У бою за Україну загинув 48-річний Юрій ВОЩЕВСЬКИЙ — солдат, старший стрілець-вогнеметник аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону.🕯Церемонія прощання відбудеться 19 лютого 2026 року об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на кладовищі по вул. Бежівка (м. Бориспіль). ❗️ Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! Добрий, щирий, спокійний, порядний, мав багато друзів, був здібним малярем, чим й заробляв собі на життя – чесною працею, яку так любив. Юрій долучився до лав ЗСУ в серпні 2025 року. За час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом, мав добрий рівень мотивації до професійного самовдосконалення, намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих. Юрій загинув 12 лютого 2026 року внаслідок удару ворожого FPV-дрону на Дніпропетровщині.Щирі співчуття родині та близьким.
У бою за Україну на Донеччині загинув 59-річний Ігор Фотун — учасник бойових дій в зоні АТО/ООС, сержант, колишній бойовий медик взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби.Церемонія прощання відбудеться завтра, об 11:00, у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!Ігор був щирий, комунікабельний, зі сталевим чоловічим характером та великим добрим серцем — ніколи й нікому не відмовляв у допомозі. Мав багато друзів та дуже любив співати.Коли розпочалися бойові дії на сході нашої країни, у 2015 році став на захист рідної землі. У 2017 році отримав поранення та був звільнений із військової служби.Не залишився осторонь і під час повномасштабного вторгнення. З перших днів приєднався до лав ЗСУ. Разом з побратимами мужньо й до останнього подиху тримав оборону міста свого серця.Ігор загинув 22 березня 2022 року в бою за рідний Маріуполь, місто в якому він народився і виріс. Щирі співчуття родині та близьким.Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
У бою за Україну на Донеччині загинув 22-річний Ростислав СКУБЕНКО — солдат, гранатометник штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону.Церемонія прощання відбудеться завтра, о 10:00, у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ростиславу було всього 19 років. Попри це він розумів, що може бути корисним. Рідні згадують, що лише з соціальних мереж дізналися, що він поїхав до с. Мотижин, що на Київщині. Але через юний вік керівництво Сил оборони повернули його до Борисполя, де він продовжив допомагати територіальній обороні міста.У лютому 2025 році Ростислав підписав контракт та долучився до ЗСУ. Під час виконання одного з бойових завдань героїчно врятував групу українських військових (за що був нагороджений) ціною власного здоров’я: отримав поранення, яке потребувало оперативного втручання. Навіть і це не зупинило – після лікування та курсу реабілітації повернувся на передову до своїх побратимів.«Він був надзвичайно добрим та ніколи й нікому не відмовляв у допомозі», — розповідають рідні. Мав багато друзів, захоплювався автомобілями та цікавився політикою – багато читав, аналізував ситуацію у країні.Ростислав загинув 18 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.Щирі співчуття родині та близьким.Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
У бою за Україну загинув 41-річний Микола ХІЛЬКО — учасник бойових дій, солдат, майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону.Церемонія прощання відбудеться завтра, об 11:00, у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!До повномасштабного вторгнення Микола разом з дружиною жив та працював у Бердянську. Після окупації міста він прийняв рішення виїхати, не бажаючи жити під прапором загарбника. Дорога через ворожі блокпости була важкою та довгою.Побачене стало для Миколи переломним моментом — діставшись Житомира, він одразу приєднався до лав ЗСУ. Брав участь у бойових завданнях на Донецькому, Харківському, Запорізькому, Херсонському та Сумському напрямках.Упродовж тривалого часу був сапером на передовій.Навіть будучи пораненим, Микола допомагав іншим побратимам евакуюватися з місця бойового завдання. Після проходження лікування він знову повернувся до своїх, на передову.За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».Микола загинув 7 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.Щирі співчуття родині та близьким. Виконавчий комітет Бориспільської міської ради
Триває ліквідація наслідків двох масованих ракетно-дронових атак на енергосистему упродовж цього тижня. Ситуація в енергосистемі залишається складною. Рівень дефіциту потужності та пошкодження, завдані мережам передачі й розподілу електроенергії, наразі не дозволяють скасувати аварійні відключення у більшості регіонів. Але завдяки цілодобовій роботі енергетиків – в частині областей обсяг застосованих обмежень сьогодні менший, ніж учора. Зараз енергетики роблять усе можливе, щоб повернути в роботу пошкоджене ворогом обладнання. Відновлення триває як на електростанціях, так і на високовольтних підстанціях, що забезпечують видачу потужності АЕС. Наразі атомна генерація все ще частково розвантажена. Через вимушене застосування аварійних відключень – оприлюднені напередодні графіки погодинних знеструмлень у більшості регіонів наразі не діють. Повернення до прогнозованих графіків застосування обмежень відбудеться одразу після стабілізації ситуації в енергосистемі. Стежте за повідомленнями на офіційних сторінках обленерго у вашому регіоні.Коли світло з’являється, будь ласка, не вмикайте потужні електроприлади в мережу одразу та користуйтесь ними почергово. За можливості – перенесіть енергоємні процеси на нічні години, коли навантаження на енергосистему менше.
Артур Шкроб очолив Управління патрульної поліції в Житомирській області. Протягом пʼяти років він обіймав посаду командира батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Київської області. На цій посаді виконував пріоритетні стратегічні завдання як до початку воєнного стану, так і під час повномасштабного вторгнення.«Сьогодні я розпочав новий🛣Але хочу подякувати людям, які були поруч 5 років. Це фото зроблене в моєму кабінеті в батальйоні патрульної поліції Борисполя на початку повномасштабки. Тут зібралися офіцери, які готові були до всього, з якими ми пліч-о-пліч несли службу, раділи перемогам, досягали успіхів і ховали побратимів.Хочу подякувати своїм заступникам, на яких завжди міг покластися і знав, що не підведуть, командирам, які працювали на спільний результат і кожному патрульному Борисполя, який робив свою роботу якісно і з любовʼю (хоч останнє часто буває важкувато🤪)Дякую керівникам суміжних служб за порозуміння та взаємоповагу🤝Місцевим депутатам і політикам за підтримку та допомогу в покращенні безпекової ситуації в місті.А також людям, які стали близькими друзями, з якими можна було повеселитися і розділити сумні моменти, яких завжди можна набрати і бути впевненим, що на дзвінок буде відповідь.Сподіваюся, що шлях, який я лишив по собі був гідний і сповнений чогось хорошого для всіх цих людей.Дякую за службу🫡 Честь маю!», — написав на своїй сторінці в інстаграм Артур Шкроб.
Дякуємо за службу! Легких нових починань!
Підтримайте петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Коваленко АндріюАндрій Коваленко з перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Лише за останній вихід на позиції, які він утримував 31 день без ротації, він ліквідував понад 100 військовослужбовців росії, знищував ворожі укріплення та «табірні» розташування противника, чим суттєво вплинув на стабілізацію обстановки на ділянці фронту.Для побратимів Андрій був справжнім авторитетом, другом і підтримкою. Саме завдяки його характеру, лідерству та людяності в підрозділі зберігався бойовий дух навіть під час найскладніших боїв.Його бойові дії неодноразово відзначалися командуванням, зокрема нагородою Золотий Хрест, що засвідчує його високий професіоналізм та відвагу в захисті держави. Андрій загинув 5 листопада 2025 року внаслідок влучання ворожого ударного дрону, виконуючи свій обов’язок перед Україною. Підписати петицію за посиланням 👉https://petition.president.gov.ua/petition/256142
У бою за Україну на Харківщині загинув 25-річний Владислав МИСЬКО — лейтенант, начальник другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса ДПСУ.Церемонія прощання відбудеться 26 січня, об 11:00, у с. Городище біля церкви, а після – поховання на сільському кладовищі.Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!У квітні 2019 року Владислав був призваний на військову службу за контрактом Окремим регіональним центром комплектування Державної прикордонної служби України.У 2023 році вступив до лав підрозділу «ОРІОН» у званні головний сержант. Приїхав на Донецький напрямок, де знаходився на той час підрозділ й одразу долучився до виконання бойових завдань. Брав участь в оборонних боях, відбиваючи щоденні штурми ворога. Зарекомендував себе як відважний, стійкий, здатний приймати рішення у стресових ситуаціях на полі бою, лідер. Завдяки своїм лідерським якостям був призначений на посаду командира відділення прикордонної застави. У 2024 році був призначений заступником начальника прикордонної застави.У 2024 році за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».За сумлінне ставлення до виконання військового обов'язку був неодноразово відзначений командуванням: нагрудний знак «Відмінний прикордонник» (2023 р.), нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону» (2024 р.).За визначні заслуги у зміцненні національної безпеки держави, забезпеченні обороноздатності України, захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина, нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою «Вогнепальна зброя».Владислав загинув 17 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. «Владислав прийшов до підрозділу з рішучістю, стійкістю та мужністю. Вів за собою бійців впевнено та непохитно. Пішов з честю. З журбою в серці завжди пам’ятаємо і шануємо», – згадують про свого побратима у ДПСУ.«Вмотивований, завжди усміхнений та готовий прийти на допомогу. Людина, яка стала для нас прикладом сили духу, доброти та безтурботності. Ти був для нас не просто побратимом, а справжнім другом, на якого можна покластися в будь-який момент. Пам’ятаємо та помстимося», – підрозділ «ОРІОН» Бригади гвардії наступу «Помста».Щирі співчуття родині та близьким.
У бою за Україну на Донеччині загинув 45-річний Сергій СТРИЖАК — молодший сержант, оператор взводу радіорозвідки розвідувальної роти. Церемонія прощання відбудеться завтра, 24 січня, о 10:30 у Свято-Миколаївському храмі. А після – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль).Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!Добрий, щирий, надійний, відповідальний, товариський, працьовитий – таким назавжди запам’ятають Сергія рідні, друзі, колеги, побратими, всі, хто його знав особисто. А друзів у нього було дуже багато, адже ніколи не відмовляв у допомозі, незважаючи на час доби.Був справжнім господарем та помічником для дружини й батьків. За яку б роботу не брався – все робив вміло та сумлінно. А ще мав, справді, «золоті руки»: власноруч побудував будинок для своєї родини, у якому самостійно зробив ремонт та облаштував. Але встиг пожити у ньому лише місяць і пішов захищати Батьківщину.У серпні 2022 року Сергій став на захист України у лавах 137 батальйону ТрО. За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед побратимів, тож згодом став начальником відділу зв’язку батальйону.«Він за своїх хлопців стояв горою!», – розповідають рідні, наголошуючи, що він завжди відстоював свою точку зору, прагнучи справедливості. Та штабні посади його пригнічували – він хотів бути поряд зі своїми: «Я можу принести більше користі там!». Тому прийняв рішення про перехід до 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр».Курська область рф, Харківська, Сумська, Луганська, Донецька області – географія бойових завдань, у яких брав участь безпосередньо Сергій, надзвичайно широка. Разом з побратимами пройшов багато пекельних напрямків.Під час одного з останніх виходів пробув на позиції 46 днів. Їх ворог нещадно обстрілював, накривав градами. Змучені, голодні, виснажені, але нескорені.Дружина розповідає, що Сергій хоч на дві секунди, але обов’язково знаходив можливість хоч якось вийти на зв’язок. Під час однієї з таких розмов, якій судилося стати останньою, він розповів, що дуже холодно, але не скаржився і пообіцяв зателефонувати пізніше. Та телефон зрадливо мовчав.Сергій загинув 17 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.Щирі співчуття родині та близьким.
У бою за Україну загинув 51-річний Юрій ГОПКАЛО — сержант, водій-електрик відділення управління командира мінометної батареї механізованого батальйону.Церемонія прощання відбудеться завтра, 23 січня, на території Храму Архистратига Михаїла с. Любарці. А після – поховання на сільському кладовищі по вулиці Переяславський Шлях.Об 11:00 рух колони розпочнеться від Бориспільського моргу.Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!Юрій був добрий, щирий, турботливий, мав багато друзів, завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Любив життя, разом з дружиною будував плани на майбутнє, які нещадно обірвала війна.Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Юрій пішов до військкомату та вже 1 березня 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України.За сумлінне ставлення до виконання військового обов'язку був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», а також неодноразово відзначений командуванням.Юрій загинув 15 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.Щирі співчуття родині та близьким.
