BRD24 - Бердянськ 24 | МОРЕ, ПАРК ШМІДТА, КОСА. ЯКІ МІСЦЯ БЕРДЯНЦІ ПОКАЗАЛИ Б ГОСТЯМ МІСТА – ...

МОРЕ, ПАРК ШМІДТА, КОСА. ЯКІ МІСЦЯ БЕРДЯНЦІ ПОКАЗАЛИ Б ГОСТЯМ МІСТА – ОПИТУВАННЯРедакція «Бердянськ 24» запитала містян, які місця вони б показали туристам і гостям міста. У відповідях – море, затишні дворики, запах черешень на Макортах і навіть трохи бердянського гумору. Зібрали найцікавіше.Море – перше, що згадують всі«Просто море», – написали кілька людей одразу. Без уточнень і зайвих слів. Бо для більшості саме море – це і є Бердянськ. Його шум, запах, далека лінія горизонту, яку неможливо сплутати з жодним іншим місцем.Хтось згадував набережну:«Набережна дуже красива, скільки разів не був – завжди дивишся по-новому». Інші –  «ніч на березі моря на Верховій, коли повний місяць сходить над хвилями».Коса, Лиски, Приморка – краса й спокій АзовуКоса – безперечна лідерка серед відповідей. «Косу, звісно… пляжі», «Дальня коса – заповідна зона», «Оголовок коси, де затока поєднується з відкритим морем», – писали бердянці. Не менш часто згадували Лиски, третю дамбу на АКЗ, Приморку й «Сьоме небо» – місце, звідки видно весь горизонт.«Оглядовий майданчик над Привозом» «Захід сонця на шпилі коси», «Від порту до кінця дамби – неймовірний краєвид», – додавали коментатори. Місця з душею і спогадамиДехто писав про знайомі кожному куточки:«Бульвар Шевченка, Лиски, територія за Морозова перед Жатками, старе кладовище». Інші згадували дитинство:«Маслина біля Малібу», «Базар на середній косі, де можна купити смажену ікру». «Маленьке лікувальне озерце на Макортянських лиманах, про яке не всі знають. Кажуть, у нього немає дна», – поділився хтось із коментаторів. А ще – «черешневі сади на Макортах, звідки відкривається неймовірний краєвид».Гумор та іронія по-бердянськиБердянці не були б собою без жарту.«Собак в больнице», – хтось коротко підсумував свої враження. «Я б показав тих, хто переобувся», – іронічно написав інший. А ще один житель міста детально розписав маршрут для туристів:«Пішки в колонію, дорогою повз дачі й лимани до Верхової, потім по пляжу до курорту, через лимони до аквапарку, а звідти – на сімнадцятий і в місто. Гість би, мабуть, уже втомився». «Це місто неможливо показати – його потрібно відчути»Серед десятків коментарів було багато емоційних.«Боже, яка краса, моє життя і серце там», – написала одна жінка.Інша зізналася:«Дуже сумуємо за нашим Бердянськом».А ще одна фраза, здається, стала лейтмотивом усього опитування:«Це місто неможливо показати. Його потрібно відчути». Бердянськ – як міражЄ відповіді, в яких біль.«Ой, так боляче це все… Для мене Бердянськ – як живий організм. Я його так сприймаю. А саму можливість повернутися туди, бути вільною, у мене забрали… Для мене Бердянськ як міраж, де моя улюблена квартира, мої рідні… вже були. Треба починати нове життя. На жаль, Бердянськ – наше минуле. А нас чекає майбутнє на новому місці». Не всім до душі романтика містаСеред ностальгійних і теплих згадок були й коментарі з нотками гіркоти.Дехто писав про недоліки, які роками дратували мешканців:«Наші підвали, заповнені водою… не придатні для укриттів. А ще золотиста вода з крана – наша особлива пам’ятка. Перше місце в Україні за ціною за куб». Такі відповіді нагадують, що любов до міста – не сліпа. Вона народжується поруч із критикою, з бажанням, щоб Бердянськ колись знову став кращим, справжнім і вільним.Пам’ять, любов і віраУ кожній відповіді ностальгія й ніжність. Бердянськ для своїх не просто точка на карті, а частина серця.Навіть ті, хто давно виїхав, кажуть: «Зберегла цей допис, щоб коли Бердянськ повернеться – відвідати всі ці місця». Бо повернення до міста починається не з дороги, а з пам’яті і вона, здається, у бердянців дуже жива.