Гриби, гроби і дисертації

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять полеглих у війні героїв України. Учора було 2 місяці, як загинув мій світлий друг Ігор Ходжаніязов @anonimny_avtor.Я вже поширювала цю новину на нашій фб-сторінці, присвяченій його спадку, але кого там нема, але ви відчуваєте, що хотіли б бути причетними, то дублюю тут.Сьогодні прошу вашої підтримки у тому, щоб ми могли поступово розпочати роботу з пам'яттю про Ігоря та його направду дуже різносторонньою спадщиною.Я створила гуглформу, щоб ми всі організовано знайшлися, поділилися, хто що має і чим може допомогти.Це перший крок, з якого ми разом почнемо збирати необхідну інформацію та систематизувати її, щоб спадок Ігоря міг потрошку набирати матеріальних обрисів.Будь ласка, заповніть її (вона невеличка):https://forms.gle/ARFNSZyBqavPqJTQ7Так ми вже розумітимемо більше і про нас самих, і про те, як ми можемо бути корисні одне одному.Також тепер є окрема пошта - [email protected], куди ви можете напряму вже надсилати певні матеріали.Обіймаю всіх і дякую за вашу пам'ять і підтримку.Поширення вітаються.

Минулого тижня, до річниці відновлення Незалежності, ми на @poroblenopodcast випустили де в чому контркультурну розмову з надзвичайним Богданом Шумиловичем.І що я вам скажу? Що обмаль переглядів, просто непристойно навіть казати, хоча об'єктивно це була мегакайфова тема. У мене вже грішним ділом думки підбираються, може, дійсно якісь тіньові приколи стаються до таких дат, бо таке ж було і з усіма попередніми випусками саме до Дня Незалежності та до тем довкола Майдану. Тому так — це вам заклик піти подивитися і покоментувати, бо випуск правда крутий:https://www.youtube.com/watch?v=5Gbtxd2fDpIА тепер розкажу вам трошки про саму ідею. Почалося все з того, що на презентації книги Філа Пухарева "Це вам не естрада" Ед Андрющенко, Сергій Мартинюк та Альберт Цукренко обговорювали, чому в українців жоден протест не обходиться без пісні. Йшлося навіть про те, що ми в цьому досить унікальні. Спойлер: таки, якщо копнути, то зовсім ні, і пан Богдан у подкасті наводить надзвичайно важливі приклади з Чехії та Естонії.І ось це питання про музичний супровід наших протестів, поставлене Сергієм (він тоді модерував) мимохідь, затягнуло мене, як у кролячу нору. І вибратися з неї мені якраз і допоміг пан Богдан.Нам захотілося подивитися на українську історію крізь призму фестивалів і музики.Як музика впливала на утвердження української ідентичності?Чи могли окремі наші фестивалі ставали предтечами революційних рухів?Зрештою, чому раніше було стільки фестивалів, але ще до повномасштабного вторгнення росіян лишилася щопта, і та пішла у дуже серйозну комерцію?Моє покоління чудово орієнтується в таких назвах, як Шешори, Червона Рута, Трипільське коло і Арт-Поле, Таврійські ігри, ЗахідФест, МазепаФест, Країна Мрій, АнтоничФест (привіт Богдане, Тигро, інші виделківці), Підкамінь, Коктейль Джаз Фест і ще десятки таких назв.Я реально мала друзів, які на початку літа пакували (часто позичаючи) намет, спальник і кілька футболок – і їхали стопом і собаками від одного феста до іншого аж до початку навчання. І так, потім ці люди неодмінно стояли на Майдані – разом з тими ж співаками, які запалювали на сценах посеред поля десь у Черкаській області чи в Карпатах.Ми досі мало рефлексуємо про те, наскільки вагому роль у свідомості молодих українців зіграла фестивальна культура. І це відео – запрошення до рефлексії і ностальгії. Тож подивіться неодмінно, потім ввімкніть ОЕ, Бумбокс, Петриненка та Івасюка і розкажіть, які фестивалі ви відвідували самі та що це вам дало в житті. Всіх обіймаю! (І сьогодні вже буде нове відео, чекайте:))

У книжковому світі сталися просто фантастичні новини! Я навіть не могла собі помріяти у своїх найсміливіших мріях, що в нас колись вийде така книжка, а тут вона раз – і вже у продажу!У мене є перманентний пунктик на грибах, що ви поки що не дуже відчуваєте, бо в цей канал наразі напівдекретний🍄‍🟫Якщо у вас є таке ж саме захоплення, я дуже раджу замовити собі в подарунок видання "Обличчя грибів", яке упорядкувала Катерина Лебедєва.Це альбом ілюстрацій антропоморфних грибів з українських дитячих видань ХХ століття. Загалом долучено ілюстрації 50 (!) наших художників від Охріма Судомори до Вікторії Ковальчук. У передмові Катерина згадує, що гриби у вигляді людей почали з'являтися з "Війни грибів і жуків", а казка ця, своєю чергою, актуалізувалася у часи Першої світової (разом з віруваннями про "гриби-гроби").Тепер цей скарб з абсолютно нішевим накладом можна замовити у Катерини у фб: https://www.facebook.com/share/18yoidwtNT/ або на https://uartlib.org/shop/oblychchya-grybiv/Тож не баріться 🫶🍄‍🟫

Коли в "Лабораторії" був День народження, я писала їм, що це те дивовижне видавництво, яке здійснює мрії, про які я навіть боялася мріяти.Ось, наприклад, презентація "Дредів, батлів і стілів" у "Сенсі" у лютому 2025 року. Абсолютно магічний вечір, коли Сергій "Колос" Мартинюк і Фоззі не лише погодилися на цю авантюру (ми особисто не були знайомі), але й змогли бути в Києві, Євген Синиця фантастично панкував у модераторстві, а мій тоді 5-місячний Тимур ідеально перебув усю розмову. Якщо чесно, досі не вірю, що це сталося: настільки це було круто.У "Лабораторії" вийшли дві мої книги і наступного року (робимо все можливе) вийде третя. Тут виходили книги моїх друзів, тут я познайомилася з фантастичними людьми, які стали невід'ємною частиною мого життя. Дехто з них працював в офісі, який сьогодні знищили росіяни.Постраждав не лише ринок, який і для мене з дитинства був особливим місцем (від дисків A-ha i Linkin Park до книг про автостоп і фарсі). Тому прошу підтримати видавництво, купивши в них щось класне🌱

Руни знають усі — як загадкові знаки на каменях, амулетах і зброї, пов’язані з вікінгами, богами та магією. Але чим вони були насправді: звичайним алфавітом, таємним знанням, способом звертатися до надприродного чи всім цим водночас?Гостя четвертої камерної зустрічі — Марина Люта, журналістка, радіодокументалістка, незалежна дослідниця мантичних практик.Разом з нею простежимо історію рун від найдавніших написів і скандинавських міфів до магічних амулетів, ворожіння та сучасних рунічних практик. Поговоримо про футарк і його різновиди, Одіна та міфічне походження рун, віщунок і знавців рунічного письма, археологічні знахідки — зокрема на українських землях — та про те, як руни пережили світ вікінгів і отримали нове життя через багато століть.Запрошуємо всіх спонсорів «Пороблено», які підтримують нас від 10$ (від рівня «Мольфари-хмаридники» і вище).🔸Посилання на зустріч надішлемо окремо. Якщо раптом не знайдете його у повідомленнях — напишіть нам у приватні.Доєднуйтеся до нашої спільноти!До зустрічі 💛

37.Абсолютно шалений і об'єктивно дуже важкий рік.Важкий, бо забрав у мене найкращого друга (хоча давайте чесно - забрали його росіяни, і вчора саме було 40 днів по Ігорю...). Це найстрашніші новини, з якими я досі не змирилася.Важкий, бо я вже забула, коли спала 5-6 годин, бо працюю я лише тоді, коли Тимур спить. А робота мене сама знаходить, і робота ця не ходить одна:) Саме тому я не маю часу тут розписувати про своє материнство і щиро заздрю тим жінкам, у яких дивовижним чином вдається все це якісно встигати. За цей свій рік я не встигла дописати книгу про Геловін (тому на цей жовтень точно не чекайте), зате встигла якимсь чудом провести лекцію про наших дарувальників у містечку Данфермлін під Единбургом і відвідати український читацький клуб у Лондонському коледжі, де обговорювали мої "Дреди, батли і стіли". Це було надзвичайно круто, бо про те, що я в цей час у Лондоні, знало 2 людини з групи. Рік був сповнений фантастичних пропозицій, і втілення деяких з них (зокрема щодо Витоків) ви побачите ближче до кінця року. І це якийсь абсолютно новий рівень зв'язків, ідей, довіри, обмінів досвідом і планувань. Я дуже радію, що стаю дотичною до таких проектів, але при цьому лишається зрозуміти, як еквілібристськи одночасно бути і достатньою мамою, і класною експерткою, і хоч інколи відпочивати.За рік було викладання антропології в КШЕ, про що абсолютна більшість з вас не знала, бо я банально не мала часу тут повідомити. Завдяки чудовій Тіні Полек я вела семінари за її програмою. І це суцільне задоволення. Я дуже сподіваюся, що все ще попереду. Була поїздка на фольклористичну конференцію до Ісландії (звідки й фоточки з Тимуром). Ба більше - це була перша моя конференція, де я організовувала панель, допомагаючи неймовірній Наталі Безбородовій та Ірині Коваль-Фучило. Ми зібрали фантастичних людей, і я хочу тепер ще і більше!Була також конференція в Тарту, але там за мене доповідав Мішель Бушар, бо туди я не встигала за моїх нинішніх умов дістатися сама. До речі, про Мішеля: я якраз допомагаю йому з книгою про меми війни. Ми пишемо її вже досить давно і нарешті точно видно завершення. Скоро розповім більше.Були записи подкасту Пороблено, і я зрозуміла, що лише про те, як ми з Анею все це менеджеримо, можна було б писати ще окремі випуски. Все це - без жодного гранту, в умовах, коли я з малюком, а Аня ще була вагітна, а тепер з немовлям. Якщо хочете привітати - розкажіть про подкаст, поширте наше відео з Льошею Савченком про каву у кримських татар і трошки докиньте нам на баночку (звісно, лише після того, як задонатили перевіреним волонтерам). Були різні лекції - публічні й не дуже, були інтерв'ю, були дуже класні запросини на телебачення, як оце вчора, коли Тимур на всю країну їв яблучко у мене на руках, поки я розповідала "Сніданку з 1+1" про традиції Спаса.Були чудові прогулянки з малюком та класні поїздки. Я щиро радію, що Тимур з самого малечку так залучений у все те, що роблять батьки та куди їх несе.Було мало зустрічей з друзями, але це ми будемо вже надолужувати наступного року.Я певна, що я забула ще з десяток речей, які мала б тут зараз навіть самій собі пригадати - якраз для того, щоб озирнутися і зрозуміти, які насправді цікаві речі я продовжую робити і в яких умовах. Але для цього треба взяти тепер за правило писати це в кінці кожного місяця, бо пам'ять не та, час не той, бажання радіти не завжди теж те.Дякую всім, хто завжди поруч, хто допомагає рости, ставити нові цілі та переконує, що і це мені до снаги. З такими рідними і друзями мені дійсно відчувається, що я можу втілити все, що задумала. Лишилося трошки вирулити питання сну:))))

Кримськотатарській каві майже пів тисячоліття — і головне в ній не рецепт, а контекст. Це неодмінна частина гостинності й етикету, політичної та родинної культури, а після депортації – ще й один зі способів зберегти зв’язок із Кримом.У цьому епізоді говоримо з Олексієм Савченком з @orientalistnotes – дослідником кримськотатарської спадщини, кандидатом історичних наук, заступником генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України:☕️Як кава потрапила до Криму?☕️Як вона смакувала кількасот років тому?☕️У чому її готували?☕️Чому кав’ярні були передусім чоловічим простором і до чого тут казкарі, музиканти та мандрівники? ☕️Чи правда, що за чашкою кави слухали казкарів?☕️Де тим часом пили каву жінки? ☕️Як виглядали весільна кава, кава радісних новин та які ще бувають кави?☕️Які зміни переживає кавова культура кримських татар сьогодні?Вмикайте новий епізод “Пороблено, щоб дізнатися, як формувалася кримськотатарська кавова культура, як виглядала кавова культурна дипломатія та які ліки заміняла кава у XVIII столітті:https://www.youtube.com/watch?v=eQV1CQrytyI

Прийшла до вас з анонсом завтрашньої події:25 липня запрошуємо на розмову про те, як військова культура, її символи та ритуали стають невід'ємною частиною життя нашого суспільства.Деякі ритуали, що розвивалися виключно в мілітарному середовищі, поступово переходять у цивільне життя.Під час зустрічі поговоримо:- Чому захисники України стають прикладом для суспільства і як утримати цей кредит довіри?- Чи існують секретні військові ритуали, доступ до яких мають не всі?- Що буде з мілітарною символікою та ритуалістикою після війни?Ведучий:Руслан Халіков — релігієзнавець, кандидат філософських наук, дослідник традиціоналізму видавець.Спікери події:- Віталій Щепанський — кандидата філософ. наук, засновник тг «Обранці духів».- Дар'я Анцибор – кандидатка філолог. наук, наукова редакторка видання «Витоки. Мілітарний путівник» - Владислав «Доцент» Дутчак - ст.лейтенант, начальник Хорунжої служби 1-го Корпусу НГУ «Азов», кандидат філософ. наук.🔸25 липня о 16:00🔸«Книгарня «Є» на Лисенка, 3🔸Вхід вільний

А тепер про другий кейс, який змусив мене замислитися.2. Подорож Поділлям від "Вітер Віє".Чудовий первинний задум (і я трошки була обізнана з тим, як він готувався, в силу своєї залученості у "Витоки"). Ця агенція активно використовувала матеріали путівника для того, щоб інтегрувати елементи традиційного святкування Купала у свій маршрут Поділлям.Надзвичайно естетичні, мистецькі фотографії, прекрасні відгуки, дуже насичений маршрут — що ще треба?Мене тут цікавить один момент. У програмі було проведення водіння куста (!), але відбувалося це не на Поліссі у Сварицевичах чи сусідніх селах, а в с. Зіньків на Поділлі. Я розумію, що обряд популяризується. І це, до речі, інша складова питання: чи існував би він далі, якби не зацікавлення фольклористів, які щороку приїжджають на Зелені свята в ті краї, щоб його записати. Про те, що саме це слугує додатковим стимулом — бо люди з Києва їхали спеціально, — говорили неодноразово і Ірина Клименко, і Ірина Коваль-Фучило. Тобто тут ми заходимо в поле взаємовпливів респондентів на антропологів/фольклористів та навпаки. Як існував би далі цей обряд, якби люди ззовні (які очевидно, що знаходяться у вищій позиції, бо "з Києва приїхали") не приділяли б йому такої ваги? І коли ми бачимо водіння куста у Києві на Русаліях чи в с. Зіньків на Поділлі — це що? Це продовження традиції чи таки апропріація? Як розмежувати, коли ти ще зберігаєш і плекаєш, а коли вже паразитуєш?Тут нема єдиноправильних відповідей, і я нікого не змушую хейтити чи кенселити, бо і Витачів з Гончара, і Вітер Віє — це насправді щирі бажання популяризувати, знайомити з культурою, спроби подати це імерсивно. Але при цьому ми все ж повинні дивитися ширше і глибше, а найкраще — ще й з позиції місцевих громад.Ви приїжджаєте до місця, яке точно має свої усталені звичаї й практики святкування. Чому б замість водіння куста, яке тут ніхто ніколи не робив, не піти поспілкуватися з тамтешніми людьми, не спробувати спільно з ними щось провести в такому форматі, в якому воно дійсно там побутувало (чи побутує)?Як зі сторони (очима мешканців цього села) виглядають всі ці люди, які приїхали потусити біля церкви, провести обряд водіння куста (явно невідомий цим людям, явно чужий, ще й явно не в той час зроблений, бо Зелені свята вже минули, Розигри відійшли, а дати поїздки чітко прив'язані до Купала) і поїхали далі?Імерсивні досвіди — це прекрасно, потрібно та важливо, але я би хотіла, щоб ми у всіх цих прагненнях відтворити культуру, познайомитися з нею, відчути її тощо-тощо-тощо завжди ставити собі питання доречності, етичності та усвідомлювали ризики інвазивності, паразитування, комодифікації та апропріації. Бо виглядає так, що навіть дуже класні ініціативи впираються в ці проблеми. І поки що більшість ще не бачить, що з цим не так.Я вважаю, що повага до місцевих громад, сталий підхід у плануванні та боротьба з екзотизацією мають постійно триматися у фокусі. Можливо, тоді ми не будемо пересаджувати на чужий ґрунт інші звичаї та цінуватимемо те, що локально зберігається.

Друзі, ми раді анонсувати третю камерну зустріч і познайомити з нашою наступною гостею:Ярина Сізик – фольклористка, популяризаторка української традиційної культури, консультантка брендів з питань культурної спадщини, учасниця гурту ЩукаРиба.24 червня о 19:00 поговоримо про тяглість традиції та етику відродження: 🔸 Як правильно популяризувати українську традиційну культуру і робити це етично?🔸 Які помилки ще досі роблять бізнеси, інфлуенсери та медіа у цих комунікаціях та як цього уникати?🔸 Яка межа декоративності, трендовості та заглиблення у прагненні відтворювати культуру сьогодні?Запрошуємо всіх наших спонсорів від «Мольфарів-хмаридників».🔸 Посилання на зустріч розішлемо додатково. Також продублюємо у дописах для спонсорів на Патреоні, BuyMeACoffee, YouTube i Монобазі. Якщо раптом не знайдете запрошення там чи на пошті — напишіть нам.Якщо Ви ще досі не з нами і хочете доєднатися до нашої спільноти, будемо щиро раді:https://linktr.ee/porobleno (у вкладці "Підтримати нас")До зустрічі 💛