Коротко про три альбоми, які вийшли сьогодні.Secret soundtrack to Backrooms was revealed…Зізнаюся, що це було моє перше предметне прослуховування Boards Of Canada в житті. І його можна назвати вдалим, як ви можете зрозуміти зі вступу. Inferno своїми композиціями — зацикленими, натягнутими від напруги — ніби заманює слухача в тривожний зашморг. Тутешня музика нагадує мелодії, які грають, коли висиш на лінії в очікування зʼєднання з оператором. Вони завжди кріпові, а через свою паскудну якість здається, що вони грають з пекла. Кожен раз, коли таке чую, то думаю про кошмар — посеред ночі я прокидаюся від цих звуків, але не можу знайти їхнього джерела, поки вони стають все гучнішими.Те, що цього тижня вийшли новий альбом Boards Of Canada та жахастик Backrooms можна вважати збігом, який придумали на небесах. Обидва мають атмосферу незатишну, але таку, що засмоктує і їй складно чинити опір. Обидва створюють відчуття нескінченності. Обидва викликають дрижаки в певних моментах. Bласне, кіно — це моральне інферно, а Boards Of Canada — його unexpected score. Ну, і вплив Severence у треку нижче теж можна почути.Boards Of Canada — The Word Becomes FleshЩодо Пола МакКартні, то я навіть не знаю, що і написати. Людину, яка придумала і надихнула всю сучасну музику, що ми маємо, складно критикувати. Це дійсно той випадок, коли вона може записувати все, що захоче, а їй за це нічого не буде. Ось і Сер вирішив дати, як каже інтро треку одного українського гурту, «старого-доброго року». Це так прикольно, як попередній McCartney III, але й не зовсім катастрофічно. Скоріше, що ностальгічно. Мені таке від музики зараз не треба, але більшості піде за милу душу. Втім, чудово бачити МакКартні в хорошій формі. На високих нотах майже 84 роки даються взнаки, але решта — тепла і приємна, хоч нічого нового тут ви і не почуєте.Paul McCartney — Home To Us Ну, і про Iceage останніми. Для мене це гурт-парадокс. Вони ніби і є finest european rock export, але новий альбом For Love Of Grace & The Hereafter підтвердив мою думку — так, вони могли б бути чимось більшим, якщо б трошки довше сиділи над своїми піснями. У пацанів все топово з вступами і приспівами. Але куплети та бріджі — нескладний жах, прослуховування якого дратує. Поки доберешся до найсмачніших частин «пісні», то вже нічого і слухати не захочеться.Iceage — Tender Blades