишається важливим фактором у їхніх відносинах. Попри спроби Індії знизити залежність від Китаю, асиметрія у виробничих ланцюгах залишається значною, і швидко компенсувати втрати буде складно. Китай таким чином використовує свою домінуючу позицію у глобальних ланцюгах поставок, аби не лише захистити свої інтереси, а й стримати потенційне посилення Індії у стратегічно важливих галузях.У статті також підкреслюється роль США як ключового гравця у глобальній економіці. Зокрема, неможливість швидко замінити ринки США для капіталу є одним із прикладів складності створення альтернативних ланцюгів постачання. Це демонструє, як США залишаються критично важливим партнером для багатьох країн, так само як і китайський ринок для проміжних товарів. У цьому контексті США стають важливим фактором для Індії в її зусиллях диверсифікувати свої економічні зв’язки та зменшити залежність від Китаю.Для протидії цим викликам Індія розвиває стратегію зменшення залежності від китайського імпорту та активізації власного виробництва. Зокрема, уряд Індії посилює програми підтримки локального виробництва, такі як ініціатива «Make in India», спрямовані на стимулювання промислового розвитку та залучення іноземних інвестицій у критичні галузі. Індія також намагається диверсифікувати свої торговельні зв’язки, розширюючи співпрацю з іншими країнами, такими як Японія, Південна Корея, Австралія та країни Європейського Союзу.Ця ситуація підкреслює необхідність для Індії розвивати власні виробничі спроможності, укріплювати стратегічні альянси та активно шукати нові ринки. Водночас вона демонструє, як глобальні гравці, такі як Китай і США, формують економічні стратегії інших країн в умовах сучасної геополітичної напруженості.https://thediplomat.com/2025/01/chinas-lesson-for-india-on-weaponized-interdependence/
У США можуть розглядати Італію як потенційного союзника для посилення позицій Штатів в Європі та створення противаги Німеччині й Франції, які займають домінуючі ролі в ЄС.Можна виділити декілька важливих складових. Енергетичне співробітництво:Новий Президент США Дональд Трамп прагне посилити незалежність Європи від російського газу, і Італія, яка має доступ до Середземного моря та зв’язки з країнами Північної Африки, може стати ключовим хабом для постачання зрідженого природного газу (LNG) зі США.Індустріальні інвестиції: У межах політики "Америка понад усе" Трамп може заохочувати американські компанії інвестувати в італійські виробничі галузі, включно з автомобільною, авіаційною та оборонною промисловістю. Це створить нові робочі місця в Італії та зміцнить економічні зв’язки між двома країнами.Розвиток інфраструктури: США можуть запропонувати Італії інвестиції в модернізацію портів, залізниць і аеропортів, що зробить країну більш конкурентоспроможною в Європі. Це також сприятиме розвитку логістичного потенціалу Італії як транзитного вузла для американських товарів.Технології та інновації:Стимулювання інвестицій у спільні науково-дослідницькі проєкти, особливо в галузях штучного інтелекту, оборонних технологій і кібербезпеки - це важливий напрямок. Такі проєкти можуть надати США стратегічну перевагу в конкуренції з Китаєм.Дипломатична підтримка:Під час першої каденції Трампа відзначалося його схвалення для правих популістських рухів. Уряд Джорджії Мелоні є ідеологічно ближчим до Трампа, ніж до традиційних європейських еліт. Це може забезпечити США підтримку Італії в ключових міжнародних питаннях.Італія може стати новою економічною та політичною віссю Європи.
“Тоді нас називали кіборгами — зараз вся армія така.”Ці слова, сказані одним із захисників Донецького аеропорту, стали символом нової української армії. Сильної, готової тримати оборону до останнього подиху. Оборона ДАПу — це історія, яка вписана назавжди в літопис української боротьби. Українські військові почали утримувати Донецький аеропорт ще 26 травня 2014 року. Це був перший фронт великої війни. У той час російські найманці атакували щодня, використовуючи “Гради”, артилерію, танки та стрілецьку зброю. Від кінця вересня 2014 року бої стали особливо запеклими, а обстріли не припинялися навіть на хвилину.На початку січня 2015 року сталося те, чого всі боялися: 13 січня впала диспетчерська вежа — стратегічний об’єкт оборони. Вона стояла, незважаючи на удари артилерії, але навіть це не змогло зламати оборонців. Навіть коли термінали аеропорту були зруйновані, навіть коли все навколо перетворилося на випалену землю, вони стояли.20 січня 2015 року окупанти підірвали новий термінал, фактично завершивши бої. Однак самі захисники вважають останнім днем спротиву 23 січня — день, коли аеропорт остаточно покинули ті, хто ще тримав оборону. 242 дні сили, які стали уроком і для нас, і для світу.У різний час за цей шматок української землі воювали бійці багатьох бригад і батальйонів: 3-го окремого полку спецпризначення, 93-ї, 72-ї механізованих, 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї аеромобільних бригад, 1-ї та 17-ї танкових, 57-ї мотопіхотної, 90-го аеромобільного та 74-го розвідувального батальйонів. Разом із ними стояли добровольці та бійці полку “Дніпро-1”. Багатьох із них посмертно нагороджено державними нагородами.Ця оборона була не лише військовим подвигом. Вона стала моральною перемогою, що змінила ставлення до України у світі. Захід почав інакше дивитися на нашу боротьбу, розуміючи, що сила духу українців сильніша за будь-яку зброю.Фільм "Кіборги" вийшов у 2017 році. Я подивилася його і він зміг передати емоції, яких я не відчувала, читаючи новини чи дивлячись відео на YouTube про оборону ДАПу. Фільм дав змогу побачити, відчути і, головне, зрозуміти, що за кожною героїчною історією стоять прості люди зі своїми страхами, болем і вибором. Ця стрічка для мене стала ключем до усвідомлення справжньої ціни слова «незламність».ДАП навчив нас, що стіни падають, але воля — ні. Ми бачимо це сьогодні, коли вся армія стала тією самою армією кіборгів. Ця спадщина, ці 242 дні, стали фундаментом для сучасних перемог.Пам’ятаймо кожного, хто стояв там, у вогні. Пам’ятаймо, щоб бути гідними їх.
А тепер про те, як санкції США проти російської енергетики та невідомі дрони по НПЗ впливають на здатність рф воювати.🪙Фінансова нестабільністьСанкції, які блокують продаж енергоресурсів на міжнародних ринках, блокують роботу компаній, ускладнюють доступ до технологій, скорочують бюджетні надходження рф - це напряму обмежує фінансування війни, закупівлю зброї та утримання особового складу. 🛢️Дефіцит пальногоУдари по НПЗ, нафтобазах і транспортних вузлах унеможливлюють виробництво та зберігання пального, що критично для військової техніки. Без достатнього забезпечення армія втрачає мобільність, а бойові операції стають менш ефективними. 🛞Порушення логістикиУраження ключових нафтобаз і НПЗ руйнує ланцюжки постачання пального на передову. Це ускладнює виконання стратегічних завдань і може вплинути на наступальні операції. 🚢Знищення "тіньового флоту"Санкції, націлені на нелегальні транспортні операції рф, спрямовані на блокування "тіньового флоту" — старих суден, які перевозять російську нафту, часто через треті країни. Ліквідація цієї мережі значно ускладнює продаж нафти в обхід санкцій і зменшує доходи Кремля. Під санкціями вже понад 100 суден - це проблема для рф.🪖Зменшення інтенсивності бойових дійДефіцит пального поступово змусить російську армію знижувати темпи атак і обмежувати масштабність операцій.
Інформаційна операція росії під назвою ”придністров‘я”. Фактично Москва зараз конструює гуманітарну кризу в невизнаному придністров’ї з метою підтримати проросійські політичні сили в Молдові перед осінніми парламентськими виборами.В путіна брешуть, що Україна та Молдова винні у відсутності газу в Тирасполі. Москва цілком може прокачувати його, наприклад, через Турецький потік, але про це особливо не кажуть. Ось почитайте Європейську правду.https://www.eurointegration.com.ua/articles/2025/01/7/7201965/index.ampТакож Politico опублікувало злиту письмову відповідь гендиректора придністровського "Тираспольтрансгазу" Ігоря Лисаченка голові правління "Молдовагазу" Вадиму Чебану, в якій "Тираспольтрансгаз" фактично відмовляється від допомоги Молдови у постачанні газу до Придністров'я.Лист датовано 2 січня.Згідно з листом, "Тираспольтрансгаз" вважає, що постачання газу з Європи негативно позначиться на рівні життя громадян і умовах роботи підприємств Придністров'я.Зараз мешканці невизнаного Придністров'я сидять без газу і з віяловими відключеннями світла по 8 годин на день через росію, а підприємства взагалі зупинилися. Як вам такі умови життя?Далі Тирасполь тактично дякує Кишиневу за допомогу і пропонує Молдові продовжити переговори з "Газпромом", звинувачуючи її в тому, що постачання газу з рф припинилися через недоговороспроможність Молдови.Радник з нацбезпеки Молдови Станіслав Секрієру вважає, що Росія таким чином намагається розхитати ситуацію у Придністров'ї напередодні парламентських виборів у Молдові, які відбудуться у липні.Схоже, що він абсолютно правий. Задача росії - обвалити підтримку прозахідної влади Молдові і допомогти проросійським силам зайняти парламент. Для цього працює вся інформаційна машина рф, яка посилює дезінформацію, звинувачуючи прозахідну владу в гуманітарній кризі в придністров’ї і зазначаючи, що можливі проблеми зі світлом в Молдові - також через це. Насправді, питання звільнення придністров’я від російської окупації стоїть все гостріше. І в даному випадку російські інтереси мають остаточно бути зруйновані там.
Ще одна дитина вдома! У рамках ініціативи Президента України Bring Kids Back UA вдалося повернути з тимчасово окупованих територій. На початку широкомасштабної війни Михайло разом із мамою та бабусею опинилися в окупації. Щоб уникнути зайвої уваги з боку окупаційної влади, хлопцеві довелося йти до російської школи, що стало для нього важким випробуванням. Він почувався чужим серед нових однокласників і не міг знайти з ними спільну мову.Сім’я неодноразово намагалася виїхати, але всі спроби закінчувалися невдачею. Проте завдяки злагодженій роботі наших партнерів Українській мережі за права дитина Михайло нарешті вдома. Мати хлопця не змогла залишити прикуту до ліжка бабусю, чий стан здоров’я помітно погіршився через стрес та відсутність необхідних ліків. В Україні Михайла зустріли його рідні. Тепер хлопець у безпеці, в родинному оточенні, планує повернутися до навчання в українській школі та мріє про краще майбутнє.Ми не зупинимося, поки всі наші діти не повернуться додому, до України!#BringKidsBack
Табори перевиховання для викрадених українських дітей у росії є частиною систематичної політики примусової асиміляції та мілітаризації. Дітей депортують із окупованих територій під виглядом «відпочинку» або «реабілітації», а потім піддають інтенсивній ідеологічній обробці. Деякі програми включають військову підготовку та інтеграцію у російські військово-патріотичні рухи, як-от «Юнармія».Типи таборів і програми.1. Табори «відпочинку» з перевихованням.Щонайменше 43 табори діють на території Росії та окупованого Криму, куди вивозять українських дітей віком від 4 місяців до 17 років. Діти беруть участь у програмах, що викорінюють їхню українську ідентичність та формують лояльність до рф.2. Військові програми та «Юнармія».«Юнармія» – це російський військово-патріотичний рух, що залучає дітей від 8 років. Діти проходять вишкіл зі зброєю, вивчають тактичну медицину, аеророзвідку, а також основи російської військової справи.У деяких випадках колишні учасники «Юнармії» вже воюють у лавах російської армії.Приклади таборів і програм.Табір «Артек» у Криму та його філії на окупованих територіях (Бердянськ) проводять інтенсивну ідеологічну обробку українських дітей. Їх змушують вчити історію росії, забувати українську мову.Є також програма «Корисні канікули». Вона залучила близько 40 тисяч дітей лише за літо 2024 року. Дітей возять до таборів відпочинку, де проводяться заходи асиміляції та ідеологічного перевиховання.«Двіженія перших» – нова структура, що діє в школах на окупованих територіях і сприяє русифікації дітейМілітаризація та примусова служба. У російських таборах для дітей проводять вишкіл зі стрільби, рукопашного бою. Діти навчаються поводитися зі зброєю під керівництвом російських інструкторів або козачих формувань.Всі ці дії кваліфікуються як воєнні злочини та є порушенням «Конвенції ООН про права дитини», адже вони позбавляють дітей права на ідентичність та освіту. Ініціатива президента Bring Kids Back UA, операційною директоркою якої я є, продовжує займатися питаннями повернення викрадених українських дітей. Разом з партнерами ми знаходимо наших дітей, фіксуємо російські злочини, а також повертаємо додому наших українців.
Окрім конференції, сьогодні у Європейському парламенті відкрили виставку «Втрачене дитинство». Ця виставка — не просто серія фотографій; це свідчення, яке змушує кожного зупинитися та вдивитися в очі дітей, які пережили жахи війни, примусову депортацію, втрату рідних.На фотографіях, створених українським документальним фотографом Романом Пашковським, ви не побачите безтурботного погляду дитинства. Ви побачите очі дітей, яким довелося дорослішати надто швидко. Це очі, що відображають біль втрат і силу духу. Серед історій, представлених на виставці, є історія Іллі з Маріуполя. Він побачив на власні очі, як росіяни стирали з лиця Землі його рідне місто та щасливе дитинство. Його дім було зруйновано, його мама загинула від обстрілів, а сам хлопчик зазнав тяжких поранень. Росіяни вивезли Іллю до лікарні окупованого Донецька, де його прооперували. Йому не давали жодних медикаментів, навіть знеболювальних. Ілля перебував під постійним психологічним тиском, йому погрожували депортацією до Москви. Він змушений був сам проходити через всі страждання. Завдяки ініціативі Президента Bring Kids Back UA Ілля нарешті повернувся в Україну та возз’єднався зі своєю бабусею.Кожна історія, кожна фотографія та кожен дитячий малюнок на цій виставці нагадують про воєнні злочини росії проти українських дітей. Про нагальну потребу діяти, аби зупинити агресора. Нам вдалося повернути вже тисячу дітей, але ще тисячі залишаються в Росії. Ми повернемо всіх додому, проте для цього нам необхідна підтримка міжнародної спільноти. #BringKidsBack
