100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ

Сталеві воїни «Сталевої Сотки»У цивільному житті пан Антон був експедитором в одній зі столичних фірм, але влітку 2024 року вирішив приєднатися до лав ЗСУ. Нині чоловік проходить службу на посаді командира машини 1 мехбату «Сталевої Сотки» та разом із побратимами б’є ворога на Торецькому напрямку, а допомагає їм у цьому – американська БМП «Бредлі». За словами «Адама», (таке псевдо, похідне від прізвища, має наш герой) залізна конячка має хорошу броню, вбивчу гармату, а також гарну оглядовість зсередини, що є напрочуд важливим під час боїв у місті. «Одного разу ми з побратимами поверталися з бойового завдання і по нам прилетіла ворожа FPV-шка, але, завдячуючи броні, екіпаж залишився майже неушкодженим. Якби у той момент ми переміщалися на якійсь радянській БМП – все могло б бути набагато трагічніше», – розповів Антон.Попри втому, Антон не втрачає оптимізму і вірить у нашу Перемогу, а ще сподівається на швидке повернення додому, адже там на нього чекає дружина Клавдія та трирічний син Станіслав.

Сталеві воїни «Сталевої Сотки»На фронті з особливою увагою ставляться до дозвілля військовослужбовців, адже від гарного відпочинку сьогодні – залежить якісне виконання бойових завдань завтра. Одним із місць, де можна розвантажити голову та на мить відволіктися від фронтової буденності, бійці називають… лазню.Пан Юрій як ніхто інший розуміє всю важливість підходу до організації відпочинку бійців, адже за плечами чоловіка – 15 років служби в ЗСУ, як на бойових, так і на тилових посадах. За час перебування у війську нашого героя неодноразово нагороджували відомчими відзнаками, проте акцентувати на цьому увагу боєць не захотів, адже служить не за нагороди. Нині Юрій з колоритним позивним «Ельф» – начальник лазні взводу МТЗ стрілецького батальйону 100 омбр. Юрій не сумнівається у нашій Перемозі та вірить, що вона настане незабаром і він зможе знову зустрітися із синами: Дмитром, котрий мешкає на Волині та Олегом, який за прикладом батька захищає рідну землю в одному з підрозділів сил оборони України.

Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Пан Віталій родом з Рівненщини. У свої 28 років чоловік мав за плечима досвід служби в Нацгвардії, а після широкомасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ.Нині Віталій проходить службу на посаді старшого навідника артилерійської батареї артилерійського дивізіону 100 омбр і про свою роботу говорить стримано:«Моя задача правильно навестися по координатах, які мені дає командир, аби точно влучити в ціль».За час служби в дивізіоні старший солдат разом із побратимами знищили чимало ворожої техніки та особового складу противника. А допомагає їм у цьому САУ «Богдана».Якісне виконання бойових завдань неможливе без належної підготовки, тож кожну вільну хвилину Віталій приділяє саморозвитку. «Хто б там що не казав, але противник у нас дуже серйозний. Відповідно, ми маємо вдосконалювати власні вміння та навички, аби перемогти у цій війні і повернути мир на нашу землю», – переконує боєць.Вдома ж з Перемогою на Віталія очікує мама Ірина Володимирівна та молодший брат Богдан.

Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Гіоргі Кірія на псевдо «Гурген». Народився і виріс у Грузії. У 2008-му, коли війська рф почали наступ на Тбілісі, 18-річний Гіоргі бився за свободу своєї Батьківщини у лавах Збройних Сил Грузії.Згодом, приїхавши погостювати до дядька в Україну, грузин зустрів чарівну волинянку. Невдовзі Гіоргі та Інна стали подружжям – у серпні їхньому сину Артему вже виповниться шість років…Вранці 24 лютого 2022 року чоловік одним із перших прийшов під стіни ТЦК.Служив на посаді старшого стрільця у 3 роті 2 мехбату 100 омбр. Наприкінці квітня 2024 року Гіоргі на Покровському напрямку одержав важке поранення, внаслідок якого втратив ногу……Відтоді минуло три місяці. Завдяки власній мужності та наполегливості, а також всеосяжній підтримці коханої дружини, «Гурген» вже став на протез:– Я продовжую бути бійцем своєї бригади. Мрію якнайшвидше одужати і повернутися до строю, до своїх побратимів. Впевнений, що зможу бути корисним. І ні на мить не сумніваюся, що Перемога буде за нами!