Срав пес, гуділи бджоли 🇺🇦

Шукаємо волонтерів для інформаційного пошуку 💛Наша організація SARVA займається пошуком зниклих цивільних осіб по всій Україні: дорослих, підлітків, дітей. Ми шукаємо волонтерів до команди інфоргів — людей, які допомагають координувати пошук, працюють з інформацією, контактують з поліцією, аналізують дані, перевіряють свідчення та підтримують пошукові операції з-за комп’ютера. Часто саме інформаційний пошук допомагає знайти свідків, встановити останній маршрут зниклого або отримати зачіпку, яка зрештою приводить людину додому.Не потрібно бути професіоналом чи мати спеціальну освіту. Ми навчимо, підтримаємо та пояснимо все необхідне. Важливіше інше: уважність, відповідальність, небайдужість і готовність присвятити трохи свого часу тому, щоб чиєсь очікування закінчилося зустріччю. Для волонтерства достатньо кількох годин на тиждень та доступу до інтернету.Якщо ви хочете робити справді важливу справу та стати частиною команди, яка допомагає повертати людей додому — приєднуйтеся до нас.📩 Напишіть нашому адміну @kuroytayo або заповніть анкету!💛 Кожна перевірена зачіпка — це шанс для чиєїсь родини знову побачити близьку людину.

Дебютний досвід волонтерства, мабуть, найважливіший. І не відпускає навіть чотири роки потому.Прийшов, коротше, наш із сестрою перший підопічний із запитом від друзів, які роблять бадабум ворожим танкам: «Треба людей і квадрокоптер із теплаком». Людей ми купити не можемо — це незаконно, тож спробуємо зібрати хоча б на квадрокоптер.Для кого: 93 окремий протитанковий батальйон (Запорізький напрямок)На що: Квадрокоптер DJI Matrice 4T Enterprise з тепловізором + 3 акумулятори для ньогоНа коли: 31 травня 2026 (взагалі, як завжди, треба на вчора, але я знаю, як зараз ідуть збори)Скільки: 205 000 грн (купуємо в перевіреному місці, я вже брала там Мавік в 2023)Реквізити збору:Банка: https://send.monobank.ua/jar/5LiEcSuNdhКартка Моно: 4441111122093358Конверт Приват: https://www.privat24.ua/send/giq3lPayPal: [email protected]Отримувач: Кривохатько Ульяна ПавлівнаМоя позиція щодо донатів залишається незмінною: я вдячна за кожну гривню і кожне поширення допису. Більшість зборів завжди закривається лише завдяки тому, що всі колективно не посоромилися кинути "скільки можуть". Тож давайте зробимо це знову?

Цей день настав!Я шукаю собі в підрозділ людину, на контракт (до речі, контракти зараз для цивільних вигідно підписувати, варіанту попасти у військо на вкусніших умовах вже не буде). Що за підрозділ? Соціальний супровід, секція ЦВС - це управління штабу батальйону. Це працювати зі мною прям зі мною і під моїм керівництвом. Як керівниця я місцями прискіплива, але ліберальна. Якщо роботу зроблено, то зображувати бурхливу діяльність не треба - можна сміливо займатись своїми справами. Шеф секції такий самий. Які вимоги до кандидата: - небайдужість (! і це важливо), базова грамотність, вміння ввічливо спілкуватись з людьми, і складними людьми - теж, здатність до емпатії, увага до деталей (паперової роботи буде багато). Здатність складати два і два. Готовність до переїздів, моральна стійкість до постійної зміни планів (армія, так), не ідеальних побутових умов. Стресостійкість з цього якось логічно виходить, чи не так?) І оскільки працювати зі мною, а я все ще мрію забрати Діно назад - то любов до собак вкрай вітається)) - бонусом буде загальне уявлення про медицину, або хоча б цікавість до предмету. З очевидно-неочевидного: - вік до 50 років; - фізична здатність пройти БЗВП (ідеального здоров'я не треба, треба не поламатись за 2 місяці життя в лісі в таборі)). Це штабна робота. І це робота з людьми. З пораненими, з їх родичами, і з усіма службами батальйону та бригади. В перспективі до цього можуть додатись родичі загиблих та зниклих безвісти. Ми, по суті, координуємо потік документів в різні сторони, тож телефон сам собою приварюється до руки. Люди трапляються різні. З кимось комунікувати приємно, з кимось не дуже, з кимось вкрай важко морально, але це робота, важлива робота, і її треба робити. Всьому навчу, покажу, поясню, більше деталей явно не в ТГ. Важливо: перевагу віддам дівчині. Практика показує що і поранені, і їх родичі, краще сприймають жіночий голос у слухавці. І ще - БЗВП пройти доведеться. А за півроку служби - ще й сержантські курси. Лайк, шер, торшер, писати @oriole30, звідти перейдемо в зелений.

Батько відзвітувався, що вони збили ще два шахеди. І тут у мене в голові виникло запитання: а скільки коштує шахед? Гугл каже, що від 40 000 доларів і більше. На теплак, приціл на гармату, прожектор і планшет для татового розрахунку ми за весь час витратили близько 500 000 гривень. Тобто ваші донати декілька разів відпрацювали цю безжалісну математика війни лише за минулі два тижні.А ще Гугл каже, що поганенький радянський танк Т-72 коштує 500 000 доларів. На квадрокоптер для 93 протитанкового батальйону на Запорізький напрямок нам лишилося зібрати близько 80 000 гривень. Лише одне вдале наведення завдяки ньому коштуватиме росіянам півляма зелених. Лями в них закінчуються швидше, ніж у нас десятки і сотні гривень, які можна задонатити.Тож — так, я прошу вас задонатити ще раз. А коли квадрокоптер потрапить адресатам у руки, попрошу для вас фото танка, який завдяки ньому розвалять (коли таке фото буде безпечно зробити).P. S. Сьогодні мені знову снився кошмар про остаточну окупацію Запорізької області. Спалені бібліотеки і головний проспект Запоріжжя, яким я йду і намагаюся згадати, як говорити російською.Я не згадала.І не хочу згадувати ніколи — ні в коханому Києві, ні в рідному Запоріжжі, ні в будь-якому іншому місті України чи куточку світу.

Поки ви накидуєте лінок для дайджеста зборів, я понию. Я шось підзламалась. Сьогодні мала вийти на сап і в театр, а вже хвилин тридцятл не можу дати собакам їсти. Ні, я молодець, я вигуляла псів, поставила прання, почистила робота, всьо ок. Але шось всьо. Попри дієвий нічний препарат для сну і від тривоги, попри те, що я чула обстріл крізь сон, але не прокинулась повністю – я зараз ледь маю сили сидіти. Бо стрес навалюється навіть тоді, коли не усвідомлюєш. Бо стрес накопичується. Бо втома накопичується. Бо за біду друзів можливо болить менше, аніж боліло б за себе (ой не факт) – але болить і виснажує все одно. Будете сьогодні оцінювати чи здатні виконати свої плани – думайте про себе. Але і думайте про тих, кого це може зачепити: можливо, майстриня манікюру сама не виспалась і працювати їй сьогодні несила, а можливо їй сьогодні вибило всі шибки – і працювати їй так само несила, але тривога за гроші з'їдає її більше від втоми. Проговорюйте з іншими зміну планів. Шукайте компроміси. Не треба вирішувати за інших – треба почутись. Просто кайндремайндер. І води випийте. От прям зараз.

#джиначитає Про погане спочатку, потім про хороше. В оригінальній назві звучить росія, шо гкографічно звужує очікування проти загалом терору та імперій. Та ще прямо зараз посеред вторгнення нейтральна позиція автора щодо російських диктаторів, солдат, режиму – корьожить. Але автор поляк, ще й поляк який згадує Україну теплом – він не те шоби був зобов'язаний нам сильно чимсь. Та ще й треба тримати в голові, що великі шматки книги – це слова не автора, а людей, яких він інтерв'ював. І деякі з яких зізнаються у власній зазомбованості партією. Особисто для мене книга має наступні плюси:– свідчення української трагедії часів Голодомору, радянщини, Вторгнення;– свідчення кримсько-татарської трагедії депортацій;– нагадування, шо нема маленьких і великих людей з малим і великим впливом, що людина з низів здатна перевернути світ. На жаль, відомих прикладів більше про перевертання на гірше, але ж і на краще також є;– нагадування, як малими діями і відданістю своїй роботі можна підтримати тих, хто навколо, надихати їх.

Збір не на військо, але дуже-дуже для своїх: Мої близькі друзі Ната і Саша мають прекрасного молодшого сина Тото, у якого ДЦП. Вони з його народження нестримно фігачать в реабілітацію і купу операцій у найкрутіших хірургів в експериментальних програмах, щоб Тоха розвивався якомога краще - і це працює, він має багато навичок, але ще не ходить сам і не розмовляє. Зараз вони хочуть пройти ще одне експериментальне лікування, останнє, яке вони ще не робили, направлене на стимуляцію нових нейронних зв'язків - і воно показувало результати якраз у нейровідновленні людей з ДЦП, після інсультів і травм мозку. Робити треба вже, бо малий росте, тож вони хочуть пройти лікування влітку.Це люди, яких я знаю особисто вже багато років і можу особисто поручитись, шо всі гроші підуть саме на операцію і реабілітацію Тохи. Якщо ви хочете дізнатись більше деталей - Ната @tataku_key зможе розказати.Я знаю, що в Україні ми зараз всі працюємо на збори для війська - але я знаю, що багато хто з нас живе за кордоном або працює з іноземцями. Тож я і Ната з Сашею і Тото будемо дуже-дуже вдячні, якщо ви поширите їх збір серед ваших друзів і колег ❤️

Мене сьогодні зупиняли в черзі до концертної зали, щоб спитати чим я фарбуюсь. Було важко пояснити, шо спочатку фарбуюсь яскраво зеленою фарбою, а потім не фарбуюсь три місяці 😅___А ще цікаве, є про шо про себе подумати.Я коли виходила з театру, то як раз шось писала Вульфу. А в мене телефон зараз Motorola razr – він навпіл складається. І от в момент коли я схлопнула його, до мене підскочила дівчинка і попросила телефон "мамі подзвонити" бо її розрядився. Напевно, якби вона спитала в той момент, коли телефон був в мене в кишені, я би була більш розслаблена. А так прям от шось напряглась. Сказала, що дати телефон в руки не дам, але можу подзвонити. Дівчина продиктувала номер, я набрала, передала, шо просили. Далі я шось розгублено пішла собі, а варто мабуть було спитати в підлітки чи не провести її туди, де вона попросила її зустріти – щоб побути зі зв'язком поруч. А подумати про себе варто про те, шо й коли для мене стає задорого, щоб це вивозити психологічно. Бо телефон цей явно попадає в цю категорію, раз я так розгубилась

Штош. Це багато пояснює. Я в п'ятницю, коли мені дали доступа, то задала питання зі скріншотами, чи туди я взагалі дивлюсь. Мені підтвердили, шо так. Може по незнанню, може з неуважності. Неважливо. А дивилась я не туди і туди дивитись не могла фізично, бо було пропущено ще кілька кроків налаштувань. Зараз вже все є, up&running. Магія якась, чесне слово. Я думала, що в мене зранку всьо було фантастично працюючим, а то я ще не знала, що буде із підключенням протоколу. Я тим часом вчора ж почала читати книгу про тестування з ШІ, яка була видана в грудні 2024 – і вона вже архаїчно застаріла. Цікавих ідей для себе я все одно із жадності витягну, але звикати до думки, що книжки зараз протерміновуються швидше за молоко – важко. Читати фактично варто статті які, бо в них цикл виробництва менший. Батько і дід були би в захваті від такої швидкості світу, мені здається. Мені шось трохи важче йде 😅Окремо шось сумно подумалось, що жарт про те, що коли ШІ дістане до печінок, то завжди можна піти в баристи – вже теж неактуальний. Скоро ШІ буде масово і в кавоварках і на томатних фермах.

Мені часто кажуть, що всі ці новомодні додатки на все то хуйня, бо в літніх людей нема смартфонів, шоб там шось робити. Контрхуйня. Літні люди, коли їм треба шоб було шось зроблено, користуються такими додатками і так бадьоро, шо мені не снилось. Літні люди, коли їм треба уваги, не можуть впоратись навіть із тим, щоб додзвонитись до диспетчера, коли треба просто дочекатись кінця автовідповідача. От не кажіть мені, що дзвінок на стаціонарний міський номер телефону в диспетчерську службу жкх то новітні технології. Буквально діалог з сусідкою щойно:– Саша, там ліфт не робе!– дзвоніть диспетчеру (номер вказаний ВЕЛИКИМИ цифрами на першому поверсі)– а я його не знаю– норм, якщо закину вам його в смс?– так!– кидаю ... (Лишаю заявку)– Саша, він не існує!– з хєра би? Що ви маєте на увазі?– Ну я набрала, а там кажуть дзвоніть на 1557, а він не існує– не збивайте дзвінок, дочекайтеся кінця автовідповідача і вам дадуть живу людину...– Саша, я не можу запам'ятати всі ці номери!– які?– ну там диктують номери телефонів, по яким треба дзвонити!(Пояснюю ще раз, що треба почекати оператора)– Саша, я не маю часу, я пішла пішки, я нічого не розумію. В тебе собаці важко підніматись, ти і дзвони, будь ласка, а я тобі більше набридати не буду. (Сусідка ледь ходить, живе на 9). А, ну, характерно сусідка до мене російською звертається. Шось по ходу вивчення української стає маркером рівня когнітивних здібностей людини 🤦‍♀️Тим часом мій свекр, не молодший за неї, останнього разу намагався мені на пальцях пояснити як працює бюрократія в Верховній Раді. Кожне слово було знайомим, але я ні чорта не зрозуміла. А він там виборює гідні пенсії і взагалі закони для людей, які ліквідували Чорнобиль. Бо має бажання виконати роботу, а не руками помахати. (Це може невдалий, але приклад, як люди старшого віку цілком здатні на складні речі, які потребують різних способів їх звершення)