BRD24 - Бердянськ 24

ВІТАЛІЙ ВОЦКА, ЯКИЙ ОЧОЛИВ ПРИ ОКУПАНТАХ ШКОЛУ В ТРОЯНАХ, ОТРИМАВ ВИРОКДо війни чоловік ніколи не працював у сфері освітиЗа інформацією слідства, 36-річний мешканець села Андрівка добровільно обійняв посаду директора Троянської загальноосвітньої школи. Чоловік впроваджував російські стандарти освіти за підручниками країни-агресорки. До повномасштабного вторгнення він працював у сфері будівництва та не мав жодного відношення до сфери освіти. Про це «Бердянськ 24» дізнався з вироку Олександрівського районного суду Запоріжжя.Одна зі свідків розповіла суду, що 18 червня 2022 року до неї приходили староста села та вчитель початкових класів її доньки у супроводі двох російських військових. Вони наполягали, щоб з 1 вересня її дитина почала навчання в школі. Жінці сказали, що якщо її старша донька не буде відвідувати уроки, а молодший син дитячий садочок, її позбавлять батьківських прав, а дітей відправлять до Ростовської області для усиновлення. Свідка погрожували примусити розбирати завали в Маріуполі. Наступного дня жінка з дітьми покинули ТОТ так і не забравши документи зі школи.Також свідки повідомили, що певний час Воцка провів на заробітках у Москві. За їх даними, чоловік завжди мав проросійські погляди та негативно реагував на все українське.Чоловіка визнали винним у колабораційній діяльності. Після затримання на нього чекає три роки ув’язнення. Також протягом наступних 13 років він не має права обіймати посади в органах влади, місцевого самоврядування, а також займатися будь-якою діяльністю, пов`язаною з освітнім процесом.

ФЕРМЕР З БЕРДЯНЩИНИ, ЯКИЙ ЗАБЕЗПЕЧУВАВ ОКУПАНТІВ, ОТРИМАВ ВИРОКТернопільський суд заочно дав 12 років фермеру з Юр’ївки за допомогу військам рф на Бердянщині та призначив повну конфіскацію майнаЯк дізнався «Бердянськ 24» з вироку Тернопільського міськрайонного суду, Сократа Параскєвова визнали винним за ч.1 ст.111-2 КК України та призначили 12 років позбавлення волі, 15 років заборони обіймати посади в органах влади, а також конфіскацію всього майна.Суд встановив, що у березні 2022 року фігурант надав військовим рф вантажний автомобіль ГАЗ‑САЗ 3507 з водієм для перевезення ящиків із боєкомплектом і стрілецькою зброєю, наметів, ліжок та харчів, допомагаючи окупантам облаштувати блокпост у центрі села. У березні–серпні 2022-го він за власний кошт возив воду (зокрема вантажівкою з металевою цистерною на 5 м³) на російські позиції в Зеленівці.Територію своїх підприємств у Юр’ївці (ПП «ПСП “Альфа‑2004”» і ПП «Сократ») обвинувачений надавав для дислокації підрозділів та прихованого зберігання техніки, а ремонтну майстерню — для ремонту військової техніки РФ силами працівників. У червні–липні 2022 року на базі «Альфи‑2004» розміщувався підрозділ з 4–5 військових із БТРом та щоглою з антеною протягом 10–12 днів; харчування забезпечували з кухні підприємства, також надавали готівку на продукти. Окремо для відпочинку та харчування особового складу росіян використовували приміщення магазину‑кафе, потреби в їжі й воді покривали за рахунок власника.У квітні 2023 року фігурант перереєстрував обидва підприємства за законодавством РФ і почав сплачувати податки до бюджету держави‑агресора, що суд розцінив як продовження пособництва окупації.Винуватість підтверджена показами свідків, портретною експертизою, а також спеціальними слідчими діями: під час контрольного дзвінка в Telegram (24 травня 2024 року) обвинувачений підтвердив допомогу збройним формуванням РФ. Провадження здійснювали за процедурою in absentia, оскільки фігурант перебуває на окупованій території та в суд не з’являвся.Окремо суд залишив у силі арешт значного переліку активів: коштів на рахунках у Raiffeisen Bank, земельних ділянок і нерухомості (в тому числі часток у дитячому оздоровчому закладі «Салют», квартир, складських і виробничих приміщень у Юр’ївці), автомобіля BMW 523i та зброї (АКМСМФ, «Форт‑12Р», ОПСКС).

Майор з Бердянська допомагав рф знищувати літаки F16Чоловіку висунули обвинувачення, його тримають під вартоюБердянець, майор ЗСУ з 2021 року служив льотчиком-інструктором авіаційної ескадрильї. За інформацією слідства, не пізніше 04 червня 2025 року чоловік згодився на проведення підривної діяльності проти України. Він передавав представникам держави-агресора інформацію, яка допомагала готувати удари по аеродромах з F-16, Су-24 та Mirage 2000. Про це «Бердянськ 24» дізнався з ухвали Івано-Франківського міського суду.Відомо, що майор збирав інформацію про комплектування військовослужбовцями льотного складу та авіаційною технікою підрозділів Повітряних Сил ЗСУ (зокрема втрати та поповнення), переданих іноземними партнерами літаків, аеродромів базування та розосередження вказаних повітряних суден.За інформацією СБУ, агент збирав координати розміщення літаків F-16, Mirage 2000 та Су-24, графіки та принцип черговості їхнього вильоту. Військовий надав окупантам аналітичну довідку щодо необхідної, на його думку, тактики завдання комбінованих ударів «в обхід» захисту військових об’єктів. Також він передавав російській воєнній розвідці особові дані пілотів ЗСУ, бортові номери та озброєння їхніх літаків і тактику бойових вильотів.Всі ці данні чоловік зберігав у нотатках свого телефона, а потім відправляв на електронну пошту окупантів. Ось одне з таких повідомлень, яке він надіслав російській стороні 13 липня 2025 року.«Исходя из моего анализа, применение Гераней по аэродромам на западе украины, когда наносился удар последовательно 3 дронами в одно и то же место в створки ЖБУ, были достигнуты хорошие результаты. Учитывая, что Миражи и Ф-16 рассредоточены по аэродромам, которые располагают такими укрытиями, удар по одному из аэродромов не приведет к выводу из строя большого количества импортной авиатехники. Так же следует учитывать, что при угрозе ракетного удара исправная авиатехника выводится из-под удара. Что же может этому помешать? Удар по ВПП бетонобойным боеприпасом, который на время парализует взлёт самолётов. Далее работа Геранями по ЖБУ по вышеупомянутой схеме. Необходимо учитывать, что взлетевшему самолёту надо будет где-то приземлиться, поэтому ударам по ВПП необходимо подвергать все близлежащие аэродромы. Либо каким-то образом сделать ннвозможным их посадку в западных регионах, оттянув их ближе к центру страны.Особо обращаю внимание на этот улей НОМЕР_4, но надо когда одна пчёлка улетит, я сообщу. В дополнение к предыдущему 18.06 пришли 04, 67. ушли 57, 80. 23.06 ушёл 04+1 пришли 51,09». Чоловіка підозрюють у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України. А саме вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України. НА нього чекає позбавлення волі на термін від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Його триматимуть під вартою до 27 вересня 2025 року.

«Я ВПАЛА НА КОЛІНА І ПОЧАЛА ЦІЛУВАТИ ЗЕМЛЮ». ІСТОРІЯ ОСВІТЯНКИ З БЕРДЯНСЬКА, ЯКА ВИЇХАЛА З ОКУПАЦІЇ Й ПОЧАЛА НОВЕ ЖИТТЯ В КИЄВІНаталія Гумен працювала вчителькою української мови в Бердянську, вела мовні хвилинки на телебаченні, волонтерила, організовувала безкоштовні курси для російськомовних. Сьогодні Наталія живе у Києві, працює в ліцеї та намагається зшити життя заново.Життя в КиєвіНаталія вже три роки живе в Києві – з моменту, як виїхала з окупації. Це було 15 липня 2022 року. Тут, у столиці, усе сталося якось природно. Вона знайшла роботу, житло, змогла зібратися докупи. У Києві працює заступницею директора з виховної роботи в одному з ліцеїв і працює тут без змін вже три роки». Поруч син, який навчається в ліцеї. Донька також у Києві. Все ніби є, але є і те, що не дає відчути повного щастя.«Я дуже люблю свою роботу. Колектив мене поважає і я поважаю їх. Але знаєте, от буває, що все ніби добре, а в кінці речення – завжди три крапки. У мене немає того місця, куди хочеться піти за покликом серця і це – найбільша порожнеча». Українська мова – як мішеньДо повномасштабної війни Наталія працювала в Бердянську. Викладала українську мову, була активною волонтеркою, вела мовні хвилинки на місцевому телебаченні, організовувала безкоштовні мовні курси для всіх охочих.«Я була першою, хто почав безкоштовні курси української для російськомовного населення. Вела їх як викладачка. Крім того, щотижня виходили мої мовні передачі на телебаченні – це були короткі ролики на 3–5 хвилин про мову, про підготовку до ЗНО, про цікаві факти. Всі записи залишилися в архівах телеканалу». Після окупації телебачення стало одним із перших об’єктів, які захопили росіяни. Там вони одразу могли знайти інформацію про неї. «Я була впізнаваною. Працювала з бібліотеками, проводила заходи про українізацію, була волонтеркою. І я знала, що таких, як я, шукатимуть». Вибір, який рвав серцеПопри небезпеку, Наталія ще деякий час залишалася в окупації. Жила у Бердянську пів року, намагаючись зникнути з поля зору. Каже, що переховувалсь і намагалась не попадатися росіянам на очі.«Я вже розуміла, що рано чи пізно за мною прийдуть. Але найбільшим болем було не це. А рішення виїжджати. Бо в мене були батьки і я знала, що якщо поїду, то, можливо, більше їх не побачу». Коли вона з сином сідала в автобус, її мама плакала. Жінка благала батьків, щоб вони йшли. Зізнається, що той момент був найжахливіший за весь час війни.Російські солдати питали про неїЧерез три дні після виїзду Наталії, до будинку її батьків прийшли троє чоловіків. Двоє російські військові зі зброєю, а один місцевий. Хто це був, мати Наталії досі не зізнається.«Вони тримали автомат на маму. Питали, де я. Мама сказала, що я виїхала з сином. Їм не повірили. Шукали по дому, по горищу, по господарських будівлях. Один повернувся весь у павутинні – так завзято нишпорив». Потім залишили мамі папірець з номером телефону, мовляв, якщо донька вийде на зв’язок, нехай зателефонує.Виїзд з окупаціїНаталія знайшла перевізників у Facebook. За день до виїзду взяла російську SIM-картку, щоб мати інтернет. Це було страшно, бо для цього довелося показати український паспорт.12 липня 2022 року вона сіла в приватну маршрутку. Разом із сином, кількома родинами, старшими людьми та навіть собакою.«До Василівки ми приїхали дуже швидко, десь о 10 ранку, але після того моменту все пішло вниз. Нас не пропускали і ми стояли три доби. Це була закинута заправка, довкола – сморід. Не було туалетів, води, їжі. Паляще сонце. Ми не могли вийти, бо все було оточене. Я мала 500 гривень. Місцеві приносили іжу та воду, але все коштувало дуже дорого – півтора літра води коштувало 120 гривень, а одна котлета з гречкою – 180. Я могла купити іжу лише синові». ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАТЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 👇

#невигаданаістроія«А чого ж не виїхали ваші батьки?» — питання, яке болить сильніше за обстрілиКоли ми обговорювали, які питання найбільше ображають переселенців, то величезна кількість відповідей стосувалася виїзду рідних. Днями ми отримали цей лист від нашої підписниці. І він — як відлуння сотень історій наших бердянців. І, на жаль, не лише їх.Четвертий рік війни, окупації, виїзду, втрат, вибухів і безсонних ночей. А мене досі найбільше ранить і злить саме воно. Оце питання від друзів, знайомих і випадкових людей.Іноді воно звучить зі співчуттям, частіше — з осудом, буває — з острахом.Але ранить завжди однаково:«А чому ж твої батьки не виїхали?»За цим питанням — наче вирок.Мовляв, самі винні.Бо якщо залишилися — значить, «щось не те».Значить — вони не досить сміливі, не досить правильні.Я давно перестала відповідати.Бо тим, хто не проходив цього, — не поясниш.Інші — і так знають правду.Правда ж проста і складна водночас.Батькам далеко за 60.Все життя — в одному місті.В одній квартирі. З тим самим сервізом, який їм колись подарували на річницю.Ми, молодші, ставимось до житла трохи інакше.Але вони — ні.Та не лише дім їх тримає.Їх тримає страх.Ні, не перед війною.А перед невідомістю.Страх бути зайвими.Страх, що не знайдуть роботи. Не розберуться в нових маршрутах, нових реаліях.Що не зможуть почати з нуля.І найбільше — страх стати тягарем для дітей, які й самі ледь тримаються.Моя мама декілька разів збирала сумку, а потім мовчки — розбирала.«Не в тебе ж на шиї сидіти, доню. Ми вже якось вдома».Спочатку я злилась, умовляла, сварилась.Хотіла сама все спланувати і вивезти.А потім зрозуміла: це їхнє життя.Їхнє рішення.І їхній спосіб любові.Жертовної. Старомодної.Цей вибір — не про байдужість.Це — про вік. Про страх. І про любов.Тож ні. Не питайте: «Чому не виїхали ваші батьки?»Краще просто спитайте: «Як вони?»

У Львові завтра попрощаються з полеглим захисником з Бердянська Максимом АлексєєвимЦеремонія прощання з бердянцем Максимом Алексєєвим відбудеться 29 липня у Гарнізонному храмі Петра і Павла у Львові.У понеділок, 29 липня, у Львові відбудеться церемонія прощання з військовослужбовцем Максимом Алексєєвим — уродженцем окупованого Бердянська, який загинув ще у січні 2024 року, захищаючи Україну від російських загарбників. Про це «Бердянськ 24» дізнався з повідомлення Львівської міської ради.Як зазначено у повідомленні, чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, після чого відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на полі Почесних поховань Личаківського кладовища.Максим Алексєєв народився 13 квітня 1988 року у місті Бердянськ. Навчався у загальноосвітній школі №6, згодом — у Національному аерокосмічному університеті «Харківський авіаційний інститут» за спеціальністю «радіотехнологічні системи». Після закінчення вишу вступив на службу до 1-го Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.Повномасштабне вторгнення РФ зустрів у Маріуполі, де брав участь в обороні міста. Близькі згадують Максима як щирого, доброго і відповідального чоловіка, який завжди був готовий допомогти. У мирному житті захоплювався велоспортом.Максим Алексєєв загинув 24 січня 2024 року.

СТАРІСТЬ В ОДНІЙ ВАЛІЗІ — ІСТОРІЯ ПОКОЛІННЯ, ЯКЕ ЖИЛО ЗАРАДИ СПАДКУЦей лист написав наш земляк із Бердянського району. Все своє життя чоловік працював «на спадок» для своїх дітей – і втратив його за один день. Війна забрала у нього не лише дах над головою, а й відчуття, що праця життя мала сенс. Цей текст — про старість, яку війна вмістила в одну валізу.Все своє життя я думав про старість. Точніше – про те, що я маю для неї зробити.Наше покоління нічого не знає про життя «в моменті», як зараз модно казати. Нас вчили жити заради майбутнього. Відмовляти собі в усьому, працювати, старатись, відкладати. Головне бажання – залишити хоч щось своїм дітям. Можливо, це звучить гірко, але справлі: наше покоління вчили працювати «на спадок».Я так і жив: робота, підробітки, господарство. Нічого для себе, усе для сім’ї. Ми з дружиною ніколи ніде не їздили, не подорожували, нічим себе не тішили. Лише працювали й економили.Коли кілька років тому обоє вийшли на пенсію, то нарешті видихнули. Так, пенсія скромна, але економити нам не звикати. Головне, що маємо дім, город, трохи землі – і все це залишиться нашим донькам. Ми вірили: ми впорались…А потім настав 2022 рік.Спершу поїхали діти.Я хотів кричати: «як так, а для кого ж ми все це робили, навіщо воно нам?»А потім виїхали ми.На сьомому десятку.З однією валізою.Я не знав, що сказати. Як це – покинути все, що ти створював впродовж всього життя?Як це – зрозуміти, що в тебе більше нічого немає?Як це – втратити не лише дім, а саму надію, що ти колись допоможеш своїм дітям?Коли все, заради чого ти жив – вмістилось в одну валізу.Все своє життя я думав про старість, як про спокій.Про відчуття, що ти зробив усе правильно, виконав свій обов’язок, залишив щось дітям.А тепер я маю старість в одній валізі.І відчуття дикої безпорадності.

В окупованому Бердянську помер зрадник Олександр БоровковЗа інформацією наших читачів останній час Боровков важко хворів.Олександр Боровков був одним з найперших колаборантів міста та найкращий друг екс-гауляйтера Сауленко.За нашою інформацією саме він рекомендував окупантам поставити Сауленка на посаду очільника окупованого міста. Активно підбирав інших колаборантів, які пішли працювати на рашистів. Боровков був помічником Сауленко, а також депутатом окупаційної ради міста від партії КПРФ.Боровков народився 10 жовтня 1962 року в селі Роздольне Донецької області. Був зареєстрований у селі Новопетрівка Бердянського району, а проживав у місті Бердянськ.Свого часу працював у митних органах. Був співзасновником і керівником компаній ТОВ «Тонік Плюс» та ТОВ «Азовпродсервіс 2015». Також заснував місцеве проросійське видання — газету «Патріот Приазов’я». У грудні 2022 року тодішній міський голова Бердянська Валерій Баранов запропонував призначити Боровкова керуючим справами виконавчого комітету, однак міська рада не підтримала цю ініціативу через проросійські погляди Боровкова.Головне слідче управління Нацполіції заочно висунуло підозру Боровкову у державній зраді (ч. 2 ст. 111 КК України).Люди кажуть, що помирав Боровков важко. «Це його зʼїдала зрада, бо карма дожене кожного, хто перейшов на бік окупанта», - написали нам містяни.

НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ БЕРДЯНЕЦЬ ВАЛЕРІЙ РЕЦЬ З ПОЗИВНИМ «РОМАНТИК»Він мріяв звільнити рідне місто та показати його дітям29 червня 2025 року поблизу населеного пункту Новоєгорівка, що на Луганщині, поліг 30-річний воїн з Бердянська – Валерій Рець, позивний «Романтик». Він був солдатом, командиром машини другого штурмового відділення першого штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону військової частини А4638.Валерій пішов на фронт добровольцем одразу після повномасштабного вторгнення. Служив у Десантно-штурмових військах, багато разів отримував поранення та контузії, але знову й знову повертався на найгарячіші ділянки фронту.У нього залишилися дружина та двоє маленьких дітей.«Він був мужнім, відважним, завжди на позитиві, ніколи нічого не боявся. Моя підтримка, як він казав, завжди його мотивувала,  він йшов тільки вперед, ніколи назад. Він був справжнім чоловіком. За останні пів року він змінився, його змінила 3-тя штурмова, завжди була підтримка з його сторони, навіть коли було йому не легко. Він прагнув жити, йти тільки вперед» – з таким теплом говорить про Валерія його дружина Дарʼя. Прощання з Героєм відбулося 5 липня в селі Мозолевське. Місцеві жителі провели його живим коридором. Люди не стримували сліз.Редакція «Бердянськ 24» висловлює щирі співчуття родині загиблого захисника. Разом з усією Україною схиляємо голови в глибокій скорботі.

МОЛОДЬ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ МОЖЕ БЕЗКОШТОВНО ТА БЕЗПЕЧНО ВСТУПИТИ ДО УКРАЇНСЬКИХ ВУЗІВЦього року для абітурієнтів діють спрощені умови вступу, державна підтримка та безпечний супровід на всіх етапах – від виїзду до зарахуванняАбітурієнтам з ТОТ не потрібно складати ЗНО чи НМТ. Якщо немає українського паспорта, можна скористатися лише свідоцтвом про народження. Документи подаються онлайн, вступні іспити проходять у формі співбесіди, також дистанційно. Про це «Бердянськ 24» дізнався з офіційного сайту Міністерства розвитку громад та територій України.Кожен вступник з окупованих територій отримає: • анонімність та психологічну підтримку під час вступної кампанії; • проживання в гуртожитку на час вступу і навчання; • допомогу в оформленні документів; • щомісячну стипендію академічну або соціальну.Влада наголошує: освіта в Україні доступна кожному. Головне, знати свої права і мати бажання вчитися. Якщо у вас є знайомі чи рідні, які досі живуть на тимчасово окупованих територіях обов’язково передайте їм цю інформацію. Саме вона може змінити чиєсь життя.Детальна інформація про безпечний виїзд з ТОТ, умов вступу та контакти доступна за посиланням.