🙂 Повернулася до роботи над новою ідеєю, яка йде дууууже повільно. Причина цьому – майже крижаний жах братися за новий проєкт. Не буду приховувати, робота над "Променями" далася боляче й вартувала мені багатьох зусиль, здоров'я і сивих волосин сил. Певний час я була упевнена, що НІКОЛИ більше не буду нічого писати, бо це не моє. Та й банально боюся повторення отих неприємних станів. Але, як-то кажуть, хочеш розсмішити богів – розкажи їм про свої плани. Вирішила зробити кілька кроків, які трохи знімають напругу:🔴Планування. Фабула, структура, поепізодник, всі арки, описи персонажів. Не почну писати, поки не буду бачити всю картину. З "Променями" це було пекло, адже я переписувала їх незліченну кількість разів. Більше так не хочу. Звісно, щось зміниться, завжди змінюється. Але я хочу бачити загальну картину, перш ніж братися за текст.🔴 Це точно, точно-точно буде одиночка. Жодних серій, логій і пр, молю! Власне, тут також допомагає план, арки і структура.🔴Третя особа, минулий час й більш відсторонена оповідь. Люблю першу особу всіма фібрами душі, проте я емпат. Переживання поряд з власними ще й емоції Касії протягом п'яти років мене морально вимотали, вичавили й розчавили. До того ж третя особа й минулий дозволяють більше розказувати, а не суто показувати. Поки не знаю, як перелаштуватися, але це справа практики.🔴Писати не послідовно. Те, що практикують колеги і чого ніколи не робила я – писати епізодами, а не дотримуватись послідовності оповіді. Це має пришвидшити процес і зняти фрустацію. Тим паче якщо є поепізодник.Якось так. Зараз вже маю фабулу історії під кодовою назвою "Отрути" й розкидаю її на структуру + прописую епізоди і де що буде. Дуже обережно і з любов'ю до себе 🤞