Є ті, хто любить документалки про всяку трешанину?— Тоді ми до вас 😎Нещодавно подивились на Нетфліксі кілька документальних серіалів про мормонів. ❕дисклеймер: ми не засуджуємо релігійній вибір, і не узагальнюємо. Мова в пості виключно про те і тих, про кого ми дивились/читали. «Будьте чемні: Моліться і коріться» — про відокремлену гілку мормонів-фундаменталістів, яка практикує багатожонство і вірить, що їх пророк живий і власне мешкає серед них. У нього кілька десятків дружин, в тому числі і неповнолітніх, та бо зна скільки дітей.Міні серіал «Вір мені: Лжепророк» — розповідає про те саме містечко мормонів, що й перший. Різниця у тому, що попереднього пророка посадили у вʼязницю, і ось зʼявляється новий. Також у центрі сюжету фігурує Крістін — колишня членкиня іншої мормонськоі церкви, яка в минулому стала жертвою експлуатації та сексуального рабства ще одного «пророка». Вона приїжджає, щоб розкрити правду і допомогти бідолашним жінкам усвідомити, що їх використовують. Документалка «Лиха інфлюенсерка, історія Джоді Гільдебрандт» — про дуже популярних блогерок-мормонок, божевільні психологічні маніпуляції, знущання над дітьми і все на камеру. Мозок закипає від всього про що вони розповідають. Тепер до книжечок: старша донька однієї з цих блогерок написала книгу «Будинок моєї матері», яка розповідає про все це зі своєї сторони і розкриває нам нові деталі подій. 🤷🏻♀️ На фоні всього цього згадались мені мемуари Тари Вестовер «Освітчена». Вона розповідає свою історію життя і дорослішання у мормонський родині. Разом з батьками дівчина готувалась до кінця світу, а до школи вперше пішла лише у 17 років. Я не хочу спойлерити, тому не буду розкривати якихось додаткових подробиць цих історій, але якщо ви таке любите, то вам має зайти. Хто дивився/читав — го обговорювати в коментарях 😉
✨ Відкриваємо продажі дофамінових книжкових наборів. Ми створили їх з любов'ю, увагою до деталей і з бажанням додати радості та комфорту книголюбам. За правилами у дофамінових наборів має бути певний секрет, інтрига, тому є три варіанти, як обрати колір:✨«Здивуйте мене». Це варіант для тих, хто готовий довіритись долі (і чудовому смаку Таші) — ви не знатимете, який колір вам приїде, допоки не розпакуєте набір.✨«Все, окрім». Ви пишете кольори, які не любите, терпіти не можете і не бажаєте їх бачити в наборі. Ви все ще не будете знати, який колір приїде, але будете впевнені, що точно не той, що вас дратує.✨«Я хочу, хочу, хочу» і пишете конкретний колір/кольори. Це найбільш передбачуваний варіант. Та будьте готові, що це може бути не монохром, а комбінація з іншим кольором або відтінком на наш смак.Запевняємо, що всі набори дійсно гарно підібрані, і, можливо, ви по-іншому поглянете на звичні для вас кольори, коли почнете розпаковку.Що входить до набору? 17 аксесуарів!Повний перелік читайте в коментарях. Вартість набору всього 869 грнЯкщо лишились питання, чекаємо у коментарях ✨Для замовлення пишіть — @booklover_admins
Закрила книжку і подумала, що це ідеальне читання для ранньої весни✨«Ламання гілки» — Олеся Богдан #Прочитала ⭐️⭐️⭐️⭐️Історія про дорослішання дівчинки. Лірична повість-колаж. Починається з того, що жінка повертається до річки свого дитинства, до верби, до першого кохання, до ран, які не загоюються. Сюжету як такого немає. Це потік свідомості і снів.Олеся Богдан говорила в інтерв'ю про те, що чим далі її героїня занурюється у пам'ять, тим більше текст розривається зсередини — думки плутаються, сни переплітаються з дійсністю. Авторка також додає, що «пам'ять хитка не тому, що ми пам'ятаємо неправду, а тому, що ця правда завжди різна». Тому героїня й сумнівається. Тому спогади вислизають. Тому так важко знайти те саме місце на березі річки зі спогаду дитинства — бо все навколо змінилося. Або змінилася вона.В цій історії «слова» стають окремими героями, мають феноменальну силу, наприклад вони оживлюють річку. Героїня грає в словесні ігри на межі шаманізму. Аби пішов дощ — треба загадати слово на літеру Д і сказати його вголос. І дощ іде. Ословити те, що болить — вже частина зцілення. Але герої мають напружені стосунки зі словом, і часто буквально не здатні поговорити. Читати книжку варто з однією установкою: я в голові авторки. Якщо щось впізнаю, якщо мені тут комфортно — книжка моя. Це читання для тих, хто не боїться тексту-потоку свідомості. Для кого рання весна — це стан, а не пора року.Мені відгукнулося, але ставлю 4 зірки, бо у другій половині книги, попри всю метафоричність та сенси, я втратила ту єдину маленьку ниточку, яка тримала історію і допомогла б мені зрозуміти кінцівку.
Сапфічне фентезі, романтичний саспенс, історичний роман — у РМ зараз багато передзамовлень, бачили? Мені точно треба ці книжки:«Жасминови трон» — сапфічна фентезі серія у світі, натхненному історією та епосом Інді. Про несподіваний союз полоненої принцеси та служниці. Передзамовлення до 12 квітня. #лгбткнижки«Жінки» — роман данина пам’яті хоробрим жінкам-медсестрам, які служили у В’єтнамі. Передзамовлення до 9 квітня. «Ворожка на таро з Версалю» — історичний роман про дружбу двох жінок на тлі Французької революції та Великого повстання в Ірландії. З елементами магічного реалізму, романтикою та жагою до волі. Передзамовлення до 14 травня. «Провісниця дрібних доль» — козі фентезі про мандрівну ворожку з тропом віднайденої родини! Передзамовлення до 14 травня. ❤️Якщо треба щось з сильною хімією між героями та цікавим сетингом — беріть романтичний саспенс від авторки спортивних ромкомів Елль Кеннеді — «Агент»! Передзамовлення до 14 травня.❤️Якщо вам дуже треба щось класне з тропом від ворогів до коханців — беріть «Світанок Оніксу». Передзамовлення до 14 травня. Книжки від Л. Дж. Шен:⭐️«Диявол носить чорне» — романтична історія про другий шанс, втрату і пошук себе. Передзамовлення до 14 травня. ⭐️Останні дні триває передзамовлення в 3 частини трилогії «Дорога темного принца»! #інтеграція
Пропустіть вершників драконів! Колись дуже давно читала про цю серію книг на каналі Жені Кужавської — а вчора «Жорж» анонсував вихід українською! І це так само круто, як вампіри!Цикл «Вершники Перна» — легендарна фентезійна сага від Енн Маккерфі.Планета Перн — далека колонія людства, відрізана від решти цивілізації. Раз на кілька сотень років з орбіти падають Нитки — смертоносна органічна матерія, що пожирає все живе. Єдиний захист людей — телепатичні дракони та їхні вершники, що спалюють Нитки у повітрі. Але минули покоління без нападу, і більшість людей вже не вірить у загрозу. Молода жінка Лесса та її дракон Рамоф опиняються в центрі боротьби за виживання цивілізації. 🏆 Перша книга принесла авторці премії Hugo і Nebula — вона стала першою жінкою, що здобула обидві нагороди! ⭐️Перн — науково-фантастичний світ, замаскований під фентезі. ⭐️Лесса стала однією з перших сильних жіночих персонажок протагоністок у жанрі, коли це було справжньою рідкістю. ⭐️Зв'язок між вершником і драконом — телепатичний і довічний. Яросс це у «Четвертому крилі» не придумала!Серія виходила з 1968 року. Виростила кілька поколінь фанатів.Енн Маккефрі буквально винайшла піджанр «dragon rider fantasy» — все, що вийшло після, так чи інакше її спадкоємець.
Марек Торчик сказав в одному інтерв'ю, що ми схильні сприймати літературу як унікальну, велику історію, як витвір мистецтва, який ніколи не повторюється, але життя не таке, — і я думала про це довго після того, як закрила книжку, бо ця книжка якраз і є доказом його слів: та сама історія трапляється в різних тілах, у різних містах, у різних країнах, і читаючи про Пршеров, я впізнавала не чужий досвід, а свій власний — хоча між нами тисячі кілометрів і зовсім інша мова.«Все трапляється щонайменше двічі» #прочитала #лгбткнижки Я була вражена, наскільки у чехів схожі пострадянські травми, упередження, умови життя у маленьких містечках тощо. Раніше я думала, що таким країнам, як Чехія, вже вдалося подолати багато соціалістичних травм, наприклад, як недовіра до влади, колонізоване мислення, формування упереджень та острах до всього «іншого». Але виявилося, що «Європа», хоч і добралася в цю країну ще 20 років тому, у маленьких містечках люди досі живуть так, як живуть у наших містах.Пршеров — маленьке чеське місто, де дід пив і тримав усіх залізною рукою, де батько пішов і лишив борги, де мати працювала на заводі, де колись працювала її мама, а хлопчик рано зрозумів, що він «інший», а бути іншим у такому місці — небезпечно. Оповідь нелінійна, стрибки між часовими пластами справді можуть збивати, спогади й реальність переплітаються так щільно, що інколи неможливо знайти межі навіть лінгвістично. Подається від другої особи, і спочатку справді губишся — хто зараз «ти», дідусь, хлопчик, мати — і це розмивання меж між людьми відчувається як найточніша форма для змісту роману про поколіннєві травми.«Усе життя тебе вчили зводити навколо себе низку суперечливих уявлень. Казали, що довіряти можна тільки собі; інші — це тінь, мовчазна загроза, а їхня присутність ніколи не віщує нічого доброго. Інакшість — якщо вона зовнішня — повинна викликати страх, відчуття небезпеки. Але варто їй озватися зсередини, варто тобі самому стати іншим — і замість страху приходить відраза, сором за власне відображення. Іноді життя здається тобі чимось надто сміливим — просто отак день за днем існувати у світі. Тепер ти розумієш, що прийняття своєї інакшості вимагає витримки й відваги. Ти не пригадуєш, щоб у дитинстві колись чував про когось, як ти. А якщо й чував, то лише в контексті подібних образ. Ти й не здогадався б, що відрізняєшся, якби інші не почали тикати в тебе пальцем. Якби тебе не ототожнили зі збоченням, ідеологією — ніби в голові в тебе не було нічого, крім хворобливих фантазій дорослих, ніби ти сам обрав це все. Дорослі люблять обманювати себе, буцімто таких дітей, як колись був ти, вони захищають від сексуальності, від болю. Але насправді вони тільки наражають найвразливіших на подальше насильство».
Травма не має одного власника, ми передаємо ці постколоніальні, суспільні та сімейні травми наступним поколінням. І «ти» в романі — це всі вони і ми одночасно. Я почала впізнавати і свою родину, і сімʼю сусіда, брата і свата, і зрозуміла, що якби ми як травмовані суспільства не були такими закритими до досвідів одне одного, можливо разом нам вдалося б іти через це інакше.І ця книжка якраз про це — герой деперсоналізує себе, поринає у пам'ять і викриває ці травми, стаючи водночас і спостерігачем, і співучасником, і чужинцем. «…перелік образливих термінів і лише кілька слів, які залишили хоч якийсь простір для того, щоб вмістити те, ким ти є. Кожне слово зрештою — завжди криве дзеркало: ти бачиш у ньому чуже обличчя і боїшся, що воно може виявитися твоїм». Дуже знайоме мені відчуття, не тільки як квір-людини, але як першої дитини у сімʼї, хто намагається вирватися з цього пекла.«...якщо це і є свобода, якщо ти вільний лише тоді, коли тебе ніхто не бачить, ніхто тебе не чіпає, то звідки ти тоді знаєш, що ти взагалі існуєш?»Іде на полицю улюблених, і колись перечитаю — цікаво, що я побачу/зчитаю в цій історії через кілька років.
🔥 Ще одна художня книжка про Україну від нащадка українців, яку Ганна Улюра ставить поруч із «Ендлінгом» Марії Реви — і називає найважливішою прозою про Україну 2025 року.«Соняшникові хлопчики» Сема Вахмана 🌈 #лгбткнижкиДванадцятирічний Артем живе в Чернігові. Допомагає дідові на соняшниковій фермі, малює у скетчбуці — подарунку від тата, який працює десь у Флориді й чекає на грін-карту. Плаває з молодшим братом Юрою в річці. Ходить до школи. І потай закохується у найкращого друга Віктора. Але книжка не про прийняття себе. Ця тема є — і вона важлива, і розказана з великою ніжністю — але вона лише одна нитка в тканині набагато більшої й набагато страшнішої історії.Це книга про вторгнення Росії в Україну. Washington Post пише про книжку так: «Воєнний роман, який одночасно позачасовий і болісно впізнаваний».Сем Вахман — молодий американець з українським корінням — написав цю книжку після того, як викладав англійську українським дітям-біженцям у Румунії. Він слухав їхні історії. Книга вийшла влітку 2025 року у видавництві HarperCollins. Українського перекладу поки немає — але дуже хочеться вірити, що буде. ДУЖЕ ТРЕБА. P.S. На «Читомо» є розгорнута рецензія Ганни Улюри — дуже глибока і розумна. Але читайте обережно: там детально переказаний увесь сюжет.
Я досі шукаю свій ідеальний спосіб трекати прочитане. Але іншою проблемою є — як фіксувати найближчі плани, останні покупки та синхронізувати всі формати і полички (Житомир + Тернопіль) в одному місті? І я здається знайшла — застосунок Month Read 📚Я протестувала його і бачу великииий потенціал! Що мені найбільше сподобалося:🔥 Імпорт з Goodreads! Я перенесла свою бібліотеку і застосунок розставив книжки за всіма рубриками. Не попідтягувалися лише деякі обкладинки, але це не проблема.🟣Окрема полиця на головному екрані про «Плани на місяць»! Зазвичай, я таке в голові тримаю, і зрештою до деяких книг не доходжу, бо забуваю 🟣Бухгалтерія: просуйте не лише назву, а й вартість книги та спосіб її появи (купила, подарували чи взяла в бібліотеці). 🟣Таймер постфактум. Можна додати сесію читання вручну, ввімкнути таймер або одразу позначити книжку як прочитане. Прогрес трекається у сторінках, відсотках або годинах.+ Можна розставляти книги за авторськими поличками! Я планую розділити всі книги мінімум на три: Житомир, Тернопіль та аудіо. 🟣Є річні/місячні підсумки.🟣Можна обирати систему оцінювання: 10-бальну або 5-бальну + розширене оцінювання за кількома параметрами!🟣Якщо вас мотивують нагороди й марафони — тут таке теж є + режим Book Battle за весь рік (дуже цікаво, що в мене вийде в результаті!📱 Завантажити Month Read можна як на Android, так і на iPhone. #інтеграціяА як ви трекаєте прочитане і куплене?
В США все важче продаються квір-книжки… Попри те, що читачі будь-якого віку все ще відчайдушно потребують лгбтк-літератури, самі видавці та книгарні відмовляються зайвий раз ризикувати. #книжковийринокЗ приходом Трампа багато всього змінилося (в гіршу сторону), особливо в нішах фемінізму та ЛГБТ+ прав. І це не могло не вплинути на книжковий ринок. Навіть найбільші дистриб'ютори та ритейлери (наприклад, мережа Barnes & Noble) стали обережнішими. 🟣Якщо книга має високий ризик потрапити в «чорний список» у консервативному штаті, її видають меншим накладом. 🟣Видані книги дедалі важче розмістити на помітних місцях. Книгарні не ставлять квір-літературу на вітрини, щоб не провокувати протести чи бойкоти, що автоматично знижує продажі в рази.🟣 Для дитячої та підліткової літератури (YA) головним покупцем завжди були школи та публічні бібліотеки. Оскільки бібліотеки бояться купувати «спірні» книги через загрозу втрати фінансування, видавці (особливо з «Великої п'ятірки») перестають купувати такі рукописи у авторів. 🟣Малі видавці залишаються сміливими, але вони не мають бюджетів на маркетинг та широку дистрибуцію, щоб компенсувати втрату шкільного ринку.
Тренд — видавати лише «безпечне» або вже мега-популярне. Але ринок уже насичений «легкими» жанрами, і читачі хочуть чогось глибшого. Новим авторам зі складними текстами пробитися майже неможливо: агенти вважають такі рукописи «важкими для продажу» (hard sell) у нинішньому кліматі.США — найбільший експортер прав на переклади у світі. Наші видавці значною мірою формують свої плани, дивлячись на каталоги американських агентств. Тому це може вплинути і на нас. 🤞 Водночас — ми маємо не розкриту скриньку скарбів від українських авторів та авторок, тому я сподіваюся, що це дасть дорогу нашим історіям. Але для цього треба купувати книжки наших письменників/ць вже зараз.
Роман неспішний, персонажі — неоднозначні та складні. Сюжет розгортається поволі на 400 сторінках. Головний герой на смертному ложі пригадує своє життя, що минуло в темний період італійської історії, достатньо бурхливий, щоб розкрити велич і страждання людської душі. Від Першої світової війни, підйому фашизму і правління Муссоліні до 1980-х років.#прочитала «Пильнуй її» ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Весь роман — це сповідь Мімо про своє життя та, головним чином, про Віолу Орсіні. Це історія дружби тривалістю в півстоліття між бідним скульптором і спадкоємицею аристократичного роду. Їхні шляхи перетинаються на кладовищі, і відтоді вони стають «двома половинами одного цілого», які, проте, ніколи не можуть повністю поєднатися.Це фреска про природу творчості. Про те, як мистецтво стає єдиним способом утримати спогад, що невблаганно вислизає крізь пальці. Як спосіб перемогти смерть і час. Зберегти сутність у вічності.«Скульптура — це дуже просто. Це лише зняття шарів історій, анекдотів, усього зайвого, доки не дістанешся до історії, яка стосується нас усіх: тебе і мене, цього міста і всієї країни. Історії, яку більше не можна скоротити, не пошкодивши її. І саме тоді треба зупинитися».Про взаємини мистецтва та художника з часом — як великим, історичним, так і малим, що зберігається в особистій пам'яті та живе за своїми законами. Як зберегти свою душу, вміння бачити красу і творити її у складний історичний період? Адже мистецтво не існує поза політикою. А ще тут є жінка не зі своєї епохи, голос здорового глузду і водночас пташка в золотій клітці, якій так хочеться злетіти. Але світ боїться таких жінок. Навіть після смерті. Роман отримав Гонкурівську премію у 2023 році. Я дуже люблю французьку літературу, щось на підсвідомому рівні відгукується в сюжетах. Тому мені водночас хочеться і привернути вашу увагу до цього роману, і залишити всі враження при собі.
