Провів вихідні із альбомом Вінса Стейплза і хочу сказати, що Cry Baby — річ хороша. Субʼєктивно відчувається, що Вінс без особливих зусиль вириває перемогу на полі, де грають Дженезіс Овусу та Yves Tumor. Якщо ці двоє енергійні, але час від часу завалюються в химерне мистецтво, то Стейплз в лобову валить простенький, але дуже кетчі рок. Можливо, час від часу Cry Baby здаватиметься занадто простим — це не супер мудрьона в контексті мелодій музика, але вона качає, пульсує, змушує відбивати ритм. Але і підвивертів тут, власне, не треба, оскільки ця музика — лише сосуд, який Стейплз наповнює по вінця спостереженнями за сучасністю і декламує їх прямо, без намагань загорнути у метафори, які зрозумілі одному лише автору. Як, наприклад, один британський гурт в одній нордичній країні. Це, до речі, той рідкісний момент, коли людина постаралася і зробила роботу збалансованою. Де музика не переважає сенсові навантаження і навпаки. Виходить такий собі контраст — слухати весело-прикольно, а розуміти страшно і больно. Втім, зупинитися неможливо і хочеться заходити ще на одне-два кола.https://www.youtube.com/watch?v=97S5ETaoOx4