Вчора помер Девід Лінч.Він прожив довге, наcичене й сповнене самореалізації життя. Але мене розмазало в кашу. Бо я, всі ми залишились в світі, де тепер немає його.Його творчість дуже багато значить для мене. Це вміння бачити світ в усій його огидній красі, свобода показувати всі його грані і вишукано любити їх. Ця чиста сила творіння й любові, а не руйнування. Лінч повпливав на мої смаки і світобачення - яку музику люблю, які фільми, які книги, як сприймаю мистецтво в будь-якому його прояві, як дивлюсь на світ і що я вважаю прекрасним.Вперше зі мною стався Лінч в студентські часи на твердих й незручних стільцях холодної Кінопанорами на ночі авторського кіно. Ціла ніч Девіда Лінча. Тоді зранку ми вивалились з кінотеатру на вулиці сонного Києва, мружачи очі від вранішнього сонця, і я відчула це. Не знаю, що саме "це", проте воно змінило мою перспективу назавжди.Не певна, що я колись до кінця розуміла всі його творіння, просто відчувала їх. Може, так і треба. Може, саме в цьому і є великий задум великого Майстра.Відчувати.Спочивай, Майстре. Твій вогонь буде й далі вести нас крізь пітьму.Through the darkness of future pastThe magician longs to seeOne chants out between two worlds:Fire walk with meвідео взяла у chechevitsaaaa