Давос — не лише про економіку. Минулого року багато уваги було приділено можливостям штучного інтелекту, але український голос звучав гучно. Усім було зрозуміло, що ситуація в Україні — це концептуальний злам міжнародної правової системи. Очікувалося, що цього року буде більше розмов про рішення: про технологізацію збройних сил Європейського Союзу, про нові безпекові союзи, про перетворення ЄС на фортецю, про посилення НАТО, про співдію з Китаєм тощо. А відбулося все навпаки — ми побачили ще більші світові розколи.Промови світових лідерів — це ще не дії, але сигнали стосовно майбутніх дій. Діаметрально протилежними виявилися погляди Трампа і Карні. Президент Сполучених Штатів виступає за руйнацію міжнародних інституцій і силове вирішення питань, а прем’єр-міністр Канади наголошує на цінності прав людини, сталого розвитку, солідарності і суверенітету.Що ж показав нам форум у Давосі? Міжнародні угоди втрачають цінність. Руйнація знайомого нам світу мала би призвести до формування нової платформи домовленостей. У Давосі цього не відбулося. Рада миру — це перехідний інструмент руйнації, а не побудови. Нам потрібні нові безпекові і політичні союзи.Ключовий ризик, перед яким опинився весь світ, — це геоекономічне протистояння і руйнація глобальної економічної системи.Через ситуацію з Гренландією Україна в Давосі отримала менше акцентів. Але чого варті гарантії безпеки у світі, де перемагає право сили? Єдиний шлях для України — озброюватися, технологізувати ЗСУ, зменшувати нашу залежність від кількості людського капіталу, покращувати систему управління військом і ставати економічно самостійними. Більше про це у відео.
Китай реалізує прагматичну політику. За кілька років він матиме шлях зі своїх портів у порти Північної Європи по північному шляху. Китай уміє «грати в довгу», реалізуючи власні інтереси. І не лише держава, але й сотні компаній, які постачають продукцію в росію і в Україну водночас.Росія — це руки Китаю в Європі. У його стратегії рф потрібна, щоб встановити контроль над значною частиною ЄС. В України стратегія по Китаю відсутня, у нас немає представництва політичних інтересів у Китаї.Весь світ зараз перелаштовується. Складно зрозуміти, хто і для кого є однозначним союзником.Промова Трампа в Давосі показала, що США відстоюють право сили, ескалацію, тиск. Хто сильніший, той і правий. Китай реалізує доктрину тотальної домінації і китаєцентричного світу.Інфраструктура України повинна бути в центрі державних рішень. Наша стійкість має бути не результатом героїзму енергетиків, а результатом стратегічного підходу. Цього державі не вистачає. На поточний момент ми маємо 28% втрати продуктивного робочого часу по всій країні. Це негативно вплине на ВВП та експорт. Літо не буде легшим, якщо ми знову будемо не готові. Що можна зробити вже зараз? Про це — у відео.
Шок, спричинений зазіханням Трампа на Гренландію, змінив акценти і пріоритети Давосу, але Україна залишається у фокусі уваги.Серед ризиків, які активно обговорювалися в Давосі, деглобалізація, створення Ради миру, посилення торгівельних війн.Після настання миру Україна матиме не лише гарантії фізичної безпеки, але й гарантії фінансової допомоги для відновлення країни. Зараз Україна отримує близько 50 млрд доларів щорічної бюджетної підтримки і близько 35 млрд доларів військової допомоги. Фактично ми потребуємо 90 млрд доларів на рік допомоги від партнерів. І навіть після підписання мирної угоди економіка України не відновиться моментально — нам потрібно буде роками отримувати макрофінансову допомогу. Озвучені 800 млрд доларів допомоги Україні — це оптимістичний сценарій.Зміна світової політики призводить до того, що Україні не доводиться розраховувати на мирні чи безпекові угоди. То чого ж чекати від світу, в якому сила права змінилася на право сили? Про це в новому відео. Вмикайте — говоримо про важливе.
Справжні гарантії безпеки — це європейські військові в Україні, передання достатнього обсягу зброї та 150 млрд доларів, яких потребує Україна у 2 найближчі роки. У світі, де відбувся розпад міжнародних інституцій і міжнародної правової системи, лише конкретні дії і ресурси щось вирішують.Немає сенсу очікувати від Трампа прогресивних кроків. Очільник США сконцентрований на Гренландії, а європейські лідери намагатимуться переконати його відійти від цієї теми. Ось чому українське питання на Давосі буде не єдиним.Український бізнес структурно, юридично і проєктно не готовий до великих інвестицій. Щоб реалізувати інвестиційних проєктів на 300 млрл, нам потрібні суттєві зміни як з боку держави, так і з боку бізнесу.Україні потрібні принципово нові логістичні потужності, масштабоване виробництво зброї, нове машино- і літакобудування — попереду багато роботи.Чергові гарантії безпеки, які залишаються на папері, нічого не змінять. Україні потрібно ставати дорослою: шукати нові безпекові союзи і технологізувати Збройні Сили.Більше про актуальне — у новому відео.
Світ сконцентрований на подіях в Ірані та навколо Гренландії, а Китай продовжує підготовку: піднімає економічні та військові ставки, щоб здобути Тайвань.Китайський експорт до США іде не безпосередньо з Китаю, а з інших країн, які є економічними союзниками Китаю і мають кращі умови по експорту в США. Китай налаштовує співпрацю з Латинською Америкою, ЄС, Африкою та країнами Південно-Східної Азії і отримує важелі, які дозволяють йому бути економічним гегемоном і нарощувати військову спроможність.Прогнози, які експерти давали два тижні тому стосовно Гренландії, змінилися. Якщо раніше ймовірність військового сценарію оцінювалася як дуже висока, то тепер видається, що Трамп перейде до економічних важелів. Але і Європа не сприйматиме шантаж з боку Сполучених Штатів.Трамп грізний лише на словах. На практиці переважна більшість погроз виявляється фейком.В Ірані пройдена точка неповернення. Почалися арешти бізнесу: влада тисне на підприємців, щоб вони відмовилися від спротиву. Схоже на те, що опозиція і протестувальники підуть далі, а режим в Ірані не переживе 2026 рік.Цінності замінюються на інтереси. 2026 рік стане апогеєм перехідного періоду. Чи вистоїть Євросоюз? Про це говорили в етері 24 каналу. Долучайтеся.
Таким чином я бачу два можливі сценарії. ▪️ Сценарій A. Craig 2.0, але без трагізмуТут фаворит Аарон Тейлор-Джонсон.Мінімальний тактичний ризик для бренду (передбачувано висока каса), можливість швидкого виходу фільму (2027)Але є стратегічний ризик, що Бонд перетворюється на екшн (Mission: Impossible, John Wick)▪️ Сценарій B: Молодший актор і перезапуск в стилі 1950–60-хЦе не повернення в минуле, а відмова від сучасності як середовища дії.Тут менше про технології і більше про людину, про психологію і спроможність. І про нову холодну, а не гарячу війну. Тут може бути про вагу помилок. Тобто про людиноцентричність. Але високий ризик не «затягнути» нову аудиторію — тому це має бути не реальні 60-ті, а переосмислені (життя в епоху тотального блекауту?). Якщо затвердять Аарона Тейлор-Джонсона — це означатиме, що франшиза обирає стабільність.Якщо підуть у 1950–60-ті — це означатиме, що франшиза обирає перезаснування.Craig-епоха була революцією. Тейлор-Джонсон — це еволюція. Ретро-перезапуск — це ризикований, але потенційно культовий стрибок.Можливо, обраний буде проміжний варіант. Спочатку один фільм із Тейлор-Джонсоном (перевірка каси і сили бренду). Потім — радикальний перезапуск або запуск паралельної лінії на стрімінгу (limited series чи щось подібне).Тоді голосуємо тут: 👏- Тейлор-Джонсон — вибір для мінімізації ризику👍- Гіддлстон — вибір ризику і тотального перезапуску🤯- Тернер — вибір для забезпечення гнучкості.🤔- Патель❤️ - Гарді. Додав на прохання дівчат. Але ж він скоріше в ролі харизматичного злодія. Тернер — типовий підхід великих брендів у фазі невизначеності.Але все ж нагадаю, що Bond — це не питання актора. Це питання Ідеї, про яку власники франшизи захочуть поговорити (і на якій заробити).
#Гренландія #політика Cценарний простір по Гренландії з ймовірностями на основі експертних оцінок (ми зібрали 64 оцінки) і сигналах.Узагальнені сценарії на 4–8 тижнів.▫️Сценарій 1. Угода про присутність (військові бази, ППО, інфраструктура, розробка корисних копалин) без зміни статусу територіїЙмовірність: 35%Дії США: пакет «security + investment»: розширення доступу, контракти, інфраструктура, проєкти з видобутку. Максимум тиску в переговорах. Підписання Угоди. Відповідь Данії/ЄС/союзників: погоджуються на посилення оборони і правила гри в догоду США, але без втрати суверенітету. ▫️ Сценарій 2. Спроба купівлі або довгострокової оренди (економічний ультиматум м’якою силою)Ймовірність: 25%Дії США: велика фінансова пропозиція ($700 млрд) + політичний тиск в форматі «це важливо для безпеки США»; активізація переговорів; фінансова пропозиція населенню ($100,000 кожному). Відповідь Данії/ЄС/союзників: публічна відмова від передачі суверенітету + компенсаційний пакет: більше європейських інвестицій у Гренландію, оборонні гарантії, зустрічні економічні пропозиції (без «продажу»). ▫️ Сценарій 3. Примус без війни (політичне поглинання)Ймовірність: 20%Дії США: кампанія на розкол позицій (Копенгаген–Нуук–Брюссель), робота з локальними елітами та бізнесом, «референдумні» й інші юридичні конструкції, економічні стимули; військовий сценарій при цьому тримається як «можливий сценарій» (який, при цьому, залишається тільки як інформаційний тиск). Відповідь союзників Данії та ЄС. Пакети оборонного та соціально-економічного підсилення уряду Гренландії. ЄС/ВБ/Канада: політична підтримка Данії, симетричні чи асиметричні політичні і економічні санкції.▫️ Сценарій 4. Статус-кво (відкладене рішення).Ймовірність: 15%Дії США: риторика триває, але практично — повернення в рамку НАТО; «покупка» стає довготерміновим сценарієм.▫️ Сценарій 5а. Кризовий інцидент: коротка контрольована ескалація.Ймовірність: 5%Дії США: демонстративні кроки «на межі» (навчання поблизу Гренландії, перехоплення воєнних суден чи літаків тощо), «підняття ставок» в переговорах.Відповідь союзників: швидке нарощування сил, консультації НАТО, екстрені зустрічі (Франція вже каже про план реагування, якщо США нагнітатимуть). ▫️ Сценарій 5б. Військовий сценарій захоплення, встановлення контролю. Ймовірність: 0%Майже нульова ймовірність через низьку суспільну підтримку в США. А Європа вже перейшла до реальних оборонних кроків.(Усередині США лише 17% підтримують ідею контролю Гренландії; підтримка військового сценарію — кілька відсотків.)
Ми живемо в дивергентному світі, коли одночасно можуть реалізовуватися протилежні сценарії і тренди. Незважаючи на економічну політику, яку реалізує Трамп, у США зростає ВВП, а інфляція приборкана. Проте у 2026 році Штати будуть розірвані між логікою техноолігархів (знищення глобальних і національних інституцій) і логікою автократії та посилення американських інституцій. Можливо, ми навіть побачимо перші ознаки близького імпічменту самого Трампа.Китай готується до військового сценарію відносно Тайваню, який може бути реалізованим у 2027 році. Нагнітання ситуації впливатиме на фондові ринки і на вартість ресурсів.Світ має зрозуміти, що росія в контексті китайського нарощування сил може спробувати вже в 2026 році почати реалізовувати військові сценарії в Європейському Союзі, зокрема ракетні обстріли. За деякими прогнозами, рф готується у 2027 році до вторгнення в Балтію.Маємо зробити вибір між ілюзією стабільності та реальністю великого зіткнення. Виграє той, хто думає наперед і готується до наступних викликів заздалегідь. Більше — у відео.
Мій друг, який на жаль вже давно не з нами, Олексій Мась, колись дуже давно подарував мені світ го.Ми багато спілкувалися про різні стратегії го. І хоч я дуже рідко граю, але постійно знаходжу в стратегії Китаю саме ідеї з го. США вже давно не грають в більш звичні стратегам шахи, а за чинної адміністрації взагалі перейшли в покер/угоди. Проте, чергові заяви про «5 країн підготуйтеся» + Доктрина Монро і NSS2025 це така версія го по-рубіовськи (щось типу «точки», в які ми грали в школі). Отже, для обговорення — перша версія: подивитися на політичні ігри як на просунуту версію го, де камені можуть мати субʼєктність, де гравців більше двох. Але саме ці основні два визначають темп і напрям гри. Не всі країни це камені. Деякі з них - з’єднання чи майбутні території (мойо - зона майбутнього впливу без формального контролю). Є також косумі (неформальні союзи), переріз (точка, де можна роз’єднати позиції супротивника) тощо.Ядро - майже невразлива позиція, стабільна, не потребує захисту, створює вплив навколо. Таку позицію складно «перерізати» (навіть коаліцією). Геополітичний сенс: Країна, без якої стратегія гравця не працює.В нашій «грі» це США та Китай.Якір (або опорний камінь) - сильна позиція, стабільна, тримає простір і лінії впливу, але переважно за рахунок ядра. Геополітичний сенс: ключовий союзник або вузол (військовий, технологічний, логістичний).На карті: Японія, РК, Австралія, Ізраїль, Німеччина, ВБ для США; Іран, РФ, Пакистан для Китаю.Контактна позиція - камінь на стику двох сфер впливу, у якого постійний тиск з обох боків і який може швидко змінити колір. Геополітичний сенс: країна балансує між гравцями, «торгує лояльністю». Не здатна (поки) стати третьою силою («мати власний колір»).Ймовірно: Індія, Туреччина, Бразилія, Саудівська Аравія, ПАР.Сабакі - рухлива форма без фіксованої прив’язки: зберігає свободу, її складно «зловити». Геополітичний сенс: тактична автономія, виживання через адаптивність і постійне маневрування. Вʼєтнам та деякі інші країни Південно-Сх. Азії.Слабка (тонка) група - позиція залежна від зовнішнього захисту, легко перетворюється на обʼєкт торгу, високий ризик втрати субʼєктності. Геополітичний сенс: Країна або режим без власної стратегічної глибини. Біларусь, Балтія. Україна може також розглядатися в одній грі як слабка позиція. Але тут питання як зробити її «товстою». Потенційно «товста» позиція. Позиція має ресурс для посилення – сама територія важлива для середнього етапу гри («тюбан» - активна фаза конфлікту і переход стабілізації і укладання угод». Поки ми не бачимо, що світ (дві сторони) готові до цього. Активна фаза тільки розготрається. Основні угоди можливі вже у 2027 році. І, сподіваюсь, це не буде «Нова Ялта» в форматі Core5 (США, Китай, Індія, Японія, рф).Чекаю на ваші думки.
❗️Чому це критично для України?Україна одночасно захищає Вестфальський принцип (кордони, суверенітет) і існує в поствестфальській війні (проксі, гібрид, окупації, де-факто режими).Тому Україна не просто обʼєкт глобальної політики, а лабораторія нового світопорядку.Питання в тому: наскільки ми готові бути суб’єктом архітектури нового порядку, а не лише об’єктом «експерименту».Багато світових експертів вважає, що Вестфальська система завжди була міфом, бо сильні держави завжди втручалися в справи слабших. Проте раніше вони приховували або виправдовували таке втручання. І тепер втручання Сполучені Штати Америки у справи Венесуела часто описують у старих категоріях: імперіалізм, боротьба за нафту, демократія проти диктатури. У цій логіці США або «захищають свободу», або «порушують суверенітет» (стара бінарна логіка). Але ця рамка — застаріла. Реальність Венесуели — це поствестфальський кейс, де суверенітет більше не є ні повним, ні бінарним. Ба більше – все це прояв перехідного дивергентного світу.Суверенітет Венесуели зник до того, як у нього втрутилися США. Формально Венесуела — повністю суверенна держава, член ООН, з визнаними кордонами. Фактично ж:- держава втратила монополію на насильство- економіка перестала функціонувати без зовнішної підтримки (попередні мої пости)- ключові активи (нафта, фінанси, логістика) контролюються зовнішніми акторами- політична легітимність режиму не є загальною ані всередині, ані зовні країни.Тобто США не «зламали» Венесуелу як державу— фактично вони «зайшли» в ситуацію безвладдя. США не позбавили Венесуелу суверенітету:- суверенітет вже був суто формальним- держава не виконувала базових функцій- країна стала полем конкуренції зовнішніх і внутрішніх центрів сили.У де-юре безвладді Венесуели активно працювали:- Китай — як кредитор і стратегічний інвестор;- Росія — як військово-політичний гарант режиму;- Куба - контроль і консультування служб безпеки та розвідки; участь у формуванні кадрової політики силових структур; політичне «ноу-хау» з виживання під санкціями.- Іран – постачання палива та нафтопереробних компонентів; технічна допомога НПЗ; обхід санкцій через тіньові фінансові й логістичні схеми.- регіональні кримінальні та напівдержавні структури.Блискавичний сценарій силового втручання – це, звичайно, неприпустима ескалація. Але з огляду на попередні пункти це не втручання в справи суверенної країни, а реалізація «права сили» в пост-Вестфальському світі.‼️Ключовий урок для України, Молдови, Грузії та інших країн.В новому поствестфальському світі:- формальний суверенітет не захищає- слабка держава заохочує втручання, навіть якщо всі навколо говорять правильні слова про міжнародне право, підписують в різних Будапештах і Мінськах Угоди, роздають гарантії- суверенітет утримують економіка, армія, інституції й субʼєктність.Силові сценарії це виклик глобальній (вже по факту крихкій) стабільності.Для України ключовий урок Венесуели не в тому, що роблять США, а в тому, що стається з державами, інститути яких слабшають.
TGLIST.COM.UA
