Канапа

Дніпровські пороги — геологічний феномен і сакральний центр України, що протягом тисячоліть формував історію, військову стратегію та міфологію українців.Геологічно, пороги — це виходи гранітів, гнейсів та інших порід Українського кристалічного щита в руслі Дніпра між сучасними містами Дніпро та Запоріжжя (протяжністю близько 100 км).На цій ділянці "загальне падіння русла" становило понад 30 метрів, що аномально для великої рівнинної річки. Саме цей перепад (30+ метрів) дозволив збудувати ДніпроГЕС. Гідроелектростанції потрібен «напір» води, і природа сама створила його в цьому місці. Висота греблі (60 метрів) фактично подвоїла природний перепад, створивши величезне водосховище.Традиційно виділяли 9 головних порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній, Вільний.Найстрашніший поріг Ненаситець (або Дід) ніколи не замерзав узимку через шалену швидкість течії, мав 12 уступів і створював такий гуркіт, що його було чути за кілька кілометрів.Окрім порогів (що перетинали річку від берега до берега), існували десятки «забор» — кам’яних гряд, що лише частково перекривали русло.У 1932 році, після будівництва ДніпроГЕСу, всі пороги були затоплені водами Дніпровського водосховища.Пороги виступали природним фільтром та кордоном, що розділяв «цивілізований» світ і «Дике поле».☑️ Місце ініціації▪️Для козацтва проходження порогів було обрядом переходу. ▪️Тільки той, хто міг провести байдак через Ненаситець, вважався справжнім майстром-керманичем. ▪️Це символізувало перемогу людини над некерованою стихією.☑️ Архетип Межі▪️В українському фольклорі пороги — це зуби дракона або велетня, що спить під водою. ▪️Це місце, де світ живих зустрічається з небезпекою, що потребує максимальної концентрації та витримки☑️ СакральністьОстрів Хортиця, розташований одразу за останнім порогом, став природним продовженням цієї системи — святилищем, захищеним кам’яними затворами.Прикметно, що в дохристиянських та альтернативних історичних розвідках існує теорія, що 9 головних порогів відповідають 9 небесним тілам сонячної системи 🤯Згідно з цією концепцією, Дніпро розглядався як земне відображення Чумацького Шляху, а пороги — як енергетичні центри (чакри) Землі, кожен з яких резонує з певним небесним тілом.1️⃣ Кодацький - Місяць - "Початок шляху, емоційне очищення."2️⃣ Сурський - Меркурій - "Комунікація, рух, швидкість думки."3️⃣ Лоханський - Венера - "Чуттєвість, краса і прихована небезпека."4️⃣ Дзвонецький - Сонце - "Ясність, голос, проявлення внутрішнього «Я»."5️⃣ Ненаситець - Марс - "Агресивна енергія, вогонь, максимальне випробування сили."6️⃣ Вовнизький - Юпітер - "Розширення, авторитет, духовна влада."7️⃣ Будило - Сатурн - "Час, дисципліна, пробудження совісті."8️⃣ Лишній - Уран - "Раптові зміни, вихід за межі звичного."9️⃣ Вільний - Нептун - "Свобода, злиття з широким Дніпром, вихід у вічність."

144 роки тому на Волині народився польський шляхтич Вацлав Липинський, який присвятив своє життя служінню Україні і став одним із засновників та ідеологів нашого правого руху. Родина Липинських переїхала на теперішню територію України з Мазовеччини ще за Речі Посполитої. Пан Вацлав серед українців українізувався у В'ячеслава і повів відчайдушну боротьбу за братів-хліборобів України.Ім'я Липинського часто губиться між іменами Міхновського та Донцова, хоча вони були сучасниками. Традиціоналізм і консерватизм В'ячеслава Казимировича не завжди поєднували зі словом "націоналізм" у тодішньому розумінні. Натомість, він став родоначальником популярного пізніше (на межі тисячоліть) територіяльного, політичного патріотизму з націоналізмом. Як етнічний поляк і католик, він виступав за єднання людей різних національностей та релігій на території єдиної самостійної соборної української держави. Брав участь у формуванні нашої держави в ролі дипломата, посла. Переконаний прихильник міцної гетьманської влади в Україні, ідейний противник парламентської демократії. Помер 49-річним від наглої хвороби в Австрії, похований на польському цвинтарі в рідних Затурцях. Цвинтар був повністю знищений московитськими окупантами, як і, здавалося, усі згадки про нестандартного націоналіста Липинського. Але на 20-ту річницю відновлення самостійности України в Затурцях відкрився присвячений йому прекрасний музей, а на віднайденому місці поховання встановлено пам'ятник.

“Летунський відділ УГА”. Спогади сотника Петра Франка, командира летунського відділу.* * *«Із літаками я познайомився добре у Вінер Найштадті, а потім у летунській школі в Райльовац коло Сараєва 1916 р., де відбув летунську школу як технічний старшина.Із Райльовац я вернувся до Легіону якраз під Соснів, де мало що не попав у російський полон. Потім прийшли ходи й переходи: Камянець Подільський, Вірзуля, Олександрівськ, Одеса, Чернівці і похід на Львів. Коротка оборона касарень Фердинанда, Кайзервальду, палати Голуховського і відступ.Коли моя сотня скорострілів стояла на Високім Замку, кілька разів прилітав у гості польський літак. Але я приготовив скоростріл і чекав. Й одного гарного пополудня, низенько над нами появився той літак... Перша бомба впала далеко від нас. Моя сотня розбіглася у паніці, бо бистрі очі стрільців побачили, як із літака доглядник кинув бомбу, що мала впасти просто на нас. Я лежав під скорострілом та дивився, як бомба летіла просто на мій скоростріл, який сипав кулями.

“Наступ УСС-ів на Олександрівськ 1918 року” (Мирон Заклинський, четар УСС)Наступ УСС весною 1918 р. на Олександрівськ, це було доволі рисковне підприняття. Невеличкий відділ УСС, що не знав ще способів партизанської війни, наважився захопити чимале промислове місто, сильно обсаджене, де була большевицька база з нагромадженим великим майном. Цей наступ, невдачний у висліді, міг був при сприятливіших умовах вдатися, але й міг був закінчитись дуже трагічно, бо загладою цілого куріня УСС.Як Уесеси приплили, пароплавами горі Дніпром, до села Біленького, що лежить більш як дві милі понижче Олександрівська, розвідала їхня команда у "вільних козаків" та населення про положення в Олександрівську. Місцеві впевняли, що не важко заволодіти містом, бо в більшовиків безладдя й розтіч.Сотник Микитка поговорив телефонічно з командою групи і на другий день вирушили оба кораблі під Олександрівськ. Причалили до берега приблизно три кільометри від олександрівської залізничної стації, при кінці Великого Запоріжського Лугу.

18(6) березня 1892 р. народився Іван ЧМОЛА — старшина Легіону УСС, полковник Армії УНР, організатор і командир 3-го полку Січових Стрільців (київських); один з основоположників Пласту.Зелені очі були у командувача парадом під час Свята Соборності. Колір зіниць фіксувався окремо у закордонному паспорті громадянина УНР. Записаний він був і у підполковника Івана Чмоли — засновника перших гуртків «Пласт — український скаутинг», бойового командира одного із полків Армії УНР.Студент Чмола в серпні 1911 року відвідав із майбутнім генералом Армії УНР Романом Дашкевичем Київ (туди йшли пішки), Канів (сплавлялись Дніпром), далі мали відвідати Катеринослав і Харків. Обоє були членами свортивного товариства "Січ". Опісля, під час визвольної війнм, Іван візьме собі за дружину слобожанку Параскевію - з відомого українського роду тих країв: Мокроусів.Повернувшись до Львова Чмола проведе в домівці "Січі" на вулиці Коперніка перші пластові сходини. На тому будинку тепер є відповідна меморіальна таблиця.

Використання сталевих шоломів типу «Stahlhelm» в українських збройних формуваннях періоду Визвольних Змагань. Штальгельм М1916 (нім. Stahlhelm), сталевий шолом — піхотний шолом, що перебував у використанні збройних сил Німеччини з 1916. Він замінив пікельгельм під час Першої світової війни. Використовувався також в армії Австро-Угорської імперії. Зроблений з нікелевої сталі, шолом мав бічні ріжки, призначені для вентиляції та кріплення додаткової захисної пластини; пластини мало використовувалися через їх велику вагу, а вентиляційні отвори вояки були змушені взимку примітивно затуляти. Підшоломник складався з трьох шматків шкіри з обшивкою, вони регулювалися за розміром голови; самі шоломи також випускалися різних розмірів. Підборідний ремінець прикріплювався до металевої оболонки штальгельма.У 1918 році Україна перебувала під сильним впливом Німеччини та Австро-Угорщини, війська яких, за договором, дислокувалися в Україні. Велика частина їхнього спорядження залишилася після розпаду цих держав.

19 лютого 1919 року Корпус Січових стрільців самовільно знявся з фронту та відійшов у район Шепетівки та Старокостянтинова на переформатування і нове злагодження у зв'язку з великими втратами.Імпровізаційний характер багатьох управлінських рішень при організації контррозвідувальної діяльності Відділу внутрішньої інформації (ВВІ) Політичного департаменту УНР визначався нестабільністю обстановки на фронті, втратою зв’язку з агентурою, матеріальними, фінансовими та організаційно-кадровими труднощами. Відтак об’єктивно зрозуміло, що суттєвих результатів оперативної роботи очікувати було б безпідставно. Але треба розуміти, що в нескінченному ланцюгу поразок на фронті, заколотів у гарнізонах в тилу, масових заворушень, інспірованих емісарами ворога, зраді та переході цілих частин і підрозділів на бік супротивника, крім об’єктивних зовнішніх умов та неефективних рішень вищого керівництва.Світлина: вояки ГА під час боїв за Львів, 1919 р. Білі пов’язки, щоб відрізнятися від одягнутих в аналогічну форму поляків.

На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині.Після оборони Бахмача й бою під Крутами російські окупанти почали боятися українських оборонців. Так само під час повномасштабного вторгнення у 2022 році після оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова й Маріуполя російський агресор став боятися захисників України.Крути – місце катувань і розстрілу 27 полонених студентської чоти, які, заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. В сучасному збройному протистоянні армія РФ так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, активістів. Рашизм – це геноцид.Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що поразка у війні з Росією означає для українців репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності. Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.

Увесь день 29 січня в місті йшли завзяті бої. 30 січня більшовицькі броненосці почали артобстріл позицій українських військ, а з тилу гайдамаків ударили свіжі фронтові частини. До 18-ї години центральну частину міста захопили більшовики, бої перемістилися в привокзальний район.31 січня, о 06:00, більшовики активізували наступ та захопили вокзал, надалі оточили частину гайдамаків на чолі з командиром полковником Мазуренком в районі Олександрівського парку та відбили будівлю штабу округу. Останні бої відбулися біля тютюнової фабрики і вокзалу. О 13:00 бої в місті, несподівано — припинилися. З огляду на безперспективність продовження опору, лідери гайдамаків погодилися на виведення військ УНР із Одеси. На станції Роздільна залишки одеських частин УНР, що за договором покинули Одесу, були зупинені червоним загоном і роззброєні.Урочисте поховання загиблих у боях відбулося на Куликовому полі 4 лютого. Спочатку було вирішено більшовиків і гайдамаків поховати окремо. На могилу перших мав був покладений вінок з написом «Жертвам соціальної революції», на могилу українців — вінок з написом «Жертвам омани, створеної контрреволюціонерами». Але через економію засобів і часу усі загиблі були поховані в одній братській могилі.За підрахунками одеського історика, професора Т. Гончарука, втрати обох сторін конфлікту і мирних жителів Одеси склали від 120 до 180 осіб вбитими і до 350 пораненими. Революційні матроси втратили вбитими і пораненими 66 солдатів, червоногвардійці — 17 осіб, гайдамаки і офіцери — 77 осіб. Втрати цивільного населення склали тільки вбитими більше 70 осіб. Це пояснюється безжальним і часто не точним вогнем корабельних гармат.

Австрійський архикнязь, український полковник УСС Вільгельм Габсбург Василь Вишиваний.Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотаринзький, австрійський архикнязь (ерцгерцог) династії Габсбургів, український військовий діяч, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців (1895-1948).Після закінчення академії Габсбург був призначений до 13-го полку уланів, що складався з українських січових стрільців. 3 вояками Вільгельм фон Габсбург спілкувався їхньою рідною мовою. Це, а також хороше поводження привернуло стрільців до молодого Габсбурга, якому на знак любові вони подарували вишиванку. Архикнязь часто її надягав. Так з'явилося ім’я Василь Вишиваний.Одним з проявів української політичної активності в Австро-Угорщині було формування легіону Українських Січових Стрільців у 1914 році.На фронтах Першої світової війни Вільгельм фон Габсбург проявив себе як хоробрий воїн і чудовий командир. У 1918 р., коли був полковником УСС, Василь Вишиваний писав: "Я вважаю українців найкращими воїнами.