Світ психосоматики

А що, якщо наш дитячий досвід — не єдина причина формування симптомів і внутрішніх конфліктів, а лише один із шарів досвіду, який накладається на значно більш ранні процеси?Я говорю про довербальний досвід — період від внутрішньоутробного розвитку до перших років життя, коли ще немає слів і усвідомленої пам’яті, але вже формується спосіб переживати контакт, напругу, тілесність і безпеку.Ідея того, що ранній досвід має значення, не є новою.Про це в різних формах писали:— Джон Боулбі — про ранню прив’язаність і її вплив на подальші стосунки;— Дональд Віннікотт — про значення раннього середовища та досвіду утримання;— Деніел Сігел — про те, як ранній досвід бере участь у формуванні способів регуляції;— Бессел ван дер Колк — про те, як тілесні та ранні переживання можуть зберігатися поза словесною пам’яттю;— сучасні дослідження епігенетики та нейронауки розвитку також звертають увагу на значення ранніх умов розвитку.У межах методу Я-реконструкція ми розглядаємо гіпотезу, що ранні тілесно-емоційні переживання можуть брати участь у формуванні подальших патернів реагування: ставлення до власного тіла, способів регуляції тривоги, переживання близькості, володіння та задоволення.Але якщо цей досвід не пам’ятається — як із ним працювати?Саме цьому буде присвячена демонстраційна сесія в методі Я-реконструкція.📍 28 травня, 18:00📍 онлайн📍 запису не будеУчасть — за донат на банку для підтримки роботи дослідницької групи в межах старту дослідження ефективності методу наприкінці травня.Якщо хочете приєднатись — поставте + у коментарях під постом.

21 травня запрошуємо колег-психологів, психосоматологів, арт-терапевтів і всіх, хто працює з тілом та емоціями, на вебінар:«Візуальна діагностика психосоматичних процесів у жіночому здоров'ї через арт-терапію»Жіноче тіло говорить: через симптом., через втому, через вагу, через цикли, через шкіру, гормони, біль, напругу.І дуже часто - ще до того, як людина готова це усвідомити словами.На вебінарі будемо досліджувати:— як через малюнок проявляються психосоматичні процеси;— які маркери видно в арт-роботах при темах жіночого здоров’я;— як тіло “видає” конфлікти через символи, кольори, форми;— що можна помітити вже на первинній діагностиці;— як м’яко працювати з глибинними темами через образ.Це буде не лише теорія, а й практика. Спостереження та розбір.І зовсім інший погляд на симптом.Маленька арт-практика для вас вже зараз: візьміть аркуш.Не думайте. Намалюйте свій внутрішній ресурс як образ.Не “гарно”.Не “правильно”.А чесно.Після цього подивіться:— де на аркуші він розташований;— скільки місця займає;— чи є навколо нього простір;— які кольори хочеться використати;— чи хочеться його сховати чи показати.Дуже часто ми бачимо свій стан ще до того, як можемо його пояснити. І саме це ми будемо вчитися читати глибше.Спікерка: Ксенія Карачун Щоб отримати детальну інформацію про участь ставте + у коментарях 🙂

Запрошуємо на онлайн-конференцію«Симптом як процес: терапевтичні стратегії в психосоматиці»📅 10 травня💻 Онлайн🎥 Доступ до записуФормат конференції — паралельні майстер-класи у кількох залах.Симптом у терапії — це не лише прояв, який потрібно прибрати.Це спосіб психіки говорити про внутрішній конфлікт, утримувати напругу, адаптуватися до досвіду та зберігати цілісність.У програмі конференції:— «Етичні аспекти і як це активує симптоми клієнта»— «Соматизація як біо-нейро-психічний процес: аналіз моделі Ж.-Б. Стора (Франція)»— «Тіло як останній союзник (самопошкодження і фобії як процес виживання)»— «Коли тіло не готове одужувати: як зчитувати опір симптому»— «Бачення тіла з різних підходів»— «Пастки суб'єктивності. Робота з імітованою та симулятивною поведінкою в психіатрії»— «Робота з панічними атаками в методі Я-реконструкція»— «Тілесний симптом у терапії: шлях до усвідомлення і проживання»— «Психосоматика стресу: стратегії трансформації»Участь у конференції: 🎓 доступ до записів усіх майстер-класів📜 сертифікат учасника🛠 нові інструменти для роботи з клієнтами🤝 професійне середовище та обмін досвідомЩоб отримати детальну інформацію про участь — ставте ➕ у коментарях.

Мати годувала "на відвали" Коли читаєш заголовок, можна подумати що мова в пості піде про якись недогляд чи щось таке. Проте я б хотіла написати саме про емоційне "на відвали". В досвіді клієнтів неодноразово зустрічаю "годували по годинам", "не давали ту чи іншу їжу, бо... (і якась нелогічна штука), "змушували істи те, що не хочу" (оті страшні історії з цибулею). Це все історії насилля над бажанням особистості, її правом володіти своїм тілом і отримувати задовлення. Мама виступала як технічний виконавець, який мпає виконати роль "нагодувати", проте не цікавитись станом дитини, її болем. Є тільки функція. А скільки всього ми ще не можемо пригадати через ранній довербальний вік. І все це з нами, викликає тривогу, огиду до себе, змушує нас їсти на шкоду собі (наприклад, зажори ні з того ні з чого). Я пропоную вам попрацювати з цими важливими темами на демонстраційній сесії в методі "Я-реконструкція", яка відбудеться 28.05 в 18.00. Клієнта оберемо з групи за найцікавішим запитом. Тетяна ПавленкоЩоб приєднатись, пишіть + , а також діліться думками на цю тему під постом.

Діарея, нудота, слабкість перед або під час сексуЄ симптоми, які зазвичай пояснюють гастроентерологією або гормональними коливаннями:нудота, діарея, різка слабкість.Але якщо вони регулярно з’являються перед близькістю або під час неї — то це до мене, як сексолога - психосоматолога.Коли напруга перевищує здатність психіки її обробити, підключається вегетативна нервова система.І тоді замість усвідомленої реакції з’являється соматична: нудота, діарея, слабкість, аж до відчуття “вимикання” і часто супроводжується ще й тривогою.Важливо зазначити, що збудження і тривога мають схожий фізіологічний профіль — активація, напруга, прискорення.Якщо інтимність у досвіді пов’язана з небезпекою, соромом або втратою контролю, тіло може інтерпретувати її як загрозу.Тоді процес виглядає так:збудження → перевантаження → тілесна реакція.Окрему роль відіграє вісь “кишківник–мозок”.Кишківник є чутливим до тривоги, тому напруга легко соматизується через ШКТ.Ці ж симптоми можуть посилюватися під час критичних днів.У цей період тіло швидше входить у стан перевантаження, і звичні реакції можуть проявлятись інтенсивніше.Тетяна Павленко

Сценарій відстороненості (дисоціації) у сексуальній поведінціКлієнт описує «хороший секс», але при цьому згадує його так, наче дивився кіно збоку, був присутній десь там, в роботі чи ще десь.🔍 Що це за сценарій?Автоматичне «відключення» від тілесних відчуттів, емоцій або контакту з партнером під час сексу. Секс виконується як ритуал або обов'язок, але справжньої присутності (емпатії, збудження, задоволення) немає.⚡ Як проявляється?· Клієнт/ка важко згадує деталі.· Відчуття, що спостерігаєш за собою згори або збоку.· Знеболення (фізичний дотик є, але не відчувається).· Секс «на автоматі» — тіло рухається, думки про роботу чи список справ.· Після сексу — емоційна порожнеча, а не розслаблення.· Немає оргазму або він «технічний», без задоволення.🧬 Звідки береться· Наслідок сексуального або фізичного насильства (дисоціація як захист).· Хронічний сором, заборона на задоволення (виховання).· Тривожний розлад, ПТСР, ОКР (секс як тригер).· Партнерські відносини без безпеки (емоційне насильство, знецінення).· Втома, вигорання — коли ресурсів на «бути в тілі» вже немає.Тетяна Павленко

«Чому терапія не дає результатів? Скільки ще мені чекати? Або: про втому і розчарування на сесіях»В своїй практиці я іноді зтикаюся з відчуттями у клієнтів, що терапія ніби ні до чого не призводить, процес застрягає, симптоми повертаються, і все це неодмінно пронизує терапевтичну взаємодію почуттями безвиході, розчарування, втоми.. Чому так буває? І від чого залежить? 👇- нерегулярні сеанси, клієнт повертається коли заболіло чи згадалося. ✅️Психотерапія вимагає сетінгу- клієнт пройшов консультацію (1-5 сесій), але не пішов в терапію. ✅️Психологічні зміни потребують часу та зусиль. - не сформовано запит. Клієнту важко визначити чого саме він хоче, багато скарг, але вони здаються не пов'язаними. Цілі роботи міняються кожної сесії або взагалі не проговорюються. ✅️Психологічна робота потребує мети та усвідомлення. - запит не є конструктивним. Часто бажання клієнта не відповідає дійсним потребам, наприклад, хочеться бути здоровою, але я вже здорова (діагностованої хвороби немає).✅️Одна з перших задач успішної психотерапії - сформувати реалістичний конструктивний запит.- запит клієнта знаходиться не тільки в полі психології. Іноді проблема має нейрогуморальні чи фізіологічні причини і нам потрібна допомога лікарів. ✅️Психологічні зміни вимагають клінічного підходу. - клієнт не готовий прийняти зміни, хоча свідомо щиро їх прагне. Супротив, обезцінення та інші захисти ніхто не відміняв. ✅️Психотерапія потребує готовності та сил прийняти зміни. Всі ці процеси знаходяться в полі прояву конструктів бажання, володіння та задоволення особистості клієнта, тобто, пов’язані з відношенням людини до власних бажань, можливості їх реалізовувати, привласнювати результати та відчувати задоволення. Весь психотерапевтичний процес будується клієнтом крізь призму внутрішніх дозволів та заборон на власні “хочу”, “можу” та “відчуваю”. Часто заборон набагато більше ніж дозволів.. Такі моменти виникають у більшості моїх клієнтів і дуже важливо обговорювати їх разом. Бо насправді в цих процесах і відбувається психотерапія:) Більше про те як розуміти процеси клієнтів на супервізійній групі в методі “Я-реконструкція” для практикуючих психологів! Старт 5 травня. Автор допису Юлія Зінченко. 📩Щоб отримати деталі щодо участі у супервізійній групи — ставте + під цим постом.

В ліжку зі своїм дитинствомСексуальні труднощі у парі часто пов’язані не з «несумісністю», а з дефіцитами раннього досвіду, які проявляються у способі переживання близькості.Як це виглядає у дорослому житті та впливає на партнера: 1. Дефіцит прийняття→ Секс як спосіб підтвердити власну цінність, постійна потреба в бажанні з боку партнера, болісна реакція на відмову.Партнер може відчувати провину, виснаженнявідчуття, що його використовують.2. Дефіцит безпеки→ Близькість переживається як напруження, уникання сексу або дистанціяконтроль замість спонтанності.Партнер може відчувати відторгненнянерозуміння «що зі мною не так».3. Порушення тілесної чутливості→ Складність бути присутнім у процесі, механічність сексувідсутність включеностіПартнер може відчувати самотність у контактіщо «я один/одна в цьому процесі».4. Заборона на бажання→ Сором і пригнічення ініціативи, відсутність ініціативитруднощі з вираженням потреб. Партнер може відчувати небажаністьфрустрацію через невизначеність5. Порушення кордонів→ Відсутність опори на власні бажання, підлаштування або злиттяскладність сказати «ні».Партнер може відчувати відповідальність «за двох», втрату живого контакту.У таких випадках сексуальність виконує не лише функцію задоволення, а й:регуляції станукомпенсації дефіцитіввідтворення ранніх сценаріїв. Тому робота з цими труднощами потребує не поведінкових змін, а глибшого дослідження досвіду близькості, тілесності та способів контакту.Тетяна Павленко

Техніка «Що я можу дізнатися про себе?»Мета: зрозуміти свої справжні потреби, емоції та переживання, пропрацювати соціальні шаблони й патерни поведінки.Матеріали: 5–7 особистих селфі в роздрукованому форматі.Алгоритм роботи: 1. Запропонуйте клієнту відповісти на такі запитання: • Чому ви обрали саме ці фотографії або селфі? Який емоційний стан вони відображають? • Що в них є спільного? • Чому ви фотографуєте себе саме з цього ракурсу? • Яку частину свого тіла ви виділяєте, а яку приховуєте? • Чому ви демонструєте саме цей вираз обличчя? • Яку частину своєї особистості ви хочете приховати за кадром? • Які підписи ви робите під своїми селфі? А які хотіли б зробити? 2. Проговоріть відповіді на запитання, що нового ви зрозуміли про себе? Як це змінює ваше ставлення до себе?Використовуючи отримані знання про себе, ви можете запропонувати клієнту написати 15 цінних відкриттів про себе в процесі роботи із селфі та на їх основі дати домашнє завдання.Наприклад: «Я думаю, що відображаю весь спектр емоцій, але насправді це виглядає як смуток». – Вправа: тренування емоційних проявів перед дзеркалом.Взято з книги Тетяни Павленко «Мої маски та ролі», яку можна придбати за посиланням у нашій книжковій крамниці Psyhobook.

Терапевтичний «перерваний дотик», або чому клієнт уникає завершальної зустрічіЯк сексологиня, я давно перестала сприймати зникнення клієнта перед останньою сесією як організаційну помилку. Це клінічний прояв. Це тілесне відтворення глибинного взірця прив'язаності.Ось три фахові припущення, які варто враховувати на етапі завершення роботи:1. Дезорганізована прив'язаність і коло наближення-відкидання.У сексологічному просторі ми торкаємося надзвичайної вразливості. Для людини з досвідом покинутості наша безпечна присутність у хвилину прощання стає пусковим механізмом. Остання зустріч = найвища точка близькості перед неминучою втратою. Уникання фіналу — це спосіб захистити психіку від повторення дитячого болю. Клієнт розриває зв'язок сам, аби не бути покинутим.2. Явище «Післятерапевтичного смутку».Завершення тривалої взаємодії, особливо там, де відбувалося глибоке тілесне й чуттєве налаштування, супроводжується спадом напруги. Клієнт несвідомо уникає цього зниження, залишаючи процес відкритим. Це спроба зберегти відчуття зв'язку, оминаючи біль розставання та сепарації.3. Сором як знеболювальне.На завершальній сесії ми підбиваємо підсумки змін. Для клієнта це хвилина цілковитої «оголеності» перед фахівцем, який знає про його потяг, страхи та найпотаємніші переживання більше за будь-кого. Уникання останньої зустрічі — це захисне розщеплення від сорому бути побаченим у своїй цілісності.Я не розглядаю це як опір змінам. Я бачу в цьому опір близькості в момент розставання — а це і є головний запит у сексологічному супроводі. Реакція має бути стійкою та вміщувальною: «Ваше право завершити у власному темпі. Простір залишається відчиненим, коли ви будете готові замкнути це коло дотику».Уміння розгледіти за пропущеною сесією складну динаміку стосунків і прив'язаності — це те, що вирізняє глибинний підхід від поверхового консультування.Автор: Тетяна Павленко