З 1995 року Tornado F3 ніс буксировану радарну пастку (TRD) на лівому зовнішньому пілоні, як показано нище. Її розміщували у контейнері BOZ. Система складалася з лампи біжучої хвилі (ЛБХ), з’єднаної з генератором технічних сигналів станції перешкод Zeus приблизно 100-метровим кабелем. Ця система демонструвала виняткову ефективність проти всіх типів ЗРК того часу, а згодом її інтегрували в багато інших винищувачів, зокрема в Eurofighter Typhoon.Після розгортання — зазвичай літак злітав із прибраною пасткою, а випускали її лише в умовах високої загрози або під час захоплення цілі — ЛБХ повертали на базу, скидаючи її на невеликому парашуті. «Я робив це кілька разів, і вимагалося справжнє мистецтво, щоб розрахувати, де саме вона приземлиться. Якщо ЛБХ втрачали над ворожою територією, жодна секретна інформація не потрапляла до ворога, оскільки всі розумні алгоритми містилися в літаку та контейнері, а ЛБХ була звичайним пристроєм, відомим усім. Це дуже розумна конструкція і світова першість для Королівських ПС та британців, які спроєктували, збудували та використовували її на реактивному винищувачі» - згадує колишній пілот літака.