Сталеві воїни «Сталевої Сотки»У цивільному житті пан Володимир працював на одному із підприємств Вінничини. Нині чоловік – піхотинець 1 мехбату 100 омбр. Завдяки легкості характеру та оптимізму, боєць отримав від колег позивний «Добрий».Під час одного з бойових завдань на околиці Торецька, Володимир разом із побратимом взяли у полон двох окупантів. «Ми проводили зачистку на околиці Торецька. Під час перевірки однієї з будівель виявили двох орків, які ховалися в підвалі. З’ясувалося, що обидва, в недалекому минулому, відбували покарання за збут наркотиків і підробку документів. До кінця терміну їм залишалося чотири роки, але в колонії їм запропонували альтернативу – поїхати на війну та вбивати українців. Наступного дня під масованим артобстрілом ми зуміли вивести зеків до наших позицій, аби в подальшому їх передали відповідним службам», – розповідає «Добрий». Вдома на Володимира чекає дружина та двоє синів, тож запевняє – робитиме все можливе, аби наблизити Перемогу та якнайшвидше повернутися додому.
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Віктор народився і виріс у Старобільську – на споконвіку українській Луганщині. Коли у 2014-му рашисти окупували Луганськ, хлопцю було 16 років – він закінчував перший курс технікуму.У 2016-му – в день свого 18-річчя – юнак добровольцем став до лав ЗСУ.З огляду на юний вік Віктор одержав у війську псевдо «Малюк»……Нині йому 27 років – і впродовж восьми із них він на фронті (була лишень перерва у 2020-2021 рр., пов’язана з одруженням та народженням сина).Боєць служить на посаді мехвода в 1 мехбаті 100 омбр – кермує БМП «Бредлі».Дорогий «Малюку» Старобільськ рашисти окупували у перші дні «повномасштабки». Тож найбільшою мрією Віктора є звільнення рідного міста та усієї Луганщини з-під ярма ординців:– Я точно знаю, що на Луганщині люди чекають на ЗСУ і беззастережно вірять у своє українське майбутнє. Коли ми повернемося на ці територїї – на центральних площах міст, містечок і сіл українського солдата зустрічатимуть з квітами, синьо-жовтими прапорами та сльозами на очах…
«Чєловєк нє дрон – нє жалко!»Не є секретом, що між Збройними Силами України та армією здичавілої орди нині тривають запеклі перегони щодо розробки, виробництва і застосування на полі бою наземних роботизованих комплексів.Щоправда, філософія використання цих комплексів є діаметрально протилежною.Підрозділи ЗСУ застосовують НРК з метою збереження життів особового складу.Натомість для окупантів-ординців саме «робот» є справжньою цінністю. Аби ще раз переконатися в цьому, «помилуйтеся» кадрами, відзнятими на Торецькому напрямку.НРК вирушає на завдання, а оператор (замість сидіти у безпечному сховку!)… йде за ним на відстані буквально кількадесяти метрів, не випускаючи з поля зору (аби не загубити!).Але й це не все. Перед роботом… йде ще один орк (звісно, не з власної волі!) – аби у випадку позаштатної ситуації, скажімо вогневого ураження, прийняти удар на себе! У підсумку так і стається: орк-поводир миттєво відправляється на концерт кобзона – натомість дороговартісна «залізяка» лишається неушкодженою…
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»– Ми зможемо дати лупня зайдам-ординцям! Бо це наша земля, а вони – дов***оби! – коротко і влучно каже старший водій мотопіхотного батальйону 100 омбр Дмитро на псевдо «Дніпро».У цивільному житті чоловік працював водієм-далекобійником. Також захоплювався відновленням ретроавтомобілів.А ще – страшенно любив футбол! З дитячих років і сам займався цим видом спорту в академії легендарного ФК «Дніпро», грав на позиції правого захисника…До лав ЗСУ «Дніпро» (псевдо на честь рідного міста та улюбленої команди!) мобілізувався 6 червня 2024 року. Після проходження БЗВП потрапив служити до «Сталевої Сотки».– Спочатку на колісній техніці їздив – здебільшого, на пікапах. Потім одержав новенький бронеавтомобіль «Гюрза» – на «Гюрзі» їздив. Але обстановка на фронті змінилася – стали багато мін розкидати, – розповідає Дмитро, – А якось мене запитують: «На М113 зможеш?». – Відповідаю, що треба спробувати. Покатався полем і кажу: «Нормально – зможу!». Увечері то ж дня поїхав на Торецьк…
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Пан Олександр родом із Луцька. Перший військовий досвід чоловік здобув наприкінці 90-х років, коли служив «строчку». Опісля закінчив виш, влаштувався на престижну роботу та створив сім’ю. За словами Олександра, він і подумати не міг, що колись знову одягне однострій, але доля вирішила інакше…У «сотці» Олександр потрапив до мінометної батареї одного з батальйонів, де обрав собі позивний «Тур».В складі мінометної батареї «Тур» брав участь у боях на Лиманському та Покровському напрямках.З точки зору логіки, міномет ставиться на галявині, аби сторонні речі не заважали здійснювати стрільбу. Втім, розрахунок нашого героя діяв з точністю до навпаки, і одного разу це допомогло врятувати життя бійцям.У вересні 2024 року після проходження військово-лікарської комісії Олександр потрапив до пожежного взводу, де служить і донині.Неодноразово вогнеборці 100 омбр спільно з бійцями ДСНС ліквідовували займання, котрі виникали внаслідок ворожих обстрілів у Краматорську та Миколаївці.
Сталеві воїни «Сталевої Сотки»Пан Андрій – старший навідник міномета 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону 100 омбр. Родом наш герой із села Михлин, що неподалік Луцька. До війська чоловік приєднався 27 лютого 2022 року. Ще в перші дні служби артилерист обрав собі позивний «Скат». Воїн зізнається: псевдо обрав спонтанно, назвав перше, що прийшло в голову. За час російсько-української війни «Скат» встиг побувати на багатьох гарячих напрямках: Київщина, Серебрянський ліс, Покровський напрямок, а нині – Торецьк. «Найважче було в Очеретиному. Там я втратив кількох своїх побратимів, з якими воював із перших днів повномасштабного вторгнення. Досі боляче це згадувати. Якщо ж говорити про Торецький напрямок, то за інтенсивністю боїв, він нічим не легший. Але попри все, ми стримуємо ворога, аби він не зумів просунутися далі», – розповідає Андрій. Після війни «Скат» мріє повернутися на малу Батьківщину, де на нього чекає сім’я: дружина Галина, донька Богдана та мама Світлана Анатоліївна.
«Дорога смерті», одна з вулиць Торецька – фінішна пряма «знаменитої» траси, на якій відбувається моторалі «Горлівка-Торецьк».За наказом командування армії рф серед особового складу окупантів регулярно у примусовому порядку визначаються «добровольці».Попередньо «заправивши» їх психотропами, заздалегідь приречених на смерть орків вмощують за кермо мотоциклів і віддають команду щодуху газувати в напрямку Торецька……Абсолютна більшість цих нелюдиноподібних створінь безславно гине ще на підступах до міста – артилерія та дронарі 100 омбр свою справу знають!Але окремим «щасливчикам» з-поміж сотень учасників ралі іноді вдається прорватися у сам Торецьк. – Вони удостоюються особливої «честі» від бійців «Сталевої Сотки» – бути знищеними безпосередньо на фінішній прямій, а їхні рештки мають шанс потрапити на таке ось відверто моторошне відео…Хороша русня – мертва русня! – І бійці 100 омбр уже впродовж майже десяти місяців свого перебування на Торецькому напрямку не втомлюються робити цей світ кращим!
Дорогі бойові побратими та посестри! Щиро вітаю вас із найбільшим християнським святом – Воскресінням Христовим!Вже втретє наша бригада зустрічає Великдень на сході України – безпосередньо в зоні ведення бойових дій.У цей день ми найперше схиляємо голови, вшановуючи пам'ять бійців і бійчинь «Сталевої Сотки», які поклали свої життя за право України бути Україною. Кожен і кожна із них – назавжди у строю нашої бригади…Сьогодні я дякую особовому складу 100 омбр за стійкість та звитягу, які наші підрозділи демонструють на полі бою – вже десятий місяць ведучи Битву за Торецьк.У день Воскресіння Христового – у день перемоги добра над злом – я щиро бажаю кожному бойовому побратиму і кожній бойовій посестрі здоров’я, сили та витримки.Ми просто мусимо здолати ворога і вибороти право бути українцями – вільними громадянами вільної держави.Хай у вашому житті буде ще багато Великоднів – хай усі наступні будуть у колі рідних та близьких вам людей!Христос Воскрес!Командир в/ч А7028, полковник Руслан Ткачук.
Днями з нашою 100 ОМБр сталася просто приголомшлива історія!Крутезний сюрприз «Сталевій Сотці» організували вихованці дитячого садочка №9 «Ангелятко», що в місті Шептицький на Львівщині.Дітки з групи №3 «Ромашка» (звісно, за підтримки вихователів і батьків!) придбали для «Сталевої Сотки» і передали на схід України справжнісінький FPV-дрон! А на додачу ще й записали зворушливе відеозвернення до бійців нашої бригади…Щиро дякуємо цим чудовим хлопчикам і дівчаткам (а також їхнім батькам і вихователям!) за такий потужно-патріотичний і, водночас, неймовірно душевний вчинок!Ваш подарунок неабияк підняв наш бойовий дух і ще більше зміцнив віру в Перемогу! – Бо з таким підростаючим поколінням Україна точно має велике і світле майбутнє!Також запевняємо, що постараємося вразити подарованим FPV-дроном «найжирнішу» ворожу ціль!Любі козачата, міцно тиснемо ваші долоньки – і разом крокуємо до Перемоги! 💪🇺🇦❤️#СталеваСотка #ХоробримБогДопомагає #100омбр #ЗСУ #Сухопутні_війська #9_армійський_корпус #оту_луганськ
Сьогодні відрекомендував особовому складу нового начальника Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – полковника Романа Качура.Це була не традиційна церемонія, а щирий і професійний діалог про майбутнє вищої військової освіти та якісні перетворення у підготовці офіцерів Збройних Сил України.Перед полковником Качуром стоїть складне, але надзвичайно важливе завдання - забезпечити якісну підготовку офіцерів, які не тільки володітимуть теоретичними знаннями, але й будуть готові до ведення сучасної маневреної війни, командуватимуть підрозділами в умовах високотехнологічного поля бою та швидкої зміни обстановки.Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного має стати не лише центром військової освіти, а й справжнім серцем нашої армії, де формується еліта Сухопутних військ, де народжуються лідери, які приймають рішення і визначають долю битв.Окремо наголошу: у нас є все для того, аби перетворити Академію на один із найкращих закладів сучасної військової освіти у світі.У зв’язку з цим хочу вкотре звернутися до викладачів та особового складу Академії. Ваша місія – формувати не лише військових професіоналів, а й справжніх патріотів, лідерів, які своїм прикладом надихатимуть підлеглих та весь вільний демократичний світ.Окремо звертаюсь до шановних курсантів, пам’ятайте: кожен із вас – майбутнє нашого війська. На ваших плечах лежить відповідальність за тих, кого ви поведете за собою у бій. Використовуйте кожен день у стінах Академії, щоб здобувати знання, розвивати свої навички та гідно служити українському народові.На завершення, ми живемо в час великих викликів, але також і великих можливостей. Разом, завдяки вашій наполегливій праці, відповідальності й відданості, ми зможемо забезпечити незламність і міць Збройних Сил України.Разом до перемоги! Слава Україні!
TGLIST.COM.UA
