Психолог Світлана Побережник💚

Найнебезпечніше не помилятися чи кожного разу наступати на ті самі граблі. Найнебезпечніше зробити про себе неправильний висновок і щиро в нього вірити.Не вийшло побудувати стосунки - значить, мене неможливо любити. Не вдалося заробити більше - значить, гроші не для мене. Не вийшло з першого, другого чи навіть десятого разу - це просто не моє. Ми дуже швидко перетворюємо окремий частіше не дуже успішний досвід на вирок. Один невдалий етап і помилково робимо прогноз усього життя. Але невдача не визначає ваших можливостей. Вона лише говорить про те, що цей спосіб поки не спрацював. Як з Томасом Едісоном, памʼятаєте? Хто був на моїх вебінарах знає. Наш мозок не народжується з готовими навичками. Він навчається через повторення, через помилки, через постійне коригування своїх дій. Саме так формується майстерність. Тому різниця між тими, хто досягає результату, і тими, хто здається, часто полягає не в таланті чи особливих здібностях. Різниця в тому, що одні сприймають невдачу як крапку, а інші, як кому. Поки ви живі, історія ще не завершена. Можливо, бажаний результат був не за три кроки, а за тридцять. Або за сто тридцять. Ви цього не можете знати, якщо зупинилися раніше.

Коли батьки регулярно ігнорують, висміюють почуття дитини замість того, щоб їх помітити й визнати, дитина робить приблизно такі висновки про себе та світ:- зі мною щось не так;- мої почуття не мають значення;- краще мовчати, ніж показувати, що я відчуваю;- мене можна любити лише тоді, коли я зручна або слухняна.Як це може проявлятися вже в дорослому житті?Людині важко зрозуміти, що з нею відбувається.Є внутрішнє відчуття, мені погано, але я не розумію чому.З’являється хронічна тривога або, навпаки, емоційне оніміння. Наче контакт із власними почуттями втрачений або дуже ослаблений. Стає складно вибудовувати кордони. Важко сказати «ні», страшно комусь не сподобатися, незручно бути нехорошим для інших. Формується схильність до стосунків, у яких людину не чують і не бачать. Бо психіка часто тягнеться до знайомого сценарію, навіть якщо він ранить. З’являється потреба ніби отримати дозвіл на власні почуття. Наче без підтвердження ззовні немає права злитися, сумувати, ображатися чи просто відчувати. Якщо, читаючи це, ви впізнали себе це не означає, що з вами щось не так. Це означає, що колись вас не навчили бути в контакті зі своїми емоціями без сорому, страху чи знецінення. І цьому можна вчитись вже у дорослому віці.У моєму курсі для батьків є багато інформації про дитячі емоції:як реагувати на них так, щоб не руйнувати контакт, не знецінювати почуття дитини й водночас залишатися для неї опорою.Курс продаватись більше не буде. 15 липня видаляю його з сайту. Встигніть. https://secure.wayforpay.com/button/b15bbbae6e8d1

Якось так виходить, що я можу зрозуміти, що відбувається з людиною, ще до того, як вона почне говорити про свою проблему.Ні, я не вмію читати думки.Я не екстрасенс)Просто я за роки практики навчилася бачити те, що часто приховане за словами.Коли військовий відповідає на запитання «як ти?», - «нормально», я знаю, що за цими словами може стояти набагато більше.Втома, яку складно описати словами.Відповідальність, яку неможливо зняти після зміни.Спогади, які не вимикаються за командою.Величезне бажання захистити близьких від того, що довелося пережити самому.Коли дорослий чоловік говорить, що в нього все добре або навіть краще всіх, а сам не спить ночами, я знаю, що за цими словами може ховатися цілий світ невисловлених переживань.Коли мама говорить, що дитина зовсім її не слухає,я чую втому, безсилля, страх бути поганою мамою.Коли підліток просить відчепитись від нього, я часто бачу не бунтаря, а людину, яка відчайдушно намагається зрозуміти, хто вона.Саме тому я люблю свою професію.Вона ніколи не про поверхневе.Вона про людей.Справжніх.Тих, яких неможливо і не потрібно вмістити в діагнози, ярлики чи популярні поради з інтернету.Я зрозуміла одну річ.Найбільше люди страждають не від проблем.А від самотності у своїх проблемах і переживаннях.Від відчуття, що з ними щось не так.Що вони недостатньо хороші.Недостатньо сильні.Недостатньо правильні.І так, моя робота нагадувати їм, що вони окей.Що їхні реакції мають причини.Що за тривогою завжди стоїть історія.За агресією біль.За контролем страх.За байдужістю виснаження.Я працюю психологом багато років.Мене досі найбільше захоплює людська здатність ВІДНОВЛЮВАТИСЯ.Я бачила людей, які втрачали віру в себе і знаходили її знову,які були закриті, а потім починали відкриватися світові,які роками жили з почуттям провини, а потім дозволяли собі нарешті дихати вільно,які пройшли крізь події, які більшість із нас навіть не може уявити, але знаходили в собі сили знову будувати стосунки, мріяти, любити та жити.Кожна така історія нагадує мені, що всередині кожної людини набагато більше сили, ніж вона про себе думає)

Одного дня ваша дитина просто перестає вам розповідати про своє життя. І це відбувається не випадково.Ваш підліток не став складним. Просто старі методи більше не працюють.Багато батьків намагаються вирішити проблеми підліткового віку тими ж способами, які працювали в 8-10 років.Більше контролю.Більше повчань.Більше заборон.А потім дивуються, чому дитина віддаляється.Парадокс у тому, що чим сильніше ви намагаєтесь утримати контроль, тим більше підліток бореться за свободу.І це не нормальний етап розвитку.Проблема в іншому: ніхто не пояснює батькам, що правила гри змінилися.Тому виникають образи, конфлікти та відчуття, що ви живете з чужою людиною.Як психолог, я бачу, що більшість сімей могли б уникнути багатьох сварок, якби розуміли, що відбувається з підлітком насправді.Саме про це детально говоритимемо на вебінарі «Підліток. Інструкція для батьків, яку забули видати» в неділю 14 червня.Напишіть у коментарях що вас найбільше дивує або дратує в поведінці вашого підлітка обговоримо це на вечірньому ефірі сьогодні 👇🏼

Зазвичай я проводжу в день по 7-10 консультацій. Для психотерапевта це МЕГА навантаження, але я дуже гарно знаю себе і свою працездатність, вона в мене шалена☺️Я маю сильну нервову систему, дисциплінованість і витривалість вже на рівні «вроджених» якостей, АЛЕщоб якісно працювати при такому навантаженні, я маю якісний відпочинок.Ось наприклад сьогодні:Зранку сніданок максимально білковий прогулянка з сином Смачна кава на свіжому повітрі МасажОбід замовлений (тобто я не готую від слова зовсім, виключення - це сніданки, коли нема няні)Спати лягаю в обід разом з сином Окремо ендорфін від обнімашокЩе в планах на сьогодні Почитати «Собор»Зробити маску для обличчя Повечеряти біля моря Відбій о 21.00При цьому Ніяких соцмереж, в сенсі гортання стрічок, лише публікація запланованого контенту.Ніяких меседжерів, хоча мені постійно пишуть.Ніяких робочих чатів.На телефон я відповідаю тільки від доньки мами і чоловіка.Ніякої роботи по дому, абсолютно. Єдине, що я роблю - це застилаю ліжко.Любіть себе, турбуйтеся про себе і ще раз!!! НІ З КИМ СЕБЕ НЕ ПОРІВНЮЙТЕ З любовʼю, ваша Світлана Побережник 🫶🫶🫶

1. Замість запитання собі: «Що зі мною не так?» краще запитайте: «Що зі мною сталося?» Багато наших реакцій, тривог, залежностей чи труднощів у стосунках це наслідок пережитого болю та травматичного досвіду.2. Емоції не можна постійно пригнічувати Коли людина роками стримує злість, сум, страх чи образу, це створює не лише психологічні труднощі, а й проблеми з фізичним здоровʼям. Пригнічені емоції мають пряме відношення до фізичних хвороб.3. Залежність це спосіб втечі від болю. Майже будь-яка залежність (від алкоголю до трудоголізму чи токсичних стосунків) часто є спробою заглушити внутрішній біль. Важливо не лише боротися з поведінкою, а й зрозуміти, що саме за цим стоіть.4. Неможливо зцілитися без контакту з собою Травма часто відрізає людину від власних почуттів і потреб. Один із головних шляхів до відновлення це навчитися знову чути себе: свої емоції, межі, втому, бажання та потреби.5. Співчуття лікує більше, ніж сором!!! Люди змінюються не через критику та осуд, а через безпечний контакт, прийняття і співчуття, як від інших, так і до себе. Саме це створює умови для внутрішніх змін і зцілення.Збережіть і періодично перечитуйте )

Сучасні діти зростають у середовищі, де багато агресії, конкуренції та токсичних підколів. І так, щоб зайняти місце у соціумі потрібні навички, які формують внутрішню стійкість і соціальну впевненість.Що важливо формувати в дитини і це напряму відповідальність батьків в першу чергу.Отже 1 - впевнена присутність.В житті це проявляється, коли дитина спокійно може увійти в клас з рівною поставою, м’якою усмішкою. Так виглядає невербальний сигнал «я знаю собі ціну». У дитячому середовищі поважають стабільних і впевнених.2 - баланс у спілкуванні.Коли дитина не впадає в крайнощі «дружу з усіма» чи «уникаю всіх», а здатна бути відкритою і водночас не нав’язливою. Може підтримати розмову, пожартувати, але й вчасно відступити.3 - стійкість до токсичності.Діти часто тестують одне одного. Не включатися емоційно в провокацію. Спокійна, гумористична або нейтральна реакція знижують інтерес кривдника.4 - гідність у поведінці.Дитина, яка з повагою ставиться до себе й інших, ніколи першою не ображає або не ображає у відповідь сприймається більш зрілою та авторитетною.5 - захист слабшого.Готовність стати на бік того, кого ображають чи то словами чи то дією. Саме такі діти швидко здобувають повагу в колективі.Тільки будь ласка, не ідеалізуйте знову!Я описала звичайну дитину у якої сформована внутрішня опора і яка може залишатися собою навіть у складному середовищі.І це дуже сильно залежить від поведінки і ставлення батьків.

Є історії, які складно читати без внутрішнього спротиву. Але ще складніше прийняти, що вони про звичайних людей. Таких, як ми.І я пишу про це не для того, щоб додати ще більше негативу в наші будні, а для того, щоб ми через такі страшні історії ВЧИЛИСЯ ДУМАТИ.У 1978 році світ сколихнула трагедія в Джонстаун - поселенні, створеному релігійною організацією Храм народів. За один день там загинули понад 900 людей. Це стало найбільшим масовим самогубством в сучасній історії, відоме як Масове самогубство в Джонстауні.Їх лідер, Джим Джонс, обіцяв утопію: рівність, справедливість, захист від жорстокого світу. Люди їхали за тисячі кілометрів у джунглі, залишаючи роботу, родину, звичне життя. Я завжди задаюсь питанням: «для чого?».Тут відповідь очевидна.Вони просто шукали сенс, безпеку і приналежність.Я задаюсь ще одним питанням: «що змушує людину піти настільки далеко?»Виходить тут відповідь також очевидна.Елементарна психологія.Люди копіюють поведінку людей, без критичного усвідомлення. В даному випадку- всі пʼють отруту і я випʼю.Плюс вплив культу/релігіі.Культ захоплює поступово. Спочатку дає прийняття, спільність. Те, чого часто не вистачає у звичайному житті. Потім формує залежність: емоційну, соціальну, іноді навіть фізичну. З’являється розрив із зовнішнім світом, де «хтось» це ворог, а «ми» єдина правда.І в якийсь момент критичне мислення перестає бути. Бо поставити під сумнів означає втратити все: людей, сенс, безпеку.У випадку Джонстауна страх і контроль досягли максимуму. Коли настав фатальний день, багато хто не «обрав смерть» у звичному розумінні. Це було поєднання примусу, паніки, віри, і… простої психології.Кожен із нас має потребу бути частиною чогось більшого. Бути прийнятим. Відчувати, що є правильний шлях.І саме це робить нас вразливими.Тому важливоВЧИТИСЬ ДУМАТИ.Вчитися помічати, де нас позбавляють права сумніватися, де обіцяють «єдину істину», де любов раптом стає умовною.І, можливо, не шукати простих відповідей назовніБо може зʼявитися той, хто запропонує «просту відповідь», яка буде коштувати життя, як в цій історії.Можливо варто частіше заглядати всередину себе.Це точно складніший шлях.

Допис, який точно заслуговує вашої уваги!Сьогодні порозмовляю про це з Софійкою, сама підгледіла у Раднянського, а він, в свою чергу у якогось, очевидно, дуже талановитого тренера…До суті👇 Одного разу футбольний тренер сказав своїм учням:- Коли я кажу вам: «Ви погано граєте у футбол» — чия це проблема?Моя чи ваша?- Коли я говорю комусь: «У тебе дурна зачіска» — чия це проблема? Моя чи його?- Коли я кричу: «Ти нікому не подобаєшся» — у кого насправді проблема?І потім він сказав дуже важливу річ.Коли люди говорять про вас щось зле, принизливе або образливе — це більше говорить про людину, яка це каже, ніж про вас.Тому не дозволяйте чужій думці визначати вашу цінність!І пам’ятайте ще одне: якщо колись ви самі ловите себе на тому, що принижуєте когось, висміюєте або говорите, що людина «нічого не варта», — зупиніться і подумайте. У цей момент проблема вже у вас!Це привід подивитися всередину себе і чесно запитати:чому я виливаю свій біль або поганий настрій на інших?У світі і так багато злості.Тому найкраще, що ми можемо зробити - не примножувати її.Вірити в себе.І допомагати іншим вірити в себе.

Ви можете дати дитині любов. Турботу. Освіту.А як дати їй віру в себе, стійкість і відчуття “зі мною все ок”?Саме це формує не школа. Не гуртки.Це формує свідоме батьківство.У березні стартує новий потік мого авторського курсу«Свідоме батьківство. Як виховати щасливу людину і не втратити себе»Курс для люблячих мам і тат, які хочуть:— не кричати, а бути почутими— не ламати, а підтримувати— не втрачати себе у батьківстві— виростити психологічно здорову, впевнену дитинуЩо зміниться після курсу:✔ Ви зрозумієте, як ваше дитинство впливає на виховання✔ Навчитесь формувати здорову самооцінку дитини✔ Дізнаєтесь, що стоїть за «поганою поведінкою» і як реально на неї впливати✔ Зможете встановлювати кордони без криків і провини✔ Навчитесь говорити так, щоб дитина чула✔ Розберетесь з істериками, емоціями, страхами та кризами віку✔ Отримаєте чіткі інструменти замість хаосу і виснаження✔ Зрозумієте, як виховати емоційно зрілу і фінансово здорову людинуУ програмі курсу:1. Самооцінка батьків і внутрішня дитина2. Як виростити дитину, яка вірить у себе3. Потреби: безпека, любов, повага4. Причини «поганої поведінки»5. Покарання, заохочення і межі6. Особисті кордони і «Я-повідомлення»7. Статеве виховання без страху і сорому8. Емоції, істерики, темперамент9. Емоційний інтелект і дитячі страхи10. Вікові кризи без травм Бонус: дитина і гроші📌 Уроки в записі📌 Доступ — назавжди📌 Можна проходити у своєму темпіЦей курс допоможе створити нову якість стосунків з вашою дитиною.Якщо відгукується — напишіть «КУРС» в особисті або у коментарі, і я надішлю деталі участі.Будемо свідомими батьками )