Поки ви накидуєте лінок для дайджеста зборів, я понию. Я шось підзламалась. Сьогодні мала вийти на сап і в театр, а вже хвилин тридцятл не можу дати собакам їсти. Ні, я молодець, я вигуляла псів, поставила прання, почистила робота, всьо ок. Але шось всьо. Попри дієвий нічний препарат для сну і від тривоги, попри те, що я чула обстріл крізь сон, але не прокинулась повністю – я зараз ледь маю сили сидіти. Бо стрес навалюється навіть тоді, коли не усвідомлюєш. Бо стрес накопичується. Бо втома накопичується. Бо за біду друзів можливо болить менше, аніж боліло б за себе (ой не факт) – але болить і виснажує все одно. Будете сьогодні оцінювати чи здатні виконати свої плани – думайте про себе. Але і думайте про тих, кого це може зачепити: можливо, майстриня манікюру сама не виспалась і працювати їй сьогодні несила, а можливо їй сьогодні вибило всі шибки – і працювати їй так само несила, але тривога за гроші з'їдає її більше від втоми. Проговорюйте з іншими зміну планів. Шукайте компроміси. Не треба вирішувати за інших – треба почутись. Просто кайндремайндер. І води випийте. От прям зараз.