beyond reanity

в Португалії зʼявилася лімітована версія Kinder Maxi Surprise з диснеївськими принцесами 👸 я люблю шоколад, але вцілому нема проблеми пройти повз чи купити собі біо версію без доданого цукру (я ж на спорті, ну)тиждень тому в мене був вінішко-зум-вечір з подругою, я вирішила взяти оцей гігантський кіндер (150 грам шоколаду, звичайний кіндер 20 😅) та пачку чіпсів. ну і порізала морквинку, щоб якось заспокоїти совість))мені попалася Жасмін (пʼяненький анпакінг-кружечок, який відправляла хлопцю, показувати не буду)), але захват від принцеси був ніщо порівняно із самим кіндером це просто охреніти як смачно!!не знаю, що вони туди додали, може якісь наркотики, але оці вдвічі товстіші стінки самого яйця, які хрустять у роті і потім ніжно тануть, - це просто космос 😱настільки, що я сьогодні йшла на португальську і просто по дорозі завернула в супермаркет, купила кіндер максі і далі їла його решту шляху на ходу посеред вулиці))тепер у мене є ще Бель 💃🏼 сиджу думаю чи не зібрати всю колекцію, такі ж класні іграшки 😅до речі, бачила ще серії Avangers та Stanger things, якщо раптом принцеси вас не влаштовують, тому як то кажуть no excuses - всі бігом в магазин, поки це чудо не зникло з поличок 🤤інші країни, прийом прийом, бачили цих гігантів у себе?

в минулому відгуку я писала про книжки, які іноді обираю методом тику, щоб отримати щось непередбачуване, а сьогодні от історія максимально протилежна, бо всі точно знають чого очікувати від Бакмана 🙃отже, що в нас дано:Брітт Марі - жіночка-буркотун (тут нічого нового) поважного віку, яка вирішила розійтися з чоловіком і почати нове життя у маленькому містечку Борг. Брітт Марі хоче спокійного зрозумілого життя: щоб всі магазини відкривалися вчасно, щоб столові прибори були розкладені у правильному порядку, прибирати тільки з "Факсіном" та вечеряти рівно о шостій.натомість Брітт-Марі випадково стає тренером дитячої футбольної команди, і це перевертає її життя)____я цю історію слухала на Абуці в дуже класній озвучці Матвія Ніколаєва - раджу! було як завжди і дотепно, і зворушливо, і захоплююче - Бакман як ніхто вміє закохати у своїх персонажів ким би вони не були, в кожному слові відчувається ніжність, з якою він до них ставиться - як до їхніх чеснот, так і до вад ❤️‍🩹мені важко порівнювати Бакмана з кимось, окрім нього самого, тому з трьох прочитаних книг мій особистий рейтинг виглядає так:1. Чоловік на імʼя Уве2. Тривожні люди3. Брітт-Марі була тутвсі 10 з 10, але з точки зору емоційного залучення (та кількості пролитих сліз) я б поставили твори саме в такому порядкупочала вже слухати наступну його книгу, бо хочеться ще більше фірмового шведського (парадокс)) тепла ☺️

поділюся з вам подорожжю в Марокко, бо багато знайомих писали, що хотіли б поїхати 🙂по-перше, українцям в Марокко потрібна віза, але якщо у вас вже є віза trusted countries (США, Канада, Британія, Австралія тощо) - можна оформити онлайн візу ось тут. коштує вона $75, впродовж 3х робочих днів приходить на пошту летіли з Порто через Мадрид, €120 на людину round trip, але є і прямі перельоти з Португалії, просто на наші дати так було дешевше королівство Марокко просить туристів з візою брати з собою всі бронювання, страховку (я робила якусь першу ліпшу за 200 грн для галочки) та виписку з банку (здається, треба мати мінімум 70 євро на день). все роздрукувала, прикордонник подивився і забрав тільки папірець з візою) але краще мати все на руках, just in case 1.5 дні ми провели в місті Марракеш і потім поїхали у трьохденний тур вглиб Сахарижити в Марракеші можна у фенсі резортах з басейнами, а можна в класних локальних хостелах - ми брали тут deluxe double room with shower, 120 євро/2 ночі + сніданки, дуже задоволені, і це всього 10 хвилин пішки від центральної площі 2 дні на місто достатньо з головою - обійти всі відомі памʼятки, ринки, вузькі вулички та ще раз ринки)) дуже багато дешевих виробів зі шкіри, неймовірно гарного посуду, чай, спеції, прикраси - раджу залишити трохи місця в ручній поклажі)) ресторани розраховані на туристів, тому цінники на вечерю як нижня планка у Європі - приблизно €50 вечеря на двох. в більшості закладів нема алкоголю - мусульманська країна привіт)трьохденний тур брали тут - знайшли по відгукам у тіктоці))як виглядає маршрут скидаю в коментарях, щоб не писати тонну тексту)) тур коштував €360 з двох, і хоча досить велику частину ти їдеш в мінібусі від точки до точки - було комфортно) а ще коли ти проводиш три дні у складі туристичної групи, то враження, що ви велика шведська родина))тур коштує своїх грошей і було прям кайфово, тому щира рекомендація. можливо навіть було варто пожертвувати Марракешем та брати його на всі 5 днів з відвідуванням більш віддалених місць пустелі)ще з важливого - не їдьте сюди влітку, бо температура сягає 50 градусів 🥲 зараз взимку вдень тут 25, вночі 4 - тому брати треба і футболки, і светривцілому враження такі:країна бідна, багато пилу, в місті тобі на кожному кроці намагаються щось продати (і в них виходить)), купа бомжів, купа туристів, купа незрозумілої арабської мови, але майже всі говорять англійською. гарним Марракеш не назвеш, але колоритним - 100%якщо казати про пустелю - це вау) ми розсікали на баггі, їхали караваном на верблюдах та пробували сендсерфінг - кататися з дюн на дошках для сноуборду)) а потім провели ніч в наметовому містечку з вогнищем під зірками - ну дуже атмосферно)тому чи варто їхати? такчи варто повертатися? я б не стала) хіба що на узбережжя заради серфінгу 🙂

на днях я ходила на серфінг і спіймала таку ейфорію, що ледь не розплакалася. їхала додому і не відпускала думка:якщо я опинилася в точці, де здатна отримувати такі емоції - я все в своєму житті зробила правильноа тепер розкажу вам менш філософську, але цікаву історію 🙂 у будь-якому спорті, де присутня дошка - серфінг, сноуборд, скейт etc - у вас є певна стійка, положення ніг:якщо у вас права опорна, а ліва спереду - ви регуларякщо у вас ліва опорна, а права спереду - ви гуффі(не питайте чому такі дивні назви, я не знаю))стійка визначається тим як збалансоване ваше тіло і як вам комфортніше рухатися - інших правил нема) зазвичай на першому занятті з серфінгу вас неочікувано штовхають в спину і ви падаєте на якусь ногу. ось власне на яку впали - така і передня))коли я вперше спробувала серфінг на Балі - мене визначили як гуффі (права спереду). коли ти турист, який "серфить" раз на три роки, а твою дошку ще й штовхає тренер, бо самостійно - очевидно - ти не можеш розгрестися на хвилі, вцілому пофіг яка нога ведуча. ти встаєш з горем навпіл у позі каракатиці і несешся вперед завдяки дуже плавучому як корабель борду, а не своїм відсутнім скіллам))власне, коли вже в Португалії я почала займатися регулярно - питання на яку сторону тренуватися навіть не стояло.бо я ж гуффі. ну мені ж так сказали. ну і почалися темні часи))в мене постійно були величезні проблеми зі вставаннями, бо я не те що не могла одним рухом застрибнути на дошку як всі навкруги - я вставала дупою до гори, ставила задню стопу не ребром, а на пальці, що заважало втримати баланс, і в результаті чи падала зірочкою назад, чи раком вперед. рідкі спіймані хвилі виглядали як чудеса еквілібристики, і тренер, закочуючи очі, кожен раз казав мені практикувати вставання вдома, інакше я ніколи не зможу ловити більші хвилі.я страранно практикувала на коврику для йоги, мені здавалося що ситуація стає краще, але мої катання тільки погіршувалися, бо реальність ані трохи не відповідала очікуваннямі одного разу я чисто заради інтересу вирішила спробувати встати на іншу ногу - як регуларну далі ви зрозуміли))в якийсь момент мені здалося, що я ніколи не вийду зі стану шоку - настільки мене вразило усвідомлення, що 8 місяців я змушувала своє тіло і мозок робити дію, яка фізично мені не підвласна: в мене тупо не вигинається ліва стопа у потрібний для опори кут, проте права - на ізіі у стійку регулар я застрибую одним рухом коли мій знайомий серфер це побачив, він сказав що з такою стійкою мені треба кататися по трубам (це коли хвиля завертається в тунель, і ти їдеш всередині) - це був найкращий комплімент в моєму житті))як трапилося, що нікому не прийшла думка про іншу ногу раніше - я не знаю) але тепер вчуся серфити заново, тому що вставання вставаннями, а тіло вже відкалібрувалося на іншу сторону, і встаю я зараз добре, але їхати все ще важкувато. але з кожним днем краще 🥰смішно, що минулого року я зробила татуювання дівчинки-серфера, і мені всі казали, що вона на мене схожа, тільки вона у стійці регулар, а ти ж, аня, гуффіа потім подруга мені на день народження згенерувала милі тематичні зображення - власне, одне з них ця картинка зверху, - і мені тренер написав "дуже схоже, тільки ти гуффі, а вона регулар"тепер все нарешті стало на свої місця))такі випадки трапляються дуже рідко і зазвичай людям на "не їхню" ногу кататися прям некомфортно і швидко стає очевидним, яка стійка правильна. ну а я тепер каракатиця-амбідекстр 😀

я до вас сьогодні з дуже приємним серіалом 🥰всім, кому подобається The Good Place та фільм The Intern ("Стажер" з Робертом де Ніро) - налітайте!Man on the inside ("Таємний інформатор") - новий серіал Нетфлікса. 1 сезон, 8 серій по 24 хвилини, в головній ролі Тед Денсон (оцей неймовірно харизматичний дідусь на постері)Чарльз - самотній чоловік похилого віку (але дуже непохилого вигляду) сумує через втрату дружини, яка померла рік тому від деменції. у своєму смутку він більше не має жаги до життя, закинув роботу та хоббі і майже не спілкується з донькою, обмежуючись надсиланням їй вирізок новин з газет.одного разу, вирізаючи чергову статтю, він натикається на оголошення про вакансію шпіона. вимоги - вік від 70 років та вміння користуватися мобільним телефоном.ну і Чарльз відгукується 🙃дуже милий, легкий, веселий та ніжний серіал про літніх людей і про те як їм важлива підтримка 💛 ну і Тед Денсон - мій краш) готова дивитися на нього вічно - власне, мені це вдасться, бо серіал вже продовжено на другий сезон 🥳

для читачів, які раніше не зустрічалися із терміном фанфік ❤️Фанфік (скорочення від “фанатська вигадка”, англ. fanfiction) — це літературний твір, створений фанатами, який базується на вже існуючих персонажах, світах або сюжетах із книг, фільмів, серіалів, ігор тощо.Особливості: 1. Авторство: Фанфіки пишуться фанатами й зазвичай не є комерційними - тобто вони пишуться фанатами для фанатів і викладаються у відкритому доступі в інтернет 2. Сюжети: Вони можуть розвивати існуючі історії, заповнювати сюжетні прогалини, переосмислювати події або змінювати жанр - тобто у фанфіку може бути що завгодно, так як він викладений безкоштовно у вільному доступі та не порушує авторські права 3. Формати: Поширеними є історії про романтичні стосунки між персонажами (пейрінги), альтернативні всесвіти (AU — Alternate Universe), кросовери та гумористичні інтерпретації - наприклад, драміона це пейрінг Драко + Герміона, альтернативні світи це інтерпретації what if (…а якби Гаррі Поттер не переміг, а помер?), кросовери - коли в одному фанфіку перетинаються персонажі з різних світів (наприклад, Гаррі Поттер + Белла Суон, чи Тімоті Шаламе + Рапунцель)) 4. Місця публікацій: Фанфіки зазвичай публікують на таких платформах, як Wattpad, Archive of Our Own (AO3), FanFiction. net - ці платформи зазвичай платні, але завжди можна погуглити і знайти текст просто в інтернеті насправді fanfiction - це дуже класний творчий простір для того, щоб поєднати улюблені речі в одному місці та знайти ту саму золоту комбінацію персонажів та обставин, до якої лежить саме ваше серце і яка кожного разу буде робити вас щасливим мандрівником)бо яка різниця скільки разів їсти торт, якщо він улюблений 😌

for who’s sake?останнім часом все частіше ловлю себе на думці, що нізащо б не хотіла прожити людське життя ще разне тому що я не щаслива - навпаки, я вважаю себе дуже щасливою жінкою, якій багато в чому пощастило,але оглядаючись назад - 30 років не дались легко, і я впевнена, що так само вони не далися на ізі нікому у світі навіть не беручи до уваги ковід та війну тому наразі я переконана в двох речах:1. перші 30 років могли б бути набагато гіршими та складнішими2. всі наступні роки після 30 - ким би ти не був - буде тільки складніше, бо тіло починає втомлюватися, твої «хочу» та «можу» поступово віддаляються одне від одного…і саме тому я не хочу дітей 🙃окрім тисячі інших причин типу «я занадто егоїстична, щоб ділити простір/час/ресурс з іншою маленькою-залежною-людиною», думаю, найголовніше це те що я не хочу проживати ще одне життя народженнячому трава зелена?дитсадокяк завʼязати шнурки?хвороби соціалізаціязі мною все так?освітабуллінгза що зі мною так? сексуальна освіта хобічим я хочу займатися у житті?роботав якій сфері я хочу цим займатися?терапіяя дійсно хочу цим займатися?можна перерахувати безліч пунктів, серед яких будуть ті, що трапилися з тобою і ті, що НЕ трапилисяі тепер треба проходити через те саме, тільки з точки зору людини, яка за цим споглядає (що ще складніше, аніж менеджети саму себе)тому яким би не був популярним у радянському союзі паттерн «принести склянку води в старості» - я сподіваюся, що зможу відкласти на цю склянку сама, а не буду замість цього народжувати схожу на себе істоту, проживаючи потім з нею весь жах дитинства, підліткового періоду та дорослішання (бо все це неймовірно важко навіть у повних щасливих сімʼях з запланованими дітьми)іноді мені здається, що в мене просто атрофований материнський інстинкт, я взагалі не маю «вбудованого» бажання ні про кого піклуватися - для мене чиясь потреба в моїй увазі в 90% випадків відчувається як тягаря не люблю дітей, я не люблю тварин, я ненавиджу відчуття «несвободи», коли ти повинен присвячувати комусь або чомусь час, коли тобі насправді хочеться робити якісь інші речі і також я не маю «історичної» потреби продовжувати свій рід, особливо враховуючи факт, що мій хлопець - іноземець, і менеджити різні культури між нами двома це той ще челлендж, куди там дитинутому на питання чи хочу я дітей, я щиро не маю жодного аргументу сказати «так»поділіться думкою як ви до цього ставитеся?і як завжди до таких постів прикріплюю опитування 🤍

так так так, в мене тут для вас досвід прослуховування гостросюжетної книги, де треба бути уважною......тому не дуже уважна Аня деякі моменти перемотувала по 5 разів, бо пропускала черговий поворот)) хто ж знав, що вони будуть на кожному кроці!КАМІНЬ. НОЖИЦІ. ПАПІРісторія розповідає про Амелію, яка зі своїм чоловіком - успішним сценаристом Адамом - вирушає на вихідні у Шотландію, щоб спробувати врятувати їхній шлюб. Адам через хворобу не розрізняє людські обличчя, Амелія через панічні атаки усюди тягає за собою інгалятор, навколо каплички, де вони зупинилися, витають містичні чутки, а за всім цим крізь вікно спостерігає третя особа - і ця особа точно знає, що з подорожі повернеться тільки один.а ще ця історія про те, що будь-яка брехня рано чи пізно спливає, і всім причетним хочеш-не хочеш, а доведеться розгрібати неприємні наслідкиабо не доведеться, бо деякі з них - фатальні.цьому роману приписують жанри трилер та хорор, але в аудіо це зʼїлося, і залишилася просто насичена та цікава фабула з відтінком напівдетективу) тому одразу раджу читати, а не слухати, особливо тому що після епізоду 52 вам захочеться половину перечитати новим поглядом))книга багата на перипетії, символізми, має дуже прикольну структуру, сенс якої стане зрозумілим під фінал. в мене був прям вау-ефект, коли я така "падаждітє-падаждітє, я правильно зрозуміла, що... да ніхєра собі!")) обожнюю твісти, які в один момент перевертають все з ніг на голову 🤌"Камінь, ножиці, папір" - 7/10могла б поставити більше, але ніякий холодний краш, оповитий тінями, не зʼявився рятувати головну героїню, тож вибачайте))

сьогодні в нас в меню дуже милий серіал, якщо раптом ви пропустили 🙂"Ніхто цього не хоче"(Nobody Wants This) - Нетфлікс, 1 сезон, 10 серій по ~20 хвилин (є український дубляж)вона - агностична авторка подкасту про секс та адепт онлайн побачень. іронічно ставиться до всіх традиційних забобонів і має вагон та маленький візок історій про невдалі стосункивін - не зовсім традиційний рабин на порозі одруження з достойною єврейською дівчиною, який все своє життя будує карʼєру головного керівника юдейської громадидисклеймер: ні, це не нішова історія, і ніякі знання про єврейський устрій вам не знадобляться)) це просто сеттинг, де все це позначається, але історія про кохання)серіал смішний, легкий, дуже життєвий, і назва "ніхто цього не хоче" стосується відносин, бо всі ніби хочуть здорових стосунків, а на ділі самі їх руїнять усіма знайомими нам способами))PS головну роль грає Крістен Белл, яку я знаю по серіалу The Good place (також нетфлікс, 4 сезони). і якщо раптом ви його не бачили - ще більше рекомендую, бо це той випадок, коли історія починається ніби поверхнево, а потім розгортається в дуже глибокий сенс - і все це відбувається у лайтовій та яскравій формі)

"Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем"ця невеличка історія про 35тирічну Іру, яка - починаючи з другої глави і по передостанню - згадує свої літні подорожі до села. спочатку їй 10, і вона з братами будує палац у кукурудзяному полі, потім їй 14, і вона будує плани як позбутися нареченого подруги, потім їй 16, і брати будують надії навчити Ірку пити змішаний алкоголь, шоб більше ніколи не мішала...певно, ця книга буде прикольно-ностальгічною для тих, хто проводив багато часу у бабусі, ходив на сільські дискотеки, читав "Oops" та "Cool girl", закохувався в сусідських хлопаків, розмовляв на діалекті та мав дуже наповнене соціальне літнє життя у селі, бо ця людина - не я) мої найяскравіші спогади підліткового періоду повʼязані з містом, школою, таборами, але не з тими декількома тижнями на рік на Сумщині, де я мала одну сусідську подругу, значно старшу за мене, та завжди відлинювала від городньої роботи) я була з тих дітей, що робили ляльок з квітів, обходили поля з колорадськими жуками десятою дорогою і для яких основною цінністю завжди були трикутні вафельки зі згущенкою :) до речі, на цьому мої уподобання "домашньої їжі" завершуються - домашнє молоко, домашні яйця, ряжанка, варення, закатані огірки-помідори і так далі - я завжди надаю перевагу купленому в супермаркеті, мені так звичніше, зручніше і смачніше 🤷‍♀️ тому окрім отих вафель немає їжі з дитинства, за якою я б сумуваларада, що обрала "Толіків" в аудіо форматі, а не читала, бо від того, що іноді увага улітала кудись думками, сюжет особливо не втрачався, тому слухала фоном поки йшла за кавою, до фізіотерапевта, ліпила з глини та засинала)"Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем" - 6/10