🙊 Якби мене спитали пораду, яку я б дала собі п'ять років тому, коли почала писати "Промені Аласі", то я порадила... не писати її.Тепер, коли клікбейтний заголовок done, трохи поясню. Я б порадила собі не починати писати щось перше-серйозне, що хочу видати, аж з такого розміру. Почати з меншої форми (не дилогії). Бо вийшла просто капець об'ємна робота. Це не серія, проте велика історія з двох частин, в якій багато чого, і тут я стикнулась ось із чим:💜складно довго і боляче редагувати. Так, перша чернетка написалась швидко і легко, але вона була, ну, треш. Аби вийшов хороший результат, я переписала її жахливу кількість разів і продовжую це робити. Бо це перша моя книга, і я хочу її класною. З меншим об'ємом це було б значно легше. 💜важко отримати сатисфакцію від результату, бо він десь дуууже далеко, аж за небокраєм. По дорозі купу разів втрачаєш мотивацію, хочеш все кинути, здаєшся, і треба буквально впевнювати себе, що: "Гей, це процес, треба просто йти вперед". Великий шанс одного разу таки впасти в зневіру і не вирулити, особливо якщо новачок.💜на такому об'ємі складно вчитись й випрацьовувати навичку. А вчишся постійно - структурі, пропрацюванню персонажів, діалогам, описам. І часто з новими знаннями доводиться буквально змінювати все.Ще одне, з чим я не стикнулась, але це є - складніше видати, особливо як дебют. У мене навіть не спитали, здається, про об'єм історії, але багато видавців кажуть про це в інтерв'ю.Проте є нюанс - складно й важко, але можливо. Тож не певна, що я б прислухалась до власної поради 🫣І я аж ніяк не кажу, що меншу форму легше писати, піски з вами. Написати щось класне - це завжди колосальна робота, а написати класне оповідання іноді складніше, ніж багатотомник. Вся проблема в об'ємі тексту, з яким доводиться працювати. Історія Касії всеодно була б написана - це так само ясно, як і сонце за вікном 🌞