Про три нові альбоми коротко.Перший за шість років сольник Еда ОʼБраєна, гітариста Radiohead, попри доволі кріповий артворк, вийшов не таким вже і страшним. Я чудово памʼятаю його дебютник Earth, який прекрасно заземлив мене в часи ковіду. Повертаючись до нього зараз, хочеться з нього повільні перебивочні номери повикидати, хоча тоді вони мені подобалися. А от Blue Morpho вийшов цікавішим. Тут значно менше перебивок і більше масштабу в композиціях, які віддають флером Бразилії. Іноді хід думок в контексті музики схожий на Earth, але без намагання в глибоку комплексність. Тут все доволі зрозуміло, дуже красиво, хоч іноді і нуднувато. Але за аутро на 4.5 хвилини у фінальному треку готовий це пробачити.Ed O’Brien — ObrigadoКласний альбомчик вийшов у Дуа Салех. Of Earth & Wires має цікаву музику, топовий продакшен і кілька чудових появ Бон Івера. Настільки чудових, що краще за останні два альбоми. Це такий собі хрусткий неосоул, який не чіпляється за якусь одну мелодійну ідею і веде її до кінця, а досліджує коротенько кожну з 11 на релізі. Це плюс, оскільки Дуа знають, як робити чіпкі пісні. Але і мінус водночас, бо хочеться більш притомної тривалості, а не ледве-ледве двох хвилин.Dua Saleh — Keep AwayА от Кевін Морбі cильно розчаруав. Чим він мені подобався, так це тим, що міг на одному альбомі поєднати як і сильні, бадьорі пісні, так і баладні. А цей вийшов повністю ліричним і навіть продакшен Аарона Десснер йому не допомагає. Монструозні за тривалістю, одноманітні пісні про малу батьківщину Морбі. Це можна вважати магнум опусом у зізнанні в любові до рідного краю. І чимось цікавим, якби це було вперше, але ні. Плюс відверто втомило, коли майже з кожного артиста Десснер робить кальку The National.Kevin Morby — Badlands