02:21.Як же я вчасно дізналась, що в нас там-во день Державності в середу і разом з ним вихідний, і вирішила, шо замість тюлєніть в день визначення релізного скоупу я краще візьму вихідний в день дороги до Києва. Інакше б спати лишалось 4 години. А шо я роблю? Шо завгодно бляха. Нема тразодону. То душно то жарко то холодно то одночасно. Один диван з сестрою, на якому кожен мій рух будить її – дуже допомагає розслабитись, ага. З якогось переляку та сама ортопедична подушка, яку я не забула взять для шиї, тхне табаком котячою сечею псіной чілі. Хоча сама меморі фоам точно нічим не бзділа перед поїздкою, а наволочка ще мокра була після прання.В мене то лі сушняк то лі алергія і я заливають звонкім кашлем, якщо довго не поп'ю води. А поруч сестра, та й через стіну мене чути. І ніс закладає. Попри три дні на протизапальних уколах в мене ладно шо шия ниє, то таке. В мене кульшовий і колінний суглоби вивертає так, ніби завтра це місто чекає чи плюс чи мінус десять градусів відносно сьогодні і якісь ненормальні спецефекти. І судомить квадру огидно, і я не можу її промяти ніяк.Все це під соусом "найшла дура чо страдать, от в людей!".Як я дожила до свого віку, ну...Відповзла з кружков води сидіть в свіжіші кухні. Тут хоч ніс і кашель попустило. При чому шо минулу ніч всьо норм було, вирубилась та й ну. Добре тут в тітки й бабці, але хочу додому. Вдома воно якось страдать легше. І треба поспати. Скоро за кермо. Файнал каааааунтдааааун