Муза&Селінджер

Що нового в моїй бібліотеці:•  "Заради прибутку. Історія корпорацій", Вільям МагнусонІсторія корпорації — це передусім історія про людей: торговців, банкірів та інвесторів, які з часом сформували ландшафт нашої сучасної економіки. І серед її центральних персонажів є як хоробрі, могутні й геніальні, так і підступні, хитрі та жорстокі. Інколи ці риси зустрічаються одночасно в одній людині. •  "Закохані в Пікассо", Джин МекінЗаплутаний і водночас виразний портрет жінок, які внаслідок любовних інтриг, численних скандалів і мистецтва потрапили в епіцентр життя геніального Пікассо.•  "Хвостаті друзі", Ана ГальйоЦя дитяча книжка — ілюстрована колекція історій про домашніх улюбленців відомих вчених, художників, письменників та музикантів.•  "Український Париж. 1919—1929 рр. Внесок у європейське мистецтво", Ольга Лончакова-МатіосКнижка відкриває невідому, але надзвичайно багату сторінку історії – про українців, які творили в еміграції міжвоєнного періоду та стали частиною культурного розквіту Парижа.•  "Хризантема і меч", Рут БенедиктКнига про культуру, традиції та ідеологію мілітаристської Японії під час Другої світової війни. Дослідниця заглибилась у світосприйняття й побут японців, щоб знайти відповіді на питання, які хвилювали Старий і Новий світ.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер

Що любив Томас Манн• Море"Томасові Манну було, мабуть, років сім, коли він уперше побачив море, своє море, то була Любецька бухта, де родина, починаючи з 1882 року, щорічно проводила місяць літніх канікул. Він згадуватиме той день, те море все своє життя, знову і знову, щоразу з новими подробицями"."Море! Нескінченність! Моя любов до моря, неймовірній простоті якого я завжди надавав перевагу перед химерною багатоликістю гір, така ж давня, як і моя любов до сну".• Музику"Він упродовж кількох років мав заняття з музики (гра на скрипці) й часто супроводжував материну гру на фортепіано. А оскільки, як він сам казав, "море і музика назавжди поєдналися в мені ідеальним чуттєвим зв'язком", Томас Манн відтоді завжди мав при собі внутрішнє море".• Сон"Манн писав, що справжню пристрасть до сну пізнав аж тоді, коли пішов до школи. Він терпіти не міг школи, ненавидів ті щоденні вимоги, які школа перед ним ставила, і що більше він від цього всього страждав, то непробудніше спав. Найміцніше він спав проти ночі понеділка. І пізніше у дорослому житті він спав найміцніше у дні, коли був нещасливий або в розпачі".• Прогулянки"Томас Манн щасливий. Він ще і ще вирушає з Катею на прогулянки пляжем. І коли вона пропонує розвернутися і повертатися, бо, мовляв, їм потрібно буде пройти той самий довгий шлях, він не погоджується. Ні, ходімо далі".• ПалитиВін курив за роботою, проте дозволяв собі рівно дванадцять сигарет і дві сигари на день.• Спокій"Моє робоче місце - найпрекрасніше з усіх, які я знаю, розташоване цілком самотньо. Але навіть якби тут було більше людей навколо, то шум прибою, який може ізолювати від інших звуків, не даючи шансу іншим перешкоджанням. Така люба, незрівнянно заспокійлива й відповідна мені ситуація".• Філософські праці Шопенгауера й Ніцше• Інтегрувати реальні події та людей у свої твори"У новелі "Смерть у Венеції" Томас Манн теж усе "взяв просто з дійсності" й "нічого не вигадував". У травні 1911 року Томас, Катя, четверо їхніх дітей і брат Гайнріх вирушили до Венеції. І провели там "дуже чудесні канікули", як записав відразу після повернення звідти Томас Манн. Літературно ж Томас Манн перетворив ці канікули на подорож у безодню".Цитати з книги "Людина моря. Томас Манн і любов його життя", Фолькер Вайдерманн#щопрочитати 〰️ Муза&Селінджер

Георгій Гойнінґен-Гюне (1900-1968) був одним із перших фешн-фотографів, який переніс свою професію поза межі студії і помістив її на знімальний майданчик; він також популяризував знімання моделей з верхнього ракурсу.Фотографія "Пірнальники" уперше з'явилася на сторінках американського видання Vogue в липні 1930 р. з підписом: "Роздільний купальник: гранатово-червоні плавки і червоно-білий топ з шерсті альпаки машинної в'язки, візерунком схожої на светр." Такий опис кольору був надзвичайно важливий для потенційного покупця. Утім, він аж ніяк не передавав усю красу світлини. Симетрична композиція, яку утворюють трамплін і положення моделей, а також світло літнього сонця, підкреслює лінію тіл. І хоч ми й не бачимо облич моделей, однак відчуваємо палке бажання, з яким вони дивляться на море (насправді це уявний краєвид; фотографію зробили на фоні намальованих декорацій на даху паризької студії Vogue, високо над Єлисейськими полями).Текст з книги "Коротка історія фотографії", Іан Гейдн Сміт〰️ Муза&Селінджер

В День народження Енді Воргола розповідаю про його звички та захоплення:• З 1976 по 1987 рік художник кожного ранку телефонував своєму давньому другу Хеккету і розповідав йому всі останні новини.• При створенні картин Воргол часто включав телевізор і приймач одночасно, йому потрібно було бути в інформаційному потоці.• Він дуже любив техніку, майже ніколи не розлучався зі своїм диктофоном, відеокамерою чи полароїдом.• А ще Енді любив розповідати про себе всілякі легенди.• У неділю він, як і багато інших американців, ходив до церкви. Ця звичка з'явилася в нього ще в дитинстві.• Після відвідування церкви Воргол вирушав гуляти блошиним ринком. Його цікавили будь які дрібниці, що продаються там, він мріяв, що купить рідкісну безцінну річ, справжню реліквію та розбагатіє. Блошиний ринок він відвідував протягом усього свідомого життя, навіть коли розбагатів.• Художник дуже любив свою маму, тому запросив її жити разом.• Енді годинами міг «тусуватися» біля квартири Трумена Капоте, щоб зустрітися із цим популярним письменником та поспілкуватися.• Любив котів. Одного разу в його квартирі мешкало 25 котів. • Він харчувався консервованим супом, гамбургерами і колою, майже не обідав в ресторанах.• Художник був затятим колекціонером рідкісних моделей преміальних брендів годинників. На момент смерті його колекція налічувала 313 дуже цінних екземплярів.Фото | Енді Воргол, Квінз, 1964〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботиОльга Пантелеймонова — генеральна директорка кінопродюсерського центру UPHub. Її компанія займається продюсуванням стрічок, серед яких: «Я, “Побєда” і Берлін»,«Потяг», «Перший раз», «Будинок з химерами», «Ігри небесної канцелярії», а також дистрибуцією «Ми були рекрутами», «Хрещатик / 482» тощо. Ці стрічки демонструють високі показники залученості як серед української аудиторії, так і на міжнародному рівні.Отож, як проводить свій день і де черпає натхнення Ольга ПантелеймоноваКіно є справою мого життя.Це більше, ніж просто робота. Я залучена в процес настільки глибоко, що часто навіть сама не помічаю, коли працюю. Це вже є природною, невіддільною частиною мене. Мені подобається бути в потоці: вдома, в офісі, у дорозі чи навіть на святі, бо коли любиш свою справу, вона всюди з тобою. Водночас в кіноіндустрії не буває однакових днів, задач та ефектів. Тому, слово «рутина» мені тут не імпонує, адже воно йому не близьке. Але є правило, якого я дотримуюсь: не люблю ранкових повідомлень. До 10-ї ранку — мій особистий час. Це мій маленький щоденний ритуал, щоб налаштуватись на день. До речі, багато друзів з креативної сфери також це практикують, тому буде цікаво дізнатися, як із цим у вас. Діліться, обміняймося досвідом.Натхнення? Не з книжок і не з фільмів. Мене надихають речі, які не одразу асоціюєш із творчістю: політика, глибокі розмови з людьми, які вміють перевернути твоє уявлення про “очевидне”.А ще, з цим дуже класно справляється моя 16-річна донька і її друзі. Вони зовсім інші. Щирі, відкриті, чесні. Це дуже мотивує і показує досі невидиме, не досліджене.А в саме поняття “натхнення” я не дуже вірю, на жаль. Працюєш, думаєш, слухаєш. І раптом приходить щось справжнє та сміливе. Те, що потім реалізовується в нові проєкти, які бачить українці та весь світ.〰️ Муза&Селінджер

У 1885 році Оскар Вайлд опублікував у газеті The New York Tribune есе «Філософія одягу», у якому міркував про те, як для освіченої людини важливо бути і начитаною, і витонченою, і елегантною. Текст супроводжувався цілком конкретними порадами для чоловіків і жінок — про те, як вибирати костюм, зав'язувати краватку, фарбуватися, і як взагалі досягти успіху, використовуючи одяг як допоміжний засіб — на думку Вайлда, надзвичайно важливий. «Добре виглядати та одягатися – це необхідність. Мати мету у житті — ні», — писав автор «Портрета Доріана Грея».Публікація есе принесла Вайлду славу «модного активіста», і в 1887 році він навіть став редактором журналу про моду та красу «Світ жінки». На цій посаді письменник залишався до 1889 року і, серед іншого, активно виступав за звільнення жінок від корсетів, також пророкував, що в ХХ столітті гендерні кордони в одязі стануть куди більш розмитими, а манера одягатися буде пов'язана з професійною діяльністю людини більшою мірою, ніж з статтю. Як ми зараз бачимо, він був правий.〰️ Муза&Селінджер

Що нового в моїй бібліотеці:• "Людина моря. Томас Манн і любов його життя", Фолькер ВайдерманнБіографія всесвітньо відомого лауреата Нобелівської премії Томаса Манна, що з легкістю, гумором, теплом і ясністю описує життєві переживання, прагнення і кохання письменника, який став символом боротьби за свободу.• "Чорний лебідь" та інші новели, Томас Манн Це ряд короткої й водночас глибокої прози німецького романіста, якому вдалось зберегти честь там, де панує безчестя, і віднайти шлях до художньої правди в час, коли машина смерті чигала на кожного непокірного.• "Творчий акт: спосіб буття", Рік РубінАвтор в книзі переконливо доводить: творчість — це не професія і не результат, а спосіб сприйняття світу, і кожному під силу знайти у своєму житті достатньо місця для неї.• "Перспектива в кадрі: Книга перша - Технічна перспектива та візуальна оповідь" Маркос Матеу-Местре, художник із понад 30-літнім досвідом роботи в анімації, на практичних прикладах ділиться своїми глибокими технічними знаннями й розумінням композиції, якості лінії та візуальної оповіді. Починаючи з базових понять, він поступово веде читача до майстерності в створенні правдоподібного простору в кадрі.• "Про стиль і моду", В. ЯсієвичАрхітектурні споруди, меблі, одяг, предмети побуту щодня оточують нас, їхні художні якості, стильні і модні риси нікого не лишають байдужим. Завдання книги — пояснити читачу природу стилю і моди на численних прикладах багатовікової історії матеріально-художньої культури. Так як книга видана в 1968 році, цікаво прочитати роздуми автора.#щопрочитати 〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Стефанія Сагайдак, власниця ювелірного бренду Ні грама драми, ще 2 бізнесів і маленького акселатора ідей. Мрія Стефанії — побудувати імперію, але яку, вона ще не придумала, тому прокачує себе як підприємиця, бо вірить, що шлях простирається під ногами того, хто йде.Про натхнення та робочий деньМоє натхнення — чесні розмови з собою. В них я часто розумію, який «курс» брати. В мене є особисті сессії кожен тиждень, де я звіряю цілі, аналізую, фіксую собі, що ДІЙСНО ВАЖЛИВЕ, мрію та нагадую собі, яке класне життя живу. Це етап присвоєння собі свого. Зараз, наприклад, я взяла свою особисту «вищу лігу» і проходжу навчання в Бородіної (NOM), Горевича (Вища ліга інфобізу) та Саші Стецюк (парадигми мислення), — для мене це теж особистий наркотик. Дізнаватись нове і втілювати одразу в бізнесах. Саме через це, в мене не буває «скуки» в діях, завжди присутня новизна, а мій мозок постійно знаходиться в стані «стартапу». Ще одне моє натхнення — це челенджі, які я сама собі придумую.А давайте зробимо 4 мільйони за 2 місяці? А давай пів року без алкоголю? А давай делегуємо все, що можна? Як це?А що буде, якщо залучити капітал і швидше розвиватись? А що якщо найняти зразу 100 людей в команду?Ціную челенджі найбільше, бо досвід можна крутити як завгодно і дивитись на реакцію реальності. Це я люблю в своїй свободі підприємиці більш за все.Моя мантра - «Можна взагалі все». Мені подобається вірити в те, що я маю не 100% сил, а 200. Тобто кожен день живу на 200%, ігноруючи інші фактори. Я хочу взяти все. Так, я встигаю о 8 ранку на зйомку в Одесі, потім в BlaBlaCar в Київ, потім в машині пройшла частину навчання, поспала, понетворкала, доїхала на День народження і побігла на пейнтбол, потім до друзів в бар. Ось так, виглядала моя минула субота.〰️ Муза&Селінджер

Ернест Гемінґвей про Ґертруду СтайнЗдебільшого говорила вона, розповідала мені про сучасні картини й художників — радше про них як людей, а не як художників — і розповідала про свою роботу. Показувала мені багато томів рукопису, який вона щодня записувала, а її компаньйонка друкувала на машинці.— Треба купувати або одяг, або картини, — сказала вона. — Усе дуже просто. Ні в кого немає такого багатства, щоб дозволити собі і те, й інше. Не надто зважайте на одяг і на моду, купуйте одяг, щоб був зручний і міцний, — і на заощаджені гроші можна буде купувати картини.Ґертруда Стайн - американська письменниця, критикиня, феміністка та колекціонерка творів мистецтва, яка більшість свого життя провела у Франції. Вона збирала та пропагувала роботи Пікассо, Брака, Матісса, Шагала, Модільяні, підтримувала художників «паризької школи».У 1968 році колекцію Ґертруди Стайн оцінили в 6,25 мільйона доларів. Більшість картин, які успадкували родичі Ґертруди, викупили Девід і Нельсон Рокфеллери. Зараз ці роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.〰️ Муза&Селінджер

Що любив Ернест Гемінґвей:• Читати запоєм. Однією з численних звичок, які він успадкував від матері, була книжка в кишені. Він читав усе, і все життя купував книги, отож будь-яке помешкання Гемінґвея прикрашали стоси книг на полицях уздовж усіх стін. У його будинку на Кубі він зібрав робочу бібліотеку із 7400 томів, серед яких переважали експертні дослідження з усіх питань, якими він цікавився, та широкий вибір художньої літератури, яку він читав та перечитував. Із віком його любов до читання тільки поглибилася. Більшу частину свого життя Гемінґвей читав приблизно півтори книги за день, а також щонайменше три щоденні газети.• Прокидатися рано, о 5:30 чи о 6:00, навіть після гучної вечірки. Дисципліна була запорукою його успішної творчості. • Ернест Гемінґвей був ще тим гурманом, який шанував свою традицію смачно поїсти під час тривалих мандрівок. Він побожно цінував устриці Маренн-Олерон і смердючий, рідкий сир Пон-л'Евек з Нормандії, любив смакувати рибним ризотто та рагу з лобстером у Ristorante del Doge та готелі Gritti Palace у Венеції.• Письменник ніде не почувався таким щасливим, як на природі. Він був пристрасним туристом та чудовим лижником. Гірськолижний спорт тільки зароджувався, лижники були змушені підніматися пішки, каталися на хитких дерев'яних лижах, із ранцем на спині, але його це не стримувало. А ще Гемінґвей любив яхтинг, риболовлю та сафарі.• Спілкуватися з різними людьми та бути в епіцентрі подій. Після робочого дня він навідувався в бари, де добряче випивав, курив сигари і знайомився з людьми. • Обожнював жінок та котів. 4 пристрасні шлюби та кілька десятків котів, які мешкали в його будинку на Кубі, тому підтвердження.〰️ Муза&Селінджер