Проаналізувавши положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» щодо підстав припинення іпотеки, а також ст. 23 цього ж Закону стосовно наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, колегія суддів КГС вважає, що застосований господарськими судами попередніх інстанцій підхід, сформований із посиланням на висновки ВПВС у справах № 922/3537/17 та № 922/2416/17, фактично призводить до правового результату, за якого іпотека не може бути реалізована не з підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а через саму лише відсутність запису про неї в Державному реєстрі на момент переходу права власності на майно, тобто до фактичного прирівняння відсутності реєстрації обтяження до припинення іпотеки, хоча спеціальний закон такого наслідку прямо не встановлює. На переконання колегії суддів ВПВС має вирішити питання щодо:1) значення категорії «добросовісного набувача», передбаченої статтями 387-388 ЦК України, під час вирішення спорів щодо існування та реалізації іпотеки як забезпечувального речового обтяження; 2) правових наслідків переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи у випадку відсутності на момент такого переходу запису про іпотеку у Державному реєстрі; 3) можливості реалізації прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки у ситуації, коли запис про іпотеку був припинений або відсутній у Державному реєстрі, однак іпотека не припинена на підставах, визначених законом. Погоджуючись з обґрунтованістю наведених мотивів ВПВС 08.04.2027 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/135577419 про прийняття справи № 910/20182/23 (911/1606/20) до свого розгляду.