Книжковий дворф | Місія Блазня»✍️ Робін ГоббПовертаємось в один з моїх улюблених всесвіт...

«Місія Блазня»✍️ Робін ГоббПовертаємось в один з моїх улюблених всесвітів. І цього разу, по завершенні книги, ваше серце буде розбите.Отже переносимось, знов, до знайомих нам персонажів з трилогії про «Королівського вбивцю».На момент цієї книги Фітц Чівелрі, врятувавши Шість Герцогств, лишив це в таємниці. Його, майже всі, вважають мертвим. Тепер чоловік живе під ім’ям Том Беджерлок, у хатинці подалі від людей, разом із прийомним сином Хепом. Він намагається триматися осторонь політики і минулого, веде відносно спокійне життя — полює, працює руками, тримає курочок. Той самий травмований «супергерой на пенсії». Його зв’язок із Нічнооким зберігається через Віт, але це вже інакше, спокійніше, більш зріло. Нині Фітц не користується Скіллом активно і свідомо тримається від нього подалі через попередній травматичний досвід. І тепер береже таким чином те, що він роками будував — життя, де менше ризику, менше прив’язаностей і обовʼязків.Коли з’являється Блазень (у цій книзі під ім’ям Лорд Голден), усе це “тихе життя” летить. Знову. В цей самий час почалось те, що я обожнюю аналізувати — їхня взаємодія, відносини. Блазень, як і раніше, виступає Білим Пророком, тим, хто бачить можливі майбутні шляхи і намагається направити Фітца як Каталізатора. Тобто канонічна частина світу Гобб: Білий Пророк не змінює майбутнє сам — йому потрібен той, хто здатен діяти. І цим “інструментом” знову стає Фітц, який, мʼяко кажучи, не радий цьому. І, традиційно, починається його внутрішня боротьба. Те, що мене так приваблює у майстерності Гобб. Блазень відкрито демонструє свою відданість і емоції, тоді як Фітц реагує стримано, часто дикувато, іноді відсторонено. Бо він вже звик приглушувати все, що може зробити його вразливим. У нього є досвід втрат, зрад і болю, і він буквально навчився виживати через дистанцію. І от коли поруч людина, яка навпаки ламає цю дистанцію — виникає напруга, яка власне триматиметься всю книгу.Отже, на політичному полі проблеми, зник принц Дьютіфул, і Фітц знову втягнутий у гру, від якої намагався втекти, тепер змушений повернутися до ролі, яку ніколи не обирав.З перших сторінок я була рада повернутися до цього світу. Бо скучила за тим, як Гобб детально показує побут, розмови, внутрішні сумніви , завдяки чому створює відчуття реальності, і я повністю поринаю в історію. Комусь темп може здатися затягнутим, але саме через нього ти настільки прикипаєш до персонажів, що будь-який емоційний удар, вчинок, втрата відчуваються сильніше.Я не стомлююсь повторювати, що це геніальний цикл. В своїй неповторності магії, людських і нелюдських взаємодій. У логічності лору і прекрасно прописаним причинно-наслідковим звʼязком. У підсумку «Місію Блазня» я б описала як історію про повернення до себе, яке, на правду, є поверненням до болю, від якого тікав. Фіц зображується злегка як герой, та на ділі він людина, яка знову і знову змушена обирати між безпекою і тим, що правильно. І, як показують попередні книги Гобб, ці дві речі дуже рідко збігаються.Читайте Гобб. Вона прекрасна. Видавництво КСД 🌟