Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Звичайний робочий день у ремонтній майстерні: десь гуркоче двигун, десь дзенькає метал – це означає, що техніка знову повертається до життя. Саме тут служить Дмитро на псевдо «Красний» – начальник ремонтної майстерні артилерійського озброєння взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр. До війська чоловік приєднався у 2021 році, тоді йому саме виповнилося 18. Своє рішення пов’язати життя з армією Дмитро називає цілком природним.«Хотів бути військовим. В мене по татовій лінії всі були військовими. Ще будучи школярем, я з новин дізнавався про перебіг подій у зоні АТО. Тоді вже розумів, що це стосується кожного з нас», – говорить він.Його робота – не на передовій у класичному розумінні, але без неї фронт не існував би. Ремонт, обслуговування, підтримання техніки у бойовому стані – це щоденна відповідальність, від якої залежать життя.«Якщо техніка не поїде – хтось не повернеться. Тому ми не маємо права на помилку», – каже він.У майстерні немає тиші – тут постійно щось скрегоче, обертається, нагрівається. Це місце, де залізо отримує другий шанс, а разом із ним – і ті, хто на ньому вирушає в бій.Дмитро працює швидко і зосереджено. У його рухах – впевненість людини, яка точно знає свою справу. Тут не буває випадкових рішень – кожен гвинт, кожна деталь має значення.«Наша задача – щоб техніка була в строю. Це наша лінія фронту», – додає він.Родом він із Вінниччини. Там на нього чекають найдорожчі люди: мама Тетяна Андріївна та дружина Надія. Саме вони, зізнається боєць, дають сили триматися і крокувати вперед.Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #артилерія #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Андрій на псевдо «Ворон» проходить службу в 3 механізованому батальйоні 100 омбр. За плечима воїна чималий бойовий досвід: участь в АТО, бої на найважчих ділянках фронту російсько-української війни. На початку повномасштабного вторгнення Андрій був головним сержантом стрілецької роти батальйону Луцького району (або ж просто 50 окремого батальйону) тоді ще 100 обр ТрО. Навесні 2022 року окупанти намагалися взяти українську столиця в кільце та втілити в життя план «Кієв за трі дня». Аби зірвати ворожі плани щодо окупації Київської області перед Андрієм та його побратимами було поставлене завдання облаштувати оборонні рубежі на ділянці траси «Київ-Варшава».«Ми розмістилися в районі населених пунктів Поташня та Нова Буда. Нашим завданням було стримати можливий прорив ворога», – пригадує «Ворон». На момент виконання завдання підрозділ Андрія на 90 відсотків складався з учорашніх цивільних, які не мали найменшого уявлення про бойові дії. «Тоді всім було страшно. В нас були досвідчені бійці, які допомагали новобранцям, як фізично, так і морально. Кожен розумів, що з нами Бог і ми на своїй землі, яку повинні захистити від ворога», – розповідає головний сержант. На жаль під час оборонної операції підрозділ зазнав перших втрат: один боєць загинув, ще двоє зазнали поранень.Та попри все, завдання вдалося виконати. Окупанти не зуміли взяти Київ у кільце та прорватися в бік Житомирщини. «Ключовим фактором успіху під час виконання бойового завдання стали вмілі дії командування: зокрема, командира роти капітана Миколи Петровського. За його плечима на той момент був величезний бойовий досвід, який було використано під час планування операції», – пригадує «Ворон». Оборонна операція тривала до квітня 2022 року. Після чого, підрозділ повернувся на Волинь, де долучився до зведення оборонних рубежів на українсько-білоруському кордоні. Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг #оборона_києва
Дорогі бойові побратими та посестри! Щиро вітаю увесь особовий склад бригади з Днем 100 омбр!Два роки тому наша «Сталева Сотка» одержала статус механізованої бригади і увійшла до складу Сухопутних військ ЗСУ.Відтоді ми пройшли запеклі бої на Покровському, а згодом – на Торецькому напрямках. Нині ж – продовжуємо успішно стримувати ворога на підходах до Костянтинівки.Загалом ми уже четвертий рік перебуваємо на сході України. Ще в статусі бригади тероборони наші підрозділи героїчно билися на Бахмутському, Лиманському та Куп’янському напрямках.Перше ж бойове хрещення бійці «сотки» одержали на початку повномасштабного вторгнення на Київщині.Нині ми можемо впевнено говорити, що 100 омбр є однією із найбоєздатніших бригад Збройних Сил України. Нас щиро поважають побратими та посестри з інших підрозділів, і нас люто ненавидять вороги – адже ми їм добряче залили сала за шкуру!Так, нам дістаються найскладніші завдання, які ми виконуємо ціною неймовірної стійкості та мужності нашого особового складу.На жаль, ми зазнаємо болючих втрат. І сьогодні найперше згадуємо кожного і кожну, хто загинув, або зник безвісти на полі бою. Завдяки їхньому подвигу Україна вперто стоїть попри шалений тиск здичавілої орди.Я дякую кожному бійцю і кожній бійчині «Сталевої Сотки» за їхню щоденну титанічну працю. Ви неможливе робите можливим, щодня виборюючи для нашої держави надію на відродження та процвітання.Бажаю усьому особовому складу бригади здоров’я, сил та завзяття – адже поборотися з окупантами нам ще доведеться! А також бажаю найголовнішого –живими та з честю повернутися до своїх домівок, адже там на вас чекають понад усе!З Днем 100 омбр, дорога родино «Сталевої Сотки»!Тримаємо стрій – і все буде Україна!Командир 100 омбр, полковник Руслан Ткачук.
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»– Батько розповідав, що колись у школі йому випало бути «зайцем» на Новий рік. Відтоді до нього і «приклеїлося» прізвисько «Заєць». А мені воно наче вже як у «спадок» дісталося, – з усмішкою розповідає історію походження свого позивного боєць 100 омбр Вадим, – Хоча згодом мені також довелося бути «куцохвостим» на шкільному новорічному ранку!Родом чоловік із села Скулин, що в Ковельському районі Волинської області. У 2011-2012 роках служив «строчку» в понтонно-мостовому батальйоні тодішнього 12-го інженерного полку в місті Звягелі (тоді ще Новограді-Волинському).У цивільному житті Вадим працював на підприємстві з виготовлення металопрофілю. Та вже 25 лютого 2022 року прийшов до ТЦК і став до лав нашої 100 бригади.Служив у роті вогневої підтримки тодішнього 54-го, або ж Ковельського батальйону 100 обр ТрО, який згодом став 2 механізованим батальйоном 100 омбр.«Заєць» піхотинцем пройшов запеклі бої у Серебрянському лісі, а згодом на Покровському і Торецькому напрямках. В серпні 2025-го зазнав важкого поранення: у пікап, в якому Вадим їхав разом із побратимом, влучив ворожий FPV-дрон.Після лікування боєць повернувся до строю – тепер уже на посаду оператора в батареї перехоплювачів БпЛА зенітного ракетного дивізіону «Сталевої Сотки».На п’ятому році «великої війни» волинянин зізнається, що попри увесь драматизм фронтових буднів, про своє рішення стати тоді до лав ЗСУ не шкодує:– Якби у перші дні «повномасштабки» сотні тисяч добровольців не взяли до рук зброю і не стали на захист України, сценарій «Кієв за трі дня» цілком міг би стати реальністю…Вдома на Вадима чекає з Перемогою найдорожча людина – мама Лідія Іванівна. А ще старший брат Сергій із власною сім’єю – у складі якої відразу троє племінників нашого героя!Також боєць сумує за своїми довоєнними захопленнями: іграми у футбол і волейбол «вживу», а також запеклими баталіями на футбольному симуляторі FIFA.Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #зрдн #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Євгеній на псевдо «Чірік» родом із Білгорода-Дністровського – міста біля моря, де, як він сам каже, «без почуття гумору ніяк». Йому 42 роки, і з початку 2024 року він у лавах Збройних Сил України.«Одразу після початку повномасштабки я разом із племінником пішов до ТЦК. Його забрали без вагань, а мені відмовили через відсутність бойового досвіду. Незабаром племінник, на жаль, загинув поблизу Куп’янська», – розповідає Євгеній. У цивільному житті «Чірік» працював на меблевій фабриці, а потім десять років очолював будівельну бригаду з 28 людей. Разом вони зводили елеватори та зерносховища по всій Україні.«Ми з хлопцями об’їздили майже всю Україну, всюди будували, тож нинішня робота у війську мені дуже близька», – каже він.Службу Євген розпочав у піхоті 2 механізованого батальйону 100 омбр, але згодом його перевели до інженерно-саперної роти. Там його досвід став особливо цінним. Тепер він разом із побратимами облаштовує позиції для піхотинців – часто буквально за кількасот метрів від ворога.«Їздимо, копаємо позиції для наших хлопців. Досить часто доводиться працювати на максимально близьких відстанях від лінії фронту. Так, буває важко, небезпечно, але хто, якщо не ми», – говорить про свою роботу «Чірік».Його голос змінюється, коли мова заходить про мирне життя і те, що було втрачено. «Багато разів бачив, як окупанти зруйнували об’єкти, які нам з хлопцями доводилося будувати», – каже Євгеній, і в його очах з’являється сум.На запитання про те, чим планує зайнятися після війни, він не вагаючись відповідає:«Зерносховищами! Бригада чекає. Прийде час – і ми все відновимо», – каже «Чірік».Окрім улюбленої роботи вдома на Євгенія чекає родина: дружина Марина, доньки Наталія, Євгенія та Кіра й син Владислав. Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #інженери #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Владислав родом із Луцька. Станом на лютий 2022 року він був студентом Фахового коледжу технологій, бізнесу та права ВНУ імені Лесі Українки. Але коли розпочалася повномасштабна війна, хлопець у свої 20 років без вагань змінив навчальну аудиторію на бліндаж, ставши на захист держави у складі 100 бригади.«До війська пішов, аби захистити свою сім’ю, Батьківщину та не пустити ворожу погань на рідну землю», – говорить Влад.В армії він узяв собі позивний «Скриня» – похідний від прізвища. В якості піхотинця пройшов найгарячіші напрямки фронту: Бахмутський, Куп’янський, Лиманський, Покровський, Торецький.«Покровський та Торецький відтинки фронту, через нашестя ворожих «пташок», були найважчими», – пригадує «Скриня». Згодом він став оператором БпЛА у зенітному ракетному дивізіоні. Його нова війна – це боротьба за чисте від ворожих дронів українське небо.«Найкращим засобом протидії ворожим дронам є помпова рушниця та FPV-перехоплювач», – переконує фахівець. Нині його підрозділ стримує ординську навалу на Костянтинівку. Тут найчастіше доводиться мати справу з розвідувальними безпілотниками противника.«На нашому напрямку зазвичай мінусуємо ворожі розвідувальні БпЛА «Zala» та «Князь Вещий Олег». За зміну один екіпаж може збити від п’яти «пташок», – розповідає Влад.До служби Владислав захоплювався спортивною риболовлею, що неабияк знадобилося в зоні бойових дій. Вміння чекати, відчувати момент і точно діяти – тепер це про полювання не на рибу, а на ворожі цілі в небі.А ще у нашого героя є вірний товариш – пес Семен, американський стаффордширський тер’єр.«Півтора року він служив разом зі мною в ЗСУ. Зараз же в нього собачий дембель. Він знаходиться в Луцьку і радіє життю», – з усмішкою розповідає боєць.Нині Владислав найбільше прагне повернутися на Волинь, де на нього з нетерпінням чекає велика, любляча родина. Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #зрдн #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Лютий 2022 року змінив життя Тараса, як і тисяч українців. Родом із Ковеля, у цивільному житті він працював на підприємстві теплових мереж «Ковельтепло» та мав цікаву віддушину – розводив кролів.«Якщо без фанатизму, то доходило до 150 штук», – усміхається Тарас, згадуючи своє господарство.Сьогодні він – солдат ЗСУ, водій маскувального взводу інженерно-саперної роти 100 омбр. Втім, його сфера відповідальності значно ширша, ніж може здаватися на перший погляд.«По факту – це і ремонт автомобілів, і заготівля лісу, і робота на пилорамі. В нашому підрозділі всі вміють робити все. Одним словом – господарники», – пояснює боєць.Тарас долучився до інженерного підрозділу «Сталевої Сотки» восени 2022 року і майже одразу отримав від побратимів псевдо «Ювелір» (пояснення позивного – трохи згодом!). Тут цінують не лише витривалість, а й практичні навички, які він здобув ще в мирному житті. Саме такі люди тримають на собі повсякденну, непомітну, але критично важливу роботу.Разом із побратимами Тарас пройшов найгарячіші ділянки російсько-української війни: Серебрянський ліс, Очеретине, Торецьк…Попри війну, Тарас не перестає думати про майбутнє. Планів багато, але один – особливо близький серцю.«Після війни хочу знову займатися кролями», – каже він.Є в нього і ще одна пристрасть – риболовля. І тут Тарас має чим похизуватися.«Найбільший улов – сом 56 кілограмів. Зловили разом із кумом на Стиру», – згадує він із помітною гордістю.Вдома на нього чекає велика родина – дружина Світлана та чотири доньки: Оля, Софія, Христина і Леся (тепере розумієте, чому «Ювелір»?). Саме вони – головна мотивація Тараса.Телефони рекрутингового центру 100 омбр:06780481000931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #інженери #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Нова приголомшлива історія від «Волинських Бобрів» (нагадаємо, саме так називається підрозділ НРК нашої 100 омбр)!Кілька днів тому «бобри» вдало втілили у життя чергову логістичну місію. Наземним дроном Sirko-S1 вони доставили побратимам на Костянтинівському напрямку боєприпаси, медикаменти, акумуляторні батареї, харчі, воду тощо.Вже повертаючись назад, наш «Sirko» запримітив край дороги групу бійців з іншої бригади, які намагалися евакуювати возиком пораненого побратима.Під’їхавши ближче, «Sirko» промовив (так-так, наші техніки вже давно навчили наземні дрони «говорити»!):– Слава Україні, козарлюги! Вам, часом, допомога не потрібна?Попервах хлопці буквально втратили дар мови… – Аж, нарешті, один із них вкрай здивовано вигукнув:– Трясця! – Воно ще й говорить!Наші оператори через встановлену на НРК колонку швидко пояснили, як правильно покласти та закріпити пораненого. А також з’ясували, на яку точку евакуації його доставити.Впродовж наступних 20 хвилин «Sirko» мчав з усіх сил, адже ворожі FPV-дрони не дрімали……Тим часом на визначеному місці вже чекали інші побратими пораненого бійця. На радощах вони готові були мало не розцілувати нашого наземного дрона. Але «Sirko» серйозним тоном заявив:– Відставити позастатутні відносини! – Разом крокуємо до Перемоги!https://www.youtube.com/watch?v=n937K6ttb1kПідтримайте 100-ту омбр донатом: https://send.monobank.ua/jar/2VtzHVahES#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу #нрк #волинські_бобри #sirko #евакуація
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Руслані Дучаловій лише 23 роки – і шість із них вона у лавах ЗСУ!Дівчина виросла в селі Довжок Могилів-Подільського району Вінницької області.Після закінчення школи – у 2020-му – перед 17-річною юнкою постало питання вибору майбутньої професії:– Обирала між навчанням у педагогічному університеті та Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Віддала перевагу таки військовому вишу, – розповідає Руслана, – Було важко, особливо спочатку. Не страшно, бо я не з лякливих, а саме важко. Ще вчора ти сиділа за шкільною партою, а сьогодні вже курсантка військової академії…До речі, в академії однокурсники з Інституту морально-психологічного забезпечення дали Руслані прізвисько «Мулан» – на честь головної героїні відомого мультиплікаційного фільму.– Вочевидь, звернули увагу не лише на східні риси у зовнішності, а і на мій часом доволі войовничий характер, – усміхаючись згадує Руслана.Хай там як, «Мулан» була дуже старанною і наполегливою курсанткою. Сумлінно опрацьовувала увесь матеріал, який викладачі подавали на лекціях. Та все ж, зізнається Руслана, найбільше… їй подобалися стрільби!– Дуже люблю стріляти! Коли ми виїжджали на полігон, я тільки і чекала тих стрільб, – зізнається дівчина, – Зі стрілецької зброї найбільшою моєю любов’ю була СВД – особливо, нічні стрільби з цієї снайперської гвинтівки. Також подобалося стріляти з різної бронетехніки – танка, БМП, БТР…У червні 2024-го – після випуску з академії та вручення лейтенантських погонів – Руслана Дучалова потрапила за розподілом до нашої 100 омбр. Де й служить впродовж уже майже двох років на посаді офіцера відділення психологічної підтримки персоналу.До речі, згодом контракт із 100 омбр підписав і 19-річний брат Руслани – Максим. Ще раніше – у 2021-му – до лав ЗСУ за прикладом доньки став батько, Сергій Анатолійович.– Виросла я на Вінничині – в центральному регіоні України. Навчалася на заході нашої держави – у Львові. А служити довелося на сході – на споконвіку українській Донеччині, – розповідає «Мулан», – До речі, раніше на сході України мені ніколи не доводилося бувати. Але за майже два роки служби тут я просто закохалася у цей прекрасний край – у цих людей і ці неймовірні краєвиди! І коли хтось наважується пропонувати нам «віддати» комусь цей регіон, моєму обуренню немає меж! Так і хочеться вигукнути: «Дідька лисого вони одержать, а не нашу Донеччину!».Хоча дівчина і зізнається: попервах на Сході було таки лячно через постійні обстріли. Особливо незвично було засинати під звуки канонад. Допомагала бабусина порада: щовечора молитися і не думати про погане…Тим часом вдома на Руслану із нетерпінням чекають найдорожчі люди: бабуся Тетяна Миколаївна, дідусь Анатолій Михайлович, молодший брат п’ятикласник Михайло та мама Світлана Борисівна.Телефони рекрутингового центру 100 омбр: 0678048100 0931933673#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #ппп #19_ак #сухопутні_війська #зсу #прості_люди_непроста_робота #захищаємо_своє #рекрутинг
Командний пункт 100 омбр на сході України відвідали Президент, Верховний Головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський та Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.Глава держави подякував воїнам за службу і захист України та вручив бійцям, які відзначилися під час виконання бойових завдань, ордени Богдана Хмельницького, «За мужність» та медаль «За врятоване життя».«Маю честь нагородити вас. Сьогодні ми на цьому напрямку, і весь світ говорить сьогодні про Україну і про схід, про нашу Донецьку та Луганську області. Дуже важко на цьому напрямку захищати державу. Я вам вдячний за те, що так тримаєтесь міцно і тримайтеся надалі. Будемо допомагати, чим можемо», – наголосив Президент.Володимир Зеленський та Олександр Сирський заслухали доповідь командира 100 омбр, полковника Руслана Ткачука про оперативну обстановку в смузі відповідальності бригади на Костянтинівському напрямку.Високим гостям також вручили пам’ятні сувеніри із символікою «Сталевої Сотки» – легендарної бригади, яка впродовж чотирьох років повномасштабного вторгнення била і б’є ворога на Київському, Бахмутському, Лиманському, Куп’янському, Покровському, Торецькому та Костянтинівському напрямках.Також було проведено нараду із залученням командирів структурних підрозділів 100 омбр щодо актуальних проблемних питань та пошуку ефективних шляхів для їх вирішення.#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #19_ак #сухопутні_війська #зсу
TGLIST.COM.UA
