🤪 Трохи про мову.Мені не пощастило з'явитися на цей світ україномовною. Народжена серед Кримських гір, зрощена в зросійщеному Києві, з українською вперше я зустрілася у школі. Дитя 90-х, тоді було складно знайти хоча б щось українською - ані книг, ані фільмів. Довгий час залишалася для мене суто "мовою навчання", й аж ніяк не дозвілля. Жодного разу ніде я не відчула ані утисків, ані притисків, ані натисків за російську (а я вчилася в Могилянці), при цьому на питання, якою є моя рідна мова – завжди відповідала, що українська. Бо так відчувала. Та, на жаль, думала, розмовляла і, головне, писала я російською. Перебороти себе, переламати і таки змусити думати, мріяти і писати українською зайняло довгий час, це одна з причин, чому "Промені" створювались так довго. Якийсь період я не могла писати взагалі, жодною мовою, ані речення. Зараз, коли десь читаю у відгуках про "красиву, багату мову" і "гарний текст" – я тану, адже це результат величезної праці. Бо мені не пощастило з'явитися на цей світ україномовною.Дуже важко пояснити вестернам, що великий % російськомовного населення в Україні – це не від любові до росії, а бо предків цих людей зросійщили під страхом розстрілів та репресій. Колись я навіть написала цілу статтю, аби це пояснити. Та ми маємо вибір зараз, і все більше людей його роблять. Тут є і ще один тейк. Якщо ви також переходите і вам важко писати українською, якщо це стоїть на заваді творчості – у вас все вийде. Займе час, але обов'язково вийде. Бо українська мова прекрасна, і закохуватись у неї можна знову і знову, кожного дня 💜