BRD24 - Бердянськ 24

МОРЕ, ПАРК ШМІДТА, КОСА. ЯКІ МІСЦЯ БЕРДЯНЦІ ПОКАЗАЛИ Б ГОСТЯМ МІСТА – ОПИТУВАННЯРедакція «Бердянськ 24» запитала містян, які місця вони б показали туристам і гостям міста. У відповідях – море, затишні дворики, запах черешень на Макортах і навіть трохи бердянського гумору. Зібрали найцікавіше.Море – перше, що згадують всі«Просто море», – написали кілька людей одразу. Без уточнень і зайвих слів. Бо для більшості саме море – це і є Бердянськ. Його шум, запах, далека лінія горизонту, яку неможливо сплутати з жодним іншим місцем.Хтось згадував набережну:«Набережна дуже красива, скільки разів не був – завжди дивишся по-новому». Інші –  «ніч на березі моря на Верховій, коли повний місяць сходить над хвилями».Коса, Лиски, Приморка – краса й спокій АзовуКоса – безперечна лідерка серед відповідей. «Косу, звісно… пляжі», «Дальня коса – заповідна зона», «Оголовок коси, де затока поєднується з відкритим морем», – писали бердянці. Не менш часто згадували Лиски, третю дамбу на АКЗ, Приморку й «Сьоме небо» – місце, звідки видно весь горизонт.«Оглядовий майданчик над Привозом» «Захід сонця на шпилі коси», «Від порту до кінця дамби – неймовірний краєвид», – додавали коментатори. Місця з душею і спогадамиДехто писав про знайомі кожному куточки:«Бульвар Шевченка, Лиски, територія за Морозова перед Жатками, старе кладовище». Інші згадували дитинство:«Маслина біля Малібу», «Базар на середній косі, де можна купити смажену ікру». «Маленьке лікувальне озерце на Макортянських лиманах, про яке не всі знають. Кажуть, у нього немає дна», – поділився хтось із коментаторів. А ще – «черешневі сади на Макортах, звідки відкривається неймовірний краєвид».Гумор та іронія по-бердянськиБердянці не були б собою без жарту.«Собак в больнице», – хтось коротко підсумував свої враження. «Я б показав тих, хто переобувся», – іронічно написав інший. А ще один житель міста детально розписав маршрут для туристів:«Пішки в колонію, дорогою повз дачі й лимани до Верхової, потім по пляжу до курорту, через лимони до аквапарку, а звідти – на сімнадцятий і в місто. Гість би, мабуть, уже втомився». «Це місто неможливо показати – його потрібно відчути»Серед десятків коментарів було багато емоційних.«Боже, яка краса, моє життя і серце там», – написала одна жінка.Інша зізналася:«Дуже сумуємо за нашим Бердянськом».А ще одна фраза, здається, стала лейтмотивом усього опитування:«Це місто неможливо показати. Його потрібно відчути». Бердянськ – як міражЄ відповіді, в яких біль.«Ой, так боляче це все… Для мене Бердянськ – як живий організм. Я його так сприймаю. А саму можливість повернутися туди, бути вільною, у мене забрали… Для мене Бердянськ як міраж, де моя улюблена квартира, мої рідні… вже були. Треба починати нове життя. На жаль, Бердянськ – наше минуле. А нас чекає майбутнє на новому місці». Не всім до душі романтика містаСеред ностальгійних і теплих згадок були й коментарі з нотками гіркоти.Дехто писав про недоліки, які роками дратували мешканців:«Наші підвали, заповнені водою… не придатні для укриттів. А ще золотиста вода з крана – наша особлива пам’ятка. Перше місце в Україні за ціною за куб». Такі відповіді нагадують, що любов до міста – не сліпа. Вона народжується поруч із критикою, з бажанням, щоб Бердянськ колись знову став кращим, справжнім і вільним.Пам’ять, любов і віраУ кожній відповіді ностальгія й ніжність. Бердянськ для своїх не просто точка на карті, а частина серця.Навіть ті, хто давно виїхав, кажуть: «Зберегла цей допис, щоб коли Бердянськ повернеться – відвідати всі ці місця». Бо повернення до міста починається не з дороги, а з пам’яті і вона, здається, у бердянців дуже жива.

🔐🔒🔓ПОДКАСТ 65 – «УСПІШНИЙ УСПІХ» АБО ЯК ПЕРЕСЕЛЕНЦІ СПРИЙМАЮТЬ ДОСЯГНЕННЯ ІНШИХ«Бердянськ 24» повертається з подкастами в новому форматі. Обговорюємо теми, які турбують переселенців. Цього разу рефлексуємо на тему чужого успіху та як він впливає на сприйняття себе. 🔓ВПО, які змогли. Згадуємо бердянців, яким вдалося започаткувати нову справу або релокувати свій бізнес з окупації.🔓Ми бачимо лише картинку або майже кожен успіх приховує тяжкий шлях до нього. У в падку переселенців цей шлях ще складніше.🔓Чому всі сприймають чужий успіх по різному? В якому стані та ситуації зараз більшість переселенців і чому спостерігаючи за кимось іноді ми починаємо себе «гризти»?🔓Кожен з нас успішний по-своєму. Чи потрібні нам власна справа та успіх або це тиск суспільства? Чи дійсно успіх це лише про гроші? Наше «недо» для когось предмет заздрощів.🔓Ти успішний, ти самоцінний. Кожен з нас заслуговує на прийняття та похвалу. Прокинутись після нічного обстрілу та піти на роботу чи робити хатні справи це вже успіх. Подякуй собі за те, що ти вже зміг.

БМВА ОЗДОРОВЛЮЄ ЛИШЕ ДІТЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ В ЗАПОРІЖЖІ?Йдеться про відпочинок у таборах «Артеку»Бердянська міська військова адміністрація надає неповнолітнім ВПО з нашої громади можливість безоплатно оздоровитись у «Міжнародному дитячому центрі «Артек». Нашу редакцію зацікавила одна деталь в оголошенні – БМВА дає путівки на відпочинок у таборі лише тим ВПО Бердянської громади, які тимчасово проживають у Запоріжжі. Про це «Бердянськ 24» дізнався з допису БМВА в тг.«Родинам, які проживають в інших регіонах України, з питань оздоровлення та відпочинку дітей радимо звернутися до органу соціального захисту за місцем перебування», – йдеться в дописі БМВА. Наша редакція вирішила з’ясувати, чи можуть цією пільгою скористатися всі діти з Бердянська та чому пріоритет БМВА спрямований на ВПО в Запоріжжі. У відповіді на наш запит у військовій адміністрації пояснили, що, дійсно, маленькі бердянці, які живуть в інших регіонах України, так само можуть відпочити в «Артеку», але лише «в разі не розподілення путівок дітям, які перебувають у Запорізькій області». Тобто за залишковим принципом.Також нам повідомили, що путівку на оздоровлення можна отримати в тій громаді, де дитина зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. Але тут варто зазначити, що в інших містах так само є переселенці з решти ТОТ чи прифронтових регіонів, тож кількість охочих відпочити в дитячому таборі зростає, а ймовірість отримати путівку, навпаки, зменшується.

ЖИТИ У МІСТІ СВОЄЇ МРІЇ І ТАК СУМУВАТИ ЗА ДОМОМ. РОЗПОВІДЬ БЕРДЯНКИ У ЛЬВОВІМрії збуваються – але не завжди так, як ми хочемо. Колись Софія (всі імена наших героїв змінені задля їхньої безпеки) мріяла про Львів. Але вона уявити не могла, що доведеться тікати туди з рідного Бердянська.Це історія була надіслана на електрону пошту редакції “Бердянськ 24”, вона про новий початок, біль переселенця і море, любов до якого назавжди у серці.«Якби п’ять років тому мене спитали, де я мрію жити, я б відразу сказала – у Львові. Але я навіть уявити не могла, що ця мрія здійсниться так болісно» – розповідає бердянка Софія. Все життя Соня, як і багато мешканців маленьких міст, мріяла про велике. Уперше потрапивши до Львова, вона закохалась у його вузенькі вулички, аромат кави й відчуття нових можливостей. Але дівчина навіть подумати не могла, що ця мрія здійсниться надто дорогою ціною.«Зараз я живу у Львові, але це місто не пахне як Дім. Тут носять пальта, а не купальники. Колись я думала, що стара львівська бруківка замінить любов до тих бетонних плит, що тягнулися з підніжжя Гори до кінця Скловолокна, де я жила. Але я досі памʼятаю, як засинала під гуркіт вантажівок на моїй вулиці» – каже дівчина. Коли почалось повномасштабне вторгнення, Софія зібрала рюкзак і вирушила в місто своєї мрії. Майже рік жила в шелтері, знайшла роботу, згодом облаштувалась і переїхала. А ще – познайомилась зі своїм коханим і вийшла заміж. Соня жартує, що мабуть таки Львів її кликав не дарма. Та навіть радісні події затьмарює біль втрати.«Весілля стало днем радості і смутку одночасно – ділиться дівчина. Коли мене запитали про батьків, довелось пояснювати, що вони не змогли виїхати з окупації. Саме тоді я вперше відчула: цей біль знайомий лише нам, переселенцям. З одного боку це добре, що люди не мають такого досвіду. Але іноді так хочеться, щоб нас трохи більше розуміли». Цим розумінням для Соні стали подруги-бердянки, яких теж «розкидало» по всьому світу. З ними вона ділиться своїми відчуттями, спогадами, фото.«Коли мене питають звідки я – я одразу починаю розповідати про наш Бердянськ, про те, яким він був і що переживає зараз. Хтось там ніколи не був, хтось каже: «ооо ми колись там відпочивали, чудові спогади про ваше місто». Тут я здригаюсь з думкою про свої спогади. Про те, як не мати змоги повернутись в місто, де ти народився, навчався, ріс. Де відкривав купальний сезон 1 травня. Чи де закохався вперше. Їхні спогади обмежуються кількома днями відпочинку. Мої ж займають ціле життя». Цього літа Софія вперше поїхала до Чорного моря. Але зустріч виявилась зовсім іншою, ніж вона уявляла.«Я мріяла про море чотири роки. Постійно уявляла собі нашу зустріч і дуже її романтизувала. Але реакція виявилась несподіваною для мене самої – пустота. Бо коли я їхала на море я уявляла собі Азовське, а побачивши зовсім інше – розчарувалась. Це дало мені урок більше нічого не порівнювати з домом. Бо Дім не схожий ні на що інше». Софія зізнається: найбільше мріє побачити сім’ю, яка залишилась в Бердянську. І – своє море.«Я хочу, щоб біля пам’ятника «мужику з рушником» знову майорів український стяг. І так, я досі мрію побачити море. Але саме своє море».

ГРОШІ НА ПРОЖИВАННЯ ТА ДРОВА, БЕЗКОШТОВНЕ ЛІКУВАННЯ ТА ЖИТЛО ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ. В УРЯДІ РОЗПОВІЛИ ПРО НОВУ ДОПОМОГУ ВПОХто саме зможе скористатися пільгами читайте в матеріаліУряд повідомив про наміри підвищити ефективність програм допомоги внутрішньо переміщеним особам. Для цього підтримали ряд постанов. Про це «Бердянськ 24» дізнався з Урядового порталу.Держава реалізує експериментальний проект з оплати довготривалого медсестринського догляду.Відтепер після евакуації ВПО зможуть одразу отримати консультацію медпрацівника. У разі необхідності, людину госпіталізують до лікарні, де вона може перебувати до 30 днів. Протягом цього часу, з людиною працює соціальний фахівець, який проводить індивідуальну оцінку потреб, інформує про всі доступні послуги та допомагає з пошуком житла. Відтепер маломобільні ВПО зможуть скористатися новою соціальною послугою проживання – людина отримує ліжко-місце та допомогу у веденні господарства та самообслуговуванні. Ця послугу надавачу сплачуватимуть з держбюджеті та коштами громади, з якої людину евакуйовали.Також планується об’єднати низку існуючих соціальних виплат для родин у складних життєвих обставинах в єдину систему. Сума за календарний рік сягатиме 4 500 грн та може відрізнятися залежно від пільгової категорії.ВПО, які працювали протягом останнього пів року зможуть одноразово отримати 2 тисячі гривень до допомоги на проживання. Також переселенцям надаватимуть кошти з держбюджету на придбання твердого палива. Середній розмір виплат сягатиме 8 тис грн.Держава виділяє 1 млрд грн для того, щоб органи місцевого самоврядування побудували, відновили, переобладнали для ВПО житло тимчасового проживання. Умова – житло має бути пристосоване і для маломобільних категорій населення.

Привітання з днем міста Бердянськ від підписниціЗ Днем міста, мій Бердянськ! Ти зустрічаєш всіх своїм чудовим поєднанням сонца та моря, і ця зустріч робиться незабутньою для всіх! Віремо, що буде ще одне визволення, яке всі справжні бердянці чекають та наближають, як можуть! Мій Бердянськ залишИвся у лютому.. Як перлина  на березі моря... Не зрадів він ворогу лютомуЙ пам'ятає, яка справжня воля! Рік четвертий вже як він знеціненийБо стикнутись прийшлося  з  бавовною...Місто опір вчинило на вулицях Показало неприязнь на повную... Лютий ворог здІйснив окупаціюГніт й загроза над всіма повисла...Оккупант не очикув спротивВраз поменшало в них оптимізму... І життя у Бердянську зависло... ГосподАрить став підло та жвавоВідбирати усе, що цікаве...Спорожнил наш Бердянськ.... ЗанедбАним став, сірим... Пам'ятає, авжеш, дні минулі, щасливі... Коли сонце та море радушно   стрічалиУкраїнців усіх біля себе єднали... Ми не вдома...Четвертий рік поспіль... Поза домом зустріли знов осінь... Діти у школу пішли знов... чужу... А дорослі на працю пішли... не свою....Ми розкидані скрізь по  країнах, містахМи чекаємо всі, щоб скінчився цей жах...Щоб можливість повернутися малиСвоїх рідних та друзів усіх обійняли... Змили бруд весь та лихо, що війна принеслаТа назавжди позбавилися цього ми зла!БЕРДЯНСЬК це Україна!❤️🇺🇦🙏17.09.2025        Н.Євстратова

«БЛУКАЮ В ПОШУКАХ СЕБЕ». ІСТОРІЯ БЕРДЯНЦЯ ІГОРА НАДІЄНА, ЯКИЙ ПОВЕРНУВСЯ З РОСІЙСЬКОГО ПОЛОНУУ Львові розпочала роботу творча лабораторія зі створення аудіопрогулянки для адаптації ветеранів. Проєкт заснували активісти ГО «Львівський Культурний Центр» спільно з «Львівське радіо” та за підтримки «Українського культурного фонду». В проєкті творчої реабілітації «Одіссей. Повернення» взяв участь і бердянський ветеран Ігор Надієн.Бердянець 12 жовтня 2016 року підписав контракт і став морським піхотинцем. 23 лютого зустрів повномасштабну війну поблизу Маріуполя. Бригада, у якій служив Ігор, була змушена відступити до «Азовмашу». Четвертого квітня за наказом здався в полон, де був майже 3 роки (35 місяців і 1080 днів). Про історію земляка «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу «Суспільного».19 березня відбувся обмін. З того часу Ігор перебуває на реабілітації у лікарні Святого Пантелеймона у Львові. По поверненню Ігор розпочав писати у зошиті історію свого життя, від народження. Також детально описав усе, що трапилося з ним у полоні: про знущання, стосунки у камері, нестачу їжі.«Ми більше як рік просто стояли по 16 годин (на добу — Ред.). Без дозволу не можна було вийти в туалет, води попити, двинутись вліво-вправо, вперед-назад. На тебе камера цілодобово дивиться, ти поворухнувся, і все, відкривається камера, і вони дубасять», — розповідає Ігор. Пригадуючи своє повернення, Ігор ділиться, що відчув себе вдома, перетнувши білорусько-український кордон: почув українську мову від представника України та побачив українські прапори попереду. А з представницею Координаційного штабу, Юлією Павлюк, Ігор досі підтримує зв’язок. Вона ще на кордоні допомогла йому зв’язатися з дружиною Наталією, яка разом із донькою подружжя перебуває в окупованому Бердянську.Ігор повернувся фізично, але на адаптацію йому потрібен час: «Приходять спогади з полону, з війни. Думаю, це нескоро закінчиться».Найбільше допомагають люди: «Коли я у лікарні, спілкуюся з близькими, друзями, які теж звільнилися з полону, стає набагато легше. Тут дуже чуйні люди, відверті. Цього мені не вистачало, і до полону. Я дуже змінився, а тут мені гарно». Ігор зазначає, що проєкт «Одіссей. Повернення» також вирізняється живим спілкуванням, «коли компанія, люди поруч, це набагато цікавіше». Учасниками видали навушники, тож сторонні звуки було майже не чути, уся увага на модератора зустрічі, Юрка Прохаська. Взяти участь в ініціативі «Одіссей. Повернення» бердянець погодився з бажання дізнатися «як в країні усе змінилося». Каже, що порівняння з міфологічним персонажем йому пасує – «зараз теж блукаю в пошуках себе».«Нам розказували про історію Львова, про кожний будинок, під’їзд, віконце», — говорить Ігор, який до того був у місті лише проїздом. Він зазначає, що цей досвід допоміг і в реабілітації: пізнав місто і тепер хоче жити у Львові.«Вже став у чергу на квартиру. Буду шукати тут житло. Хочу приватний будинок і щоб на подвір’ї було хоча б 5 вуликів. Як у батька матері, Луки», — розповідає Надієн. Цивільним Ігор радить не відсторонюватися і знову нагадує про важливість спілкування, особливо для людей, які пережили полон.«Наодинці я б це не пережив. Треба, щоб поруч були знайомі, добрі люди, які тебе розуміють, які можуть плече підставити, допомогти словами, ділом».

Росіяни не користуються «сухопутним коридором» на КримТраса вздовж окупованого азовського узбережжя порожня, а на мосту заториПід час повномасштабного вторгнення рф отримала контроль над азовським узбережжям України та створила сухопутний коридор на Крим. Втім, як виявилось, безпосередньо росіяни транзитну трасу через окуповані території майже не використовують.Тим часом на Кримському мосту останні кілька днів утворилися великі затори. Тиждень тому тут була черга з понад півтори тисячі авто. Станом на 12:00 8 вересня на ручний огляд чекають 510 машин. Про це «Бердянськ 24» стало відомо з російських тг-каналів.Тим часом траса, яку окупанти називають «Новоросія», порожня. Про це «Бердянськ 24» дізнався з публікації в тг-каналі російського пропагандиста Олександра Юнашева.«Затор на Кримському мосту не розсмоктався навіть до початку навчального року, кілька днів тому там все ще стояли півтори тисячі машин (а в них, відповідно, тисячі людей). Насправді все літо дивився на ці новини та губився в здогадах, чому ніхто не використовує горезвісний сухопутний коридор у Крим? Бойові дії? Погане дорожнє полотно? Дикі місця та людожери?Дякую колегам, вирішили перевірити, чи така страшна траса Р-280 «Новоросія» як її малюють. Кореспондент проїхав уздовж узбережжя Азовського моря, відвідав Ростов-папу-на-Дону, Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Генічеськ та Джанкой і розповів докладно про свій шлях. А то може й даремно ви всі в заторі на мосту нудитесь…», – написав Юнашев. Вочевидь траса, яку окупанти називають «Новоросія», створювалась в першу чергу як інструмент військової логістики окупантів. Раніше «Бердянськ 24» повідомляв, що окупанти розширюють дорогу, щоб збільшити її пропускну спроможність.

З окупованої території евакуювали чотирьох українських воїнів, які більше трьох років перебували на землі, підконтрольній ворогуКомандувач Військово-морських сил розповів, що уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців отримала інформацію, що брат-близнюк щойно обміняного військовослужбовця корпусу морської піхоти ВМС під час ведення бойових дій на сході України у 2022 році, отримавши важке поранення — опинився в лікарні та завдяки небайдужим лікарям був прихований від російських силовиків.Згодом з’ясувалося, що разом із братом-близнюком в лікарні перебували ще троє військовослужбовців Національної гвардії, які змушені були переховуватися там протягом більше трьох років.В підсумку загін спеціальної розвідки ВМС "Янголи" евакуював морського піхотинця, трьох бійців НГУ та медичного працівника лікарні, який допомагав у переховуванні військовослужбовців. Операцію спланували та розділили на кілька етапів, з урахуванням нелегального становища усіх осіб, високою активністю ведення бойових дій, що ускладнювалося посиленими фільтраційними заходами з боку спецслужб рф.💬Наразі наші воїни у безпеці та нарешті з рідними. Відтак загін спеціальної розвідки ВМС "Янголи" врятували вже 88 людей та вкотре довели, що для українських воїнів немає нічого неможливого. Боремося за кожного, - заявив командувач Військово-морських сил Олексій Неїжпапа.

НАЙДОБРІША І НАЙДИВНІША ДОПОМОГА, ЯКУ ЗГАДУЮТЬ БЕРДЯНЦІ – ОПИТУВАННЯРедакція «Бердянськ 24» запитала бердянців, яка допомога від місцевих їм найбільше запам’яталася. Відповіді були дуже різними – від зворушливих до критичнихДні у ВасилівціБагато історій стосувалися міста, яке стало тимчасовим прихистком на шляху з окупації – Василівки.Бердянка Людмила Калюжна згадує:«Ми провели у Василівці 14 днів, познайомилися з бериславцями, нашими сусідами в черзі на виїзд, які допомагали нам як могли: морально, їжею, просто теплими відносинами. Часто згадуємо їх і щиро дякуємо за все». Оксана Антолік розповіла, як її розчулила зустріч на Оріхівському шосе:«Нас годували, вимірювали тиск, оформили допомогу і всюди лунали слова підтримки. Для нас це було про підтримку і розуміння того, що ми вдома, в Україні». Маленькі жести – велике значенняВ селі Верхня Криниця, за словами бердянки, одна родина прихистила одразу п’ятнадцятьох людей:«Запросила до себе, нагодувала, дала місце для ночівлі. Усім знайшла куточок. Дай Бог здоров’я їй та її родині». Часто допомога не зводилася лише до матеріального.Одна з підписниць поділилася:«Найдобріша – це коли люди запитують, як справи, емпатують, намагаються не зачепити якимось чином. У нашій цнап пані дуже турботлива, постійно дзвонить, пропонує заняття для малого. Психолог запитав, чи я ок, чи тримаюсь, чи потрібна допомога спеціаліста. Це важливе проявлення турботи». Несподівана підтримкаІноді допомога приходила у зовсім незвичних обставинах.«По дорозі з пологового будинку, де провідував дружину з новонародженим сином, на зупинці підвернув ногу. Під’їхала поліція, коли показав документи, то відвезли до дому на другий кінець міста, а я їх борщем нагодував», – написав бердянець. Водночас не всі згадують лише добре.«Ніякої допомоги, ще й неповага з боку місцевих», – написала Світлана Антонова. Наталя Азарова додала:«В країні біда, а «доброзичливий» народ дере три шкури, все їм мало». Приклади безкорисливостіСеред коментарів траплялися й особливі історії. Одна з користувачок розповіла про сім’ю з Києва, з якою раніше спілкувалася лише як покупець:«На початку повномасштабного вторгнення вони написали: «Ми вас чекаємо у себе» – і віддали квартиру без жодних умов чи орендної плати». Ці історії показують, наскільки різним може бути людське ставлення – від байдужості до щирої жертовності, але найцінніше, що в пам’яті лишаються саме ті моменти, коли незнайомі люди простягали руку допомоги – часто безкорисливо, від щирого серця.