ОЛЕНА ШУЛЯК

Демократія — не автоматичний режим, який вмикається після Революції Гідності чи підписання Угоди з ЄС. Це система, яку потрібно щодня підтримувати, очищати, вдосконалювати. Інакше вона іржавіє. А з іржею зростає ризик втрати довіри, а потім і свободи.Про те, як зміцнити демократію, громадянське суспільство та належне врядування, говорили на форумі «Крізь реформи до зірок», організованому Центром політико-правових реформ та Коаліцією «Реанімаційний Пакет Реформ».Я назвала п’ять ключових напрямків, над якими парламент має працювати системно й без зволікань:🔹 Закон про публічні консультаціїМи його вже ухвалили, Президент підписав. Частина положень уже діє, особливо для органів місцевого самоврядування. Але головне ще попереду: ми з Мінцифрою готуємо національну онлайн-платформу для публічних консультацій. І вона має запрацювати по-справжньому, а не формально.🔹Прозоре фінансування партійТут ще потрібне нове законодавство. Ми маємо оновити правила фінансування партій і виборчих фондів за стандартами ЄС і рекомендаціями ОБСЄ. Це питання не лише прозорості, а й національної безпеки. Потрібно зробити все, щоб більше ніколи проросійські сили не фінансували політичні процеси в Україні.🔹 Закон про лобіюванняДо третього кварталу 2027 року ми маємо не просто ухвалити цей закон, а забезпечити його повноцінну імплементацію. Має з’явитися відкритий реєстр, цифрові інструменти, чіткі правила взаємодії влади, бізнесу й громадськості. Лобізм повинен бути прозорим і цивілізованим.🔹 Нові правила для розгляду євроінтеграційних законівЦі процедури потрібно оновлювати вже. Євроінтеграційні законопроєкти не мають ставати жертвами «поправкового спаму» чи політичного блокування. Нам потрібен інший темп і зовсім інший підхід.🔹 Етичний кодекс для депутатівЦе окрема історія. Дискусії тривають уже шість років. Але ми досі не маємо затвердженого етичного кодексу. Сподіваюсь, виконання завдань дорожньої карти дасть парламенту той поштовх, який потрібен для ухвалення цього документа.📍 Окрема увага — повернення публічної влади на деокуповані території. Питання військових адміністрацій, відновлення місцевого самоврядування, цифрових інструментів, оновлення статутів громад — це ті виклики, які не можна відкласти «до перемоги». Відновлення має починатись зараз: у законодавстві, у рішеннях, у відповідальності.🇪🇺 У Європі чітко розуміють: розширення ЄС — це не лише про економіку. Це про довгострокову безпеку континенту, про спільні цінності.А отже, це про Україну.

Якщо запитати українця про головні мрії, почуємо знайоме:1️⃣ мир2️⃣ гідна робота3️⃣ власне житлоМир ми щодня виборюємо.Роботу створюємо, навіть попри виклики.А з житлом досі немає ясності: в Україні немає сучасної житлової політики. Є фрагменти. Є програми. Але немає цілісної системи, яка б відповідала на просте, але фундаментальне запитання: як держава гарантує людині право на житло?Є Житловий кодекс 1983 року, як стара зруйнована будівля, яку мали давно демонтувати. А ми досі намагаємось її «капітально підлатати».Нещодавно на заході «На шляху розробки Державної стратегії житлової політики» ми разом із представниками уряду, міжнародними партнерами, експертами та громадами — зокрема тими, що нині створюють ПКВ за підтримки UN-Habitat Ukraine / Офісу ООН-Хабітат в Україні. Говорили про головне: як перейти від точкових рішень до системної, зрозумілої, справедливої політики, орієнтованої на громади й людей.📌 Зовсім скоро Верховна Рада розглядатиме законопроєкт №12377 — урядову ініціативу, над якою ми провели широкі публічні консультації разом із експертами, громадськістю, представниками місцевого самоврядування.Це рамковий законопроєкт і один з умов UF. Він закладає інше бачення: житло — не привілей, а базовий сервіс. Не обіцянка, а конкретний набір інструментів.Але ухвалити закон — це лише частина завдання.📍 Без просторового планування жодна житлова політика не буде ефективною.Громади мають знати, де розміщуватиметься житло, інфраструктура, соціальні об'єкти. Інакше отримаємо те, що маємо зараз: понад 54 % новобудов зводяться на землях із нечітким або проблемним правовим статусом. На жаль, лише 32 громади реально просунулися у розробці планів просторового розвитку.Ми працюємо над тим, щоб майбутня стратегія стала реальним інструментом для громад і держави, щоб житлова політика спиралася на дані, планування і прозорі процедури.І щоб кожна людина в Україні точно знала: вона має право на житло і розуміє, як це право реалізувати.

Головні рішення парламенту від 17 червня 2025 року:✅ Законопроєкт №13202-1 щодо організаційних засад здійснення підтримки в аграрному секторі.Імплементує положення Спільної аграрної політики ЄС та є частиною зобовʼязань у межах Ukraine Facility. Передбачає створення Виплатної агенції, запровадження Інтегрованої системи адміністрування та контролю (ІСАК), Системи сільськогосподарських даних (ССД), а також механізмів перевірки, моніторингу та повернення коштів у разі порушень. Спрямований на прозорість, ефективність і відповідність аграрної політики стандартам ЄС.✅ Законопроєкт №12066 щодо створення і функціонування Єдиного державного реєстру військовослужбовців та удосконалення порядку ведення військового обліку. Документ:🔹 створює єдиний електронний реєстр військовослужбовців ЗСУ та Державної служби спеціального транспорту;🔹 запроваджує унікальний електронний ідентифікатор для кожного військовослужбовця;🔹 дозволяє автоматично надавати адміністративні та соціальні послуги військовим і членам їхніх родин;🔹 забезпечує обмін даними з системою охорони здоров’я для перевірки придатності до служби;✅ Законопроєкт №13129 щодо призначення та отримання утриманцями загиблого військового одноразової грошової допомоги. Спрямований на забезпечення юридичної визначеності у виплатах родинам загиблих. Уточнює, що право на допомогу мають утриманці, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника згідно із законом про пенсійне забезпечення військовослужбовців. Усуває розбіжності у трактуванні закону, враховує позицію Верховного Суду, сприяє реалізації соціальних гарантій для членів сімей полеглих воїнів. ✅ Законопроєкт №12170 про встановлення відповідальності за незаконне переміщення, депортацію, невиправдану затримку репатріації. Передбачає кримінальну відповідальність представників іноземної держави за вчинення злочинів проти українських дітей під час збройного конфлікту. Враховує норми міжнародного гуманітарного права та рекомендації ООН. Спрямований на боротьбу з безкарністю та захист прав дітей, які постраждали внаслідок війни.✅ Законопроєкт №12284 щодо надання державними і комунальними закладами платних послуг у сфері фізичної культури та спорту, що не є орендою.Передбачає, що погодинне користування спортивними спорудами державної і комунальної власності не вважатиметься орендою, якщо об’єкт внесено до Електронного реєстру спортивних споруд. Спрощує доступ до спортивної інфраструктури, дозволяє офіційно надавати платні послуги без складної процедури оренди, збільшує надходження до спецфондів установ.

Ірпінь. Місто, що вистояло на межі. І знову тримає лінію — поваги, підтримки, гідності.Днями тут відбувся IV етап всеукраїнського турніру «Сильні України» — змагань, що об’єднують ветеранів і перетворюють силу тіла на силу єдності.Цей проєкт розпочинався два роки тому з ініціативи партії @Слуга Народу та @Федерації стронгмену України. Тоді — лише кілька десятків учасників і здивовані погляди перехожих.Сьогодні — тисячі ветеранів по всій країні, власні команди, щорічні турніри, міжнародне визнання і міцна спільнота.«Сильні України» давно вийшли за межі спорту. Це — ветеранський рух.Спільнота людей, які доводять: межі можливого — умовні.Наші хлопці навіть встановили світовий рекорд зі стронгмену на міжнародному спортивному фестивалі Арнольда Шварценеггера — Arnold Classic Europe у Мадриді, підтвердивши, що українська сила — це сила з характером і волею.Ми змінюємо суспільство. Формуємо культуру вдячності й підтримки.Де повага до ветерана — не ритуал, а норма. Бо сильними мають бути не лише ті, хто пройшов війну, а й ті, хто будує мир поруч із ними.Дякую кожному, хто творить проєкт «Сильні України» — Федерації стронгмену, громадам, медикам, тренерам, волонтерам, партнерам. І передусім — самим ветеранам, які стають лідерами нової якості суспільства.Сила — це не статус. Це шлях. І саме ви показуєте, якою сильною буде Україна.

Як ми використаємо шанс на €50 млрд?Ukraine Facility — найбільший пакет фінансової підтримки ЄС для нашого розвитку і відбудови. Але отримати кошти — означає довести, що ми здатні серед інших вимог, будувати сучасну, соціально відповідальну житлову політику.🏗 Чотири ключові індикатори UF у сфері житла:1️⃣ Новий рамковий законопроєкт «Про основні засади житлової політики».Він прибирає радянський Житловий кодекс зразка 1983 року, скасовує практику нескінченних і нездійснених черг на житло. Вводить європейський підхід — житло як сервіс, а не як привілей. Законопроєкт уже пройшов публічні консультації та рекомендований комітетом ВР до розгляду. Дедлайн — IV квартал 2025 року.2️⃣ Соціальне житло — як новий інструмент доступної оренди.Планується ухвалення законопроєкту «Про житловий фонд соціального призначення», який запровадить чіткі правила створення й управління соціальним житлом: з прозорим моніторингом потреб, контролем громад та дотриманням європейських стандартів енергоефективності й безпеки. Дедлайн — IV квартал 2026 року.3️⃣ Компенсації через програму єВідновлення.Україна має гарантувати виплати щонайменше €600 млн у держбюджетах на 2026–2027 роки на компенсації за зруйноване житло. Це — прямий обов’язок держави перед тими, хто втратив дім через війну.4️⃣ Забезпечення житлом вразливих категорій.Йдеться про виділення €450 млн у 2024–2027 роках на житло для осіб з інвалідністю І–ІІ групи, які боронили Україну, членів сімей загиблих воїнів, а також військових ВПО і їхніх родин.📌 Усі ці кроки — не «добра воля», а зобов’язання держави перед ЄС і власними громадянами.Загальна сума — понад 43 млрд грн бюджетного фінансування. Але головне — не цифри, а підхід.Ми переходимо від ручного розподілу до прозорої житлової політики, яку контролює громада, аудитори, міжнародні партнери.🚀 Ukraine Facility — це не просто гроші. Це шанс змінити застарілу житлову систему.І все починається з ухвалення рамкового законопроєкту №12377.Це сигнал: ми готові до європейських правил і відповідальності.

Можна безкінечно стверджувати "все не так". А можна бути драйвером змін — у великому процесі відновлення країни.🧰 Кожен має свій інструмент дії: можна подавати проєкти, голосувати за зміни, писати петиції, впливати на бюджет.І головне — це гарантоване право, закріплене законом.🗳 На законодавчому рівні ми створили і інструменти, що дають людині голос впливу: єВідновлення, DREAM, нові форми місцевої демократії, розширені права ВПО й молоді від 14 років.🛠 Закон 3703-IX зобов’язує органи місцевого самоврядування відкрити двері для петицій, громадських слухань, бюджетів участі та цифрових консультацій. А до 2027 року кожна громада мусить оновити свій Статут, щоби ці можливості працювали без збоїв.📊 Прозорі дані тепер у відкритому доступі: від реєстрів пошкодженого житла до інтерактивної карти DREAM із бюджетами та статусами проєктів. Кожен мешканець може бачити, куди йдуть кошти й що будується поруч.❓Як зробити так, щоб відновлення було не лише про будівництво, а й про вплив?Більше практичних відповідей — у моїй повній колонці.

Україна VS ЄСІ ні — зараз не про протиставлення. А про зіставлення, яке дає орієнтири.Про те, як ми синхронізуємо досвіди, підходи й стандарти — щоби не просто стати частиною Європейського Союзу, а вписатися в нього змістовно, відповідально, на рівних.🇺🇦🔜🇪🇺 Ми не йдемо в ЄС. Ми вбудовуємося в нього — як цеглина в конструкцію, що має витримати історичні випробування. І від того, наскільки якісною буде зроблена наша частина, залежить міцність усього європейського дому.💡 Україна вже має готові рішення, які можуть стати корисними для європейських партнерів.Наприклад, єВідновлення — цифрова програма, що стала наймасштабнішою компенсаційною системою в історії України. Понад 100 тисяч громадян уже отримали виплати за пошкоджене житло. Швидко. Прозоро. Без черг.Цей формат кризового управління уже вивчають у країнах ЄС як можливу модель дій у разі стихійних лих або надзвичайних ситуацій.🤝 Але інтеграція — це не лише про те, що можемо дати ми. Це — про синхронізацію темпів, процесів і правил.Україна vs ЄС — це формат аналізу, який допомагає ухвалювати правильні рішення.🏛 Саме над цим сьогодні працює український Парламент. Ми не просто гармонізуємо законодавство. Ми переосмислюємо європейські норми у власному контексті — часом адаптуючи, часом створюючи з нуля. Особливо у сферах безпеки, будівництва, публічної інфраструктури.1️⃣Промисловий безвізУ ЄС: єдині стандарти якості — ключ до внутрішнього ринку.В Україні: частина виробників ще не відповідає цим вимогам. Часу на адаптацію дедалі менше. Хто не модернізується — ризикує втратити експортні позиції.2️⃣ЕнергоефективністьУ ЄС: ощадливість ресурсів вбудована в кожен норматив і проєкт.В Україні: нові будівельні норми вже передбачають високі показники енергоефективності. Відмова від “опалення під’їздів” — не виняток, а нова політика сталого розвитку.3️⃣Безбар’єрністьУ ЄС: доступність є обов’язковим стандартом.В Україні: діє Стратегія безбар’єрності, обрано пілотні міста. Наступне завдання — масштабувати реальні рішення на всю систему: від ЦНАПів до міського транспорту.4️⃣БезпекаУ ЄС: мирні країни не закладають укриття в архітектурні плани.В Україні: вже діють оновлені ДБН із вимогою захисних споруд. Ми формуємо власний стандарт безпеки — науково обґрунтований, адаптований до умов війни, і критично важливий для сучасної відбудови.📌 Євроінтеграція — це спільна архітектура майбутнього.Україна вбудовується в неї не як запрошена — а як авторка власного модуля.Там, де підходи збігаються — синхронізуємось.Де досвід унікальний — створюємо нове.

У когось — мегаполіс із сотнями тисяч мешканців. У когось — маленька громада, де всі знають одне одного по імені. Але коли ці голоси звучать разом, це вже не статистика. Це — Україна.Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським, став місцем, де кожна громада має голос, а рішення — спільну вагу. Тут формується співпраця місцевої влади, центральних органів і міжнародних партнерів. Саме вона дозволяє Україні відновлюватися навіть у розпал війни.🏙 На III Міжнародному Саміті міст і регіонів сьогодні зібралися ті, хто щодня ухвалює рішення для своїх громад. А отже, і для всієї країни. Щоб ділитися досвідом, шукати рішення й рухатись уперед разом.💬 Один із найважливіших інструментів, про який згадували багато спікерів, — наша програма #єВідновлення. Та це більше, ніж просто цифрова система компенсацій. Це приклад нової моделі взаємодії: людина формує запит, центральна та місцева влада забезпечує інструмент, а партнери допомагають його реалізувати. Це про прозорість, ефективність і довіру. І головне — про результат. Житло компенсують, люди повертаються додому, оживає економіка на місцях.🌍 І саме в цьому контексті звучала вдячність міжнародним партнерам. Ідеться не лише про конкретні організації на кшталт Світового банку чи Банку розвитку Ради Європи, а ширше — про всіх партнерів, усі країни, які підтримують нашу державу в цей критичний час. Їхня допомога — не формальність, а реальні проєкти, ресурси й рішення, які вже працюють у громадах.Відновлення — це спільна справа. І саме в такій співпраці народжується сила, здатна відбудувати країну.

Зрілість суспільства визначається його повагою до тих, хто має менше можливостей, але не менше прав.Паркомісце для людей з інвалідністю — це не бонус. Це потреба.І якщо хтось забирає його без права, то це не хитрість. Це безсоромність.Щоб захистити право на доступність, у Верховній Раді зареєстровано урядовий законопроєкт №13321. Його мета припинити практику, коли пільгові паркомісця перетворюються на зону вседозволеності.Що передбачає документ:🔹 єдиний розпізнавальний знак із QR-кодом для перевірки права на пільгу (у смартфоні або на склі авто)🔹 обов’язкове виділення 10% паркомісць на кожній парковці (але не менше одного)🔹 оновлення стандартів облаштування, щоб це були не просто «розмітка і знак», а справжній комфорт і доступністьАле варто чесно сказати: жодна держава не зможе змінити ментальність указом. Жодна норма не навчить поваги, якщо суспільство саме не визнає, що вона є основою співжиття.Закон не змінить головного. Бо якщо в голові «мені можна», жоден штраф не подіє.Держава встановлює правила. Але тільки суспільство визначає, чи буде на цих правилах повага, чи чергова аварійка під знаком.🅿️ Водночас системне вирішення паркового колапсу в українських містах неможливе без змін у правилах розміщення самих парковок.📄 Наш законопроєкт №10308, який мав би це впорядкувати, вже майже два роки залишається без розгляду в парламенті. Його суть це просте, але дієве рішення: усі місця під парковки та МАФи мають розподілятися через електронні аукціони — відкрито і без «договорняків». Хто запропонував кращі умови, той і працює. Чекаємо на включення законопроєкту до порядку денного.

Як не допустити пастки бідності в Україні під час відновлення?🧱 Коли ми говоримо про післявоєнне відновлення, зазвичай маємо на увазі будівництво, інфраструктурні проєкти, інвестиційні стратегії. Але в багатьох з цих планів бракує ключового елемента — людини. Відбудова без урахування людського капіталу ризикує перетворитися на фасад. А державне планування без бачення потреб громадян перетворюється на чергову версію «генплану бідності».🗺 На мапі все виглядає «відновлено». А насправді мільйони людей застрягають у бідності. І не тому, що не працюють. А тому, що не мають ресурсу, щоб вирватися уперед. Це і є пастка бідності. Формально шанс є, а фактично ні.🏚 Починається з малого. Родина втрачає дім. Немає заощаджень. Змушена орендувати тимчасове житло, постійно переїжджати. Дитина без нормального місця для навчання. Батьки на випадкових підробітках. Зникає впевненість у завтрашньому дні. З’являються борги. Економія стає стилем життя. І вже не йдеться навіть про «жити добре», йдеться про «просто триматись».Так бідність починає відтворювати саму себе і передаватись з покоління в покоління. 🚫 Поступово відсутність перспектив стає нормою. Дитина виростає з переконанням, що справжні можливості завжди десь за кордоном. Країна застрягає в нескінченному латанні дір. І врешті бідність окремих родин стає бідністю держави.💬 Я думаю про це щоразу, коли ми говоримо про відновлення. Бо можна збудувати нові будинки і не створити нового життя. Якщо не дати простору для достатку, ми збудуємо коробки, а не майбутнє.🇧🇦 Так сталося з Боснією і Герцеговиною.Після війни зруйнована економіка, безробіття, еміграція. Сьогодні, через 25 років, ВВП на душу населення утричі нижчий, ніж у Словенії. Люди працюють, але система не дозволяє вирватися з замкненого кола.🇰🇷 Так не сталося з Південною Кореєю.У 1950-х це була бідна, зруйнована війною аграрна країна. Але держава зробила ставку на освіту, житло, розвиток малого бізнесу, технологій, промислових гігантів. Створила соціальні ліфти. І вже через одне покоління це технологічна держава номер один в Азії.🎯 Вирватися з пастки бідності — це не лише про фізичну відбудову. Це про створення справедливих і передбачуваних умов, у яких кожен має шанс реалізувати себе. І це не про роздати все і всім. Це про те, щоб не блокувати шлях вгору.📌 Людиноцентричність має бути в основі всіх державних програм — від відновлення до соціальної політики й економіки. Бо інакше ми збудуємо лише декорації, а не країну, в якій хочеться жити.