Кожний учасник на олімпіаді - це вплив на майбутніх учасників, які дивляться на приклад переможців та мають рольові моделі чи планку досягнень, до яких їх колеги змогли дійти. Майже будь-хто з учасників може назвати багатьох міжнаровців від України, чиї успіхи вони поважають та на кого рівняються. Кожен учасник міжнару зараз - це мотивація десятків або навіть сотень учасників з України у майбутньому. Тому чим краще наші виступи на олімпіадах – тим більше іміджу України за кордоном і тим більше причин пишатися своєю країною, народом та бажання відчувати причетність до нашої країни. Якщо вони бачать, що сильні учасники беруть участь від інших країн – то чому вони самі повинні брати участь від України? Усі ці питання впливатимуть, і чим більше інцидентів буде, тим складніше викладачам та організаторам буде не опускати руки, а майбутнім учасникам шукати мотивацію бути причетним до українського олімпіадного руху. Хочеться продовжувати організацію та заохочення до олімпіадного руху в Україні надалі, але ще більше хочеться, щоб учасники розуміли, що це більше ніж олімпіада. Це не може бути міжнародним івентом, який не буде впливати ні на що у цьому світі. Це платформа, де українці можуть гідно презентувати себе і свою країну, показуючи, що ми також складова цивілізованого світу, і ми є його частиною, на відміну від наших сусідів, які роблять усе, щоб ствердити, що ми такими не є і повинні бути знищені. І показуємо, чому ми маємо жити — бо коли розумні, інтелігентні, ввічливі, відкриті люди, які прагнуть бути причетним до своєї батьківщини, і хочуть робити її краще – хіба це не країна, з якою треба мати союз? Тоді потрібно не просто говорити, що ми хочемо незалежності чи вступити до ЄС, але і діяти як громадяни: що виборюють право на життя, на представництво СВОЄЇ країни, бо прагнуть показати, як ЇХНЯ країна у них вклалася та на що їх країна здатна.