❤️ Я довго вмовляла себе, що в мене є любовна лінія і це нормальноКохання - до біса складне, багатошарове і комплексне почуття, і я багато років намагаюсь зрозуміти, що воно таке. Прям вивчаю це питання. Найближче мені погляд Еріха Фромма, а його "Мистецтво любові" й досі викликає в мене сироти. Довгий час я мала упередження щодо зображення кохання в книжках. З одного боку, мені не цікаво, коли це основне, що є в книзі. З іншого - я геть не проти цього в тому чи іншому вигляді. Просто мені, певно, рідко траплялись хороші (для мене!) приклади сучасної інтерпретації кохання. Якось або доволі сюжетно банальні й не дуже добре написані ромкоми, більшість з яких я не дочитую і де мені не вистачає глибини, або скло заради скла. Так було до "Майже хороших хлопців" Дар'ї Чайки, яка відкрила мені очі на те, як можна показати кохання - чесно, щиро, заплутано, відверто, і в той самий час так невагомо і тонко. І я подумала, що також хочу так - чесно, відверто і тонко. Хай це геть не основна лінія, та вона є і заслуговує бути. Тепер от гризу нігті, чи вистачить мені снаги реалізувати це на тому рівні, на якому хочеться.писати про кохання - складно. чесно.Розкажіть про книжки, коханню в яких ви повірили 🙏