Національний заповідник "Хортиця" official

Культурно-просвітницький проєкт «Хортиця відновлює», започаткований Національним заповідником «Хортиця» у 2024 році, продовжує успішно діяти, як важлива складова процесу реабілітації захисників і захисниць України.Фахівці заповідника працюють із групами військовослужбовців, які проходять реабілітацію після поранень або перебувають на відпочинку. У межах проєкту організовуються відвідини історико-культурних об’єктів заповідника, кінного клубу, спілкування з фахівцями з історії, археології, реставрації , інтерактивні заняття, знайомство з природою острова. Дружня атмосфера і живе спілкування про історію, культуру та силу українського духу – все це допомагає морально-психологічному перезавантаженню і відновленню сил наших воїнів.Хортиця — це місце нашої сили. Історична пам’ять Запорозької Січі, дух свободи, братерства й опору перегукується із сучасною боротьбою українських воїнів. Тут, де колись формувалися козацькі загони, що стали символом незламності, сьогоднішні герої віднаходять зв’язок поколінь, внутрішній спокій і сили. Боротьба за волю України триває, і її новітні лицарі — гідні нащадки запорожців. «Хортиця відновлює» — це про силу, що не згасає. Про історію, яка живе в кожному серці, що б’ється за Україну.

22 травня 2025 року Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Запорізької міської ради, за підтримки департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, провела підсумковий захід міського проєкту «МІЦь: музей, ідентифікація, цінності».Участь у заході взяли представники міської влади та комунальних установ, освітяни, педагоги, науковці, громадськість, а також заступник генерального директора та провідні фахівці Національного заповідника «Хортиця».Зусилля педагогів та партнерів проєкту «МІЦь», спрямованих на впровадження музейної педагогіки як інструменту національно-патріотичного виховання та емоційної підтримки дітей у закладах дошкільної освіти, поширення ефективних практик використання музейного простору й інтерактивних методів навчання були відзначені врученням «Подяки» Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.Свою заслужену «Подяку» отримала і наша колега - старший науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця», фаховий педагог, член Спілки краєзнавців України Олена Палійчук. З чим ми її сердечно вітаємо!На завершення заходу учасники створили спільну картину, яка буде передана до музею Національного заповідника «Хортиця» як втілення партнерства між освітянами, музейними працівниками та громадськістю, що разом крокують до спільної мети — формування свідомих, патріотичних, духовно багатих поколінь.

Близько півтори сотні країн підтримують цю ініціативу Міжнародної ради музеїв ICOM і відзначення цього дня вже стало традицією.Тема цьогорічного Міжнародного дня музеїв: «Майбутнє музеїв у спільнотах, що швидко змінюються».Через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини. Важливим завданням музеїв є забезпечення не тільки збереження артефактів, а домогтися щоб ця історична пам’ять була доступною і цікавою для сучасників, щоб досвід минулих поколінь працював на сьогодення спільнот й майбутнє людства загалом. Активна й креативна робота з громадянами, створення духу творчості й інновацій – це важлива складова успішного розвитку музеїв у сучасних спільнотах: музеї прагнуть завоювати серця суспільства, а громадськість надає їм свою підтримку й допомагає в роботі. Попри труднощі воєнного стану, кількість відвідувачів Національного заповідника «Хортиця» залишається на високому рівні. Наш колектив вдячний запоріжцям і гостям міста, нашим Захисникам і Захисницям за вашу любов до української історії і природи острова Хортиця!

Шановні відвідувачі!Через виникнення ситуації, коли відвідувач не зміг потрапити до найпростішого укриття, облаштованого в будівлі Музею історії запорозького козацтва, нагадуємо про правила відвідування Національного заповідника "Хортиця".Згідно з рішенням Ради оборони Запорізької області заборонено перебування в зонах лісових насаджень, прибережних смуг та мілин вздовж острову Хортиця. Для відвідування відкрито територію у північно-східній частині острову поблизу туристичних локацій: "Козацьке коло", "Пагорб єдності", ІКК "Запорозька Січ".Під час оголошення повітряної тривоги ІКК "Запорозька Січ" не працює. НАЙПРОСТІШЕ УКРИТТЯ В БУДІВЛІ МУЗЕЮ ІСТОРІЇ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА ПРАЦЮЄ з 10:00 по 16:00 з середи по неділюГрафік роботи укриття зумовлений графіком роботи туристичних локацій та розкладом руху міського транспорту через острів Хортиця!Плануючи відвідування острову враховуйте безпекову ситуацію, обмеження і графік роботи найпростішого укриття! Про будь-які зміни в роботі буде повідомлено на офіційному сайті заповідника ostriv.orgПРИНОСИМО СВОЇ ЩИРІ ВИБАЧЕННЯ ЗА НЕЗРУЧНОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ВІДВІДУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА "ХОРТИЦЯ"Дякуємо за розуміння та любов до нашого національного скарбу - острову Хортиця! 

8 травня Україна, разом з європейською спільнотою вільних народів, відзначає День пам’яті та перемоги у Другій світовій війні 1939–1945 років. У цей день українці традиційно вшановують пам’ять загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої війни в історії людства, висловлюють повагу та вдячність усім борцям із нацизмом.За роки війни до Червоної армії було мобілізовано близько 7 мільйонів жителів України. Кожний другий із них загинув, а із тих, хто залишився живим, кожний другий отримав інвалідність. Українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах (в Червоній армії, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах, армії США, УПА).У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали в Україні. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.Війна тривала шість років. Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Цей день є нагадуванням світу уроку Другої світової – тільки єдність, солідарність і рішучість вільних народів може подолати зло тоталітаризму і людиноненависницьких режимів. І цивілізований світ об’єднується для допомоги Україні у нашій справедливій боротьбі.Ми обов’язково переможемо!

30 квітня 2025 року в історико-культурному комплексі “Запорозька Січ” Національний заповідник «Хортиця» презентував представникам засобів масової інформації срібні монети періоду Середньовіччя, знайдені під час обстеження берегової лінії острова Хортиця.На прес-конференції знахідку представляли науковий співробітник Національного заповідника “Хортиця”, археолог Олег Тубольцев та  Микола Свидрань, член моніторингової групи узбережжя острова Хортиця.    Під час одного із таких моніторингових досліджень співробітник заповідника Микола  Свидрань і знайшов цей скарб із понад 40 монет. Фахівцями було встановлено, що ці монети належать до типу дирхеми династії Саманідів – гілки арабських правителів, які після розпаду арабського халіфату створили у Середній Азії Саманідську державу (819 - 999 рр).Знахідка є унікальною для колекції заповідника і підкреслює жвавість торгових шляхів, які проходили через наш регіон у період Русі. Одним з найважливіших був “шлях із варягів у греки” по річці Дніпро, що з’єднував Чорне і Балтійське моря.Знайдені монети були відреставровані фахівцями Національного заповідника «Хортиця». Надалі планується більш детальне вивчення історії походження монет та підготовка до експонування цієї знахідки.

…українці народжуються з танцем у крові.П. Вірський…З 29 квітня 1982 р., в день народження французького балетмейстера Жана Жоржа Новера (1727-1810), реформатора та теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету», рішенням ЮНЕСКО відзначається Міжнародний день танцю.Цей вид мистецтва має багатотисячолітню історію й являє собою не просто фізичні вправи, а й спосіб пізнання себе і світу. Незалежно від стилю й напряму, він говорить міжнародною мовою тіла, що зрозуміла людям на будь-якому континенті. У своїй прихильності до танців українське суспільство не є винятком: за даними Української федерації танцю 20% українців полюбляють танцювати й роблять це за будь-якої нагоди. Жодне українське свято ніколи не обходилося без танців. Але сьогодні мова піде про зовсім особливий вид танцювального мистецтва, який давно став візитівкою української культури – про старовинний український танець гопак. Історія виникнення гопака пов'язана із Запорозькою Січчю, з бойовою підготовкою запорізьких козаків у XVI-XVIII ст. Це був масовий чоловічий танець козаків, своєрідний діалог, в якому танцюристи демонстрували свій характер, силу, мужність. Танець імітував бойові рухи: стрибки, удари ногами, швидкі повороти, що символізували готовність козаків до бою. Традиційні рухи гопака – це гармонійна система древнього військового мистецтва наших пращурів. Ще візантійський історик ІХ ст. Лев Диякон, описуючи походи князя Святослава Хороброго, розповідав про «синів сатанинських волхвів», які навчалися військовому мистецтву через танець. Іноді здається, що деякі фігури танцю вимагають певної завершеності. Просто уявіть, що у танцюриста в руках козацька шабля, й виконання рухів стане цілком зрозумілим, а танцівник перетвориться на непереможного небезпечного воїна, що рубає десятки ворогів навколо себе. Учасники танцю, виконували «войовничі» рухи, в той час, як товариші-глядачі голосно підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!». Є версія, що саме звідти й пішла назва танцю – гопак. А, можливо, назва танцю походить від слова «гопало»– охоронець. Словник української мови дає нам таке пояснення: «гопати – стрибати і тупати, скачучи або танцюючи».Гопак поширений на всій території України, тож в різних регіонах має численні варіанти. Існує багато різновидів гопака: сольний, парний, масовий. Зокрема, у західних областях його виконують, ставши у коло. У ІІ пол. ХVІІ ст. на Черкащині, Херсонщині, Київщині з’явилися фольклорні варіанти гопака, в яких брали участь не лише чоловіки, а й жінки: до чоловічої героїки додалася жіноча лірика. У ХVІІІ ст. фольклорні зразки гопака поширилися всією Україною, а також з’явилися перші спроби створення його театральних варіантів, наприклад, на балах у поміщицьких маєтках або на сценах кріпацьких театрів. Вже з ХІХ ст. виконання гопака стало невід’ємною частиною театральних виступів: він завершував вистави І. Котляревського «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля» Т. Шевченка, тощо. Нова історія гопака розпочалася у 1937 р. зі створення Українського ансамблю пісні та танцю, яким з 1955 по 1975 рік керував Павло Павлович Вірський (1905-1975). Саме він створив академічні народні танці на основі класики та традиційного фольклору та поставив знаменитий гопак, який і досі використовує у своїх концертах Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. Вірського.Хореографи вважають гопак одним із найскладніших танців у світі. Важко знайти глядача, який би не дивився на виконання гопака із захватом: у танці використовують складні трюки та надзвичайно швидкі стрибки у шаленому темпі, дивитися на які одне задоволення.Гопак і сьогодні залишається символом української культури та ідентичності й відображає не лише минуле, але є важливим елементом сучасного культурного вираження. Танець адаптувався до реалій сучасності, поєднав у собі сучасну хореографію з традиційним козацьким духом.

Відділ реставрації Національного заповідника «Хортиця» проводить унікальну роботу з виготовлення старовинного судна – човна-довбанки, або моноксила.Довбанка – це човен, виготовлений зі стовбура одного дерева шляхом видовбування його серцевини. Такі судна масово використовували з доісторичних часів і аж до XIX століття.Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своєму трактаті «Про управління імперією» (Хст.) згадує слов'ян, які будували «моноксили». В багатьох районах України такі човни використовували аж до початку ХХ ст.Серед річкових скарбів нашого заповідника, що зберігаються в Музеї судноплавства, є 7-метрова дубова довбанка, вік якої може сягати 1000-1300 років. Цей цінний артефакт був знайдений у 2023 році в запорізькому заказнику «Дніпровські Пороги».За допомогою ножів, сокир, тесел та іншого ручного інструменту, намагаючись максимально дотримуватися давніх технологій, фахівці-реставратори рухаються до своєї мети – спустити на воду власноруч зроблений човен-довбанку. Про завершення і всі захоплюючі етапи й деталі цієї роботи ми обов’язково повідомимо шанувальників української історії.

18 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИМіжнародна культурна спільнота встановила цей день з метою підвищення обізнаності громадськості з різноманіттям світової і національної культурної спадщини, її вразливістю та необхідністю ефективних зусиль заради збереження її для подальших поколінь.Для України питання збереження наших культурних надбань під час триваючої цілеспрямованої російська агресії є вкрай гострим. Йдеться не лише про фізичне руйнування культурних об’єктів внаслідок бойових дій, а й про гібридні атаки на українську ідентичність — викрадення та знищення культурної спадщини, маніпулювання історичними наративами, намагання стерти українську культуру як таку. Намагаючись знищити нашу культуру – так би мовити, культурно знецінити, «обнулити» українців - агресор тим самим прагне зламати внутрішню стійкість народу України.Міністр культури та стратегічних комунікацій (МКСК) України Микола Точицький у нещодавньому інтерв’ю УКРІНФОРМ відзначив: «На окупованих територіях було вкрадено один мільйон сімсот тисяч одиниць нашого культурного спадку: від археологічних знахідок до музейних колекцій, які Російська Федерація привласнила собі, порушуючи всі можливі норми міжнародного права». Україна, за сприяння міжнародних партнерів і друзів України, активно розшукує викрадені артефакти і працює над їх поверненням.З початку повномасштабного вторгнення було проведено евакуаційні заходи з 63 закладів культури Запорізької, Дніпропетровської, Луганської, Миколаївської, Чернігівської, Полтавської, Одеської, Донецької, Херсонської, Харківської, Сумської областей та міста Києва. Російським агресором за більш як три роки війни в Україні знищено і пошкоджено тисячі історико-культурних об’єктів та об’єктів культурної інфраструктури. Заповідна територія і об’єкти Національного заповідника «Хортиця» неодноразово були об’єктом атак ворожої армії і дотепер знаходяться в зоні постійного ризику бомбардувань. Так, від скиду авіаційних бомб постраждала Кам’янська Січ у Херсонській області, острів Хортиця зазнав майже півсотні руйнівних ворожих «прильотів». Щодня колектив Національного заповідника «Хортиця» докладає максимальних зусиль для збереження української історичної і культурної спадщини, триває наукова, просвітницька і природоохоронна робота.Українська культура – незламна, бо незламними є її носії – українці!

В Запорізькій області розпочалася весняна кампанія з пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин проти сказу шляхом розкладання принад з вакциною.Цього тижня на території Національного заповідника «Хортиця» було розкладено 300 доз вакцини, які допоможуть захистити місцевих мешканців дикої природи — лисицю звичайну, собаку єнотоподібну, борсука та деяких інших диких тварини. Контроль за виконанням заходів здійснюється фахівцями Держпродспоживслужби, зокрема начальником Олександром Бабенком, який відвідав Хортицю під час вакцинації.Відповідно до затверджених методичних рекомендацій, вакцина розкладається рівномірно по всій визначеній площі (крім населених пунктів і значних водних просторів) із розрахунку не менш ніж 25 доз на квадратний кілометр. Ці дії спрямовані на забезпечення стабільної епізоотичної ситуації на острові щодо захворювання на сказ серед диких тварин. Вакцина розповсюджується у вигляді принад — невеликі брикети, схожі на коробку сірників, з запахом м’ясокісткового борошна. Усередині – желеподібна капсула з вакциною.Шановні громадяни!Принада не шкідлива для людей і навколишнього середовища, проте: Якщо ви випадково натрапили на такі брикети: не чіпайте їх руками, не переміщуйте з місця, де вони лежать!Це важливий крок до збереження здоров’я як тварин, так і людей!