давно не писала кайфові пости про серфінг, але сьогодні була така неймовірна сесія, що не можу не поділитися 🥰певно, перша з новин це те, що тепер я маю дві власні дошки! 😍 перша це ота гарнюня-мені-не-по-рівню, яку хлопець подарував на день народження, бо я мріяла про неї майже рік (на фото зліва)я вже купила фіни (плавнички), ліш (повідок, який кріпиться до ноги і до дошки), залишилося замовити пад - резинову основу, яка клеїться на задню частину поверхні для опорної ноги, і всьо, можна в океаннічого з цього, скоріш за все, не допоможе мені спіймати хвилю, бо це професійний екстрім борд, на якому я поки не вмію кататися, але маю план хоча б вигуляти малечу в океан - поки що вона стоїть підпирає шкаф, мені вже якось соромно))друга дошка це мідл хардборд (справа), який я позичила у друга, щоб тренуватися з іншим другом 😁 в мене нема машини, щоб возити власний інвентар на далекі пляжі, а тренуватися хочеться, тому ми якось так обʼєдналися на дуже ранні сесії о 6-7 ранку, і в результаті борд, який я позичила, став повністю моїм. іншими словами, я його дуже полюбила і викупила))зі смішного, викупила я його після інценденту в океані, коли в черговому пінозамісі в мене відірвало дошкутобто я захльобуюсь, виринаю на поверхню, дивлюсь - а борда нема, і вже йдуть наступні хвилі. було дуже стрьомно, бо до берега далеко, паніка забирає сили, а інші серфери з лайнапу (лінія очікування хвиль) мене не бачатьпощастило, що друг опинився нижче по рівню, через хвилини три помітив мої барахтання і приплив забрати на своєму борді, інакше не знаю як би вигребла) а дошку тим часом викинуло на берег, і я так бігла її обіймати і вибачатися, що вирішила ніколи більше не розлучатися))в дні, коли друг не їде кататися, а мені дуже хочеться, я беру заняття зі своєю серф школою і часто прошу учнівський софт борд, щоб не сильно напрягатися і спіймати більше хвиль - на софті легше розгрібатисяі от сьогодні був як раз такий учнівський-день-без-очікувань, але не знаю, що трапилося - в мене відкрився якийсь серферський талант і "вєсь етот мір стал абсолютно панятєн" 😁зазвичай мені страшно набирати швидкість чи опинятися високо на піку хвилі і летіти вниз по стінці, але сьогодні я тільки це і робила)) от знаєте буває так шо ти шось робиш довгий час погано, або боїшся, або взагалі не вмієш, а потім раз і ніби тумблер перемкнули - і воно виходитьпри чому виходить не на стресі, а на розслабленні - і тоді у голови є час подумати ага а що я можу зробити ще, поки їдуі я спробувала вигинати ногу, шоб повертати борд в різні сторони, пампити (тиснути на передню частину) для прискорення або сідати нижче, щоб не втрачати балансі в результаті майже всі хвилі, що й спіймала, були зигзагами аж до берега щоб ви розуміли цінність цієї події: ще три місяці тому я майже не катался 🙃 спочатку через зміну опорної ноги (отут про це писала), потім через подорожі, в травні через зламану стопу і вцілому через відсутність власного бордуа тепер я приходжу в океан і підкорюю його драконів не випадково, а систематичнодумаю, сьогодні вперше за весь довгий час моїх тренувать я відчула себе справжнім серфером 🥹і це таке неймовірне відчуття гордості, що я змогла, що я можу, що я точно зможу ще краще! і неймовірне відчуття свободи та любові до цього життя ❤️сподіваюся, колись в мене зʼявиться гарне відео з дрону, яким я буду пишатися, а поки покажу вам одне коротеньке місячної давності - далеко не найкраще, але ось я, і ось я їду, і це прекрасно ☺️#reanity_surfing
не знаю скільки пройшло часу з того моменту, як мої близькі друзі в унісон порадили прочитати «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці»я відкладала, бо завжди було щось актуальніше, але життя така штука, що цю книгу я прочитала знаходячись у відпустці, бо вона єдина виявилася в мене на айпаді 🙃отже, що в нас дано:Поппі і Алекс дуже дивні друзі, які кожне літо разом їздять у відпусткувони максимально різні за характерами, вподобаннями та планами на життям, але раз на рік мають традицію вриватися у якусь шалену подорож, зриваючи всі маски, які носять перед іншими людьми, залишаючись справжніми, чесними та відвертими ну, майже відвертими 🙂події у Хорватії дворічної давнини стають стіною між друзями, і звʼязок повністю обривається, аж поки Поппі не пропонує відновити традицію, поїхавши в не сезон в одну спекотну діру _____більше за все в книгах я люблю діалоги - може, це через те що на роботі так часто працюю зі сценаріями, а може навпаки - саме через любов до діалогів обожнюю редагувати сценарні тексти класні, влучні, смішні, цікаві та кмітливі репліки, через які розкриваються особистості персонажів, є найсильнішою стороною цієї історії, бо саме те, як між собою спілкуються Поппі та Алекс викликає неймовірний захват, відчуття кафу та вибудовує особливий звʼязок між героями сам сюжет із тропою from friends to lovers не є чимось унікальним, але саме форма та діалоги, у які загорнено події, роблять «відпустку» топовим не таким вже й ванільним ромкомомдрузі кажуть, що це найкраща книга Емілі Генрі, в мене це лише друга (першою була «Книголюби»), але єдине про що я зараз думаю так це про екранізацію - фільм вийде 9 січня 2026 року на Нетфліксі, головні ролі зіграють Емілі Бейдер та Том Бліт 🫶🏻ну і наостанок додам сюди цитату, яка дуже мені відгукується в цей період життя: «Але ти запитав мене, що я готова віддати заради тебе, і тепер я знаю відповідь: усе. У всьому моєму ретельно вибудуваному світі немає нічого, від чого я не готова була б відмовитися, щоб побудувати новий світ разом з тобою». книга невелика, читається на одному диханні і залишає дуже багато тепла опісля 😌Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці - 10/10і напишіть будь ласка які ще книги авторки вам сподобалися - хочу мати під рукою коли наступного разу застрягну в нечитуні)
виявилося, в мене багато тут хто вчить іспанську і так само як і я дивиться фільми та серіали в оригіналі)) оскільки моя викладачка постійно шось радить переглянути для практики - буду приносити і вам, але за якість не відповідаю 😁Amor de madre (Медовий місяць з моєю мамою) - іспанський фільм, 110хв, Нетфлікс, 2022 рікотже, що в нас дано:Лукас у вівтаря готовий сказати “так”, але раптом зʼявляється якийсь поц, до якого біжить наречена, цілує обіймає і їде з ним на захід сонця, залишивли всіх 100500 гостей в шоціЛукас в розпачі, гроші за проплачений медовий місяць повертати агенція не хоче, а тут як тут мама, яка б залюбки кудись зʼїздила відпочити, бо власного ханімуну в неї не булоі ось вони приїжджають до готелю, який приймає тільки just merried пари. і Лукасу з мамою доводиться прикидатися))____це той унікальний випадок, коли гарних акторів у фільмі дуже мало 😁 я розумію коли є ставки на іспанських хот красунчиків і тупий сюжет, але тут вийшло навпаки - фільм позиціонується як драмеді (драматична комедія), але головний герой бляха ну взагалі не краш)) і мама його, яка капає на мізки, - тим паче 😅але насправді друга половина історії добре розкриває причинно-наслідкові звʼязки поведінки обох і з хіхі-хаха фільм перетворюється на їжу для подуматия, до речі, не памʼятаю де ще підіймалася так легко і ненавʼязливо тема самотності, шлюбу та потреб в інших людях. а тут ніби і комедію глянула, і про життя задумалася, але якщо думати не хочеться то також ок))це точно не найкраще що я бачила в житті і навіть не в топі, але варто “перехідного” перегляну коли не знаєш що подивитися, але маєш зайві півтори години і вчиш іспанську ps а сюди накидайте мені будь ласка вогників хто вчить іспанську, або любить, або планує вчити) цікаво скільки нас тут і взагалі наскільки вам актуальний іспаномовний контент)
з днем народження Джоан Роулінг 🤗 і з днем народження, Гаррі! сьогодні письменниці виповнилось 54 роки, і ось цікавий ряд маловідомих фактів з її життя. поїхали! ⚡️дементори – це відображення депресіїРоулінг вигадала дементорів під час депресії, від якої страждала багато років. тотальний брак грошей, відсутність стабільної роботи й інші труднощі, з якими зустрілася матір-одиначка, не могли не позначитися на моральному стані майбутньої письменниці. Роулінг потрапила в спеціалізовану лікарню з діагнозом "клінічна депресія"⚡️квідич і сварка з бойфрендомРоулінг вигадала гру квідич після сварки зі своїм бойфрендом. за її словами, в той момент вона переживала так само, як чоловіки напружено переживають під час перегляду футболу/баскетболу. маглівською версією квідичу Джоан вважає баскетбол⚡️змінити ім’я заради публікаціїжодне видавництво не хотіло друкувати книгу про хлопчика і чарівний світ, написану жінкою. бо, типу, 11-річні хлопці таке читати не будутьдо видавця, який таки погодився надрукувати книги, письменниця вислухала 14 відмов)) англійське видавництво Блумсбері погодилося надрукувати книги Роулінг, однак там обіцяли: якщо розпродують 3 тисячі копій – це буде вже успіхале навіть Блумсбері порадили письменниці не вказувати повне ім’я на обкладинці. так і з’явилося скорочення – Дж. таким чином, покупці не знали, чи автор чоловік, чи жінка⚡️поштовх до написання книг – смерть матері РоулінгЯ багато чого зрозуміла про смерть тільки після того, як сама з нею зіткнулася. Мені було дуже важливо, щоб Гаррі смерть переміг
мати Роулінг померла від розсіяного склерозу, тоді Джоан було лише 25 років. після її втрати Роулінг почала замислюватись про те, що відбувається, коли ми втрачаємо найдорожчих людей, що лягло в одну з основних концепцій серії про Гаррі Поттера ⚡️непрацююча багатодітна мати – здатна на геройствоРоулінг зробила так, щоб один із найбільш героїчних вчинків у книзі зробила непрацююча багатодітна мати. домогосподарка місіс Візлі вбила Белатрису Лестранж – сильну і зовсім безжальну чарівницю, з якою не могли впоратися найталановитіші противники⚡️учениця Гогвортсу з реального життяу четвертій книзі з’явилися чарівниця Наталі МакДональд. цей персонаж отримав своє ім'я в пам'ять про реальну дівчинку, яка написала лист Джоан Роулінг.Наталі була хвора на лейкемію і боялася не дочекатися виходу книги "Гаррі Поттер і Кубок вогню". Джоан відповіла дівчинці та розповіла про подальші долі героїв. однак лист вже отримала мати, коли дівчинка померлаДжоан відвідала її батьків та подарувала їм книгу з автографом. Роулінг спочатку листувалася із матір’ю, а потім вони стали добрими друзями 🫂 джерело: lifestyle.24.tv.uaділіться якщо знаєте ще якісь цікавинки, це точно не повна підбірка))
звернулася до мене в липні Лілія Кухарець і каже: я авторка-початківець, скоро виходить моя перша книга у жанрах постапокаліптика, романтика, пригоди. чи було б вам цікаво прочитати її? ваш відгук був би дуже цінним для мене, адже зараз працюю над другою частиноюперше що я спитала це чи готова дівчина до чесного відгуку 😁 я завжди переживаю читати чужі роботи, бо людина ж сподівається отримати позитивну оцінку своєї роботи, а я от Любку Дерешу субʼєктивні трійки ставлю))відкладала я відкладала “Звичайну”, бо насправді взагалі шось останній місяць нічого не лізе, а два дні тому по дорозі в Катманду (12 годин в небі без інету, ідеально!) прочитала на одному подихуі перше, що написала Лілі - коли буде друга частина?? бо перша закінчується рівно на тому моменті коли ти закохуєшся в героїв і вигаданий світ, я аж засмутилася))отже, що в нас дано:новий світ, побудований за принципами плантацій. плантації це безпечні для людей зони, оточені барʼєрами. поза барʼєрами - дикий світ де мешкають інакші тварини - дикі агресивні мутанти величезних розмірівна плантаціях працює свій налагоджений устрій - кожен мешканець проходить тести і обирає собі роботу по здібностям. хтось лікар, хтось науковець, хтось садівник. а той, хто все завалив, іде працювати збирачем всяких ресурсів. іншими словами, рубати дерева десь на околицяхЛета - двадцятирічна дівчина без будь-яких талантів. вона не склала іспити і вже морально готується до нудного і важкого життя дроворуба. але по дорозі на нову роботу її викрадає інакший птах, і Лета опиняється поза барʼєром _____книга дуже легка, приємна і збалансована - не було жодного розділу де хотілося б щось пришвидшити чи було нудно. тут майже нема адалту, а той що є описаний дуже ніжно. і також відсутні “оце так паварот!!” поворотів, тобто акцент більше не на те, як шокувати читача та змусити його менталку зробити кульбіт, а на класній цікавій пригодівзагалі кульбіти я люблю, але цього разу мені було так приємно від стабільного перфомансу, розвитку подій, стосунків, від відкриття нових фактів про світ, шо слава богу нічого страшного не трапилося)) але шось мені здається, що Ліля відірветься в другій частині, це зараз була прелюдія))мене нещодавно просили порадити книгу для підлітків - ось цю можете забирати з руками та ногами, вона прям прикольна) а ще мені дуже зайшли діалоги та підйоби - люблю коли персонажі розмовляють влучно та кмітливо 🫶🏻ну і насправді головний секрет світу закладений добре - не можу дочекатися продовження, бо питань накопичилось багато)) головне не забути все як це сталося з четвертим крилом 😁книгу можете замовити тут в паперовому чи електронному варіанті:https://zvychajna.pp.ua/ps це не перша книга, яку мені на прочитання дають автори, і це якийсь особливий вид кайфу усвідомлювати що ось цю історію, яку ти зараз читаєш, написала ось та людина, з якою ти тільки що переписувалася) відчуваю себе дуже особливою читаючи ще не видані тексти і неймовірно пишаюся, що українські письменники тааак круто пишуть ❤️#reanity_promo
господи, я слухала цю книгу вічність, давно щось не йшло так важко 🫠хочеться спихнути це на формат аудіо, бо чула про книгу багато хорошого і очікувала емоції схожі на "Твоє, моє, нічиє та інше", яка мені супер зайшлаале шось пішло не так, і історія про Варю та її компульсивні переїдання була мені майже огидна 🥲отже, що в нас дано:📌 дівчинка Варя з РХП, яка знаходить у котлетках о 3тій ночі відчуття безпеки📌 мама Варі, яка принижує доньку з приводу та без і плекає у ній глибоку травму знецінення📌 вітчим-лікар, який просить пестити його член і шантажує басейном📌 вічно-на-дієті-подруга, яка перевіряє чи ви разом дотримуєтесь обіцянки не їсти📌 брітні спірс, якою мріє стати Варя___________якабу пише:«За маму, за тата» – перша в Україні художня книга про розлади харчової поведінки. Історія, що часто повертатиме в дитинство, де ти не хочеш доїдати суп, ховаєш обгортки від цукерок, чи тебе годують з ложечки.
не зважаючи на те, що книга мені супер не зайшла, я не хочу писати про неї негативний відгук, бо комусь ця тема саме в такій інтерпретації точно буде більш близька та зрозумілав мене також РХП (а в кого його нема?), але воно зводиться скоріше до відпускання контролю, коли пʼєш алкоголь і починаєш змітати все зі стола, а не до безконтрольного заїдання стресу чи травмтобто ситуація, за якої я твереза йду в нічний рейд до холодильника, — практично неможлива 😁алкоголь в моїй голові відкриває безлімітний дозвіл на запрєщьонку, і тут вже руки тягнуться до чіпсіків та кіндерів, які я в повсякденному житті не вживаю, але це питання до гіперконтролю, над яким працюю з психологом 🙃а заїдання - ще й в такому тваринному вигляді, як описано в книзі, мені не резонує і викликає тільки відчуття відразиможливо, тому що ніхто не змушував в дитинстві їсти суп і обгортки від цукерок я не ховала. навпаки, мене в ранньому підлітковому віці з любовʼю відкормлювали першим, другим, десертом і компотом, що я потім самостійно вигрібала дієтами, щоб перестати бути квадратною))тому слава богу що дослухала) з мінусів - ще більше занурилася у нечитун))ps Любко Дереш каже, що це "роман симптому" і глибока історія про дорослішання, тому можете довіритися думці письменника і спробувати пройти цей шлях зцілення разом з героїнею - може у вас вийде краще, ніж в мене)
знаю, ви любите іспанські міні-серіали так само як і я, а тому вирішила вдруге передивитися Un Cuento Perfecto ("Досконала історія"), щоб освіжити в памʼяті сюжет іііііі.... подивилася його в оригіналі з субтитрами! зрозуміла відсотків 80% 🥹хвилинка ліричного відступу - я вирішила знову вчити іспанську, бо неймовірно її люблю ще з підліткових часів та серіалу "Буремний шлях" ❤️ тепер розважаю хлопця та викладача кількістю помилок, а також сусідів о 3тій ночі, самовіддано співаючи пісні Erreway після трьох коклейлів 😅отже, що в нас дано:мадрид. літо. леді та бродягаМаргот, віцепрезидентка сімейної готельної корпорації, в день свого весілля тікає прямо у білій сукні на гольфкарі, бо не готова сказати "так". родина відправляє її у відпустку, а наречений просить розібратися у своїх почуттяхДавід, шалопай, що живе у друзів на дивані, ходить у гавайських рубашках, має три роботи, не має жодних планів на життя та упадає за дівчиною, яка його ні у що не ставитьі ось Маргот та Давид, випадково познайомившись у барі, вирушають разом у Грецію, домовившись допомогти одне одному врятувати свої стосунки___________для мене ця історія схожа на ковток води у спекотний день - коротенька (5 епізодів), освіжаюча, смачна та дуже влучна) за вайбом дещо нагадує "Валерію", але набагато камерніша, бо розказана всього на двох персонажівдуже романтична, зовсім не гостросюжетна і без особливих гойдалок емоційних, але настільки легка та приємна, що я навпаки радію відсутності драми, хоча у фіналі сценаристи дали джазу, що я коли дивилася вперше аж прифігіла)ну і з улюбленого - я коли бачу на екрані прекрасну хімію між двома прекрасними людьми, завжди біжу в інтернети перевіряти чи не зустрічаються актори в реальностіхвилинка ліричного відступу - так я колись була в захваті від краша мого серця Фассбендера та красуні Алісії Вікандер, стосунки яких почалися під час зйомок кінострічки "Світло між двох океанів". як на мене це топова пара евер, люблю їх більше за канонічних Джолі-Пітт)так ось, головні актори Анна Кастильо, номінована на купу нагород, та Альваро Мел, який взагалі-то дуже відомий модель та інфлюєнсер в Іспанії, здається таки разом! що робить цю історію дійсно досконалою 🥰#reanity_дивимось
#РЕКАП 6: що ви пропустили?кожні 10 прочитаних книг я буду робити списочок з оцінками та лінками на пости, щоб ви знали, які історії тут були - так легше орієнтуватися та знаходити конкретні відгуки 💫для зручності навігації, рекапи будуть залишатися в закріплених1. Аптекар (С. Майер) - 9/102. Переслідування Аделіни (Х.Д. Карлтон) - 8/103. Теоретично це кохання (А. Гейзелвуд) - 3/104. Ніколи не бреши (Ф. Мак-Фадден) - 6.5/105. BETRAYAL OF DIGNITY (манга) 6. Полювання на Аделіну (Х.Д. Карлтон) - 7/107. Пекельна Пісня (В.Е. Шваб) - 1000/10 8. Незручні відчайдушні виродки (О. Войтенко) - 10/109. Дует наш темний (В.Е. Шваб) - 8/1010. Мої думки про кіно (А. Лукіч) фільми та серіали: 🌿 Джинні та Джорджія (сезон 2, Нетфлікс, США)🌿 The Idol & Hurry up (серіал та фільм The Weeknd)🌿 Сирени (міні-серіал, Нетфлікс, США)🌿 Садівник (міні-серіал, Нетфлікс, Іспанія)🌿 Подвійна порція (документальний фільм про макдональдс, США)🌿 Чудова пара (міні-серіал, Нетфлікс, США)🌿 Гра в кальмара (сезон 3, Нетфлікс, Південна Корея)🌿 Кейпоп-мисливці на демонів (повнометражний мультик, США)🌿 Шлюбна історія (драматичний фільм, США)навігація по каналу:#reanity_особисте - історії з життя#reanity_surfing- про серфінг#reanity_дивимось - огляди на кіно та серіали#reanity_wallpapers - підбірки шпалер#reanity_travel - про подорожі#reanity_promo - реклама
я сьогодні до вас з нон-фікшном, а точніше, з книжкою свого одногрупника Антоніо Лукіча 🙂слухала на АБУЦі, голос оповідача супер, текст написаний легко, смішно та іронічно - власне, вся творчість Антоніо виглядає саме так, за що його і любить гладач)мені здається, цю книгу буде класно прочитати всім, бо там дуже простою мовою розказується про фундаментальні речі, які лежать в основі наших улюблених фільмів. а ще там багато згадок про нашого майстра Володимира Оселедчиказ з Карпенко-Карого, і я ніби повернулася на пари 10 років тому)якщо ви бачили "Мої думки тихі" та "Люксембург Люксембург" - Антоніо багато розповідає про створення цих кінострічок, про складнощі, про кількість етапів переписування сценарію, про каст, про страхи, ризики, про те як фільми народжувалися на всіх етапах і як вони відрізняються від своїх першочергових сценарних версійа ще там багато лайфхаків та підказок як побудувати цікавого персонажа - про надзадачу, середнє та близьке кола обставин, деталі та акценти. я кіно не знімаю і навряд чи буду, а тому замість того щоб вигадувати ліричного героя, я пішла аналізувати надзадачу власного життя і поринула у якісь глибокі дебрі, які тепер пропрацьовую з психологом 😁тому, як бачите, не обовʼязково бути сценаристом чи режисером, щоб знайти щось цікаве для себе. а у Антоніо такого багато)ps ще в нього є прикольний ютуб канал "Мої думки про кіно", де розбираються різні аспекти людського життя такі як сни, секс, дитинство, Бога і як вони показуються у кіно великими режисерами)
гортала нетфлікс і вирішила передивитися цей фільм вдруге. яка ж це неймовірно потужна режисерська та акторська робота, слів немаотже, що в нас дано:Чарлі (Адам Драйвер) - успішний нью-йоркський театральний режисер. він готує чергову шедевральну виставу, в якій головну роль має зіграти його дружина Ніколь (Скарлет Йоханссон) - в минулому акторка підліткових серіалівпара переживає сімейну кризу, і коли Ніколь пропонують роль у Лос-Анжелісі, вона погоджується, бо втомилася бути в тіні его свого чоловікаНіколь з сином їде у тимчасове відрядження на знімальний період, але раптом вирішує залишитися. і розлучитися________буду відвертою - цей корявенький опис сюжету і на 30% не передає глибини історіїтреба бути дуже сильним режисером, щоб по-перше у ігровому кіно створити ефект присутності без зламу четвертої стіни, а по-друге - так розкрити персонажів, що ти любиш і ненавидиш обох. бо вони прекрасні. бо вони слабкі. ображені, егоїстичні, втомлені, люблячі, щирі, лицемірні, поламані, талановиті, праві та неправі одночасноце історія про розлучення двох людей, які дуже сильно кохали (кохають?) одне одного, але більше не можуть бути разом через конфлікт особистостей. довгі плани та акторська гра Драйвера та Йоханссон це просто якийсь космос, якщо хтось дивився і памʼятає сцену сварки в домі - мені здається, сюди вкладено весь можливий біль та відчай стосунків в принципі. я плакала разом з героями, бо, здається, гірше бути просто не можеале може - коли на кону маленька дитина і треба вирішувати питання опікиподивіться обовʼязково, це прям класна історія і дуже пронизливий та емпатичний погляд в саму сутність поняття шлюб. і наскільки це складніше за звичайні відносини
