ЄСПЛ 06.02.2026 прийняв остаточне рішення у справі «Могила та інші проти України», встановивши порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з обмеженнями у доступі до суду.      Також за змістом Рішення держава-відповідач повинна сплатити Товариству  1500 євро відшкодування моральної шкоди.      ЄСПЛ визначив, що ключовою проблемою, яка обмежила доступ до суду, була непосильна ставка судового збору у провадженні та/або ненадання правової допомоги, та навів свою практику, зокрема, рішення у справах «Креуз проти Польщі».      ЄСПЛ вказав, що ухвалою Господарського суду було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про звільнення або відстрочення сплати судового збору у розмірі (приблизно 650 євро) у зв`язку з, як стверджувалося, відсутністю у нього коштів (доходу чи активів), на підтвердження чого підприємство надало копії своїх фінансових звітностей та банківських виписок.           Суд обґрунтував це тим, що згідно зі ст. 8 Закону № 3674-VI лише фізичні, а не юридичні особи могли бути звільнені від обов`язку сплати судового збору.         Апеляційний господарський суд також відмовив у задоволенні клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (приблизно 60 євро) з тим самим обґрунтуванням.         Вирішуючи заяву про перегляд зазначених судових рішень за виключними обставинами, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/137886449  від 17.06.2026 у справі № 917/1219/24 зазначила, що ЄСПЛ у своїй практиці застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб.     Було враховано, що суди не надали оцінки доводам Товариства про відсутність у нього можливості сплатити судовий збір через скрутний майновий стан, що виник у зв`язку з істотним зменшенням господарської діяльності, обмежившись формальним тлумаченням положень ст. 8 Закону № 3674-VI.      Водночас висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.       З огляду на зазначене, ВПВС дійшла висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для належного розгляду клопотання Товариства про відстрочення сплати судового збору.