👉Питання гендерної рівності – це не лише про справедливість, це також запорука стійкості та успішного розвитку держави. Про це зазначила Голова Національного агентства України з питань державної служби Наталія Алюшина в рамках Форуму жіночого активу Профспілки працівників державних установ «Жінки в суспільстві: рівність і права». 📌Під час виступу Голова Агентства підкреслила, що попри значні досягнення, які закріплені в правових документах, та зміну світогляду, гендерна рівність досі залишається викликом у багатьох сферах повсякденного життя. Приміром, суспільство досі скептично ставиться до жінки в ролі керівника. Як приклад, навела гендерний розподіл за посадами на державній службі.👥«Станом на червень 2025 року на державній службі працює 156 331 особа. З них 118 894 – жінки, а 37 437 – чоловіки. Якщо у відсотках, то це 76% жінок та 24% чоловіків. Виходячи з цих цифр ніби й немає проблеми гендерного дисбалансу. Втім, якщо порівняти кількість осіб, які працюють на керівних посадах до загальної кількості працюючих, то побачимо зовсім іншу картину. Так, на посадах категорії “А” працюють 59 жінок. Це 26% з поміж усіх управлінців. Що ж до чоловіків, які обіймають посади категорії “А”, то це 168 осіб і відповідно 74%», - зауважила Наталія Алюшина.✍️Аби унормувати це питання, НАДС розроблено законопроєкт щодо відновлення конкурсів та удосконалення порядку вступу на державну службу. Днями його було розглянуто та підтримано профільним Комітетом Верховної Ради України. Документ передбачає низку важливих норм, зокрема, щодо урахування гендерного підходу. Так, у законопроекті прописано механізм позитивних дій: у випадку рівних професійних компетентностей перевага може надаватися кандидату тієї статі, яка є менш представленою у державному органі на певних посадах. Це відповідає статті 23 Хартії основних прав ЄС і є важливим кроком до реального гендерного балансу.🤝Форум став важливим майданчиком для обговорення питань розвитку гендерної політики на державній службі та в органах місцевого самоврядування, створення безпечних і гідних умов праці, впровадження міжнародних стандартів рівності та вивчення передового європейського досвіду профспілкового руху. Окрему увагу було приділено зміцненню ролі профспілкових організацій у формуванні та реалізації політики рівності.