Чинним законодавством не передбачено обов`язку Президента України іншим чином, аніж шляхом офіційного оприлюднення указів, у тому числі тих, які є актами індивідуальної дії, доводити до відома осіб, яких ці акти стосуються, про їх існування. Це стосується й указів Президента України про застосування санкцій. Оприлюднення указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє указ, зокрема, при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку. Таку правову позицію ВПВС неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 14.11.2024 в справах № 990/241/24, № 990/236/24, від 24.10.2024 в справі № 990/277/24. Закон пов`язує початок перебігу строку не з фактом особистого вручення акта чи моментом настання його практичних наслідків, а з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Проживання позивача за межами України, його іноземне громадянство чи відсутність доступу до друкованих видань не є об`єктивними та непереборними перешкодами для ознайомлення з публічним актом Президента України, який був офіційно оприлюднений у встановлений законом спосіб. За такого правового регулювання правовідносин, пов`язаних з порядком опублікування указів Президента України та набрання ними законної сили, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/135274908 від 26.03.2026 у справі № 990/491/25 визнала необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку КАС ВС стосовно моменту, з якого позивач мав можливість дізнатись про порушення його прав спірним Указом. Обставини, пов`язані із тривалістю пошуку іншого адвоката, який би погодився здійснювати захист інтересів позивача під час повторного оскарження Указу, не свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду (постанова ВПВС https://reyestr.court.gov.ua/Review/135623891 від 08.04.2026 у справі . № 990/477/25)