Валерій Калниш | Чорна лампа 🇺🇦 | Тільки ті, хто ініціював черговий раунд мирних перемовин, який має від...

Тільки ті, хто ініціював черговий раунд мирних перемовин, який має відбутися в Туреччині цієї середи, знають, навіщо він потрібен. Про припинення вогню, а в подальшому і війни, варто говорити і домагатися, але, відверто кажучи, передумов для прийняття рішень особливих немає. рф посилює тиск на фронті і б’є вже сотнями дронів по цивільних; її економіка страждає, а з точки зору внутрішньої ситуації 1937 рік виглядає як невинна прелюдія, а «застій» - як «золотий вік». Україна проводить організаційні перестановки на фронті і, після завершення нікому не потрібної американської епопеї зі зброєю («дам – не дам - продам»), готується до нового етапу війни. Економіка також страждає. Але українці демонструють стійкість, готові продовжувати боротьбу та вірять у перемогу. Вони не бояться (згідно опитувань Gradus, страх стоїть на 6 місці серед емоцій), але 87% українців перебувають у стані стресу. Ми продовжуємо зберігати надію та довіру до Сил оборони та лідерів. Але є тенденція до падіння рейтингів у представників влади та зростання у військових.Тож, що може змінитися? Як можна побачити з таблиці, немає жодної точки дотику між українським та російським сценаріями припинення війни. Зміни в перемовних позиціях якщо і будуть, то говорити про них ніхто не стане. Бо неможна , тим більше тим «в процесі», фіксувати зміну власних переконань, тим більше тоді, коли не зрозуміло коли і як закінчиться війна. Але, припущу, що ці перемовини стануть першими по суті формату припинення війни. Невдалими, але це можна буде вважати точкою відліку. Я хочу вірити в те, що на росії стан справ гірше, ніж у нас. Географічно вони більше, людей – більше і проблеми відчуваються гостріше. Це тільки здається, що на росії все добре, вони не відчувають війни і їм все одно. Так про це розповідає кацапська пропаганда. Але їм х@рово і з кожним днем стає все гірше і гірше. І це добре. А про деталі ми дізнаємося потім, згодом. Зокрема і про те, що за така пропозиція могла звести українську та рашистську делегацію в Туреччині на фоні відсутності перспектив дипломатичного врегулювання. Це неприємно, бо хочеться знати "тут і зараз", але нормально. Наприклад, тільки вчора назагал стало відомо про те, як британський прем’єр Тоні Блер не хотів розпочинати війну в Іраку 23 роки тому, побоюючись політичних ризиків - бути непереобраним («США не повинні сприяти зміні режиму в Багдаді ціною зміни режиму в Лондоні» - слова радника сера Тоні з питань зовнішньої політики, сера Девіда Меннінга) і як Британія сприймала Буша-молодшого, який вирішив повалити режим Хусейна («Його погляд на світ маніхейський. Він бачить свою місію у позбавленні його від лиходіїв. Він вважає, що американські цінності мають бути універсальними» - лист посла ВБ у США Крістофера Мейєра). Все це стало відомо, оскільки відкрилися архіви. При чому не тільки про війну в Іраку. В США адміністрація Трампа оприлюднила понад 230 000 сторінок документів, пов'язаних з вбивством Мартіна Лютера Кінга-молодшого у квітні 1968 року.Зараз десь в МЗС або офісі президента хтось складає важливі бумаги, або робить нотатки для архіву, які ми побачимо через роки.