Estadísticas de telegram channel - @borik_officially

У бою за Україну на Донеччині загинув 47-річний Валерій КАРПЕНКО — старший сержант, командир гармати обслуги гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї артилерійського дивізіону Національної гвардії України.Церемонія прощання відбудеться завтра, 2 грудня, об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі м. Бориспіль. А після – поховання на сільському кладовищі с. Глибоке.Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Валерій приєднався до Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1, а вже у 2023 році став на захист України у лавах Національної гвардії України.А далі важкі та виснажливі бої — Бахмутський район, Покровськ, Слов'янськ.У 2024 році був відзначений командуванням за сумлінне ставлення до виконання військового обов'язку, старанність та розумну ініціативу.Валерій загинув 22 серпня 2025 року під час евакуації поранених побратимів з поля бою.Добрий, щирий, спокійний, відповідальний, товариський, з загостреним відчуттям справедливості, завжди прийде на допомогу та підтримає добрим словом — таким назавжди запам'ятають Валерія рідні, друзі, однокласники, колеги, побратими, односельці.Щирі співчуття рідним та близьким.

Підтримайте петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Коваленко АндріюАндрій Коваленко з перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Лише за останній вихід на позиції, які він утримував 31 день без ротації, він ліквідував понад 100 військовослужбовців росії, знищував ворожі укріплення та «табірні» розташування противника, чим суттєво вплинув на стабілізацію обстановки на ділянці фронту.Для побратимів Андрій був справжнім авторитетом, другом і підтримкою. Саме завдяки його характеру, лідерству та людяності в підрозділі зберігався бойовий дух навіть під час найскладніших боїв.Його бойові дії неодноразово відзначалися командуванням, зокрема нагородою Золотий Хрест, що засвідчує його високий професіоналізм та відвагу в захисті держави. Андрій загинув 5 листопада 2025 року внаслідок влучання ворожого ударного дрону, виконуючи свій обов’язок перед Україною. Підписати петицію за посиланням 👉https://petition.president.gov.ua/petition/256142

У бою за Україну на Донеччині загинув 46-річний Володимир ЩЕГЕЛЬ — солдат, номер обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу стрілецького батальйону.Церемонія прощання відбудеться завтра, 27 листопада, о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!Володимир долучився до лав ЗСУ в травні 2024 року. Після проходження бойового злагодження разом з побратимами вирушив на Донеччину.Добрий, щирий, відповідальний, працьовитий, спокійний, турботливий – таким назавжди запам’ятають Володимира рідні, близькі, колеги, друзі. Люблячий син та брат, вірний чоловік, справжній друг та надійний колега. А ще – ТАТО з великої літери для своїх двох донечок, яких безмежно любив та проводив багато часу, організував спільні поїздки, екскурсії. Був готовий останню сорочку з себе зняти, аби все віддати родині, яка для нього була сенсом життя.Володимир загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Спочатку такий страшний статус «зниклий безвісти», а сьогодні наш Герой повернувся до рідного міста. На щиті. Щирі співчуття рідним та близьким.

На Донеччині загинув 54-річний Олексій МИХАЙЛОВСЬКИЙ — наш земляк, солдат, стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.Церемонія прощання відбудеться завтра, 17 жовтня, об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який загинув у бою за Україну, захищаючи кожного з нас!Добрий, щирий, відповідальний, цілеспрямований, працьовитий, товариський Олексій був дуже чуйним і завжди одним з перших йшов на допомогу всім, хто цього потребував. У молодші роки активно займався спортом: від захоплення грою у футбол до професійних занять підводним плаванням, де здобув звання кандидата у майстри спорту.Повномасштабне вторгнення росії застало Олексія на робочому місці – у КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», де працював черговим водієм.Попри те, що мав бронювання, він відчував, що його допомога потрібна на передовій. Тож у квітні 2023 року пішов до військкомату та приєднався до ЗСУ. І вже незабаром разом з побратимами вирушив на Донеччину.Дружина Олексія згадує, що він не дуже багато розповідав про військову службу, але в одній з останніх розмов поділився, що «бліндаж так обстрілюють, що аж земля труситься…».Олексій загинув 24 листопада 2023 року внаслідок штурмових дій противника на Донеччині. Спочатку такий страшний статус «зниклий безвісти», а сьогодні наш Герой повернувся до рідного міста… На щиті.Щирі співчуття родині та близьким.

У бою за Україну загинув 51-річний Микола ШПАК — старший сержант, командир відділення пожежного взводу військової частини А2215🕯 Церемонія прощання відбудеться завтра, 12 вересня, об 11:00 на Алеї Героїв кладовища по вул. Бежівка (м. Бориспіль). ❗️Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який загинув у бою за Україну, захищаючи кожного з нас! Микола працював у КП ВКГ «Бориспільводоканал». Згодом його вміння електрика знадобилися у військовій частині, де і пропрацював до повномасштабного вторгнення.Перший бойовий вихід Миколи був на його рідній Херсонщині, де він народився та виріс. Навіть на передовій велике добре серце захисника піклувалося про інших: часто ризикуючи власним життям витягував поранених і вбитих побратимів з поля бою. «Їх вдома теж чекають…» – казав рідним.Під час виконання одного з бойових завдань Микола отримав важке поранення, тож отримав статус «обмежено придатний до військової служби» і повернувся на реабілітацію. Та навіть і цей статус його не зупинив: коли запитали, хто бажає на Харківський напрямок, він був одним з перших.Микола загинув на Харківщині 1 вересня 2025 року внаслідок ураження ворожим FPV.Щирі співчуття родині та близьким.

На щиті повернувся 49-річний Борис БЄЛОВ — штаб-сержант, навідник зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу.🕯 Церемонія прощання відбудеться сьогодні о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на кладовищі по вул. Коломичівська (раніше Тургенєва) м. Бориспіль.❗Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! Після школи Борис проходив строкову службу, а згодом вирішив присвятити життя армії — довгий час служив у ракетних військах.Добрий, відповідальний, товариський, щирий, надійний, працьовитий, щедрий – таким назавжди запам’ятають Бориса рідні, колеги, побратими, друзі.Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Борис ні на секунду не вагався та у березні 2022 року став на захист рідної країни. У вересні 2024 року разом з побратимами вирушив стримувати ворога на Сумщину. 17 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання Борис зник безвісти. А сьогодні повернувся до рідного дому… на щиті.Щирі співчуття родині та близьким.

У бою за Україну на Херсонщині загинув наш земляк, старший сапер інженерно-саперного відділення стрілецького батальйону 48-річний Руслан САВАСТЮК з села Велика Стариця.Церемонія прощання відбудеться сьогодні, 8 квітня, рідному селі Героя. О 10:00 рух колони розпочнеться від Бориспільського моргу. Прощання з Героєм та відспівування розпочнеться о 10:15 у церкві на честь святого Архістратига Михаїла с. Велика Стариця. А після – поховання на сільському кладовищі по вул. Стасюка.Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який загинув у бою за Україну, захищаючи кожного з нас! Спокійний, добрий, ввічливий, товариський, відповідальний, цілеспрямований – таким назавжди запам’ятають Руслана рідні, друзі, односельці, колеги. Ніколи і нікому не відмовляв у допомозі, був надійною підтримкою й опорою для найрідніших, мудрим порадником і справжнім другом.Руслан приєднався до лав ЗСУ у вересні 2024 року. Після проходження військової підготовки разом з побратимами вирушив на передову.Руслан загинув на Херсонщині 26 березня 2025 року внаслідок атаки ворожих FPV-дронів.Щирі співчуття родині та близьким.