beyond reanity

подивилася Антарктиду Птушкіна! дуже радію, бо люблю проекти Антона, а особливо є щось особливе в тому щоб заглядати в інші світи на далеких континентах і дивуватися наскільки все може бути інакшетам він стартує свою експедицію з чилійського міста Пунта Аренас - я там була минулого року під час подорожі в Патагонію і бачила банери "цей проект профінансовано Magallanes y Antártica Chilena", і оце саме слово Антарктика на власні очі виглядало як щось нереальне, приблизно як Атлантида))дуже мені було цікаво почути про 13 вчених, які добровільно залишаються займатися різними дослідженнями на українській науковій станції "Академік Вернадський" на цілий РІК. тобто рік ти бачиш тільки колег, лід, сніг, пінгвінів та саму будівлю, а я тут іноді думаю що в мене життя нудне 😁 але мені правда було б цікаво поговорити з кимось хто пройшов цей досвід щоб запитати про внутрішню мотивацію закинути себе в ізоляцію на холодний край землібо дослідження дослідженнями, але є мільйон набагато більш, скажемо, комфортних лабораторій та просторів для прикладних спостережень, але хтось же обирає саме цей шляха ще вразило те, з якою швидкістю насправді тануть айсберги, і що те, що зафільмовано у "Антарктиді" через тиждень вже виглядало інакше, а через місяць могло взагалі більше не існуватикороче, супер кайфове документальне атмосферне кіно про те, що ти навряд чи сам побачиш у житті, але як же прикольно усвідомлювати наскільки наша планета гарна та різноманітна і що коли десь ведуться війни, формуються цунамі, створюються і розпадаються імперії та будуються космічні кораблі, все ще існує майже недоторканий людською рукою континент, де володарює дика природа ставте кита, хто дивився! ніколи ще кити не були настільки актуальні)) вам як, сподобалося?

я не грала в компʼютерні ігри років, певно, 10за моїми плечима пройдені всі кампанії Героїв меча та магії IV, онлайн шутери та улюблений Скайрім, але ігри давно втратили будь-який сенс, і тепер мозок сприймає їх як щось непродуктивне, такий собі тайм кіллінг а могла б 100 разів присісти та вивчити ще три мови, ну але сьогодні змусила себе сісти за Hogwarts Legacy, щоб відчути як воно тримати джойстик в 32 роки 😁до речі, з джойстиками в мене досвід так собі - колись грала в Marvel: Ultimate Alliance і зламала один, бо дуже сильно та емоційно тиснула на кнопки))отже, що ми маємо півтори годинки гри потому: ✨ графіка - ульот! мені пощастило мати супер потужний компʼютер хлопця, де все літає на максималках, і краса на величезному екрані просто неймовірна ✨ грати вирішила чоловічим персонажем, який чомусь виявився один в один Едді Редмейн, але назвала я його як соліста NF - Nathan Feuerstein))✨ ну і засунула в Слізерін - після Manacled скажіть взагалі дякую що він не Draco Violonov 😁😁😁 ✨ поміняла дефолтну мову з іспанської на англійську, думала, що англійською всякі чарівні слова мені будуть зрозуміліше, але виявилося, що там поетична британська 🤦‍♀️ відчуваю себе дитиною рівня А1, якій нічо не понятно, але принципово мучаюся, щоб зберегти хоча б крихту продуктивності)))✨ з контролером в мене таки біда - синхронізувати рух персонажа та обертання камери складніше, ніж серфінг блін 😅 слава богу що ніхто не бачить мене в боях, це просто сором - танці з бубном виглядають менш хаотичними ніж я з чарівною паличкою)))✨ але все одно прикольно оце бігати по Гоґвортсу, щось кастувати, робити рандомні трюки, бо кнопки переплутала, і здогадуватися про що сюжет 😁 дам шанс цьому дивному незвичному заняттю, може відкрию в собі якісь нові таланти, окрім як вʼязати двохметровий шарф))хтось грав, пройшов? як ви взагалі з іграми? викликаю геймерів на розмову))

я прийшла до вас з супер рекомендацією!!! дуже давно не дивилася щось з таким захопленням, ну просто неможливо було відірватися від екрануне знаю, чи ви в курсі, але окрім серіалу "Гра в кальмара" є ще й реаліті "Гра в кальмара: випробування"отже, що в нас дано:у шоу бере участь 456 гравців, які змагаються за 4,56 млн доларів США - другий за величиною грошовий приз в історії реаліті-шоу (попереду лише шоу Beast Games, де 1000 учасників і на кону 5 млн доларів)перший сезон вийшов 22 листопада 2023 на Netflix і отримав неоднозначні відгуки, Rotten Tomatoes, наприклад, поставили 5.8/10 і консенсус критиків висловився так:«Випробування може викликати звикання завдяки справжній винахідливості декорацій Гри в кальмара, але абсолютно пряме відтворення сатири оригінальної серії надає цьому спінофу бездушний присмак» я дивилася перший сезон і мені було супер цікаво спостерігати як живі люди приймають рішення в стресових ситуаціях, як проявляються характери та ситуація змінюється щосекунди, бо в іграх зараз людина навпроти твій друг, а в наступній - ворог номер одинз мінусів дійсно повторювалися ігри, і це не дуже дивувало, хоча естетика все одно радувала окоАЛЕ ДРУГИЙ СЕЗОН, який вийшов ось 4 листопада, це відвал башки)) там також є повтори ігор, але деякі нові це просто неймовірно круто (серія 6 Ups&Downs) + якось так класно будуються звʼязки, конфлікти, є купа проміжних завдань, де гравці мають когось вигнати, надати комусь перевагу у наступній грі або ускладнення - за цим неймовірно цікаво спостерігати!я певно після другого піду передивлятися перший, бо вже нічого не памʼятаю, відпишу вам якщо там так само круто)але поки що можете починати з другого сезону, він не повʼязаний з першим і точно-точно вартий уваги 🔥і ставте вогник, якщо дивилися!#reanity_дивимось

аня: я не можу читати, мені нічого не цікавотакож аня: перечитала четверте крило за 5 днів 😁колись давним давно, коли ви точно ще не були підписані на цей канал, я писала на цю книгу довгий розгорнутий відгук без спойлерів - можете прочитати його отут (там 3 лайки, але відгук хороший, правда))зазвичай я дуже рідко щось перечитую, хіба що один свій улюблений фанфік по БТС 6 разів за один рік і "Сковані" два рази за рік, але це виключення)) але тут я зрозуміла, що Оніксовий шторм лежить нечитаний, і одна з причин - я не памʼяаю сюжети попередніх книг 🥲очевидно, кор події залишилися маячками у темряві, але послідовність подій, персонажі та - головне - емоційний слід загубилися, а тому я прислухалася до порад підписників і перечитала (дякую!)і що я вам скажу - ну це супер ахуєнна історія 💃🏼 з попереднього відгуку рік тому моя думка зовсім не змінилася)мені було супер цікаво читати, звертаючи увагу на деталі, супер хімічно і кайфово проходити шлях "від ворогів до коханців" разом з героями і я все ще стоячи аплодую кліфхенгерам у кінці глав, які знову тримали мене до глибокої ночі)але також памʼятаю, що друга частина вразила менше, і про третю також чула якісь так собі думки, тому пишу цей пост вдячності "Крилу" за пригоду і іду дабл чекати свою думку щодо "Залізного полумʼя", а раптом цього разу воно зайде мені краще)ви читали цю серію?поставте єдинорожку якщо вам вона подобається і гарбуза, якщо ні, глянемо колективний фідбек 🫶🏻*ну і кита, якщо не читали))

я повернулася!!! 🏄‍♀️2 місяці перерва, тонни питань до чата джіпіті "а коли вже можна?", мільйон голосових друзям як мені погано/сумно/прикро, новий зимовий гідрокостюм, який лежить в шафі з біркою, 15 проплачених занять наперед - кожен божий день я ледь не до сліз скучила за океаном та безапеляційно найкращим в світі відчуттям ейфорії від спійманої хвилі 💔для тих, хто пропустив - у мене в вересні сталося дуже випадкове і неймовірно дебільне (пролазила під шлагбаумом 🤦‍♀️) запалення меніску, через що довелося тимчасово забути про всі свої улюблені активностісьогодні я вперше вибралася потестувати коліно і переживала тільки за те чи зможу робити стендапи (заскакувати на дошку)але проблема виявилася не в стендапахі не в колініі не в купі серферів навкругиі навіть не в сука холодній водів мене просто не було сил 🙄і не "вони закінчилися через годину", а два гребка і всьо, бобік здохя ніколи не думала, що спортивна форма, яку ти місяцями здобуваєш, тягаючи залізо, ходячи на сайклінг, йогу та серфінг, за якихось 60 днів і одну відпустку з купою алкоголю може опуститися нижче нуля, це якось ну геть несправедливо 😒з хорошого - друг каже, що швидко відновлюся, але поки що за сьогоднішню сесію спіймала дві з половиною хвилі, бо на 50 інших тупо не розгріблася 🥲але коліно працює! а значить, я повернулася 🥰ps мені завжди було дуже важко назвати себе серфером, бо коли ти постійно оточений людьми, які катаються краще за тебе, читають прогнози та океан краще за тебе, обирають точку на лайнапі (лінія очікування хвиль) краще за тебе, ловлять більше хвиль, роблять менше помилок... то постійно здається, що ще "не доросла", що "ось спіймаю таку то хвилю" і вИзнаю, що я таки серфер, ось проїду ааж до берега - тоді точно. ще 5 разів - і от тепер 100%!але кожен раз коли щось вдається, то відчуття ніби це не так вже й складно - і планка знову підвищуєтьсяі ось знаєте, що я зрозуміла за ці 2 місяці? що якщо я думаю про серфінг кожен день, якщо це робить мене неймовірно щасливою, якщо я вітаюся зі своїми дошками і систематично прокидаюся о 5:45, щоб лізти у пральну машинку окену в +15 градусів води - я серфері взагалі пофіг як я катаюсьбо це не про скіли, а про pure emotional dedication (хоча вірніше було б сказати addiction:)#reanity_surfing

обережно, спойлери!додивилася нарешті Nobody wants this season two і прийшла вивалити вам своє обурення, вмощуйтеся зручніше 💅отже, що в нас дано:Джоан - прямолінійна як палка жінка-агностикНоа - американський равін, який щиро любить свою релігіювесь перший сезон вони то-сьо, весь другий сезон вони сьо-то, тільки вже офіційно знаходячись у стосунках___________от знаєте, коли всі повиростали і пішли в терапію, виявилося, що диснеївські казки напічкали нас травмами, і тепер ми чекаємо на уявного принца замість того щоб жити реальне життя у реальних стосункаха тепер - ніби як на противагу - зʼявився серіал про здорові дорослі стосунки, алеНІХЄРА ВОНИ НЕ МАЮТЬ СПІЛЬНОГО ЗІ ЗДОРОВИМИ СТОСУНКАМИ В РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІладно, трохи мають, але головна проблема в тому, що персонажі там позбавлені людських емоцій всі конфлікти, що сталися протягом другого сезону, вирішилися спокійною розмовою без емоційних наслідківжоден конфлікт, що стався протягом другого сезону, емоційно не образив нікого з партнерів, що неможливо, бо всі ми особистості з власними тригерами та больовими точкамине буває так, що ви посварилися (вони ж навіть не сварилися нормально!!), а через 5 хвилин спокійно обмінялися povʼами на ситуацію, поцілувалися і пішли далі жити своє здорове життяколи вас щось задіває, коли щось ранить, це не проходить за секунду, навіть якщо ви вибачили людину, бо є емоційна складова, яка підключається до ситуації хочете ви цього чи нідо того ж, дуже рідко у будь який стосунках (родинних, дружніх, романтичних) зустрічаються люди, які однаково реагують та поводять себе в сварках. завжди хтось вибачається перший, хтось пробачає швидше, хтось ображається довше і так далі сіріуслі, ну де ви бачили в житті "посварилися і ледь не одночасно прийшли спокійно-зважено обговорити проблему", ОСОБЛИВО, коли це чоловік та жінка - дві людини з максимально різним емоційним інтелектомкороче, для мене це історія кохання двох колод, одне з яких яксь іва з гаррі поттера, а друге - багатовіковий дуб 😐ps до речі, Джоана мені була супер огидна весь другий сезон. епізод, де вони з сестрою через пострижену ляльку завалилися в дитячу кімнату колишньої однокласниці і закинули ноги на кроватку - просто мрак. особливо вважаючи важливість тієї події для Ноа, про що він неодноразово казав, але ж Джоан похєр на іншиха машина пошкрябана?а весільний салон?вона реально якась кончена, а Ноа ніби цього не помічає і вештається за нею усюди 😐 і від цього він мене дратує ще більше, хоча вцілому норм чувак (тільки хіба що не існує таких чоловіків))))єдина хто мені зайшов так це сестра - теж прибахана, але навіть вона виглядає нормальною емоційною істотою в цьому ботсаду 🌿хух, я всьо сказала, дякую за увагу 😅#reanity_дивимось

📍Сао Мігель, Азорище одна перлина острівної Португалії, хоча Мадейру ще нічого не перевершило :)якщо описати острів Сао Мігель в трьох словах, це однозначно будуть озера, гортензії та кити 🐋🌱 озер дуже багато, і оглядові майданчики відриваються на просто неймовірні види. але без машини туди не дістатися, тому беріть з собою водія)🌱 гортензії усюди! вони квітнуть вздовж всіх доріг острова, відчувається ніби ви десь в селі у європейської бабусі)) і до речі тут досить мало людей і дуже спокійно, Мадейра в порівнянні це мегаполіс))🌱 ми їздили дивитися на китів у відкритому океані - побачили скупчення плаваючих цеглин і декілька хвостиків 😍 а на зворотньому шляху кораблик супроводжувала зграя дельфінів, я кричала від захвату більше всіх 😌ще ми бачили (і навіть незаконно проникли в середину)) величезний покинутий готель, десь разів 7 зустріли на дорозі зайчиків, побували на плантації ананасів (і звичайно спробували місцевий ананасовий лікер), побачили багато неймовірних заходів сонця (тут, тут і тут), скуштували найсмачніший в світі сир, віднесли свої брєнні 30 річні тіла на гарячі джерела, зробили маленький хайкінг та, що найважливіше, вижили, бо я вперше сама брала в аренду машину за кордоном))все перераховане вище має лінки на гугл карту з відповідними локаціями, тому якщо у вас є час на невелику відпустку - Сао Мігель до ваших послуг 🫶🏻#reanity_travel

як же я люблю отак випадково натрапити на щось дуже warm and cozy, не знаючи ні анотацій, ні рейтингів, не маючи рекомендацій, чисто інтуїтивноThe Life List ("Список мрій") - романтична комедія виробництва Netflix, 123 хв, СШАв головній ролі Софія Карсон, яку ви знаєте по фільму "Мій рік в Оксфорді" ❤️отже, що в нас дано:мама змушує доньку виконати бажання з віш лісту, який та склала в 13 років))_________не буду казати більше, нехай вас так само емоційно торкають навіть найменші сюжетні повороти, як і мене)) фільм дуже приємний, легкий, хоч поплакати я також встигла) але тут все на місці - мікс із милоти, гойдалок, гарних чоловіків, аутфітів, іронічних жартів, ліричних моментів, солодких мрій та суворої реальності, тому заварюйте чайочок, накривайтеся ковдрою і насолоджуйтеся 🫶 осінь - ідеальний час для романтичних комедій (хоча вікі зазначає, що це комедія/драма)до речі, вже опісля я таки глянула що кажуть Rotten Tomatoes, і, виявляється, вони вліпили 5.1/10 - більше не буду на ніколи на них орієнтуватися 🥸і ще!! подивилася фільм в оригіналі без субтитрів, зрозуміла 95% і пишаюся собою ніби отримала почесного оскара у категорії "розуміння іноземної мови в кіно" 😁 здається, настав час дати шанс Intermezzo Саллі Руні 🫡#reanity_дивимось

кредит довіри це коли шоуранери зробили щось супер класне, і ти галопом біжиш вмикати наступну їхню історію не дивлячись на суцільні погані відгуки…щоб написати своє власне «фу»))) вашій увазі «Бункер мільярдерів» (El refugio atómico) - іспанський серіал Netflix створений Алексом Піною і ко, авторами мого улюбленого Паперового будинку (La casa de papel)наразі маємо 8 серій по годині, але фінал не завершує сюжет, тому очікується продовження як мінімум на ще один сезон (сподіваюся, нетфлікс одумається і інвестує ці гроші в щось краще))отже, що в нас дано:світ охопили збройні конфлікти, людство на порозі ядерної війни. група мільярдерів зі своїми родинами спускається в супер технологічний і надійний бункер, щоб пережити апокаліпсис, але і тут починає загострюватися ворожнеча._________я не буду спойлерити сюжет, до якого мільйон питань і в якому купа драматургічних дір, абсолютно нелогічних вчинків та нереалістичних подій - раптом комусь не шкода витратити 8 годин свого життя на перегляд 😁 а тому зроблю овервʼю🧨 структурно це дуже хєрова калька la casa de papelшоуранери взяли свою ж власну успішну форму оповідання, засунули в неї нові обставини і думають, що це буде цікаво дивитися, особливо фанатам. не цікаво. це як любити лате на кокосовому, а тобі приносять колд брю і кажуть «ну в основі також кава!»але ж блять не смачно🧨 і одна з основних причин, чому несмачно - провальний кастя нікому не співчуваю, мені ніхто не подобається, антагоністи та протагоністи дратують по черзі і тому абсолютно по барабану чим все закінчиться і хто виживе - якщо підірве всіх, шкода не будефантастичний успіх паперового будинку був в ідеї зробити з антагоністів протагоністів, перетворити поганців на улюбленців, наділити вбивць і злочинців людськими якостями та обʼємними характерами так майстерно, щоб ти бажав їм викрасти всі гроші світу і жити своє найкраще життя десь на островіа тут гівнюки просто гівнюки, нові деталі їхнього життя викликають лише огиду, мета приземлена, мотивація примітивна, а план більше схожий на погану театральну виставу, ніж на геніальну схему, яка була у Професора. я реально слухала його з відкритим ротом, а тут хочеться закрити рота тому, хто на екрані несе всю цю нісенітницю 🧨 ну і стилістика - після того, як світ побачив банду в масках Далі та павільйони Гри в кальмара, бункер в лагідних помаранчево-блакитних кольорах виглядає ну зовсім посередньо. тобто навіть візуальні оргазми вам не світять))короче, супер антирекомендація, і мені сумно, бо коли один раз люди переконали всіх у своїй здібності створити неймовірну історію, - розчаровуватися дуже неприкольно. як вони самі не бачать, який флоп серіал зробили? як нетфлікс пропустив це на рівні сценарію і касту? як можна було скласти такий нехаризматичний непривабливий каст?? мільйон питань, нуль розуміння, купа злитих в нікуди грошей 🫠 он зніміть мені краще продовження 1899, перший сезон був такий топовий 💔

продовжую слухати в аудіоформаті легенькі стабільні ромкоми - особливо стало у нагоді під час моїх кулінарних експериментів)отже, що в нас дано: Емілі Генрі 😁в принципі, цього достатньо, можна поставити тверді 7-8 і всім все зрозуміло)))...але раптом вам цікаво чому 7-8, а не 8-9, то я розкажу! вся справа в тропіотже, що в нас дано: Гаррієт - хірургічна ординаторка, в якої півроку тому розвалилися стосунки з коханим чоловіком. вона виснажена, засмучена, і єдине світло в кінці тунеля - традиційна літня відпустка з друзями у її «щасливому місці» — котеджі в Ноттс-Гарборі в штаті Мен.(якщо тут вам здалося, що є схожість з "Літом, коли я стала привабливою, то вам не здалося))все йде добре, поки не виявляється, що колишнього Гарієт також запросили. і оскільки вони нікому не зізналися, що розійшлися, то домовляються грати роль пари, щоб не зіпусвати всім свято___...тому відповідь чому не 8-9 полягає суто у відсутності тропу від ворогів до коханців 😁 з цікавих спостережень: раніше драматургією мого життя було "кохання навіки крізь роки, інших людей і обставини", а настільною біблією - "Ті, що співають у терні"але зараз розумію, що цей троп мене більше не чіпляє так сильно. звичайно, я Team Conrad, але і там було трішки цього from enemies to lovers, і саме це підсилило моє бажання, щоб Беллі була з ним, а не з Джеремією (не дивлячись на прекрасні блакитні очі які тепер півсвіту бачить уві сні))тепер історією свого серця вважаю Manacled, дуже хочу прочитати Alchemised, але в Порто sold out 🫠 ще кажуть, що читати в оригіналі дуже важко через специфічні слова та терміни, але я придбаю книгу енівей - як мінімум буде гарнесенько лежати поряд з Onix Storm та Intermezzo 😅до речі, в буктоці діляться, що Alchemised навіть сильніша за Скованих, але що може бути сильніше за Герміону та Драко?..