Книжковий дворф | Рій»✍🏻 Франк ШетцінґЗважаючи на величину і велич цього твору, я брала ...

📖 «Рій»✍🏻 Франк ШетцінґЗважаючи на величину і велич цього твору, я брала його читати даючи собі безліміт по часу на саме читання, сприйняття, і формулювання відгуку. Однозначно можу вас завірити, що ця книга або стане одною з топів прочитаного, або просто буде дратувати, і ви закинете її десь на 1/3.Це історія про те, як океан буквально показує людству свою силу . По всьому світу починаються дивні й лячні події: зникають люди, кити атакують кораблі, морські істоти поводяться так, ніби хтось ними керує. Поступово різні науковці — зокрема біолог Сігур Йохансон і дослідник китів Леон Анауак — приходять до висновку, що за цим стоїть невідома форма розумного життя в океані, яка реагує на діяльність людей Неперевершена атмосфера тривоги, масштаб катастроф, відчуття, що природа виходить з-під контролю. Без перебільшення вражаюче.Описи катаклізмів і поведінки океану реально напружують і відчуваються ледь не фізично. Однозначно автор провів за дослідженнями цієї царини немало часу. Наукова частина виглядає переконливою і детальною, правда не завжди зрозумілою з першого разу, і з другого)Тепер про персонажів. Тут вони мені були пласкими, функціональними і більше схожими на рейки, які потрібні щоб потяг рухався.От часто ж буває, що в творах прописують описи природи, для збільшення обсягу/тла для персонажів. А тут як раз навпаки. Тобто персонажі є, вони рухають історію, але емоційного зв’язку з ними не виникає. І це дещо іронічно, але і страшнувато для книги, де мова про виживання людства. Хоча, можливо, тут зіграли мої погляди на людей як вид в принципі. Хочу зазначити,що після сильного початку темп історії трохи просідає, було відчуття перевантаження інформацією. І ось тут я була вдячна сама собі, що не ставила ніяких часових рамок, бо прочитати це за раз усвідомлено, з розумінням (хочаб частковим), неможливо. Субʼєктивно, особисто для мене.Що до фіналу. От знаєте, ідея цікава, але виконання дивне. Тобто він виглядає як суміш знайомих тропів і від цього впадаєш в ступор, бо ну ніяк по напрузі воно не вяжеться після такого розгону сюжету. У підсумку, якби треба було описати «Рій» коротко, я б сказала, що це шалено захоплюючий твір на старті, місцями перевантажений і нерівний далі, і з чудовою ідеєю, яка тримається до кінця. Ну і після його прочитання, мене потягнуло подивитися кілька випусків «Помсти природи», чим, власне, я думаю зайнятися.Видавництво Богдан 🌟