Коли я побачив, ще у 2022 році, анотацію на книгу Кіссінджера "Лідерство", то вже тоді знав, що рано чи пізно у нас її перекладуть. Сталося "рано" і це "Наш Формат". Кіссінджер був не надто популярним в Україні політиком. У тому ж 2022 році він натякав на те, що ми маємо поступитися територіями заради, прости господи, миру. Через рік він вже казав: "Я за членство України в НАТО". Його знання про нас було побічне, нестабільне та залежало від загального "старого" американського наративу про Україну. «Без України росія перестає бути імперією, а з Україною – автоматично стає імперією», - писав Бжезинський. Тож, наратив був такий: ми поле битви, міст, головна ланка. І в залежності від того, хочеться вам зробити приємне Заходу чи рф, ви будете формувати своє ставлення до України. Але я трохи відійшов від головного - книги. Кіссінджер написав про тих, кого знав особисто, і чий політичний досвід заслуговує на те, аби ми його хоча б дослідили. Тим більше, що настрої, політичні моделі поведінки повертаються. І прочитати зараз про Ніксона, це, в тому числі спробувати зрозуміти Трампа - президента в рази менш розумного ніж Річард Ніксон, який знатно облажався і в зовнішній, і у внутрішній політиці. І так, варто прочитати свіжого Бена Шапіро. Так, правий дискурс, дуже в дусі НФ. Але для мене книги Шапіро, (які, скажімо відверто, не ризикують видавати інші) - це точильний камінь, на якому я випробовую власні погляди. В даному випадку я почав сперечатися вже із обкладинкою. Невпевнений, що це досягнення "лівих". Але не помічати ось всього цього "кенселінгу", провідником якого є саме вони, неможна. Зокрема, для мене диким є те, що студенти можуть дотискувати ректорати і ті виганяють викладачів, тільки тому, що студентам щось не подобається. Особливо, якщо мова йде про знання. Або, власне ставлення викладачів до чогось. Наприклад, у 2017 році Брет Вайнштейн з Evergreen State College виступив проти «Дня без білих» (запропонований день, коли білі студенти та викладачі мали залишити кампус). Студенти звинуватили його в расизмі, влаштували протест і, під тиском Вайнштейн і його дружина (теж викладачка) пішли з роботи. А ще Кириченко мені показував відео, де його книжки викидають з книгарень, "в знак протеста", якісь, здається, феміністки) Генрі Кіссінджер, «Лідерство. Шість стратегів світової політики» Бен Шапіро, "Світанок авторитаризму"
Шановні журналісти!Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем журналіста!У цей непростий для нашої країни час саме ви доносите правду про героїчну боротьбу українського народу, голос захисників і захисниць до суспільства та світу, викриваєте ворожу пропаганду й тримаєте інформаційний щит України.Ваші репортажі з фронту, щоденна копітка праця, відвага і неупередженість є неоціненними для військових, суспільства та міжнародної спільноти.Ви допомагаєте зберігати історичну пам’ять, підтримуєте бойовий дух наших воїнів і формуєте єдність нації.Багато з українських журналістів, як люди з гострим почуттям справедливості, з перших днів широкомасштабного вторгнення стали до лав Сил оборони України.Також чимало з вас долучилися до волонтерської діяльності, перетворюючи довіру громадян на мільйонні збори на користь українських підрозділів.Особливо сьогодні ми з глибокою шаною згадуємо тих, хто віддав своє життя, виконуючи професійний обов’язок. Їхня хоробрість й самопожертва – це вічний приклад служіння свободі слова й Україні. Пам’ять про них житиме в наших серцях.Дорогі журналісти, щиро дякую за вашу активну громадянську позицію, відданість справі, об’єктивність, принциповість і підтримку Збройних Сил України!Бажаю вам професійного вогню в серці, витримки, натхнення та нових здобутків!Слава Україні!Героям слава!з
СБУ провела нову унікальну спецоперацію і втретє вразила Кримський міст — цього разу під водою!Операція тривала декілька місяців. Агенти СБУ замінували опори цього незаконного об’єкта. І сьогодні, без жодних жертв серед цивільного населення, о 4:44 ранку перший вибуховий пристрій був активований!Підводні підпірки опор сильно пошкоджено на рівні дна - 1100 кг вибухівки в тротиловому еквіваленті цьому посприяли. Фактично міст перебуває в аварійному стані. Голова СБУ, генерал-лейтенант Василь Малюк особисто контролював проведення операції та координував її планування. «Бог любить Трійцю, а СБУ завжди доводить задумане до кінця і ніколи не повторюється. Раніше ми двічі вразили Кримський міст у 2022 та 2023 роках. Тож сьогодні продовжили цю традицію вже під водою. Жодним незаконним обʼєктам рф немає місця на території нашої держави. Тому Кримський міст - абсолютно законна ціль, особливо зважаючи на те, що ворог використовував його як логістичну артерію для забезпечення своїх військ. Крим — це Україна, і будь-які прояви окупації будуть отримувати нашу жорстку відповідь», - зазначив Василь Малюк.
Це тільки Управління державної охорони оцінює Книжковий Арсенал кількістю вилученої зброї (одна одиниця), а ще «12 боєприпасів, 74 газових балончики і 127 одиниць ріжучих та колючих предметів», але то в них робота така. Я ж маю констатувати, що цьогоріч Арсенал був успішний. Свято вдалося. На відміну від деяких попередніх експериментів. Багато видавництв – більше ста. По-новому відкрив для себе «Дух і літера». Цього року вони видають дуже цікаві історичні книги, а під Арсенал видали переклад книги одного із найвідоміших польських істориків Анджея Новака «Повернення "Імперії зла"». Книга настільки нова, що ви її навіть не знайдете на сайті ДіЛ, хоча сайт там взагалі біда… Але небажання або інші проблеми не крокувати разом із часом не применшують значення тої літератури, яку випускають «Духи». Багато книг. Антону Мартинову («Лабораторія») відверто сказав, що вони видають таким темпом, що прочитати все неможливо). Багато світлих людей. Познайомився із парою, яка виїхала з Харкова до США, але вирішила за правильне повернутися до України. Поважні і сильні військові, їх література і збори книг для фронту.Багато кольору. Якщо б хтось мені сказав, що можна видавати книги такої якості під час війни як, наприклад, «Богдан» свої переклади фентезі – не повірив би. І так, ці кольорові обрізи)))) Вони у мене викликають естетичне задоволення. А ось читати… З анотації на одну з них: «Народжена у сім’ї, що походить від Білосніжки, Райн Вайт не вважає своє життя аж надто солодким.» Ні, я для такої літератури вже застарий). Але у них є і повний Лем, якщо що.Високі ціни – факт. Вже рюкзаками книги не купують.Від попередніх років український ринок нонфіку відрізняє, нарешті, поява цікавих авторських книг українських авторів. Це вже не автофікшен, якого також багато, а пристойні книги-розповіді. Як приклад – корпус книг від «Віхоли», або книга Романа Романюка «Чим воюватимуть у Третій світовій? Нова українська зброя». Гіганти вірні собі. Сучасний вітчизняний нонфік вийшов із «Нашого Формату». І Влад Кириченко продовжує тримати планку. Про військовий досвід корисний для цивільних я вже писав, і на Арсеналі книги Гіггінса та Лі стали хедлайнерами НФ. Коли зайшов на стенд то (якщо б в мене їх не було), я би до них додав ще дві – передостанню книгу Генрі Кіссінджера «Лідерство. Шість стратегів світової політики» та Бена Шапіро з його «Світанком авторитаризму». Думаю, колись додам…Можливо, це в мене настрій був такий, але під час цього Арсеналу в мене, поруч із захопленням видавцями, а головне – тими хто купував їх книги, всього цього феєрверку, з’явилося відчуття камерності. І сформувало його «праве крило».Хто відвідує Арсенал (про видавців взагалі не кажу), знають, що праве, від центрального входу, крило будівлі Арсеналу не може конкурувати за популярністю та відвідуваністю з лівим крилом. В правому крилі стоять ті, хто не може дозволити високу ціну за площі в лівому. Колись в правому крилі стояла та сама «Лабораторія». Тому в правому – ціни нижче, їжа та виставки. Це не говорить, що там стоять якісь «інші» видавництва. Там стоять круті видавництва. «Книголав» привів колишнього главу МЗС Дмитра Кулебу, книгу якого вони видали - «Дипломатична кухня воєнного часу». А КМ-Букс видав мемуари футболіста Зінченко, але не привіз його))) А накрило мене, чомусь, два моменти. Well Books, які розклалися на маленькому столику, центральне місце якого зайняв недешевий тритомник живої ікони лібертаріанства Дейдри Макклоскі «Буржуазна рівність», «Буржуазні чесноти» та «Буржуазна гідність».І одинокий стіл, де рибацькими лісками були прив’язані дитячі японські книги. Офігезні, скажу я вам. Особливо про йокаїв.
Коли будете блукати цими днями Книжним арсеналом, знайдіть "Фабулу". У них вийшло декілька книг "на подумати", себто те, що називають "інтелектуальною прозою". Відверто скажу, що останніми роками я прочитав не дуже багато художньої літератури. Тут я себе обмежив декількома сучасними і класичними авторами. Я все більше по нонфіку. Але якщо треба знайти книги, де поєднана реальна історія із літературним талантом, то здебільшого вони є у "Фабули". Тож про книги.- "Дерева" - детектив, расизм, чорний гумор і, як йдеться в анотації, "вся ця фантасмагорія виявляється пов’язаною з досить прихованою частиною американської історії: систематичним геноцидом темношкірих через лінчування протягом останнього століття."- "Революція" - про Мексиканську революцію на початку XX сторіччя. Взагалі, іспаномовні автори дуже полюбляють писати про свої революції, роблячи висновки про людські зміни, які вони викликають. Взяти того ж Маркеса або Льосу. Поруч став Перес-Реверте. - "Тіль" - історія про Тіля Уленшпігеля. Коли я навчався у школі і нам багато розповідали про іноземні революційні образи народних героїв, про Тіля згадували мало, на відміну від того ж Робін Гуда. І з роками я зрозумів чому. Гуд - прикольний хлоп, але він про перерозподіл, більшовик) Тіль - одинак, який проти самого укладу та системи, анархіст) Тому з нього і почну.
⚡️ ЗБИТО 9 КРИЛАТИХ РАКЕТ, ЗНЕШКОДЖЕНО 288 ВОРОЖИХ БПЛА➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ У ніч на 26 травня (із 20.15 25 травня) противник здійснив комбінований удар по Україні із застосуванням 364-х засобів повітряного нападу противника:- 9 крилатих ракет повітряного базування Х-101 із літаків стратегічної авіації Ту-95МС (район пусків – Саратовська область);- 355 ударних БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Брянськ, Міллерово, Курськ, Орел, Шаталово, Приморсько-Ахтарськ – рф, Чауда – ТОТ АР Крим.Повітряний напад відбивали авіація, зенітні ракетні війська, підрозділи РЕБ та безпілотних систем, мобільні вогневі групи Сил оборони України. 💥 За попередніми даними станом на 11.00 протиповітряною обороною збито усі 9 крилатих ракет Х-101, знешкоджено 288 ворожих БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів на сході, півночі, півдні, заході та в центрі країни. 233 – збито вогневими засобами ураження, 55 – локаційно втрачені/подавлені РЕБ.Зафіксовано влучання засобів повітряного нападу противника у 5 локаціях, а також падіння збитих ударних БпЛА у 10 локаціях. ✊ Тримаймо небо! 🇺🇦 Разом – до перемоги!
21 травня сенатори Річард Блюменталь (демократ) та Ліндсі Грем (республіканець), автори санкційного законопроекту, який передбачає 500% мита на компанії, які купують російську сировину, заявили: "Поки ми прагнемо миру, для нас – і для переважної більшості Сенату – стає все більш очевидним, що Путін грає в ігри. Сенат Сполучених Штатів готовий діяти, якщо ці ігри продовжаться". До того, держсекретар США Марко Рубіо заявив, що "Росія погодилася надати свій документ про умови припинення вогню протягом наступних кількох днів". Судячи із заяви глави мзс рф лаврова, їх ультиматум (а те що це буде саме ультиматум, а не "пропозиція" годі й сподіватися) має з'явитися після обміну полоненими у форматі "1000 на 1000". Сьогодні, у неділю, останній день обміну. За суботу та неділю під@ри запустили по Україні 631 засіб повітряного нападу. 24 травня це було 250 БпЛА та 14 ракет, 25 травня - 298 БпЛА та 65 ракет різних типів. Загинули цивільні, діти, зруйновані та пошкоджені будинки та підприємства. 20 травня Трамп заявив про "червоні лінії в своїй голові": "я думаю, що у мене є певна межа, але я не хочу її називати, бо вважаю, що це ще більше ускладнить переговори". Всі "червоні лінії" вже були перейдені путіним. Наступний тиждень має і повинен продемонструвати наявність "яєць" у американської влади. Якщо не у її президента, то у законодавчої влади США. Розмови про мир і якусь готовність рф до нього - це вже дурний тон. Як і покладання на добру волю путіна, компроміси і, взагалі, будь-які форми "усної творчості". Сила та зброя. Відповідь в цих двох словах. І це, думаю, зрозуміло навіть Трампу. Інша справа, що він не є лідером світового масштабу. Він пройдисвіт світового масштабу. А під@ри просто знущаються над безсиллям та хаосом у США. До нас це слово - "знущаються" - прикладати неможна. У нас країна воює, має гідність і захищає її зі зброєю в руках.Dixi.
4️⃣ Європа все більше переконується в тому, що з Америкою діла не буде і безпековий консенсус з часів закінчення Другої світової, коли США виступали захисником Європи, завершується і далі треба покладатися на себе. Лідери ЄС поводяться із Трампом як із душевнохворим. Публічно вони говорять йому заспокійливі, примирливі слова (Урсула фон дер Ляйєн: "Важливо, щоб США залишалися залученими до цього процесу. Ми продовжуватимемо підтримувати Володимира Зеленського у досягненні тривалого миру в Україні"), а поза очі – правду («Джерело FT каже, що лідери, які брали участь у телефонній розмові (Трампа з країнами НАТО та Україною - ЧЛ), були "неприємно вражені" описом з боку Трампа результатів його дзвінка з путіним. Було очевидно, що Трамп "не готовий чинити більший тиск" на путіна, щоб той серйозно підійшов до переговорів, додало те саме джерело».)5️⃣ Ми продовжуємо грати за правилами. Ми пристаємо на всі пропозиції мирного характеру, залучаємося до перемовного процесу, не відкидаємо можливості прямого діалогу з рф. Ми продовжуємо бути «відмінниками», намагаючись довести, що сума правильних вчинків призводить до бажаного, справедливого результату (направду - ні). «Я так розумію, що президент Трамп вважає найважливішим прямі переговори між Україною і росією. Це його позиція, і він її чітко продемонстрував. В сухому залишку, він вважає, що саме російська сторона має подавати відповідні сигнали — як вони бачать можливе припинення вогню та подальші кроки, їхнє бачення цього процесу», - заявив після всіх розмов Володимир Зеленський. Це все добре, але схоже не веде до завершення війни. Хоча, є цікава перемовна стратегія: коли у вас із супротивником кардинально різне ставлення майже до всього, концентруйтеся не на негативних результатах чи заявах, а на досягненнях і тоді, можливо, зміниться і глобальний характер відносин. В нашому випадку, це буде обмін «1000 на 1000». Можливо, ми використовуємо, або будемо, саме її6️⃣ Заяви Трампа про те, що США і він особисто «можуть відійти в бік» вже не сприймаються як кінець світу. Не треба лякати їжака голою сракою. Трамп і його адміністрація дозволяють відбуватися тому, що було закладено не ними: постачання зброї, розвіддані тощо. Ніякої нової підтримки, окрім разового продажу зброї на невелику суму, Білий дім не надав. Подібні заяви – мед для путіна, який дивлячись на поведінку Трампа може зробити декілька висновків. Що треба «просто починати чекати» - не зупиняючи бойові дії, але при цьому не проводячи гучні демонстративні атаки, аби не турбувати хазяїна Білого дому. Що санкцій можна не боятися, тому що ЄС навряд чи сам, без підтримки США, буде готовий їх ввести на повну потужність. Що Трамп вже не ворог і його можна змусити (а він навіть про це не запідозрить) перейти на свій бік аби той почав ще більше тиснути на Україну.
"В первые несколько месяцев (1940-го года - ЧЛ) меня не покидало чувство беспокойства о безопасности членов парламента. В конце концов именно свободный и суверенный парламент, свободно избранный всеобщим голосованием, способный в любой момент сместить правительство, но с гордостью поддерживавший его в тяжелые времена, был одним из элементов, участвовавших в борьбе с врагом. И парламент победил.Я сомневаюсь в том, имел ли кто-либо из диктаторов столь эффективную власть над всем народом, как английский военный кабинет. Когда мы выражали свои желания, нас поддерживали представители народа и все с готовностью подчинялись нам. Однако никогда не ущемлялось право критики. Почти всегда критики уважали интересы народа. Когда они иногда бросали нам вызов, палаты голосовали абсолютным большинством против них, и это происходило без малейшего подкупа, вмешательства или применения полиции и секретной службы, как это имеет место при тоталитарных методах. Вызывает восхищение, что парламентская демократия, или каким бы другим именем ни называли государственную систему Англии, может выдержать, преодолеть и пережить все испытания. Даже угроза уничтожения не могла запугать членов нашего парламента, но этому, к счастью, не суждено было случиться".У.С.Черчилль "Вторая мировая война"
Якщо підсумувати інформаційні повідомлення і на їх основі спрогнозувати, що саме може відбутися у Туреччині за добу, то найбільш вірогідним сценарієм виглядають двосторонні перемовини за прикладом березневих перемовин у Джидді.Що ми маємо? Володимир Зеленський готовий до зустрічі з володимиром путіним, але не збирається понижувати власний статус і розмовляти із гонцями російського диктатора. При цьому, ми поки тримаємо інтригу із складом делегації, яка має вийти «на поле» у разі, якщо путін не приїде засцить. Хоча секрету тут великого немає. В ній Андрій Єрмак та Андрій Сибіга. Країна Лідер ДелегаціяУкраїна В. Зеленський ?США ? М.Рубіо, К. Келлогрф ? лавров, ушаков Росіяни продовжують гратися (і так буде постійно поки ця країна не сконає) у зовнішньополітичну зверхність. Назвемо це «синдромом Олексія Михайловича». 1654 рік, Переяслав. На підписання угод між Україною та росією збираються гетьман Богдан Хмельницький і…, правильно ви пам’ятаєте, боярин Василь Васильович Бутурлін. Він був наділений повноваженнями оголосити царську волю та присягнути разом з іншими представниками за московського царя. При цьому боярин відмовився присягати Хмельницькому, коли той запропонував взаємну присягу. Все тому, що у московській традиції монарх не їздив на переговори — особливо з тими, кого вважав підданими або васалами, або як в нашому випадку, взагалі неіснуючими. Це частина монархічного етикету та уявлень про велич царської влади — нібито треба бути "над" усіма процесами. Це також був символ зверхнього ставлення москви до угод: нібито цар приймає Україну "під свою руку", і сам приїзд був би непотрібним — мовляв, це піддані мають з'являтись до царя, а не навпаки. Не зовсім розумію чому путін, граючись в царя, має відмовитися від подібних манців. Так, ми маємо говорити що неявка путіна на гру "це буде чіткий сигнал для всього світу: москва не хоче миру, не готова до серйозних переговорів". Але по факту - цього що, не було зрозуміло раніше? Так, ми маємо поставити "галочку" в переліку мудаковатих вчинків рф. От тільки, думаю я, це жодним чином ні на що не впливає: рф не турбуються що їх вважають кінченими і мудаками, звиклися вже; всі інші і так це знають. Але протокол, так треба. І хай буде. Звичайно, якщо би приїхав Трамп, то й путін би з’явився, нібито спілкуватися «з рівним», але як ми бачимо, участь президента США не підтверджена. Що стосується перемовин делегацій, то навряд чи вони будуть тристоронні. Можливо якісь дипломатичні перемовини зараз і відбуваються задля формування порядку денного, але щось мені підказує, що українська та російська делегація не зустрінуться за одним столом. Хоча звісно, це була би подія. Навіть якщо б сторони обмінялися переліком вимог. Замість цього, думаю я, будуть перемовини у форматі США-Україна та США-рф. Під час них сторони висловлять претензії та побажання і роз’їдуться ні з чим. Втративши ще один тиждень, пішовши на поводу у рф, яка створює вигляд, що нібито готова до перемовин, а направду лише затягує процес. Цією тактикою рф, зокрема, намагається вбити віру в дипломатичний шлях і, можливо, після Туреччини, їм вдасться відвернути від нього США. Бо немає нічого страшнішого та сумнішого для Трампа ніж рутина і тягомотина. Йому потрібен спринт і фейерверк. І ось тут на сцену мають вийти нові санкції, нові погрози і реалізація (в кінці - кінців) всіх попередніх.
