Ганна Маляр

Повернення наших з полону - це завжди радість. 1000 людей - це величезне досягнення. І це великий прорив України в бік цивілізованості та дотримання норм міжнародного права. Росіяни у 2022 році не хотіли, щоб ми цивілізували процес обміну і зробили його прозорим. Вони хотіли, щоб залишилось як було до 2022 - «договорняки» на їхніх умовах з «медведчуками». Але мені у 2022 пощастило бути у складі великої команди з різних міністерств і відомств та брати участь у створенні організаційної і нормативної бази під цивілізовані обміни та цивілізоване поводження з полоненими. Як це встановлено Женевською конвенцію про поводження з військовополоненими. За 8 років війни в нас так і не були прописані процедури - хто, як і куди доставляє військовополонених. В нас не було системи утримання військовополонених. Все це довелось створювати з нуля. Дуже швидко з‘явилась ідея зібрати всі держ органи, які займаються цим питанням, під дахом ГУР і створити Координаційнийштаб з питань поводження з військовополоненими. Що Україні вдалось? Вдалось у питанні обмінів залучити Червоний хрест як посередників і зробити процес обміну прозорим для міжнародної спільноти. Вдалось побудувати процес затримання та утримання військовополонених у повній відповідності до норм міжнародного права. Вдалось примусити міжнародну спільноту ставити росіі питання про умови тримання наших військовополонених. Так, на жаль - Червоний хрест виявися слабким у цьому, але Україна продовжує працювати з цим. З росіянами щоправда завжди було важко і завжди був ризик непередбачуваності. Не знаю як зараз. Але було так: списки на обміни передавали сторони через Червоний хрест для прозорості процесу. Але на жаль, росіяни самі визначали по тих списках пріоритет - кого коли обмінювати чи ні. Втім, обміни все ж таки відбувались і відбуваються. З відомими та публічними військовополоненими іноді було складніше. Це якось ніяково навіть писати, бо це про людей, але росіяни мають свою шкалу оцінювання наших військовополонених. Та в будь-якому разі, навіть при всіх цих нюансах, обміни є. І хай кожен хто чекає свою рідну та близьку людину - дочекається.

Чи будуть інші країни наслідувати приклад росіі? Так, будуть. Якщо внаслідок різних домовленостей і «мирних ініціатив» частина наших територій залишиться під контролем агресора 🇷🇺 Це сигнал іншим - що так можна. Нападай на меншого і слабшого і забирай території. Цей сигнал спрацює не за один день. А за кілька років … от власне зараз цей час настав. Зараз країни, які до цього готові, будуть об‘єднуватись і підтримувати рф, щоб виправдати потім власні агресивні дії. І не дивно, що в цьому списку опинились США 🇺🇸, вони завжди ці амбіції мали. Не люблю оце «я ж говорила», але я дійсно про цей наслідок безкарної агресії і говорила, і писала. Говорила на всіх міжнародних зустрічах і майданчиках - коли мала до них доступ. Але у 2022-2023 західна аудиторія, влада, дипломати - слухали це як казковий сюжет. Втім, ось він стає реальністю. Це як з вуличною злочинністю. Якщо не притягати нікого до відповідальності - почнеться розгул злочинності. Просто війна злочин іншого рівня, але суть психологіі злочинців та сама.

Сьогодні три роки як Сили оборони України звільнили Київську область від росіян. Київська оборонна операція тривала 38 діб. Мені вони тоді здались вічністю. Це була насправді битва за існування України як держави. І на мапі світу ми залишились саме тоді. Захистити Київ вдалось тоді завдяки декільком факторам. Насамперед підготовці до оборони Києва, яку організував Сирський тими силами, які в нього були. Днів за 10 до повномасштабного вторгнення він почав переміщати особовий склад на позиції, потім - техніку, сформував сектори оборони, призначив командувачів, було організовано внутрішній та зовнішній рубіж оборони і за день до початку великої війни він зібрав на нараду військових, правоохоронців, місцеву владу і розподілив задачі. Тому на ранок 24 лютого 2022 всі діяли згідно плану. Таким самим вирішальним фактором успішної оборони Києва був героїзм наших воїнів та неймовірне об’єднання зусиль добровольців, волонтерів і місцевих жителів Києва та області. Ми тоді боролись з найпотужнішими підрозділами російської армії, які вони кинули на захоплення Києва. В них було значно більше і людей, і зброї. А в нас ще не було ні петріотів, ні хаймарсів, ні абрамсів ні іншої західної зброї та техніки. Добре пам’ятаю ранкові наради в штабі оборони Києва, у яких я тоді брала участь. Там збирались і військові, і цивільні - київська влада, народні депутати. Щоранку Сирський для всіх знаходив завдання і всі діяли як один великий налагоджений механізм. З мурахами по шкірі перечитую переписку за 2 квітня 2022 з Головнокомандувачем Залужним і командувачем оборони Києва Сирським про те, що Київська область звільнена і тепер про це можна повідомити публічно. ✔️Вдячна виданню «Главком», яке відтворило тодішню атмосферу штабу оборони Києва. Посилання 🔗 Завтра була війна. Як Київ готувався до оборони: нові подробиці

Бачу Азаров воскрес у публічному просторі. На зміст його відео час витрачати не буду. Це хай СБУ вивчає. Я звернула увагу на форму - інтонацію та манеру триматись. Справжній член політбюро ЦК КПРС, який розмовляє з робітниками і селянами. Я ще застала таких колишніх чиновників вищого рангу, коли у серпні 2021 була призначена на посаду заступника міністра. Вони і до мене в кабінет намагались ногою двері відкривати. Це такий тип чиновників, які після звільнення йдуть з кабінета з «кріслом» і ніколи з ним не розлучаються. Вони завжди в ролі «члена політбюро». Це представники старої політичної еліти, які встигли покерувати до Майдану 2014, коли їх влада обмежувалась лише державним кордоном України.Якось такий колишній міністр уряду Кучми намагався в мене в кабінеті з інтонаціє «члена політбюро» розказати кого треба на нагороди подавати(в нього був список своїх «героїв тилу», які хотіли до пенсії мати ще виплати за державні нагороди) і прагнув втрутитись у деякі питання. Після невдачі, яка його спіткала у моєму обличчі, він образився і написав на мене скаргу. Тоді я це відчула як зустріч різних поколінь чиновників і як багато змінилось з часів його перебування на посаді. От і Азаров - прямо в кадрі зі своїм «кріслом» застряг в ролі прем‘єр-міністра та в російських наративах. І у повчально-наказному тоні «члена політбюро» вчить українців історії. Жалюгідне видовище я вам скажу. Якась дика неадекватність.

Деконструкція НАТО - це оптимальний вихід для всіх із ситуації, що склалась(⬇️внизу я даю значення слова «деконструкція» у якому воно тут вжите)А склалась - глобальна криза системи колективної безпеки. Така криза неминуче породжує війну. Війна повинна закінчуватись створенням нової моделі безпеки. Зі старою - знову війна. Зараз замкнене коло ⁃ Путін вважає першопричиною війни - ймовірність вступу України в НАТО. Його мета - остаточно виключити таку можливість, в тому числі і шляхом захоплення Украіни. ⁃ НАТО втратить довіру і обличчя, якщо відмінить всі свої рішення навіть щодо далеких і гіпотетичних перспектив України в НАТО. Тому вони не можуть відступити. ⁃ Ми теж не можемо відступити. В нас навіть Конституція встановлює цей зовнішньополітичний вектор. Трамп зараз доводить цю кризу до точки кипіння. Європа зрозуміла, що потрібно створювати власну безпекову архітектуру. Яка БЕЗ УКРАІНИ неможлива. Це вже очевидно, що наша армія - основа європейської безпеки. Але поки інснує НАТО Європі буде важко з усіх міркувань формувати свій безпековий простір разом з Україною. І Європа теж у цій ситуації втрачає. Втрачає час. Бо безпекова криза не розсмокчеться. Вона набула незворотній характер. Просто можна якийсь час робити вигляд, що мертвий кінь ще живий. Бо такі процеси зазвичай багаторічні. Деконструкція НАТО знімає політичну безвихідь, яка утворилась. І на місці НАТО захід може створити ще більш потужний альянс. В якому буде місце Україні. 📌слово «деконструкція» я вживаю у значенні, яке в нього вкладав автор цього терміну філософ постмодерніст Жак Деріда. Він вважав, що люди мають здатність нав'язувати психологічні конструкції сенсу свого світу. Тому часто те що подається за істину - це просто чийсь психологічний твір. 🔖Тож, «деконструкція» в цьому тексті - це позбавлення НАТО гіпербалізованої значимості, як єдино можливої системи колективної безпеки, через яку варто заходити у третю світову.

Все, що зараз відбувається, означає що путін не може воювати як воював. Йому потрібно змінити баланс сил та розставити інші акценти у цій війні. США фактично зламали зараз західну систему безпеки, чим дали пас росіі. Але це не кінець, а лише початок тектонічних змін на мапі світової безпеки. Для нас це вікно можливостей. А для Європи неминуча необхідність будувати власну архітектуру безпеки. Європа повинна зараз швидко, протягом місяця-двох, створити бодай фундамент нової безпекової системи і публічно показати єдність та готовність себе захищати. Та продемонструвати непохитність підтримки України, а не готовність обміняти наші території на зупинку вогню. Європа має показувати силу. Тоді мирним шляхом почнеться перебудова системи колективної безпеки, яку дуже серйозно може зміцнити Україна і наша армія. Якщо це не відбудеться зараз, то ризик загострення війни дуже високий і Європі все одно доведеться створювати свою систему безпеки, але це буде вже дорожче і невідомо в якому стані буде Україна.

Здивована такою дилетантською заявою Президента Польщі Дуди. Все-таки президент у профільних питаннях мусів би мати радників. За словами Дуди повернення з фронту наших чоловіків може призвести до сплеску транснаціональної злочинності 🤦🏻‍♀️Мабуть Дуді не розповіли, що за даними Європолу в країнах ЄС діє більше 500 транснаціональних кримінальних угруповань. І там всі ніші злочинного бізнесу вже зайняті🤷🏻‍♀️А якщо серйозно, то ніякої загрози немає. Війна за свободу своєї держави не перетворює людину на злочинця. Ми ведемо СПРАВЕДЛИВУ війну. Ми не агресори. Наші військові на Курщині людей годують і лікують. Якщо людина до мобілізації не мала схильності до кримінальних проявів поведінки, то захист своєї держави від агресора ніяк це не змінить. Наші військові не знущаються над полоненими, не катують цивільне населення, не мародерствують. За росіян треба хвилюватись. От в них дійсно криміналізується поведінка в лавах армії. І вони як раз поповнять європейські злочинні угруповання. Українці не святі. Наші злочинці теж є у тих 500 злочинних транснаціональних угрупованнях, але то не про війну. То інша історія. Під час війни дійсно може змінюватись ситуація зі злочинністю, але в тій країні в якій війна. І ще 10 років після війни може бути інерційно низький поріг сприйняття насильства в суспільстві. Так само війна відкриває певні можливості для зловживань і злочинів у сфері оборони. Але війна не робить з захисників злочинців. Це якась дискредитаційна заява. І виносити це в заголовок - неповага до подвигу нашого народу, який своїми життями прикриває зараз європейські кордони.

Військову юстицію в Україні почали знищувати свідомо і давно. Це був один з численних пунктів системного готування Росії до війни - нашими руками. Систему військових судів, яка діяла від початку незалежності, ліквідували у 2010 році - відразу після приходу до влади Януковича. Потім, коли почалась війна, стало очевидно, що без військової юстиції неможливо і почали відтворювати ії окремі елементи, але системних змін не відбулось. З 2014 по 2021 в нас було винесено близько 2-х тисяч вироків щодо злочинів, вчинених в зоні бойових дій. Всі ці вироки я вивчала, систематизувала і результати були опубліковані в науковому виданні Національної школи суддів. Так от, це було геть очевидно, що цивільному юристу, навіть дуже фаховому, без військової освіти вкрай складно шукати істину у таких справах. Але після 2-х років роботи з військовими, півтора з який прийшлись на повномасштабне вторгнення, я остаточно переконалась, що для встановлення справедливості у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених військовими під час бойових дій, потрібні фахівці з відповідною підготовкою - військові юристи. Я добре пам‘ятаю перші вироки за військові злочини після початку повномасштабного вторгнення. Нові виклики були і для правоохоронців, і для судів. Я вивчала та аналізувала ці вироки вже у зв’язку із службовими задачами. Тут навіть дискутувати складно - потрібна військова юстиція. В ідеалі військова юстиція мусить забезпечувати всі стадії кримінального процесу та мають бути спеціально підготовлені - слідчі, прокурори, судді. І я знаю, що є прибічники того, аби й адвокати мали відповідну підготовку для участі у таких провадженнях.

З початку великої війни я свідомо не висловлювалась щодо мовного питання з двох причин: 1. Мені здавалось, що це вже геть очевидно - мова є одним з факторів нашої безпеки. 2. По-друге, я вважала, що під час повномасштабної війни дискусія з мовного питання природнім чином зникне з публічного простору. Не через заборону чи ненависть, а через повагу та потребу розділити біль українського народу. Мені здавалось, що живучи тут і дивлячись на цю трагедію просто неможливо знову починати тему російської мови. Ну, бо це вже виглядає як блюзнірство, а не як позиція. Але ж ні. Знаходяться відомі люди, які в такі важкі часи, у розтерзаній росіянами Україні, починають про своє «імєю право» під час публічних виступів. Звісно, «імєєтє». Але це абсолютне нерозуміння контексту нинішніх подій, відсутність тактовності і співчуття до українського народу. Який стікає кров‘ю від агресії росіян прямо зараз. Це вже не про мову. Це про солідарність з народом, який стирають з обличчя землі через його ідентичність. В приватному житті не може бути обмежень. Та їх власне немає. В нас чимало білінгвів. Але публічний простір - це наша спільна відповідальність, це питання нашої безпеки і ціна його надміру висока. Ми повинні створити стійкий до російського впливу український інформаційний та публічний простір. Хіба це вже зараз питання дискусії? 📚Свого часу я проходила курс мовних конфліктів у нідерландському інституті міжнародних відносин «Клінгендайль». І навіть була учасником дослідження причин мовного питання в Україні. Тоді голландці зробили такий висновок: для українців мова задовільняє внутрішню потребу у безпеці, для росіян в Україні «язик» задовільняє внутрішню потребу у домінуванні.

Рік, що минає, набагато кращий, ніж міг бути… Якби наші військові не вбили і не поранили за цей рік 423 тисячі ворогів і не знищили більше 4 тисяч російських танків і ще десятки тисяч одиниць іншої техніки та купу військових об’єктів на території РФ - тоді б втрати території були колосальними. А так, у 2024 росіяни заплатили найвищу ціну від початку великої війни, бо знищено ворожого особового складу і техніки більше ніж за 2022 і 2023. Цього року майже в 4 рази збільшилась кількість уражених та знищених цілей противника. Цього року зупинили наступ на Харківщині і упередили наступ на Сумщині. Курська операція. Це окрема унікальна сторінка в історії України і цієї війни. Нарешті ми перенесли війну до них. Одним словом, наші військові зробили цей рік кращим, ніж він міг бути. Негативу я теж можу багато написати, але не буду. І без мене є кому. Я хочу нам всім побажати у 2025 віри у наші сили і колективної зрілості. І нехай цей рік нарешті принесе нам мир! Справедливий, звісно. Потайки мрію, що ми не зайдемо на магічне коло наших історичних помилок. Бо однією ногою ми вже на тому колі стоїмо.